Домой

Збірник наукових праць Бердянського державного педагогічного університету (Педагогічні науки) №3 Бердянськ 2010




НазваниеЗбірник наукових праць Бердянського державного педагогічного університету (Педагогічні науки) №3 Бердянськ 2010
страница1/35
Дата06.04.2013
Размер7.13 Mb.
ТипДокументы
Содержание
Редакційна колегія
Історико-еволюційні аспекти у змісті курсу загальної фізики
Аналіз досліджень і публікацій
Метою статті
Перспективи подальших пошуків у напрямку дослідження.
Організація та управління жіночими середніми навчальними закладами у другій половині хіх – на початку хх століття (херсонська гу
Аналіз досліджень і публікацій.
Мета статті
Перспективи подальших пошуків у напрямку дослідження.
Особливості підготовки вчителів-істориків
Аналіз досліджень і публікацій.
Мета статті.
Перспективи подальших пошуків у напрямку дослідження
Відновлення та розвиток системи підготовки наукових
Аналіз досліджень і публікацій.
Перспективи подальших пошуків у напрямку дослідження.
Підходи до класифікації методів, форм і напрямів
Аналіз досліджень і публікацій.
Метою статті
Перспективи подальших пошуків у напрямку дослідження.
...
Полное содержание
Подобные работы:
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   35


МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Бердянський державний педагогічний університет


ЗБІРНИК

наукових праць

Бердянського державного педагогічного університету

(Педагогічні науки)


3


Бердянськ

2010




УДК 37.01(06)

ББК 74я5


З 41

Збірник наукових праць Бердянського державного педагогічного університету (Педагогічні науки). – Бердянськ : БДПУ, 2010. – № 3. – 364 с.


Друкується за рішенням вченої ради Бердянського державного педагогічного університету. Протокол № 2 від 12.10.2010 р.


^ РЕДАКЦІЙНА КОЛЕГІЯ:

Крижко Василь Васильович – к.пед.н., проф., член-кор. АПСН, Бердянського державного педагогічного університету; Баханов Костянтин Олексійович – д.пед.н., проф., член-кор. АПСН, проректор з наукової роботи Бердянського державного педагогічного університету (головний редактор); Гусєв Віктор Іванович – д.пед.н., проф., зав. каф. професійної педагогіки і методики трудового навчання Бердянського державного педагогічного університету; Зарва Вікторія Анатоліївна – д.філол.н., проф., директор Інституту філології та соціальних комунікацій Бердянського державного педагогічного університету; Сосницька Наталя Леонідівна – д.пед.н., проф. каф. фізики і методики викладання фізики Бердянського державного педагогічного університету; Котляр Володимир Пилипович – к.пед.н., проф., зав. каф. соціальної педагогіки Бердянського державного педагогічного університету; Богданов Ігор Тимофійович – к.пед.н., доц., кафедри прикладної фізики та матеріального моделювання Бердянського державного педагогічного університету; Коваль Людмила Вікторівна – д.пед.н., проф, зав. каф. початкової освіти Бердянського державного педагогічного університету; Чулкова Людмила Опанасівна – д.пед.н., проф., каф. іноземних мов Бердянського державного педагогічного університету.


РЕЦЕНЗЕНТИ:

Аносов Іван Павлович – д.пед.н., проф.;

Приходько Микола Ілліч – д.пед.н., проф.


Збірник включено до переліку наукових видань за дозволом ВАК України

(Бюлетень ВАКУ. – 2010. – № 5. – С. 7).


У збірнику друкуються результати педагогічних досліджень науковців Бердянського державного педагогічного університету та викладачів інших вищих навчальних закладів України. У публікаціях подано нові погляди на актуальні проблеми теорії педагогіки.


© Бердянський державний

педагогічний університет




ЗМІСТ


Сосницька Н. Л. Історико-еволюційні аспекти у змісті курсу загальної фізики………………………………………………………..


6


Литвиненко О. М. Організація та управління жіночими середніми навчальними закладами у другій половині ХІХ – на початку ХХ століття (Херсонська губернія)………………………………………



11


Вєнцева Н. О. Особливості підготовки вчителів-істориків в Україні в 1917–1930-х рр……………………………………………………….


17


Регейло І. Ю. Відновлення та розвиток системи підготовки наукових і науково-педагогічних кадрів в Україні (40-і роки ХХ століття)………….


23


Лізвінський В. Л. Підходи до класифікації методів, форм і напрямів виховання у навчальній літературі з педагогіки (50-х років ХХ – початку ХХІ століття)…………………………………………………...



30


Лопухіна Т. В. Місце і роль акмеологічного підходу в дошкільній освіті…..

34


Поніманська Т. І. Проблема взаємозв’язку виховання і розвитку в програмах дошкільних навчальних закладів………………………


39


Пісарєва О. В. Ціннісні орієнтири як ядро особистісного розвитку дитини-дошкільника……………………………………………………


44


Лохвицька Л. В. Психолого-педагогічні засади організації середовища дошкільного навчального закладу для здоров’ятворчої діяльності дітей…..


48


Лісневська Н. В. Сутність здоров’язберігаючого середовища та важливість його створення в дошкільному навчальному закладі…..


52


Байєр О. М., Піроженко Т. О. Розвиток самооцінки та саморегуляції старших дошкільників у взаємодії з однолітками і дорослими…


57


Щербакова К. Й., Брежнєва О. Г. Підготовка майбутніх педагогів до здійснення духовно-морального виховання дошкільників………


62


Токарєва Л. Д. Моральний розвиток дошкільника в сучасній сім’ї………

68


Гуменюк Г. В. Позитивне ставлення дитини у системі базових цінностей батьківського виховання…………………………………


73


Горецька О. В. Оптимізація спілкування батьків з дітьми дошкільного віку………………………………………………………..


80


Козлюк О. А. Роль сім’ї у вихованні гуманістичної спрямованості спілкування дітей старшого дошкільного віку……………………………..


87


Кисельова О. І. Морально-етичне виховання дошкільників у процесі взаємодії дошкільного навчального закладу і сім’ї……………………


91


Бутенко О. Г. Інтеграція сімейного та суспільного виховання шанобливого ставлення до матері у старших дошкільників…………..


96


Стовбун І. О. Альтруїзм як духовна цінність дітей старшого дошкільного віку………………………………………………………..


100


Бабій І. В. Моральне виховання дошкільників засобами народної педагогіки..

106


Стягунова О. О. Народно-педагогічні ідеї в системі дошкільної освіти..

110


Трифонова О. С. Місце українського фольклору у формуванні національно-мовленнєвої особистості дитини……………………


113


Сиротич Н. Б. Театралізація літературних творів В. Сухомлинського як засіб формування моральної компетентності старших дошкільників…..


121


Куліш Р. В. Психолого-педагогічні умови підготовки дітей до навчання у школі…………………………………………………………


125


Садова Т. А. Підготовка майбутніх вихователів до організації навчальної діяльності дошкільників у сучасних умовах……………………………….


131


Підлипняк І. Ю. Сучасні підходи до організації логіко-математичної діяльності дітей дошкільного віку…………………………………………


137


Іщенко Л. В. Логіко-математичний розвиток дітей 5-7 років………..

141


Омеляненко А. В. Лінгводидактичні засади навчання старших дошкільників складати розповіді-роздуми……………………………...


144


Алинкіна Д. Е. Особливості технології розвитку мовленнєвих здібностей дошкільників у різному полі культурному оточенні………


150


Лопатіна Г. О. Етапи формування діалогічного мовлення………………

156


Цибуляк Н. Ю. Спостережливість у професійній підготовці педагогів дошкільної освіти…………………………………………..


160


Гурковська Т. Л. Аксіологічний аспект фасилітаційної взаємодії вихователя і дитини…………………..……………………………….


165


Гришко О. І., Клевака Л. П. Система заходів з інтелектуального розвитку дошкільників у процесі формування елементарних математичних уявлень…………………………………………………….



169


Корякіна І. В. Особистісна готовність дітей 6-го року життя до школи як актуальна проблема сьогодення………………………………………


176


Косенко Ю. М. Розумове виховання і розвиток дошкільників у вимірах сучасних наукових підходів……….……………………….


185


Мельник І. С. Психологічні передумови розвитку творчості в дошкільному віці...

192


Скалозуб Т. І. Використання художньої книги в сучасному дошкільному закладі….……………………………………………….


198


Попова Л. П. Актуальність ідей М. Корфа щодо розвитку мовлення молодших школярів у сучасній лінгводидактиці……………………..


205

Барбашова І. А. Шкільні підручники як засіб організації фонетично сенсорного розвитку молодших учнів…………………………………


209


Ачкан В. В. Орієнтовні основи діяльності щодо розв’язування рівнянь і нерівностей як засіб формування математичних компетентностей старшокласників…………………………………



216


Єфименко Ю. О., Богданов І. Т. Комп’ютерне моделювання перехідних процесів в електричних колах як засіб інтенсифікації фізико-технічної підготовки майбутнього вчителя фізики



223


Куделіна О. В. Психологічні передумови використання прикладних вправ під час вивчення вищої математики…………………………...


230



Шкловська Н. О. Когнітивна основа читацької компетенції в аспекті рецептивно-естетичної діяльності………………………………………



236


Кульчицька Н. О. Особливості явища інтерференції у процесі навчання англійської мови як другої іноземної……………………………………...


241


Гейченко К. І., Рощупкіна О. А. Комунікативні потреби іноземних студентів під час самостійного вивчення російської мови……………


246


Кононец Н. В. Створення електронного підручника для індивідуалізації навчання студентів в аграрних коледжах……...


252


Каверіна О. Г. Особливості формування гуманітарних знань, умінь і навичок майбутніх фахівців технічного профілю: інтегративний підхід


261


Вагіна Н. С. Професійна спрямованість науково-дослідницьких робіт з прикладної статистики студентів педагогічного університету…………


264


Сошенко С. М. Мотивація студентів під час вибору професійного майбутнього

271


Чернєга О. А. Провідні аспекти застосування компетентнісного підходу в підготовці інженера-педагога…………………………….


278


Немченко С. Г. Нові орієнтири магістерської підготовки майбутніх керівників загальноосвітньої школи……………………………………


285


Волкова Т. В. Сучасні інформаційні технології у підготовці студентів до моніторингу соціально-економічного розвитку регіону…………………


291


Соколова І. В. Професійна підготовка магістрів філології у європейській системі координат………………………………………..


296


Віндюк А. В. Деякі аспекти моделі професійної підготовки майбутніх фахівців з готельно-курортної справи…………………………………


303


Тищенко Т. Б. Особливості формування готовності майбутніх фахівців фізичного виховання та спорту до маркетингової діяльності………….


307


Ониськів Г. Г. Активізація психологічних механізмів мислення як засіб удосконалення пошуку рухових актів музикантів-інструменталістів..


313


Томіч Л. М. Особистісно-орієнтовані інноваційні технології у системі реабілітації дітей з порушеннями психофізичного розвитку……….


317


Баханов К. О. Освітні трансформації як дидактична категорія………….

325


Сергієнко С. М. Функціональна модель виховання культури дозвілля підлітків засобами педагогічної анімації………………………………


331


РЕЗЮМЕ……………………………………………………………………..

338


РЕЗЮМЕ……………………………………………………………………..

346


SUMMARY……………………………………………………………………

355


УДК 53(94)

Н. Л. Сосницька,

доктор педагогічних наук, професор

(Бердянський державний

педагогічний університет)


^ ІСТОРИКО-ЕВОЛЮЦІЙНІ АСПЕКТИ У ЗМІСТІ КУРСУ ЗАГАЛЬНОЇ ФІЗИКИ


Постановка проблеми. Реформування та оновлення системи освіти в Україні, що обрала шлях європейської та світової інтеграції, передбачає зміну як концептуальних положень щодо викладання навчальних дисциплін, так і змісту, принципів організації, запровадження нових освітніх стандартів та педагогічних підходів до навчання, використання інноваційних, адаптованих до соціальних потреб технологій. У цьому контексті фізична освіта як одна із фундаментальних складових усебічного розвитку особистості потребує нових шляхів розвитку, вдосконалення змісту з урахуванням історико-методологічних надбань, впровадження нової концепції, стандартів та альтернативних навчальних програм, сучасних технологій побудови навчально-виховного процесу, методологічної переорієнтації особистості. Відповідно до цього основними напрямами оновлення змісту фізичної освіти є особистісна орієнтація, пріоритет загальнолюдських і національних цінностей, врахування історії розвитку та новітніх досягнень науки, техніки, культури і соціальної практики. Отже, постає проблема визначення місця і ролі історико-еволюційних аспектів змісту курсу загальної фізики як реалізації принципу історизму у навчальному процесі [5; 6].

^ Аналіз досліджень і публікацій. Наукові дослідження з історії розвитку навчання фізики перебували в полі зору таких учених, як О. Бугайов (визначення тенденцій розвитку навчання фізики в сучасній загальноосвітній школі), О. Сергєєв (становлення і розвиток методики навчання фізики). Дослідження деяких проблем, пов’язаних з історією змісту шкільної фізичної освіти, провели автори, які розглядали цей феномен у контексті історико-педагогічної науки. Серед них близькими за предметом нашого дослідження є докторська дисертація О. Лещинського “Розвиток змісту шкільного курсу фізики у Великобританії, Німеччині та США (ХІХ–ХХ ст.)”; кандидатські дисертації: А. Волошиної “Історико-методичний аналіз розвитку технології розв’язування фізичних задач у середній загальноосвітній школі”; М. Головка “Історія вітчизняної фізики та астрономії в курсі фізики середньої загальноосвітньої школи”; В. Мацюка “Розвиток теорії і практики навчання фізики у середніх загальноосвітніх школах України у 1945-1995 рр.”; Є. Сульженко “Розвиток методичної думки з фізики у Києві в кінці XIX і на початку XX ст.”; Н. Форостяної “Історичні аспекти у вивченні молекулярної фізики в середніх загальноосвітніх навчальних закладах України”; О. Школи “Історія зародження, становлення та розвитку наукових шкіл методики навчання фізики в Україні”. У дослідженнях В. Андріанова, Я. Дорфмана, Г. Кордуна, П. Кудрявцева та інших розкриваються питання розвитку історії фізики.

У зазначених працях проаналізовано позитивні зрушення та характерні особливості змісту й методики викладання фізики, розглянуто питання вдосконалення навчальних планів і програм з фізики, їх значення для становлення і розвитку предмета, що стосується лише окремих аспектів нашого дослідження.

^ Метою статті є визначення специфіки курсу загальної фізики, яка зумовлює функції історико-еволюційних аспектів навчального матеріалу; форм реалізації принципу історизму в процесі навчання фізики.

Використання елементів історії фізики в Україні набуває особливого значення під час формування у студентів основних уявлень про фізичні явища та закономірності, з’ясуванні фундаментальних фізичних теорій, ознайомленні з експериментальним підґрунтям. Знання історії науки й техніки забезпечує усвідомлення молоддю суті та значення сучасних науково-технічних досягнень. Зрозуміло, що завдяки високій науковості й історичності викладання фізики здійснюється формування у студентів уявлень про сучасну фізичну картину світу, наукового світогляду.

Специфіка курсу загальної фізики зумовлює наступні функції історико-еволюційних аспектів навчального матеріалу [1; 3]: огляд виникнення і становлення наукових концепцій, різноманітності підходів до розв’язання ключових питань, змін у побудові наукових картин світу забезпечує усвідомлення студентами того факту, що фізика перебуває у постійному розвитку; процес пізнання світу не є завершеним. Це сприяє формуванню наукового світогляду студентів, підвищенню їхнього загальнокультурного рівня; формування у студентів правильного уявлення про необхідність фізичних знань для практичної діяльності людства, про зв’язок наукових досліджень із соціальним прогресом суспільства, що сприяє виникненню активної життєвої позиції, бажання працювати задля розвитку своєї держави; можливість вироблення у молоді особистого ставлення до релігійних учень, до окультизму, орієнтування в сучасному потоці ненаукової інформації; ознайомлення з творчими біографіями видатних вітчизняних фізиків і винахідників, що сприяє формуванню в молоді почуття національної гідності, громадської національно-патріотичної активності, поваги до української культури та науки.

Загальними завданнями навчання фізики з використанням історико-еволюційних аспектів розвитку фізики в Україні є [1]: висвітлення органічного зв’язку розвитку фізики в Україні та її досягненнями у світі; визначення ролі вітчизняних учених у розвитку тієї чи іншої галузі фізики на початку опрацювання певного розділу (або теми); виклад навчального матеріалу в історичній послідовності, логічне застосування історичної інформації; формування наукового світогляду молоді, здійснення філософських узагальнень у процесі аналізу навчального матеріалу.

До методів організації роботи, яка допомагає залучити студентів до активної пошукової діяльності в галузі історії розвитку фізики в Україні, належать [1]: підготовка студентами стіннівок, присвячених певним датам з життя та діяльності вітчизняних учених або визначним подіям у розвитку фізики в Україні; організація виставок книг з історії розвитку фізики й техніки в Україні; проведення екскурсій до музеїв, які містять певні історичні експозиції; проведення вечорів та конференцій, присвячених історії фізики й техніки в Україні; відвідування лекцій відомих у державі фахівців у галузі фізики, присвячених глобальним світовим фізичним проблемам та сучасним науково-технічним досягненням вітчизняних дослідників.

Безумовно, реалізація принципу історизму в курсі фізики пов’язана з об’єктивними труднощами, основними з яких є скорочення навчальних годин та відповідне перевантаження програми з фізики для навчальних закладів певного типу. У процесі пояснення нового матеріалу викладачеві необхідно розкрити динаміку розвитку певних понять, законів або теорій, обґрунтувати необхідність їхнього теоретичного й практичного дослідження, сформулювати фізичний зміст, навести історичні відомості. Тому історична інформація має бути логічно узгоджена з навчальним матеріалом, а також адаптована до інтелектуальних можливостей молоді та рівня їхньої підготовленості. За таких умов додаткові відомості спонукатимуть студентів до активної діяльності, що забезпечить досягнення головних цілей, а саме: розвиток інтересу до вивчення фізики, ефективне засвоєння необхідної інформації, формування наукового світогляду та виховання. Разом з тим не обов’язково підходити з історичного погляду до всіх тем навчальної програми, вводити ті чи інші елементи історії розвитку фізики в Україні на кожному занятті. Головне, щоб такі фрагменти були органічно поєднані з викладом певної теми, роз’яснювали чи доповнювали навчальну інформацію [1]. Пропонуємо розподіл історико-наукового матеріалу в змісті курсу загальної фізики [4]:

Механіка.

Розділ 1. Кінематика. Становлення фізики як науки. Фізичні знання в суспільстві. Історія кінематики. Відкриття законів вільного руху.

Розділ 2. Динаміка. Історія законів динаміки Ньютона. Біографічні відомості про Ньютона. Історія закону всесвітнього тяжіння. Історія принципу відносності. Історичне формування поняття сили. Історія закону збереження кількості руху. Історія закону збереження механічної енергії.

Розділ 3. Релятивістська механіка. Історія спеціальної теорії відносності.

Молекулярна фізика і термодинаміка

Розділ 1. Властивості газів, рідин, твердих тіл. Історія атомістики. Історичне формування поняття тиску. Історичне формування поняття температури та кількості теплоти. Історичне становлення рівняння стану ідеального газу.

Розділ 2. Основи термодинаміки. Історія законів термодинаміки.

Електродинаміка

Розділ 1. Електричне поле і струм. Історія поняття електричного заряду та закону збереження заряду. Історія закону Кулона. Історія вивчення постійного струму. Історія закону Ома. Історія вивчення електричної провідності речовин. Історія законів електролізу. Історія вакуумної електроніки.

Розділ 2. Електромагнітне поле. Історія відкриття магнітної взаємодії. Історія відкриття явища електромагнітної індукції. Історія систем одиниць виміру фізичних величин.

Розділ 3. Коливання і хвилі. Історія поняття електромагнітного поля. Відкриття електромагнітних хвиль та підтвердження електромагнітної природи світла. Історія відкриття радіо.

Розділ 4. Хвильова і квантова оптика. Історія розвитку уявлень про природу світла. Відкриття принципу спектрального аналізу. Історія вивчення фотоефекту.

Розділ 5. Атомна і ядерна фізика. Історія визначення елементарного електричного заряду. Історія вивчення структури атома.

Формами використання історизму в процесі навчання фізики є [2; 6]:

І. Виклад матеріалу в історичній послідовності:

  • історія фізики визначає оптимальний обсяг інформації, який становитиме основу для усунення певної невідповідності між тим обсягом навчального матеріалу, який необхідно засвоїти студентами, і тим, який вони зможуть запам’ятати;

  • слід використовувати вирішальні для розвитку фізики історичні факти, органічно пов’язані з програмою курсу (історія відкриття електромагнітної індукції, законів динаміки, фізичних основ радіотехніки тощо), оскільки недоцільно будувати курс фізики на історичній основі, і тому що кількість історичних фактів, які повідомляються, має бути обмеженою.

ІІ. Історичні огляди:

  • розкрити еволюцію фундаментальних наукових ідей можливо на спеціальних лекціях, які присвячені історичному огляду основних етапів розвитку поглядів з певної проблеми. Їх можна проводити як у кінці вивчення теми, так і на початку. В останньому випадку ці історичні огляди носитимуть вступний характер;

  • історичні огляди дають змогу підготувати студентів до засвоєння фундаментальних фізичних ідей і передують вивченню теми або розділу;

  • мета принципу історизму полягає у постановці проблеми і попередньому обґрунтуванні ідеї, оскільки в цьому випадку історія виступає єдиним засобом переконання студентів у справедливості цієї ідеї;

  • кожний історичний огляд складається з таких етапів: накопичення фактів (експериментальних, теоретичних); висунення гіпотези або вихідних принципів; виведення з принципів висновків; експериментальна перевірка висновків;

  • методологічне значення історичних оглядів полягає у тому, що потрібно показати, як поступово проходить поглиблення та уточнення знань з певної проблеми, і саме цим ствердити думку, що кожне наукове знання є об’єктивна істина, яка, включаючи елемент абсолютного і відносного, постійно розвивається, тобто навколишній світ можна і потрібно пізнавати та досліджувати.

ІІІ. Описи історії відкриттів:

  • як засіб обґрунтування нових знань, історизм виступає не лише у формі історичних оглядів, але й опису окремих фундаментальних фізичних відкриттів;

  • фундаментальні фізичні відкриття стосуються невеликого часового розвитку науки; головна увага тут приділяється експериментальному дослідженню, яке передувало відкриттю і його теоретичному обґрунтуванню;

  • фундаментальні експерименти переважно важко відтворити у процесі навчання, а тому один із способів їх обґрунтування – історичний;

  • доцільно використовувати єдину схему передачі знань, яка б відображала в загальних рисах логіку наукового експериментального дослідження: історичні відомості про виникнення гіпотези та її експериментальне підтвердження; встановлення меж застосування закону; приклади про підтвердження того, що закон не змінився, хоча його перевіряли з більшою точністю; приклади висунутих ученими гіпотез, які не знайшли експериментального підтвердження; приклади того, що з підвищенням точності вимірювань закон може “змінюватися”.

IV. Відомості про вчених:

  • важливим є визначення змісту та форм викладу біографічних даних про вчених як специфічного навчального матеріалу;

  • біографічні навчальні матеріали можуть бути двох типів: по-перше, відносно детальні біографії окремих учених і, по-друге, фрагментарні відомості;

  • одним із критеріїв добору навчального матеріалу є те, наскільки повчальними для студентів є думки, погляди конкретного вченого, факти з його життя.

V. Задачі з історичним змістом:

  • в умовах яких використані історичні факти про певні фізичні винаходи, відкриття фізичних законів чи історичні фізичні досліди;

  • ці задачі мають велике пізнавальне та освітнє значення, оскільки, крім дидактичних функцій, вони знайомлять студентів з історичними подіями, фактами, методами дослідження.

VІ. Демонстрація моделей різних історичних приладів:

  • завжди викликає інтерес, а особливо, коли вони виготовляються самостійно студентами. Діяльність такого виду сприяє розвиткові їхніх пізнавальних процесів: спостереження, мислення, уяви, уваги, пам’яті;

  • основні принципи вибору моделей для виготовлення: відповідність фізичних основ приладу і дії моделі навчальному матеріалу; наочність і цінність демонстрації явища за допомогою моделі; простота виготовлення (в умовах навчального закладу) і можливість використання доступних матеріалів.

Висновки: Історико-еволюційні аспекти у змісті курсу загальної фізики надають можливості довести, що: фізика як фундаментальна природнича наука є основою науково-технічного прогресу та одним із важливих компонентів загальнолюдської культури; історія розвитку та досягнення фізики й техніки в Україні забезпечує широкі можливості для здійснення викладачем національного виховання; використання історичних відомостей сприяє формуванню у студентів упевненості в тому, що становлення фізики в Україні – це поступова й наполеглива реалізація наукових ідей видатних представників вітчизняної фізичної науки.

    ^ Перспективи подальших пошуків у напрямку дослідження. Дослідження окреслює перспективи подальших наукових пошуків зазначеного спрямування, зокрема: створення навчальних посібників з фізики із елементами історизму відповідно до вимог сучасної системи освіти.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   35

Поиск по сайту:



База данных защищена авторским правом ©dogend.ru 2019
При копировании материала укажите ссылку
обратиться к администрации
Уроки, справочники, рефераты