Домой

Конспект лекцій




НазваниеКонспект лекцій
страница1/3
Дата08.05.2013
Размер0.57 Mb.
ТипКонспект
Содержание
Страховий випадок
Фінансовий механізм регулювання соціального страхування
Перший рівень
Другий рівень
Третій рівень
Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності
Для роботодавців
Для інших застрахованих осіб
Таблиця 5.1.Напрямки діяльності фонду
Відшкодування шкоди потерпілим на виробництві (членам їх сімей)
Рис. 5.2 Особи, які мають право на страхові виплати
Суб'єкти страхування на випадок безробіття
Застраховані особи
Не є платниками внесків до ФССБ і не підлягають страхуванню
Таблиця 6.1 Страхові внески у ФССБ
Розмір внеску
Добровільне медичне страхування
Обов’язкове медичне страхування
Видача ліцензії
Список рекомендованої літератури
...
Полное содержание
Подобные работы:
  1   2   3

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ХЕРСОНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра „Фінанси”


Рег. № _________


КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ

(опорний конспект лекцій)



з дисципліни

“Соціальне страхування”







для спеціальності:

6.050104 „Фінанси”







напряму

0501 „ Економіка і підприємництво”







факультету

економіки



Херсон 2007


Конспект лекцій (опорний конспект лекцій) з дисципліни “Соціальне страхування” , для спеціальності 6.050104 „Фінанси” напряму підготовки 0501 „ Економіка і підприємництво”


Укладач: ст. викл. Лепьохіна О. В., кількість сторінок ____






Затверджено




На засіданні кафедри „Фінанси”




Протокол № ___ від ___________




Зав. кафедри ____ М.А. Коваленко



Відповідальний за випуск зав. кафедри, проф. М.А. Коваленко


Тема №1. Сутність соціального страхування


Соціальне страхування – система прав, обов’язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, годувальника, безробіття у незалежних від них обставин за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом сплати страхових внесків, власників або роботодавців, бюджету та інших джерел передбачених законом.

^ Страховий випадок – подія, з настанням якої виникає право застрахованої особи на отримання матеріального забезпечення чи соціальних послуг, передбачених законами України з окре­мих видів страхування.

До страхових випадків по соціальному страхуванню з настанням яких надаються матеріальне забезпечення і соціальні послуги належать (рис. 1.1).

Змістом запровадження системи загальнообов’язкового державного соціального страхування є:

  1. Створення стійкої фінансової системи для економічного захисту людини у разі настання безробіття, тимчасової непрацездатності, вагітності та пологів, народження дитини, нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, старості та інших випадків, передбачених законодавством, за рахунок страхових внесків роботодавців та застрахованих осіб.

  2. Створення ефективної системи управління соціальним страхуванням за участю представників трьох сторін соціального партнерства (держави, профспілок та роботодавців).

  3. Удосконалення системи виплат.

  4. Встановлення дієвого контролю за цільовим використанням коштів цільових страхових фондів.

Етапи розвитку законодавчого забезпечення загальнообов’язкового державного соціального страхування наступні (1.2):





Рис. 1.1 Страхові випадки




Загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню підлягають:

  1. особи, що працюють на умовах трудового договору (контракту):

    • на підприємствах, в організаціях, установах незалежно від
      їхніх форм власності і господарювання;

    • у фізичних осіб;

  2. особи, що забезпечують себе роботою самостійно (члени творчих союзів, творчі працівники, що не є членами творчих союзів), громадяни - СПД.

Соціальне страхування виконує такі функції (рис. 1.3):



ФУНКЦІЇ

Рис 1.3 Функції соціального страхування


Тема 2. Державне регулювання соціального страхування


Державне регулювання – це важливий елемент управління соціальним страхуванням, формуванням та використанням коштів державних соціальних фондів. Основною його метою є (рис. 2.1):




Рис. 2.1. Мета державного регу­лювання у сфері загальнообов'язкового державного соціально­го страхування


Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Громадяни України, які працюють за межами території України та не застраховані в системі соціального страхування країни, в якій вони перебувають мають право на загальнообов’язкове соціальне страхування в Україні за умови сплати ними страхових внесків, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України.

Управління фондами загальнообов’язкового державного соціального страхування здійснюють правління та виконавчі дирекції страхових фондів. Правління страхового фонду:

  • затверджує документи, що регламентують внутрішню діяльність фонду, в тому числі, виконавчої дирекції;

  • подає у встановленому порядку пропозиції щодо встановлення розмірів внесків для забезпечення відповідного виду соціального страхування;

  • затверджує проекти річних бюджетів фонду та звіти про їх виконання, порядок використання коштів бюджету фонду;

  • створює резерви коштів для забезпечення виплат та надання соціальних послуг застрахованим особам;

  • спрямовує та контролює діяльність виконавчої дирекції фонду та її виробничих органів тощо.

^ Фінансовий механізм регулювання соціального страхуванн - це сукупність фінансових методів, форм та важелів управління фінансовими ресурсами, що призначені для матеріального забезпечення громадян у разі настання страхових випадків.

Фінансові методи відображають вплив фінансів на процеси, які відбуваються у сфері соціального страхування. Їх дія виявляється в ході формування та використання бюджетів страхових фондів. Фінансові методи діють за допомогою фінансових важелів. Усі елементи фінансового механізму повинні бути націлені на виконання основних функцій управління, а саме: планування, прогнозування, оперативного управління, регулювання, контролю, нагляду.

Фінансовий механізм регулювання соціального страхування складається з (рис. 2.2.)



Рис. 2.2. Склад фінансового механізму регулювання соціального страхування

Нагляд за діяльністю фондів здійснює Наглядова рада, до складу якої входять у рівній кількості представники від застрахованих громадян, роботодавців та державою Рада здійснює контроль за виконанням статутних завдань та цільовим використанням коштів відповідним фондом із загальнообов’язкового державного соціального страхування. Державний нагляд здійснює уповноважений Кабінетом Міністрів України центральний орган виконавчої влади. держава здійснює контроль за дотриманням страхувальниками та страховиками законів України, інших нормативно-правових актів.

Розміри внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування щорічно встановлюються Верховною Радою України відповідно для роботодавців і застрахованих осіб з кожного виду страхування на календарний рік одночасно із затвердженням Державного бюджету України. Кошти цільових страхових фондів не включаються до складу Державного бюджету України.

Правові засади здійснення соціального страхування визначаються Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», який набрав чинності з 1 січня 2001 р.


Тема №3. Пенсійне страхування


Система пенсійного забезпечення в Україні складається з трьох рівнів.

^ Перший рівень – загальнообов’язкова солідарна система пенсійного страхування (пенсії з поточних надходжень), що фінансується за рахунок коштів Пенсійного фонду та передбачає встановлення розмірів пенсій у порядку та на умовах, передбачених цим Законом.

^ Другий рівень – складова частина загальнообов'язкової системи пенсійного страхування, яка ґрунтується на принципі накопичування коштів застрахованих осіб у загальнообов'язковому Накопичувальному пенсійному фонді з подальшим їх інвестуванням для отримання інвестиційного доходу на користь цих застрахованих осіб і здійснення пенсійних виплат за рахунок коштів цього фонду в порядку та на умовах, передбачених цим Законом.

^ Третій рівень – система недержавного пенсійного забезпечення, яка ґрунтується на засадах добровільної участі громадян, роботодавців та їх об'єднань у формуванні пенсійних накопичень з метою отримання громадянами додаткових до загальнообов'язкового державного пенсійного страхування пенсійних виплат за рахунок відрахувань на недержавне пенсійне забезпечення та інвестиційного доходу, нарахованого на пенсійні активи у порядку та на умовах, передбачених законодавством про недержавне пенсійне забезпечення.

Другий та третій рівні пенсійного забезпечення в Україні становлять систему накопичувального пенсійного забезпечення.

Суб'єктами загальнообов'язкової солідарної системи є:

  • особи, застраховані відповідно до Закону;

  • платники страхових внесків, визначені Законом;

  • Пенсійний фонд;

  • банківська установа, що здійснює обслуговування коштів Пенсійного фонду;

  • юридичні особи, що здійснюють виплату та доставку пенсій у загальнообов'язковій солідарній системі.

Суб'єктами системи накопичувального пенсійного забезпечення є:

  • застраховані особи, від імені та на користь яких здійснюється накопичування та інвестування коштів;

  • підприємства, установи, організації та фізичні особи, що здійснюють перерахування до системи накопичувального пенсійного забезпечення;

  • Накопичувальний фонд;

  • недержавні пенсійні фонди;

  • юридичні особи, що здійснюють управління Накопичувальним і недержавними пенсійними фондами та управління їх пенсійними активами;

  • банківські установи, що здійснюють зберігання пенсійних активів;

  • страхові організації, яким відповідно до законодавства України дозволено займатися страхуванням життя та здійснювати виплату довічних пенсій на території України

Виключно законами про пенсійне забезпечення можуть встановлюватися (рис.3.1):




Рис. 3.1. Складові системи пенсійного страхування.

Розміри пенсійних виплат у загальнообов'язковій солідарній системі пенсійного страхування визначаються відповідно до цього Закону залежно від тривалості страхового стажу застрахованої особи та розміру заробітку (доходу), з якого нараховані та сплачено страхові внески.

На рисунку 3.2. вказані розміри мінімальних пенсій за віком.




Рисунок 3.2. Розмір мінімальної пенсії за віком.

Загальнообов'язкове державне пенсійне страхування здійснюється за принципами:

  • законодавчого визначення умов здійснення загальнообов'язкового державного пенсійного страхування;

  • обов'язковості пенсійного страхування осіб, зазначених у статті 8 цього Закону, та надання їм права на

  • отримання виплат на умовах, передбачених цим Законом;

  • можливості добровільної участі в державному пенсійному страхуванні для осіб, які відповідно до цього Закону не підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню;




  • заінтересованості кожної працездатної особи у власному матеріальному забезпеченні після виходу на пенсію;

  • рівноправності застрахованих осіб щодо призначення пенсій, надання соціальних послуг і виконання обов'язків стосовно сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування;

  • призначення, перерахунку та диференціації розмірів пенсій залежно від тривалості страхового стажу та розміру заробітної плати (доходу), з якого виплачувалися страхові внески;

  • солідарності поколінь і субсидування;

  • фінансування видатків на виплату пенсій, надання соціальних послуг за рахунок страхових внесків, бюджетних коштів і коштів цільових фондів;

  • залучення частини страхових внесків на накопичувальні пенсійні рахунки застрахованих осіб та здійснення виплат з цих рахунків довічної пенсії та одноразової виплати залежно від розмірів накопичень з урахуванням інвестиційного доходу та на перерахування до страхових організацій для оплати договорів колективного страхування;

  • державного гарантування реалізації застрахованими особами своїх прав, передбачених цим Законом;

  • організації управління Пенсійним фондом на основі паритетності представників від застрахованих осіб, роботодавців та держави;

  • обов'язковості фінансування Пенсійним фондом витрат, пов'язаних з наданням пенсій та соціальних послуг, веденням обліку коштів на накопичувальних пенсійних рахунках та виконанням доручень застрахованих осіб стосовно коштів, облікованих на їх накопичувальних пенсійних рахунках, відповідно до цього Закону;

  • цільового та ефективного використання коштів загальнообов'язкового державного пенсійного страхування;

  • відповідальності страхувальників та страховика за порушення норм, передбачених цим Законом, а застрахованих осіб – за невиконання покладених на них обов'язків.

Розмір пенсій за віком визначається в обсязі 55% від заробітку, але не нижче мінімальна величини, встановленої законодавством. За кожний повний рік роботи понад 25 років чоловікам і 20 років жінкам пенсія збільшується на 1 % від заробітку, але не менше 1 % від мінімального розміру пенсії. Для окремих пільгових категорій пенсіонерів згідно з чинним законодавством цей стаж може бути меншим.

Державні службовці, які досягли встановленого законодавством України пенсійного віку при наявності загального трудового стажу для чоловіків не менше 25 років, для жінок - 20 років, у тому числі стажу державної служби - не менше 10 років мають право на отримання пенсій в розмірі 80% від суми їхнього посадового окла­ду з урахуванням надбавок без обмеження граничного розміру пенсій. За кожний повний рік роботи понад 10 років на державній службі пенсія збільшується на 1 % від заробітку, але не більше 90% від посадового окладу з урахуванням надбавок.

Народним депутатам України при досягненні пенсійного віку призначається пенсія, яка становить 80% від місячного окладу, вста­новленого на той час, поли депутат працював у Верховній Рад. України.


Тема №4. Соціальне страхування з тимчасової втрати працездатності


Суб’єктами загальнообов’язкового державного соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням і похованням є застрахована особа, страхувальник та страховик (рис. 4.1)










Рис. 4.1 Суб’єкти соціального страхування у випадку тимчасової

Застрахована особа - найманий працівник, а також інші особи (громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України), на користь яких здійснюється загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням.

Загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, підлягають:

  1. Особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності та господарювання або у фізичних осіб, у тому числі в іноземних дипломатичних та консульських установах, інших представництвах нерезидентів, а також обрані на виборні посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та в інших органах;

  2. Члени колективних підприємств, сільськогосподарських та інших виробничих кооперативів;

  3. Громадяни України, які працюють за межами території України і не застраховані в системі соціального страхування країни, в якій вони перебувають, мають право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги відповідно до цього Закону за умови сплати страхових внесків до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності відповідно до діючого законодавства, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

  4. Особи, які забезпечують себе роботою самостійно (особи, які займаються підприємницькою, адвокатською, нотаріальною, творчою та іншою діяльністю, пов’язаною з одержанням доходу безпосередньо від цієї діяльності, в тому числі члени творчих спілок, творчі працівники, які не є членами творчих спілок), мають право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за умови сплати страхових внесків до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності відповідно до діючого законодавства.

^ Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі - Фонд) є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, провадить збір і акумуляцію страхових внесків та інших коштів, призначених для фінансування матеріального забезпечення та соціальних послуг та забезпечує їх надання, а також здійснює контроль за використанням цих коштів. Фонд належить до цільових позабюджетних страхових фондів.

Загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, здійснюється за 8 принципами (рис. 4.2).




Рис. 4.2 Принципи соціального страхування у зв’язку з

тимчасовою втратою працездатністю


Розмір страхових внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, щорічно за поданням Кабінету Міністрів України встановлюється Верховною Радою України відповідно для роботодавців і застрахованих осіб у відсотках:

  1. ^ Для роботодавців - до сум фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що підлягають обкладенню податком з доходів фізичних осіб;

  2. Для найманих працівників - до сум оплати праці, які включають основну та додаткову заробітну плату, а також інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, які підлягають обкладенню податком з доходів фізичних осіб;

  3. ^ Для інших застрахованих осіб - до сум оподатковуваного доходу (прибутку).

На 2007 рік відповідно до Закону «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» здійснюються допомоги у таких розмірах: допомога при народженні дитини  у розмірі 8500 гривень. Виплата допомоги здійснюється одноразово при народженні дитини в сумі 3400 гривень, решта – протягом наступних 12 місяців рівними частинами у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України; допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку  у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Умови надання допомоги по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві, визначаються Законом України «Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування».

  1   2   3

Поиск по сайту:



База данных защищена авторским правом ©dogend.ru 2014
При копировании материала укажите ссылку
обратиться к администрации
Уроки, справочники, рефераты