Домой

Київське обласне управління культури І туризму Київська обласна бібліотека для дітей




Скачать 180.47 Kb.
НазваниеКиївське обласне управління культури І туризму Київська обласна бібліотека для дітей
Дата07.04.2013
Размер180.47 Kb.
ТипДокументы
Содержание
Київське обласне управління культури і туризму
Подобные работы:

Київське обласне управління культури і туризму

Київська обласна бібліотека для дітей


100 років

Київській обласній

бібліотеці для дітей

1909-2009 рр.


Серія "На допомогу шкільній програмі"


Мислитель і творець

(Л.М.Толстой)


Київ-2010


Київське обласне управління культури і туризму

Київська обласна бібліотека для дітей


100 років

Київській обласній

бібліотеці для дітей

1909-2009 рр.


Серія " На допомогу шкільній програмі "


Мислитель і творець


Літературна година


До 100 - річчя пам'яті Л. М.Толстого

(09.11.1828 - 20.11.1910)


Київ-2010


УДК 027.625 : 7.078

ББК 78.3

М 65


Серія "На допомогу шкільній програм "


Даний науково-методичний посібник "Мислитель і творець" містить в собі ґрунтовний матеріал для проведення літературної години з історії життя і творчості всесвітньо відомого російського письменника Л.М.Толстого, твори якого включені до шкільної програми в рамках предмету "Світова література". Один із основник акцентів у матеріалі зроблено на зв'язок Л.М.Толстого з Україною та Києвом, зокрема.

Матеріал розраховано на бібліотечних спеціалістів та користувачів-учнів середнього та старшого шкільного віку.

Літературну години за даним посібником бажано провести і в рамках відзначення 100 - річчя пам"яті Л. М.Толстого в 2010 році.

Затверджено науково-методичною радою Київської обласної бібліотеки для дітей. Протокол № 5 від 23 червня 2009 року.


Матеріал підготувала Н.І.Курбетенко


Редактор-укладач Л.П.Соляник


Упорядник О.М.Литвин


Комп'ютерний набір

та макетування Т.С.Омеляненко


Науковий редактор та

відповідальний за випуск . М.П.Зніщенко - директор

Київської обласної

бібліотеки для дітей,

кандидат історичних наук,

заслужений працівник

культури України


Мислитель і творець


Літературна година


(До 100 - річчя пам'яті Л.М.Толстого - 09.11.1828 - 20.11.1910 )


Доброго дня, шановні читачів та вчителі! Сьогодні ми поговоримо про найвидатнішого представника світової літератури Лева Миколайовича Толстого.

Вшановуючи великого російського письменника, висвітлимо насамперед, питання про те, як ставився Л.Толстой до України та питання його популярності в Україні. Лев Толстой знав Україну, її людей, культуру з особистих подорожей, зустрічей та з друкованих матеріалів. Великий романіст ще замолоду побував у містечку Лютичеві на Поділлі, у Києві, проїжджав через Україну дорогою до Криму.

Ці подорожі викликали глибоке зацікавлення письменника українською культурою. Насамперед, українською народною творчістю. У його бібліотеці містилося чимало публікацій з цієї царини. Про те, що він їх уважно читав, свідчать власноручні позначки. Серед фольклорних українських публікацій в особистій бібліотеці Толстого збереглися: "Записки о Южной Руси" (том 2) П. Куліша, "Путеводитель по Киеву" Н. Чернишова, "Малорусские народные предания и рассказы" М.Драгоманова та інші.

Відомо, що Толстой використовував український фольклор у своїх творах, зокрема, в оповіданні "Два старці", де письменник з приязню висловлюється про гостинність українського селянства.

"Від дому йшли, за ночівлю і за обід платили, а прийшли до хохлів - стали їх навперейми люди до себе закликати. І пустять, і нагодують, і грошей не беруть, а ще на дорогу в торбу їм хліба, а то коржів накладуть."

Толстому подобались українські звичаї "женихання", про які він захоплено писав у статті "Про стосунки між статтями".

Образи українських селян російський письменник змалював також в оповіданнях "Поруб лісу", "Розжалуваний" і "Севастополь у серпні 1855 року". В оповіданні "Божеське і людське" Толстой описав постать українського народного революціонера Д. Лизогуба, страченого в Одесі в 1879 році. А в оповіданні "Два діди" Толстой правдиво змалював картини народного українського села.

Толстой цікавився й українськими народними танцями та піснями. У 1906 році Ясну Поляну відвідали українські студенти, яким господар заявив: "Щасливі ви, що народилися серед народу з такою багатою душею, народу, що вміє відчувати свої радощі і так чудово виливати свої думки, свої мрії, свої почуття заповітні. Хто має таку пісню, тому нічого боятися за своє майбутнє. Його час не за горами. Вірите чи ні, що жодного народу простих пісень я не люблю так, як вашого. Під їхню музику я душею спочиваю. Стільки в них краси і грації, стільки дужого, молодого почуття і сили! " ("Рада", 28.08. 1908 року)

Ці слова Толстого свідчать не тільки про захоплення українською піснею, а й про віру у відродження України.

Л. М. Толстой брав участь в обороні Севастополя, яка привернула до себе увагу всієї громадськості Росії. Під враженням всього баченого та пережитого великий письменник створив відомі "Севастопольські оповідання", головним героєм яких, за висловом автора, є Правда. Горда правда про мужність народу, про скромність і героїзм простих людей, захисників Вітчизни, гірка правда про несправедливість та неспроможність царського уряду належно організувати оборону Севастополя, про дріб'язкове славолюбство, боягузтво, інтриганство та підлість штабних білоручок, інших злодіїв старорежимного царського світу. І нарешті, це була перша в світовій літературі сувора правда про війну, яка ведеться в інтересах паразитуючих класів, а народам несе лише страждання, злидні і смерть.

Саме цією безстрашною правдивістю, новаторством в зображенні війни, в поетизації національних якостей російського солдата, його дійсної природної хоробрості та стійкості "Севастопольські оповідання" разом з попередніми оповіданнями Толстого, в яких відображені кавказькі воєнні події ("Набіг", "Рубка лісу"), заслужили загальне визнання.

Тургенєв, читаючи ці твори, заплакав і вигукнув: "Ура!", а Некрасов писав в листі до Толстого: "Ви починаєте так, що примушуєте найобережніших людей підноситися у надіях дуже далеко".

Толстой є і визначним майстром відображення природи, яка в його творах пов'язана з внутрішнім життям героїв. Він зовсім по-новому, перший в світовій літературі, висвітлив питання про поведінку людини на війні, про суть хоробрості, про справжній героїзм воїнів, які віддавали своє життя за рідну вітчизну. Великий художник відкинув традиційно-романтичне розуміння героїзму; риси благородства, мужності на війні він показав в образах звичайних російських солдатів, збагативши світове мистецтво новим оригінальним розкриттям цієї теми.

Навіть у першому своєму творі - автобіографічній трилогії "Дитинство", "Отроцтво", "Юнацтво" - виявилися риси письменника, які визначили його світове значення, а саме: викривальний характер реалізму, протиставлення розбещеним панам - трудівників, художнє новаторство.

Про цю трилогію написали статті М. Г. Чернишевський та І.Я.Франко. Великий каменяр протягом всього життя дуже цікавився творчістю Толстого і багато зробив для популяризації його творів серед українських читачів, неодноразово виступав з критичними статтями про великого російського письменника. І.Франко вказує на викривальний характер твору, вміння Толстого відобразити внутрішній світ героя, розкрити найтонші порухи людської душі. Свої погляди на діяльність російського письменника Франко висловив у статтях "Лев Толстой" (1892), "Толстой про голод в Росії" тощо. Український письменник так оцінював російського велетня літератури: "На …похмурім, жахливо темнім фоні "Царства темноти" неначе ясний промінь виділяється світла, велична постать людини, яка на сьогодні втілює в собі майже все те, що Росія має чистого, ідеального й симпатичного, яка, безперечно, є найкращим виразником характеру і прикмет великоруського племені; прикмет, що їх збільшує величезний поетичний талант, а також величезна щирість і самобутність морального почуття."

Одночасно Франко з революційних позицій засуджував деякі положення філософії Толстого, а саме - ідеалізацію "патріархальщини" та теорію "непротивленства злу". Іван Франко вважав, що така теорія "являється могутнім союзником російського деспотизму". Франко в "Літературно-науковій бібліотеці" видав "Смерть Івана Ілліча", "Опам’ятайтесь", "Севастопольські оповідання", а в "Літературно-науковому віснику" надрукував оповідання "За що". Він допоміг опублікувати роман "Відродження" (1901) в перекладі М. Павлика. Газета "Народ" надрукувала в 1890 році переклад драми Толстого "Влада тьми".

У Галичині були також опубліковані переклади творів "Микола Палкін" (1894) і "Крейцерова соната" (1902).

Відомо, що великий письменник переймався долею поневолених царатом народів. Толстой цікавився історією України, а особливо Богданом Хмельницьким.

Своєрідне зацікавлення у нього викликала постать Григорія Сковороди, про якого Толстой сказав: "У його світогляді багато надзвичайно близького мені. Я тільки оце недавно його ще раз перечитав. Мені хочеться написати про нього. І я це зроблю. Його біографія, мабуть, ще краща за його твори, але які гарні його твори! " Л.М.Толстой справді написав про Сковороду. Він переробив нарис М.Гусєва про Сковороду і надрукував у збірці "На каждый день".

Л.Толстой був особисто знайомий з Марком Вовчком, Дмитром Яворницьким та іншими. Велику увагу привертала мистецька діяльність М.Заньковецької, І.Тобілевича (К.Карого), М.Кропивницького та інших культурних діячів. Толстой цікавився творчістю Марка Вовчка. З українською письменницею він познайомився в Парижі у 1861 році. Організовуючи навчання селянських дітей, запрошував Вілінську (М.Вовчка) до співпраці у проекті журналу для народу і листувався з нею з цього приводу, хоч і критично ставився до її творів з огляду на їхнє революційно-демократичне спрямовування.

До творчості Толстого українські письменники ставилися з великою увагою, хоча не схвалювали його філософії "непротивленства злу". Про Толстого писав І.Нечуй-Левицький, О.Кобилянська, І.Франко, Грицько Григоренко, М.Грушевський, О.Кундзич, А.Надзвідський, М.Пархоменко, М.Гудзій, Н.Крутикова, О.Гончар та інші. Так, відомо, що величезну спадщину останнього періоду його творчості увінчує його роман "Відродження", всесвітнє значення якого справедливо відмічає академік М. К. Гудзій, який присвятив багато цінних досліджень творчості великого російського письменника. "Історія світової літератури, - пише дослідник, - не знає іншого твору, в якому б з такою схвильованістю, з такою чистотою морального почуття й в такій широчині були показані неправда і кричуща ненормальність капіталістичного устрою та самодержавно-поміщицького режиму, як це зроблено у "Відродженні".

70-ті та 80-ті роки були переломними для Толстого. Письменник переживає ідейну кризу, причини якої слід шукати в настроях, переживаннях багатомільйонних селянських мас напередодні першої російської революції. У "Сповіді" Толстой пише: "Я зрікся життя нашого коли, визнав, що це не є життя, а тільки щось подібне до життя..., я повинен зрозуміти життя не винятків, не нас, паразитів у життя, а життя звичайного трудового народу, того, який робить життя, і той зміст, який надає йому". А в повісті "Смерть Івана Ілліча" Толстой підкреслює, що тільки простий народ і діти здатні на дійсно людські почуття. Представникам панівних класів такі почуття не властиві.

Що стосується перебування Л.М.Толстого у Києві, то він прибув сюди у червні 1879 року. Він вже був тоді автором знаменитих романів "Війна і мир" та "Анна Кареніна", що принесли йому всесвітню славу.

Під час приїзду письменника на береги Дніпра ще не з'явилися палкі критичні його статті, не було викривальних творів. Був лише пошук - безперервний, наполегливий, животрепетний.

Починаючи з лютого Толстой активно працює над творами релігійно-філософського характеру ("З'єднання й переклад чотирьох Єванглій", "Сповідь", "Дослідження догматичного богослов'я" ). Пошуки в цій царині були суперечливими. Якщо напередодні приїзду у стародавнє місто Толстой писав у своєму щоденнику запис: "Київ дуже приваблює мене", то ввечері цього ж дня у листі до дружини він повідомляє про своє незадоволення поїздкою: "Знайшов мало повчального". Майже весь день Толстой ходив по оборах, печерах, був у лаврі, мав розмову з ченцями та схимником Антонієм, але напередодні , у дорозі до Києва, його потрясла звістка про те, що улюблений племінник Миколонька, син сестри, раптово помер від тифу. Для письменника це було потрясінням.

В полоні таких роздумів і з'явився наступного ранку на гомінких вулицях стародавнього міста вічний шукач істини.

Слід зазначити, що період перебування письменника в Києві збігся з різким підйомом революційних виступів. У 1878 році почалися антиурядові заворушення студентів Київського університету. У березні 1879 року відбувся перший в місті страйк робітників Головних залізничних майстерень. А у червні проходив судовий процес над чигиринськими селянами-бунтівниками, свідком якого став письменник.

"Парами стали виходити арештанти у млинцеподібних шапках на голених головах , з мішками за плечима, волочачи закуті ноги... Попереду йшли солдати…" Цю жахливу картину Толстой змалював через багато років у відомому романі "Воскресіння".

Як великий художник Толстой не міг залишатися байдужим до поетичної краси й багатого історичного минулого стародавнього міста. Він з величезним задоволенням оглянув Софійський та Золотоверхий Михайлівський собори, де збереглися фрески і мозаїки, виконані давньоруськими майстрами. Привабили його рукописи, грамоти та стародруки в скарбниці Археологічного музею, що містився в будинку духовної академії на Подолі.

Цікаво зауважити, що навіть своїх героїв Толстой неодноразово "прописує" на київський землі. Так, П'єр Безухов міряє шляхи Київської губернії, здійснюючі свої перетворення; юний Петро Ростов починає свій бойовий шлях на київський землі ("Війна і мир"), а предводитель дворянства Порхунов саме в Києві закохується і знаходить своє сімейне щастя ("Немає на світі винуватих").

Принагідно хочеться звернути увагу на те, що не лише долі літературних героїв, а й біографії реальних історичних осіб, змальованих у творах Толстого, мають пряме відношення до легендарного міста над Дніпром. Згадаємо головних героїв грандіозної епопеї "Війна і мир". Наприклад, Кутузов.М.І. - славетний полководець, головнокомандувач російських військ під час Вітчизняної війни 1812 року - перш ніж стати відомим фельдмаршалом, у 1806-1807 роках служив у Києві, був військовим генерал-губернатором міста . Його ад'ютант, генерал Кайсаров, пройшов усю війну і знову повернувся до Києва, де й помер у 1844 році. Він похований у Києво-Печерській лаврі, біля Дальніх печер. Там же зберігся і надгробок іншого сподвижника М.Кутузова - генерала О.Красовського, а також могила генерал-фельдмаршала Ф.Остен-Сакена.

Цікава біографія генерала М.Раєвського - героя Вітчизняної війни 1812 року, який командував 4-м армійським корпусом у штабі в Києві. У 20-х роках у будинку ветерана (нині вулиця Грушевського, 14) таємно збиралися майбутні декабристи. Його сини, Микола й Олександр, підтримували зв'язок з учасниками цього гуртка, а доньки, Катерина і Марія, вийшли заміж за декабристів (старша - за М.Орлова і молодша - за С.Волконського). В епілозі роману "Війна і мир" розповідається про те, що П'єр Безухов став членом таємної організації(звідки пізніше вийдуть декабристи), а Миколонька, син загиблого Андрія Волконського, бачить сон: він і дядя П'єр ведуть військо на подвиг… У родині Раєвських це так і вийшло.

У 70-х роках Толстой мріяв продовжити цю тему і вже почав працювати над історичним романом про декабристів, але закінчити його не вдалося.

Величезне задоволення письменник переживав під час вивчення фольклорних матеріалів, коли він працював над виданням "Азбуки" (1872 р.) На основі сюжетів усної народної творчості Л.М.Толстой збирався створити драму з епохи Київської Русі. Особливо він захоплювався билинами. "Казки і типи, як, наприклад, Ілля Муромець, Альоша Попович і багато інших, наводили його на думку написати роман", - розповідала Софія Андріївна, дружина письменника. Адже саме тут, на стрімких пагорбах і широких долинах, відбувалися головні події героїчного давньоруського епосу, що сягає своїм велетенським корінням глибин київської землі. Толстой ходив по цій землі й набирався нових творчих сил.

Прочанин з Ясної Поляни повіз із собою любов до української природи, побуту, яскравого самобутнього мистецтва. Велике враження на Л.М.Толстого справляла гра неперевершеної української актриси Марії Костянтинівни Заньковецької. Виконання нею ролі Олени в драмі "Глитай або ж павук" до сліз зворушило вимогливого митця. І який він був щасливий, коли акторка подарувала йому хустинку, в якій вона грала Харитину із драми І.Карпенко-Карого "Наймичка".

У 1908 році під час гастролей у Петербурзі гру українських акторів було вперше знято на кіноплівку. Толстому показали фрагменти вистави "Богдан Хмельницький", і письменник дав високу оцінку постановці, підкресливши при цьому доступність фільму селянському глядачеві.

У цей період життя ідея зближення з народом втілюється у Л.Толстого в практичні дії. "Якщо я істинний християнин, виходить, я не повинен мати власності", - оголошує бунтівний граф. Він благає своїх рідних відмовитися від всіляких матеріальних привілеїв та благ і жити, як живуть ясно полянські селяни.

Це, звичайно, не влаштовувало сім'ю. Дружина і родичі вже давно були занепокоєні "неврівноваженістю" господаря дому. Цей "дивовижний злам" в душі письменника, коли Лев Миколайович з невіруючого зробився ревним православним, він сам оцінює як "чимось незбагненним, якимось стрибком, чимось, чого не можна нічим наповнити".

Наполегливий і нещадний аналіз православної віри привів Толстого до думки про необхідність перетворень у релігійному світогляді віруючих. Його праці "Дослідження догматичного богослов'я", "У чому моя віра" та інші не збігалися із загальноприйнятими уявленнями про християнське вчення, яке приніс із Візантії великий князь Володимир. Толстой прилюдно виступає проти канонів діючої Церкви. "Я не звинувачую православ'я у відхиленні, у брехні свідомій та несвідомій", - заявляв він.

Зрозуміло, що вищі ієрархи Церкви не могли миритися з подібними заявами та діями. Постановою Святійшого Синоду графа Толстого було відлучено від "вірних чад православ'я" від 22 лютого 1901 року.

Проте суворий вердикт анітрохи не похитнув переконання письменника. У 1907 році він заснував маленьку школу у Ясній Поляні для селянських дітей від 10 до 13 років. Прагнучи переказати їм учення Христа так, щоб воно було зрозуміле і мало вплив на їхнє життя, він викладав дітям свої погляди доступними словами і, водночас, найбільш потрібними для морального послугування у житті. Так, у 1908 році виходить книга "Учення Христа", переказане для дітей Л.М. Толстим. Взагалі бачимо, що теорія Толстого зводилася до тих самих християнських заповідей, які проповідувала офіційна церква. Розбіжності полягали в неприйнятті канонічних догм.

Великий мислитель і гуманіст до останнього подиху був вірний своїм релігійним поглядам та принципам. У своєму щоденнику письменник записує, наближаючись до смерті: " Мені потрібно тільки дякувати Богу за м'якість покарання."(від 16.07.1910 р.)

Як відомо, 28 жовтня 1910 року, Толстой таємно залишив Ясну Поляну назавжди. На протязі двох діб (29 та 30 жовтня) Лев Миколайович відвідує два православних монастирі: чоловічий (в Оптиній Пустині) та жіночий(в Шамордино), де перебувала в черницях його сестра Марія. Але характерно, що в Оптиній Пустині письменник так і не наважився переступити поріг добре знайомої обителі.

Супутник графа свідок цих подій Д.П. Маковицький згадував, як Лев Миколайович довго ходив уздовж мурів скиту, двічі наближався до святої брами, потім повернувся до готелю. Через деякий час він знову пішов до скиту, але не ввійшов у нього. " До старців сам не піду, - тихо вимовив він, - якщо б вони самі запросили, пішов би…"

Зустріч брата з сестрою в Шамординському монастирі була теплою і трошки сумною. Лев Миколайович розповів сестрі про відвідини скиту, про пов'язані з цим переживання, а наприкінці висловив свою потаємну думку про те, "що він залишився б у скиті в Опниній жити та послух ніс би найважчий, тільки щоб його не примушували до церкви ходити…"

Нестерпним для нього було становище привілейованої людини і, після довгих вагань, він здійснив свій намір: на 83 році життя таємно пустився у мандри.

А через тиждень на глухій залізничній станції Астапово Рязано-Уральського залізничного шляху за якусь мить до смерті великий старець прошепотів: "Я люблю Істину…Дуже…люблю Істину! " Цю істину шукав він свого часу на овіяних давниною дніпрових берегах. Але навіть умираючи від спраги біля тихого джерела можна пройти і не помітити його, якщо дивитися в інший бік…

Помер великий геній 7 листопада о шостій годині ранку в дорозі, у будинку начальника маленької залізничної станції, котрий зняв його, хворого на запалення легенів, з поїзда й дав йому передостанній притулок… Поховали російського письменника у Ясній Поляні 9 листопада 1910 року. Робітники, селяни, інтелігенція несли на руках труну від станції Козяча Засіка до кладовища. Попереду траурної процесії йшли ясно полянські селяни з полотном, на якому було написано: "Лев Николаевич! Память о твоем добре не умрет среди нас, осиротевших крестьян Ясной Поляны".

Толстой міг би народитися де завгодно на нашій планеті і був би великим для всіх людей Землі. Великим і близьким, бо його геній любові і правди світить однаково для всіх людей світу. Але він народився в Росії ввібрав у себе всі її болі, ліси, міста її і села - все, чим жила Росія, тримаючи його в лоні страждань своїх, падінь і злетів, поразок і перемог, мрій і надій. Все увібрав у себе толстовський геній і повернув людству у безсмертних своїх шедеврах, яких до нього не мала жодна література світу.

Творчість Толстого відіграла і відіграє величезну роль у розвитку світової літератури, здійснила величезний вплив на розвиток її в цілому світі, і, коли б у людства був один тільки Лев Толстой, воно б могло пишатися навіть перед іншими світами, бо ж він серед небагатьох на Землі належить майбутньому.


Список використаної літератури:


  1. Толстой Л.Н. Казаки : Повести и рассказы / Л.Н.Толстой ; вступ. ст.Л.Опульской. - М. : Худож. л-ра, 1981. - 350 с. - (Классики и современники. Русская классическая литература).

  2. Толстой Л.Н. Севастопольские рассказы / Л.Н.Толстой. - К. : Веселка, 1984. - 159 с.

  3. Толстой Л.М. Учення Христа / Л.М.Толстой ; переказане для дітей. - К. : Веселка, 1992. - 82 с.

  4. Жизнь и творчество Л.Н. Толстого : материалы для выставки в школе и детской библиотеке / сост. и вступ. ст. Н.И.Азаровой. - М. : Дет. лит., 1988. - 15 с. - (Выставка в школе).

  5. Гудзик К. Геній, якого піддали анафемі / К.Гудзик // День. - 2003. - 11 верес.

  6. Дворкина Е.М. Погасшая свеча / Е.М.Дворкина // Читаем. Учимся. Играем. - 2003. - № 7. - С. 25-29.

  7. Киреев Р. Лев Толстой. Арзамасский ужас / Р.Киреев // Наука и религия. - 2005. - № 8. - С. 24-28; № 9 - С. 40-45. - (Семь великих смертей).

  8. Середняцький А. Лев Толстой і Україна / А.Середняцький // Чумац. шлях. - 2006. - № 1. - С. 6.

  9. Сюндюков І. Євангеліє від Толстого / І Сендюков // Зарубіж. л-ра. - 2001. - № 40. - С. 1.

  10. "Київ уже приваблює мене…" : [Л.Толстой] // Д.Лавров "Святий Київ наш великий…" - К. : Криниця, 2002. - С. 44-51.

  11. Міксон О.К. Світове значення творчості Л.М. Толстого / О.К.Міксон. - К. : [Б.в.], 1961. - 38 с.

  12. Любити Ірода // О.О.Сизоненко Не вбиваймо своїх пророків! - К. : Дніпро, 2003. - С. 624 - 651. - (Життя видатних людей).



ЗМІСТ



  1. Мислитель творець: Літературна година

до 100 річчя пам'яті Л.М.Толстого 4


  1. Список використаної літератури 13



^ КИЇВСЬКЕ ОБЛАСНЕ УПРАВЛІННЯ КУЛЬТУРИ І ТУРИЗМУ

КИЇВСЬКА ОБЛАСНА БІБЛІОТЕКА ДЛЯ ДІТЕЙ


100 років

Київській обласній

бібліотеці для дітей

1909-2009 рр.


Серія " На допомогу шкільній програмі"

Мислитель і творець


Літературна година


До 100 - річчя від дня народження Л.М.Толстого - 09.11.1828 - 20.11.1910


Підготувала: Наталія Іванівна Курбетенко - зав. сектором

відділу обслуговування 5-9 -х кл.


Редактор Людмила Петрівна Соляник - заст.

директора з наукової діяльності, заслужений

працівник культури України


Упорядник Олена Миколаївна Литвин - заст. директора

по роботі з дітьми


Комп'ютерний набір та макетування Тетяна Сергіївна Омеляненко - зав. відділом

комплектування


Науковий редактор та

відповідальний за випуск . М.П.Зніщенко - генеральний директор

Київської обласної бібліотеки

для дітей, кандидат історичних наук,

заслужений працівник культури України


Київ 2010


Редактор Л.П.Соляник


Комп'ютерний набір, верстка та макетування Т.С.Омеляненко,

В.С.Котляренко, О.М.Литвин


Пiдписано до друку 23 червня 2009 року


Формат 60х84/16. Папiр Nova. Офсетний друк.

Умов. друк. арк.1. Умов. фарбовiдб.1.

Облвид.арк.2. Тираж 40 прим. Зам.

Цiна договiрна.


При використаннi матерiалiв посилання на дане видання обов'язкове.

Передрукування або копiювання без погодження з авторами заборонено.


02154, м.Київ- 154

Русанiвська набережна, 12

Київська обласна бiблiотека для дiтей

Тел. 295-09-61; 294-15-75






Скачать 180.47 Kb.
Поиск по сайту:



База данных защищена авторским правом ©dogend.ru 2014
При копировании материала укажите ссылку
обратиться к администрации
Уроки, справочники, рефераты