Домой

Уки україни бердянський державний педагогічний університет збірник наукових праць №1 (Педагогічні науки) Бердянськ 2009




НазваниеУки україни бердянський державний педагогічний університет збірник наукових праць №1 (Педагогічні науки) Бердянськ 2009
страница1/26
Дата06.04.2013
Размер4.89 Mb.
ТипДокументы
Содержание
Редакційна колегія
Процес текстотворення як головний елемент риторики
Аналіз досліджень і публікацій.
Мета статті
Архарова Д.И.
Освіта як система комунікації
Мета статті
Використання педагогічних ідей м.корфа у процесі підготовки майбутніх учителів до роботи з учнями
Аналіз досліджень і публікацій.
Мета статті
Таблиця 1. Види робіт з учнями, які мають початковий рівень навчальних досягнень
У процесі контролю за підготовленістю учнів
У ході вивчення нового матеріалу і організації навчально-пізнавальної діяльності
Під час самостійної роботи учнів на уроці
Під час організації самостійної роботи вдома
Проблема освітнього краєзнавства
Аналіз досліджень і публікацій.
Духовні цінності у спадщині в.сухомлинського
Аналіз досліджень і публікацій
Метою даної статті
...
Полное содержание
Подобные работы:
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   26

Бердянський державний педагогічний університет



МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Бердянський державний педагогічний університет


ЗБІРНИК

наукових праць

1

(Педагогічні науки)


Бердянськ

2009


УДК 37.01(06)

ББК 74я5


З 41

Збірник наукових праць Бердянського державного педагогічного університету (Педагогічні науки). – №1. – Бердянськ: БДПУ, 2009. – 272 с.


Друкується за рішенням вченої ради Бердянського державного педагогічного університету. Протокол №7 від 28.04.2009 р.


^ РЕДАКЦІЙНА КОЛЕГІЯ:

Крижко Василь Васильович – к.пед.н., проф., член-кор. АПСН, ректор Бердянського державного педагогічного університету; Баханов Костянтин Олексійович – д.пед.н., проф., член-кор. АПСН, проректор з наукової роботи Бердянського державного педагогічного університету (головний редактор); Гусєв Віктор Іванович – д.пед.н., проф., зав. каф. професійної педагогіки та методики трудового навчання Бердянського державного педагогічного університету; Зарва Вікторія Анатоліївна – д.філол.н., проф., директор Інституту філології Бердянського державного педагогічного університету; Сосницька Наталя Леонідівна – д.пед.н., доц. каф. фізики та методики викладання фізики Бердянського державного педагогічного університету; Котляр Володимир Пилипович – к.пед.н., проф., зав. каф. соціальної педагогіки Бердянського державного педагогічного університету; Павлютенков Євген Михайлович – д.пед.н., проф., академік РАН, зав. каф. управління Запорізького обласного інституту післядипломної педагогічної освіти, проф. кафедри педагогіки Бердянського державного педагогічного університету; Золотухіна Світлана Трохимівна – д.пед.н., проф. Харківського державного педагогічного університету; Сущенко Тетяна Іванівна – д.пед.н., проф., зав. каф. педагогіки Запорізького обласного інституту післядипломної педагогічної освіти, професор каф. педагогіки Бердянського державного педагогічного університету.


РЕЦЕНЗЕНТИ:

Аносов Іван Павлович – д.пед.н., проф.;

Приходько Микола Ілліч – д.пед.н., проф.


Збірник включено до переліку наукових видань за дозволом ВАК України

(Бюлетень ВАКу. – 1999. – №5. – С. 30).


У збірнику друкуються результати педагогічних досліджень науковців Бердянського державного педагогічного університету та викладачів інших вищих навчальних закладів України. У публікаціях подано нові погляди на актуальні проблеми теорії педагогіки.


© Бердянський державний

педагогічний університет




ЗМІСТ

Голуб Н.Б. Процес текстотворення як головний елемент риторики

5

Тверезовська Н.Т. Освіта як система комунікації…………………….

11

Кашкарьов Г.В. Використання педагогічних ідей М.Корфа у процесі підготовки майбутніх учителів до роботи з учнями, які мають відхилення в поведінці………………………………………..



17

Радьо Т.Ю. Проблема освітнього краєзнавства в педагогічній спадщині С.Русової……………………………………………………


23

Сидоренко Л.С. Духовні цінності у спадщині В.Сухомлинського

28

Вічева О.М. Проблема статевого виховання молоді у педагогічній спадщині В.Сухомлинського…………………………………………


34

Толкачова А.С. В.Сухомлинський про роль спілкування у становленні особистості молодшого учня школи-інтернату……


38

Школа О.В. Принципи періодизації та основні періоди розвитку дидактики фізики в Україні……………………………………………


45

Куземко Л.В. Проблема здійснення вихователями індивідуального підходу до дітей дошкільного віку………………


52

Хоменко А.В. Фасилітація як феномен гуманних відносин учителя й молодшого школяра…………………………………………………


56

Пелагейченко М.Л. Сутність поняття “метод проектів” у сучасній педагогічній науці………………………………………………………


63

Сілохін Ю.В. Зміст навчального проектування у 8-9-х класах……..

67

Сосницька Н.Л., Волошина А.К. Мультимедійні технології навчання фізики: теоретичний аспект……………………………..


73

Волошина К.О. Методичні системи критеріального аналізу підручника з фізики……………………………………………………


79

Ковальова К.Ю. Вимоги до організації самостійної роботи студентів педагогічних університетів у контексті Болонського процесу……….


85

Дроздова І.П. Оновлений зміст освіти – основа формування компетентностей студентів в умовах сучасної модернізації вищої технічної школи………………………………………………..



90

Гуренко О.І. Полікультурна освіта в Україні: до сутності поняття…

95

Щербакова К.Й., Брежнєва О.Г. Естетичний аспект у підготовці майбутніх вихователів до організації художньої праці у дошкільному навчальному закладі………………………………….



103

Щербакова Н.М. Організація самостійної навчально-пошукової діяльності учнів на уроках української літератури та в позаурочний час як умова формування їх пізнавальної самостійності………….....



109

Соколова І.В., Івашко О.А. Формування полікультурної компетентності у майбутніх учителів-філологів……………….….


117

Вєнцева Н.О. Використання дискусій при викладанні історії у вищій школі

123

Лизогуб Т.А. Розвиток творчості студентів при вивченні методики математики……………………………………………………………..


128

Бойко І.О. Знаково-символічна діяльність студентів у процесі вивчення ними інженерної графіки……………………….…………


133

Хоменко В.Г., Павленко М.П. Удосконалення змісту навчання майбутніх інженерів-педагогів мережевих технологій …………..


139

Смоліна І.С. Проблема навчання студентів використовувати комп’ютерні технології в управлінні виробництвом………………


144

Брюханова Н.О. Філософські аспекти професійної педагогічної підготовки викладачів технічних дисциплін………………………..


149

Буянов П.Г. Особливості використання мультимедійних інформаційних технологій у процесі професійної підготовки вчителя технології……...


156

Перетятько В.В. Роль гри як організаційної форми навчання у підготовці студентів до педагогічної практики…………………….


161

Хоменко В.Г., Коржова К.М. Психолого-педагогічні аспекти навчання архітектури ЕОМ майбутніх інженерів-педагогів засобами комп’ютерного імітаційного моделювання…………….



166

Олейник М.М. Конструктивно-проектувальний компонент діяльності педагога в умовах впровадження комп’ютерно-орієнтованих технологій у навчальний процес……………………



172

Шиман О.І. Створення комп’ютерних портфоліо як реалізація проектного підходу до навчання майбутніх педагогів і психологів інформаційних технологій………………………………



178

Вагіна Н.С. Моделі оцінювання досягнень студентів в умовах кредитно-модульної системи (на прикладі математичних дисциплін)…………...


184

Лазаренко Л.В. Допрофільна підготовка як передумова профільного самовизначення учнів основної школи…………….


191

Головко І.М. Педагогічні умови організації учнівського самоуправління в загальноосвітніх школах-інтернатах…………


197

Вашека Т.В., Кот Ю.В. Адаптивні можливості психологів-початківців як умова їх ефективної професійної діяльності……


204

Матвєєва О.В. Регуляція психологічного стресу як засіб формування виконавської надійності вокалістів…………………


209

Марченко Л.Ю. Мотиваційне управління інноваційними процесами в загальноосвітніх навчальних закладах……………


215

Лопатіна Г.О. Формування дрібної пальцевої моторики у дітей із загальним недорозвиненням мовлення…………………………..


218

Томіч Л.М. Теоретичне обґрунтування і принципи використання комп’ютерних засобів навчання під час корекції мовлення дітей із порушеннями психофізичного розвитку…………………



224

Осіпов В.М., Шилкін Г.М. Особливості структурно-конструктивного підходу в методології побудови програм фізичної реабілітації………


232

Лебідь О.В. Професіоналізм як чинник становлення професійної культури керівника загальноосвітньої школи…………………….


238

Дорогих Р.В. Експериментальна перевірка умов, що забезпечують формування професійних якостей студентів у процесі педагогічної взаємодії…..………..………..…….………..…..


РЕЗЮМЕ………..………..………..………..………..………..………..…………



242


247

РЕЗЮМЕ………..………..………..………..………..………..………..…………

255

SUMMARY………..………..…………..…..………..………..………..…………

264



УДК 378.147: 808.5

Н.Б. Голуб,

кандидат педагогічних наук, доцент

(Національний педагогічний

університет ім. М.П. Драгоманова)


^ ПРОЦЕС ТЕКСТОТВОРЕННЯ ЯК ГОЛОВНИЙ ЕЛЕМЕНТ РИТОРИКИ


Постановка проблеми. Текст називають “універсальною і за багатьма показниками унікальною категорією мови”, оскільки загальне поняття тексту охоплює собою всі наявні в цивілізації типи інформації, або іншими словами – уся наявна інформація доступає до мовця у різних типах і видах текстів [10, с.13]. З огляду на те, що риторику вважають наукою “текстотворчою”, для процесу її навчання велике значення має поняття тексту.

^ Аналіз досліджень і публікацій. Проблема тексту привертала увагу багатьох зарубіжних і вітчизняних учених (Х. Ізенберг, К. Гаузенблас, П. Хартман, В. Гольдін, Г. Колшанський, М. Бахтін, І. Гальперін., Т. Винокур, В. Гак, Н. Валгіна, О. Каменська, О. Леонтьєв, Д. Баранник, Е. Агрікола, Ю. Лотман, В. Дресслер, Т. Дридзе, Т. Матвєєва, Н. Болотнова, Б. Гаспаров, К. Кожевникова, Л. Мацько, Ф. Бацевич, О. Селіванова, М. Пентилюк, В. Мельничайко, В. Мещеряков та ін.). Великий інтерес до тексту останнім часом зумовлений “переважанням антропоцентризму й діалогізації в сучасному гуманітарному знанні”, “переходом від монологічної мовленнєвої культури до діалогічної” [4, с.15]. Зважаючи на те, що спілкування відбувається на текстовій основі, саме текст (як основна форма комунікації) постає головним об’єктом філологічного дослідження.

Аналіз праць Л. Виготського, М. Жинкіна, М. Бахтіна, О. Леонтьєва, О. Лурії з проблем специфіки мовленнєвої діяльності, переконує в тому, що, по-перше, процес її реалізації пов’язаний зі створенням і сприйняттям висловлювань (текстів) у ході спілкування, по-друге, саме спілкування базується на обміні текстами, актуальними для певної мовленнєвої ситуації.

^ Мета статті полягає у дослідженні особливостей процесу текстотворення, які необхідно враховувати ораторові під час підготовки до виступу перед аудиторією.

Відповідно до мети ставимо такі завдання:

  1. визначити суттєві передумови створення тексту;

  2. дослідити особливості текстових категорій, важливих для процесу текстотворення;

  3. виявити чинники, що сприяють успішній побудові тексту.

М. Бахтін, досліджуючи висловлювання як реальну одиницю мовленнєвого спілкування, доходить висновку, що “реченнями не обмінюються, як не обмінюються словами (у суто лінгвістичному значенні) і словосполученнями – обмінюються думками, тобто висловлюваннями, що будуються за допомогою одиниць мови – слів, словосполучень, речень..” [3, с.176-177]. Учений виділяв два моменти, що визначають текст як висловлювання, – це його задум (“інтенція”) і здійснення цього задуму. Таким чином, на думку автора, “навчитися говорити – значить навчитися будувати висловлювання” [3, с.181].

У психолінгвістиці виділяють три основні напрями: дослідження породження тексту, дослідження сприймання тексту і комплексне вивчення закономірностей породження і сприймання тексту. Особливості процесів породження тексту представлені у працях багатьох учених (Ч. Осгуд, Н. Хомський, Дж. Міллер, О. Лурія, С. Гіндін, Н. Бернштейн, О. Леонтьєв, І. Зимня та ін.). У межах цього напряму також вивчається формування задуму тексту і правила передачі задуму тексту (його концепту). Комплексним дослідженням закономірностей породження і сприймання текстів займалися І. Зимня, А. Новиков, В. Петренко, Л. Шмельов та ін.

На етапі дотекстової підготовки цінними вважаємо такі поради О. Леонтьєва:

1) перед складанням тексту виступу необхідно чітко проаналізувати предмет мовлення, визначити смислову ієрархію змісту виступу і причинно-наслідкові зв’язки;

2) заключним моментом дотекстової підготовки є продумування зв’язків між смисловими частинами;

3) дуже важливо у тексті орієнтуватися на логіку змісту [9, с.19-22].

На думку І. Гальперіна, суттєвою передумовою створення правильного (згідно з цілями й умовами комунікації) тексту є дотримання таких вимог: по-перше, узгодження змісту тексту і його назви; по-друге, досконале формулювання назви; по-третє, відповідність літературного оформлення функціональному стилю; по-четверте, наявність надфразових єдностей, об’єднаних різними типами зв’язку; по-п’яте, цілеспрямована і прагматична настанова [5].

Розглядаючи зміст як багатопланове (багаторівневе) утворення, І. Зимня виділяє в ньому такі важливі елементи: мотиваційний рівень, рівень комунікативного наміру, предметно-денотативний рівень, смисловий рівень, мовний і мовленнєвий плани [7, с.192-193].

Окремі фази у роботі над текстом твору виділяє В. Мещеряков: орієнтування в умовах мовленнєвої діяльності; планування змісту і форми твору; реалізація плану; контроль і корекція кінцевого результату [12, с.112].

Загальновідомо, що одним із базових елементів технології підготовки будь-якого виступу є створення чи конструювання тексту. Ця форма підготовчої діяльності особливо важлива для ораторів-початківців, оскільки вони ще не володіють розвинутими автоматичними стереотипами і потребують максимальної кількості ресурсів, що полегшують здійснення виступу. Найпоширенішим джерелом ресурсів у цьому плані є текст виступу.

І. Коротець вважає істотною передумовою для процесу створення тексту виступу наявність таких обставин:

1. Кожний оратор-початківець повинен усвідомити свої особливості і знайти ту інструментальну форму використання письмового джерела мовлення, що максимально відповідає його персональним потребам.

2. Другою обставиною розширення ресурсності тексту є склад його змісту. Основними функціями, які виконує текст, є відповіді на запитання “що сказати?” і “в якій вербальній формі це виразити?”. Текст виступу повинен бути продуктом не тільки літературного, але й риторичного жанру. Щоб зрозуміти специфіку риторичного жанру, до запитання “що я говорю?” необхідно додати запитання “як цей зміст впливає на слухачів?”, причому ці запитання мають пронизувати весь текст.

3. Третьою обставиною, що впливає на специфіку тексту, є роль психологічної настанови творця тексту. Зокрема, оригінальна особистість може бути орієнтована або інтровертним, або екстравертним чином. При цьому потрібно знати, що інтроверти сприймають світ як персоніфіковану реакцію на взаємодію з об’єктами зовнішнього світу, а екстраверти орієнтовані на самі об’єкти, на їх зміст, що знаходиться поза людиною.

Цілком логічним видається виділення автором двох форм промов оратора-початківця: 1) повний текст виступу, що являє собою форму літературного писемного мовлення, відповідає нормативності літературної праці і повинен втілювати всі її культурні досягнення; 2) максимально наближений до форми спілкування кожного оратора [8, с.131-133].

Т. Матвєєва до найважливіших категорій тексту відносить тему і композицію, оскільки тема проходить через увесь текст, забезпечуючи його цілісність, а спосіб її розгортання є категорією композиції, що в сукупності утворює кістяк змістової структури. Відповідно суттєвим у роботі над текстом є співвідношення його з дійсністю (як у реченні) за допомогою категорій суб’єкта (автора), текстового часу, текстового простору, що об’єднуються в комплексній категорії локації, і тональності, або суб’єктивної модальності [9, с.352].

Погляд на текстотворення з урахуванням двох чинників (компетенції автора та структури прагматичної ситуації), на думку Т. Радзієвської, дає змогу розглядати питання складності діяльності комунікативного суб’єкта. Успішній побудові тексту, як вважає дослідниця, сприяють елементарні знання стратегій цього процесу, зокрема п’ять їх видів:

1) конструктивно-генеративна стратегія, відповідно до якої побудова тексту здійснюється з урахуванням чітко визначеного комунікативного завдання; 2) переклад однієї з форм безпосередньої усної комунікації (комунікативного жанру, мовленнєвого акту) у текстову форму; 3) побудова тексту за існуючою текстовою моделлю (прикладом такого тексту є класичний афоризм: його побудова здійснюється як переформулювання особистого спостереження в загальне судження, тобто за зразком сентенції); 4) комунікативна стратегія, що спрямовується на репрезентацію внутрішніх (емоційних та інтелектуальних) станів комуніканта; 5) трансформувальна стратегія визначає завдання перероблення тексту [14, с.180-182].

Разом з об’єктивними факторами у кожному процесі текстотворення діє й такий суб’єктивний фактор, як комунікативна компетенція суб’єкта, на важливій ролі якого наголошують дослідники. Як явище багатоаспектне, вона формується у носія мови в результаті навчання й самонавчання, багаторічної мовленнєвої практики тощо.

Чи не найважливішим моментом текстотворення, на думку В. Різуна, є адресація матеріалу. У риториці його реалізує закон моделювання аудиторії.

Робота над текстом промови є складником докомунікативного етапу підготовки. В цілому дослідники (Т. Анисимова, О. Гімпельсон) визначають такий алгоритм роботи над текстом виступу: уточнення предмета мовлення, виявлення проблеми, визначення джерел інформації, добір і опрацювання літератури, визначення моделі ситуації і цілей промови, формулювання головної думки (тези), введення топосів, погодження композиційних елементів тощо [1].

Подібні етапи для написання тексту лекції виділяє С. Глазунов. Особливістю цього виду роботи автор вважає те, що текст не просто записується, а й методично обробляється, тобто у ньому позначаються моменти звернення до технічних засобів, наочних посібників, з метою самоконтролю визначається приблизний час звучання кожної частини [6].

Теорія текстотворення розглядає “правила послідовного розгортання змісту текстів (французький структуралізм) чи послідовності розгортання (деталізації) теми текстів (генеративна лінгвістика)”. Але і це узагальнення приховує специфіку проблем текстотворення. Так, наприклад, у спілкуванні вчителя з учнями текст, що транслюється вчителем, і відповіді учнів на нього утворюють єдиний текст, тоді як мова вчителя і мова учнів – це різні мови [12].

В. Мещеряков називає такі закони текстотворення: закони прагматичних, семантичних і комунікативних процесів, що організують мовний матеріал і призводять до створення цілісного семіотичного утворення – тексту. При цьому одні з них керують текстотворенням на глибинному рівні, інші – переходом з глибинного на поверхневий рівень. Для глибинного рівня тексту провідним є закон інкорпорування, на поверхневому рівні діє закон контамінації [12].

Урахування потребує той факт, що текст є продуктом соціальної взаємодії, його творення і сприймання зумовлене цілями, завданнями і характером комунікативно-пізнавальної діяльності людини, в основі якої лежить засвоєння інформації, що забезпечує розуміння дійсності і її перебудову відповідно до потреб людини.

Продуктивні види мовленнєвої діяльності – говоріння і письмо – передбачають створення текстів (висловлювань) в усній (говоріння) і писемній (письмо) формі.

Рецептивні види мовленнєвої діяльності пов’язують зі сприйняттям і осмисленням усних (слухання) і писемних (читання) текстів. При цьому дослідники наголошують, що для створення, і сприйняття текстів головним є смисл висловлювання.

Н. Іпполітова звертає увагу на такі традиційні етапи мовленнєвої діяльності: спонукально-мотиваційний (передбачає виникнення мотиву мовленнєвої діяльності); орієнтувальний (обдумування, планування, вибір мовленнєвої поведінки, стилю і жанру висловлювання); виконавський етап і контрольний(аналіз виступу в цілому) [10, с.74]. Названі етапи відповідають таким розділам класичної риторики, як інвенція, диспозиція, акція і релаксація.

Оскільки діяльність учителя багато в чому базується на створенні вторинних текстів, Н. Іпполітова більше уваги звертає саме на них і визначає такі особливості вторинних текстів:

1) за своєю суттю вони є реакцією на прочитане, відповіддю на сказане і результатом процесу сприйняття й інтерпретації тексту;

2) характерною ознакою вторинних текстів є зміна авторства, що передбачає не заміну однієї особистості іншою, а заміщення однієї інтенції іншою, в результаті чого змінюється суб’єкт мовленнєвої діяльності, первинний текст постає предметом, а вторинний – результатом його діяльності.

До вторинних текстів відносять такі: відтворення первинного тексту, діалог з первинним текстом, вторинний текст-відповідь, вторинний текст-дослідження, інтерпретація первинного тексту, завершення первинного тексту.

Так, учитель, готуючись до певного етапу уроку чи пояснюючи матеріал, відтворює прочитане, вивчене раніше з урахуванням характеру навчального завдання. Крім того, у процесі професійної діяльності він стикається з необхідністю конспектувати, написати тези, анотацію, виступити з оглядом літератури і т. ін.

Успішність створення вторинних текстів багато в чому забезпечується рівнем розвитку вміння читати. Причинами труднощів, що виникають під час творення вторинних текстів, вважають незнання законів жанру того чи іншого вторинного тексту, невміння правильно використовувати мовні й мовленнєві засоби, доречні у відповідних текстах; неврахування істинної специфіки вторинних текстів [15, с.169].

Процес створення власного тексту, на думку Д. Архарової, є складним як для вчителя, так і для учнів. Осмислене, самостійне і успішне творче конструювання нехудожнього науково-навчального/науково-популярного тексту на основі зібраного матеріалу стає можливим і реальним, на думку дослідниці, якщо цей процес алгоритмізувати. Поетапний алгоритм діяльності автора тексту спирається на його мовленнєву і комунікативну компетенцію, що сприяє обдумуванню і дає змогу розвинути цю компетенцію до рівня компетентності.

Пропонується система певних мовленнєвих кроків, операцій і прийомів, що допомагають винаходити зміст тексту: побудова дефініції тематичного слова формулювання головної думки тексту твору побудова логічної схеми (логографа) майбутнього тексту на основі обраного типу мовлення.

Мовленнєве оформлення інформаційних структур передбачає компетенцію у використанні функціонально-стилістичних і експресивно-забарвлених мовних засобів, тропів, основних риторичних фігур.

Алгоритм авторської діяльності сприяє розумінню і усвідомленню смислу і послідовності необхідних мовленнєвих дій, визначає порядок і перспективу в роботі, що зрештою мотивує учня до осмисленого написання тексту твору [2].

Висновки. Таким чином, текст у процесі виступу забезпечує максимальний ступінь спілкування зі слухачами. Для цього його зміст і форма повинні відповідати певним критеріям. На етапі підготовки тексту варто звертати увагу на такі деталі, як орієнтація на комуніканта, організація його уваги при сприйнятті тексту, забезпечення читача позасюжетною інформацією, структурне й композиційне оформлення змісту тексту, зміст передтекстового етапу роботи (осмислення змісту і об’єму теми, відбір і систематизація матеріалу, попереднє, “робоче” формулювання головної думки тексту і його головних положень, вибір моделі тексту), зміст текстового етапу (вибір і реалізація функцій і типу зачину, деталізація головних положень тексту, розподіл змісту тексту в його планах – фоновому, сюжетному і авторському – і т. ін.).

  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   26

Поиск по сайту:



База данных защищена авторским правом ©dogend.ru 2019
При копировании материала укажите ссылку
обратиться к администрации
Уроки, справочники, рефераты