Домой

Робоча програма, методичні вказівки та індивідуальні завдання до вивчення дисципліни «Організація інформаційного бізнесу» для студентів напряму 020105 документознавство та інформаційна діяльність




НазваниеРобоча програма, методичні вказівки та індивідуальні завдання до вивчення дисципліни «Організація інформаційного бізнесу» для студентів напряму 020105 документознавство та інформаційна діяльність
страница6/7
Дата06.04.2013
Размер0.84 Mb.
ТипДокументы
3.5 Технологія організації власної справи
Варіанти входження в світ бізнесу
Основні принципи співпраці за франчайзингом
Переваги та вади франчайзингу, правові аспекти
Для франчайзера
Для франчайзера
Правові аспекти франчайзингу
Купівля існуючого бізнесу, переваги й недоліки
Пошук ніші
Визначення стратегічних потреб в інформаційних продуктах і послугах
Вибір юридичної форми бізнесу
Вибір стратегії поводження й засобів реалізації підприємницької ідеї
Ціновий вибір
Вибір збутового поводження
Подобные работы:
1   2   3   4   5   6   7
^

3.5 Технологія організації власної справи


Варіанти входження в світ бізнесу. Пошук ніші. Визначення стратегічних потреб в інформаційних продуктах і послугах. Вибір юридичної форми бізнесу. Вибір стратегії поводження й засобів реалізації підприємницької ідеї. Ціновий вибір. Вибір збутового поводження.

      1. ^ Варіанти входження в світ бізнесу

У світ бізнесу можна ввійти такими способами: почати з порожнього місця (з нуля); придбати франчайзу; придбати діючу фірму (бізнес).

1. Почати "з нуля". Це - найбільш важкий шлях, однак багато хто починає саме з нього, уже маючи професійний досвід у вибраній сфері діяльності.

2. Придбання франчайз-пакета. За визначенням Міжнародної асоціації франчайзингу (МАФ) пільгове підприємництво (franchise operation) — це контрактні взаємини між франчайзером (franchisor) і підприємством-оператором – франчайзі (franchisee), у рамках яких франчайзер пропонує або зобов'язується підтримувати такі області функціонування підприємства, як ноу-хау й навчання; при цьому оператор веде справу, використовуючи загальну торговельну марку й технологію, власником яких є франчайзер, він же й контролює їх; і при цьому оператор інвестує суттєву частку капіталу свого підприємства за рахунок власних коштів.

^ Основні принципи співпраці за франчайзингом:

  1. Відносини пільгового підприємництва засновані на контракті, що повинен містити всі умови, досягнуті в результаті домовленостей.

  2. Спочатку франчайзер повинен розробити систему успішного ведення бізнесу, що ідентифікується з іміджем, вираженим у торговельній марці, фірмовій послузі або фірмовому найменуванні.

  3. Головна фірма (франчайзер) повинна, перш ніж відкриється справа, провести навчання франчайзі за всіма аспектами цієї системи і допомогти у відкритті бізнесу.

  4. Після відкриття бізнесу головна фірма повинна підтримувати постійні ділові відносини з франчайзі, для того щоб він одержував підтримку за всіма аспектами ведення бізнесу.

  5. Франчайзі дозволено під контролем головної фірми проводити операції, використовуючи імідж (торговельну марку, фірмову послугу, фірмове найменування), який розроблено у головній фірмі і є її власністю, а також користуватися перевагами репутації, яка з усім цим асоціюється.

  6. Франчайзі повинен інвестувати суттєву частину капіталу підприємства зі своїх коштів.

  7. Франчайзі повинен бути власником свого підприємства.

  8. Франчайзі робитиме разові й поточні виплати в порядку компенсації за права, які він здобуває, і постійні послуги, які йому будуть забезпечені головною фірмою.

Розрізняють три типи франчайзингу (табл. 3.13).

Таблиця 3.13 – Типи франчайзингу



Тип

Зміст

1

Торговий франчайзинг

Торгова фірма купує лише право використовувати ім’я бізнесу, тобто право зробити себе торговою фір­мою франчайзера. При цьому франчайзі може прода­вати товар не тільки під ім’ям їх виробника, а й під "приватною" маркою.

2

Франчайзинг розповсюд­ження продукції

Придбання франчайзі ліцензії на виробництво (продаж) на обмеженій території певної продукції під маркою або товарним знаком виробника-франчайзера.

3

"Чистий" франчайзинг

Комплексне забезпечення бізнесу франчайзі, яке включає: право на використання імені бізнесу; ліцензію на використання імені бізнесу; обладнання, технології; навчання методам оперативної діяльності, процесам контролю якості; інші необхідні послуги (постачання, рекламні послуги тощо).




      1. ^ Переваги та вади франчайзингу, правові аспекти

Популярність франчайзингу пояснюється і цілим рядом інших переваг його використання як для франчайзера, так і для франчайзі, деякі з яких наведено у таблиці 3.14.

Таблиця 3.14 – Переваги франчайзингу

Для франчайзера

Для франчайзі

  • одержання додаткового доходу при мінімальних витратах і інвестиціях за рахунок розширення виробництва й/або збуту товарів (послуг) шляхом уступки прав на використання товарного знака, фірмового стилю, об'єктів інтелектуальної власності й комерційної інформації

  • використання на законних підставах товарного знаку й/або торговельної марки відомої компанії; одержання доступу до детально розробленої технології ведення бізнесу, що показала на практиці високий рівень ефективності

  • забезпечення гарантій одержання стабільного додаткового доходу у вигляді періодичних платежів, оскільки франчайзі як самостійна юридична особа безпосередньо зацікавлена в успішному розвитку свого підприємства

  • одержання постійної технічної, консультативної й фінансової підтримки, як на етапі розвитку бізнесу, так і в процесі його функціонування

  • просування на ринку товарів (послуг), товарного знака й самої компанії за рахунок франчайзі

  • доступ до гарантованої системи поставок

  • збільшення ступеня контролю на ринку

  • збереження юридичної й економічної самостійності, а також можливість самостійного прийняття управлінських рішень

  • забезпечення можливостей для збуту товару (послуг) на віддалених територіях

  • значна економія коштів і часу на рекламі, навчанні, маркетингових дослідженнях, розробки й реєстрації власного товарного знака й торговельної марки, відпрацьовування технології ведення бізнесу, а також на ведення переговорів і пошуку партнерів

Продовження таблиці 3.14

^ Для франчайзера

Для франчайзі

  • здійснення територіального розділу ринку з метою обмеження конкуренції між франчайзі без порушення норм антимонопольного законодавства

  • придбання певного рівня захищеності від конкурентів на території дії франчайзингового угоди; підвищення статусу й нові можливості для ведення бізнесу

  • розширення досвіду бачення бізнесу й вивчення ринку на основі зворотного потоку інформації від франчайзі

  • спрощення доступу до кредитних ресурсів; франчайзер може виступати в ролі гаранта в кредитних відносинах; крім того, фінансово-кредитні установи більш лояльно ставиться до кредитування франчайзі міжнародних компаній, найчастіше надаючи їм фінансові ресурси на пільгових умовах


Однак, поряд з перевагами, використання франчайзингу супроводжується рядом недоліків (табл. 3.15), саме тому фахівці призивають не вважати дану технологію єдиним рішенням всіх бізнес-проблем.

Таблиця 3.15 – Вади франчайзингу

Для франчайзера

Для франчайзі

  • залежність ефективності роботи від сторонніх компаній

  • обмеження свободи прийняття рішень

  • складності в розриві відносин із франчайзі, що не виконує умови угоди. Як правило, франчайзинговый договір передбачає неможливість для франчайзера однобічного розірвання контракту із франчайзі; із цією метою останнього варто повідомити попередньо (як правило, за шість місяців)

  • неможливість швидкого розриву франчайзингового договору

  • наявність певних проблем у контролі якості товарів (послуг), надаваних франчайзі, що викликано його відносною незалежністю

  • можлива конкуренція з боку інших франчайзі й безпосередньо франчай­зера

  • негативний вплив неефективних франчайзі на імідж і ринкову репутацію торговельної марки

  • відсутність підтримки з боку франчайзера всупереч обговореним в угоді зобов'язанням

  • виплата внесків із запізненням або їхньою недоплатою; оскільки величина платежів роялті, як правило, визначається як частка від сукупного доходу, обороту або обсягу прибутку франчайзі, то останній, намагаючись зменшити величину виплат, у деяких випадках надає неповні або фальсифіковані звіти

  • залежність від фінансової стабільності франчайзера

  • імовірність розголошення комерційної таємниці; франчайзі, одержуючи доступ до комерційних секретів і ноу-хау від франчайзера, іноді розголошує подібну інформацію, хоча це й заборонено угодою

  • ризик переоцінки позитивності іміджу й перспективності торговельної марки й/або товарного знака франчайзера й т.д.

Продовження таблиці 3.15

^ Для франчайзера

Для франчайзі

  • вихід із франчайзинговой системи ефективних франчайзі, які, розриваючи контракт із франчайзером для відкриття власного бізнесу, фактично стають прямими конкурентами франчайзера

  • Політика, що проводиться франчайзером, може вплинути на прибутковість підприємства-франчайзі


^ Правові аспекти франчайзингу

Прийнявши рішення про співпрацю на принципах франчайзингу, обидві сторони підписують договір про співпрацю. Основним обов'язком франчайзера є надання дозволу на торговельну марку і передача знань та досвіду ведення цього бізнесу, а також підтримка партнера протягом усього періоду тривання дії Договору. Основним обов'язком франчайзі є дотримання спільних для всієї мережі стандартів діяльності підприємства та відрахування франчайзингових платежів. Часто франчайзери призначають також рекламні відрахування. Ці гроші використовуються на користь всієї мережі: на маркетингові дослідження, розробку нових продуктів і рекламні кампанії.

В українському законодавстві відсутнє закріплення поняття "франчайзинг" або "франчайзинговий договір". Замість цього, з 1 січня 2004 року франчайзингові правовідносини почали регулюватися ст. 76 Цивільного Кодексу України (ЦКУ) й ст. 36 Господарського Кодексу України (ГКУ), де замість поняття "франчайзинг" використовується поняття "комерційна концесія", а замість сторін договору "франчайзер і франчайзі" - "правовласник і користувач".

Поняття "комерційної концесії", закріплене у вітчизняному законодавстві, більш вузьке, ніж поняття "франчайзинг", що використовується у світовій законодавчій практиці. Сторонами в договорі комерційної концесії можуть бути тільки юридичні особи або фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності (ст. 1117 ЦКУ). Договір комерційної концесії обов'язково повинен бути укладений у письмовій формі. Він підлягає державній реєстрації органом, що провів державну реєстрацію правовласника (франчайзера), а у випадку, якщо правовласник зареєстрований в іншій державі - органом, що провів державну реєстрацію користувача (франчайзі).

Договір комерційної концесії повинен містити в собі як мінімум три основні умови: предмет, ціну й термін дії договору, інакше він буде вважатися не укладеним. Умови про предмет договору повинні визначати найменування (номенклатуру, асортименти) і кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги, відносно їх якості (ч. 4 ст.180 ГКУ). Ціна може визначатися як у вигляді разового платежу (паушальний внесок), так і у вигляді періодичних платежів (роялті). Терміном дії господарського договору вважається строк, протягом якого існують господарські зобов'язання сторін (ч.7 ст.180 ГКУ). Договір комерційної концесії може укладатися як на певний, так і на невизначений строк.

Договір франчайзингу (комерційної концесії) можна укласти у формі одного документа, у якому варто прописати всі основні положення правовідносин між франчайзером і франчайзі. Однак права та обов'язки сторін по різних аспектах співробітництва можуть бути закріплені і в декількох окремих цивільно-правових договорах. Так, передача франчайзером прав на використання об'єктів інтелектуальної власності (торговельної марки, фірмового стилю, ноу-хау тощо) на користь франчайзі, може закріплюватися в ліцензійному договорі. Здача франчайзером в оренду встаткування – у договорі оренди. Надання франчайзером різного роду допомоги й консультацій, а також навчання персоналу може бути закріплене в договорі про надання послуг і т. ін. При укладанні договору франчайзингу у вигляді декількох документів, варто мати на увазі законодавчі норми (в основному - Цивільний і Господарський Кодекси), що регулюють порядок укладання цих договорів, тому що вони вже не будуть регулюватися нормами про комерційні концесії.

      1. ^ Купівля існуючого бізнесу, переваги й недоліки

Одним зі способів створення своєї справи є придбання існуючого бізнесу. За умови правильної попередньої оцінки стану й можливостей цього бізнесу, це значно зменшує ризики підприємця. Купивши фірму, він відразу одержує діючу систему виробництва відомих товарів або послуг і має можливість сконцентрувати увагу на поліпшенні роботи фірми. Такий метод входження в світ бізнесу має свої переваги й недоліки (табл. 3.16).

Таблиця 3.16 - Переваги й недоліки придбання існуючого бізнесу

Переваги

Недоліки

1. Покупка процвітаючої фірми означає придбання джерела прибутку, що діє негайно.

1. Покупець може бути введений в оману і придбає фірму, що працює погано.

2. Існуючий бізнес уже має сформований колектив, контингент постачальників, міцні ділові зв'язки.

2. Є можливість успадкування недоброзич­ливого відношення до фірми.

Продовження таблиці 3.16

Переваги

Недоліки

3. Уже відома результативність діяльності фірми, що купується.

3. Місцезнаходження фірми є (або може стати в майбутньому) не зовсім вдалим, а то й неприйнятним.

4. Існуючий бізнес може мати краще місцезнаходження.

4. Є погроза виникнення труднощів при зміні, якщо буде необхідно, бізнесу фірми.

5. Ціна покупки фірми, зазвичай набагато менше затрат на її створення.

5. Покупець, купуючи фірму, може заплатити досить високу ціну.


Іншими формами купівлі або розширення бізнесу є злиття й поглинання підприємств.

Злиття (merger) - будь-яке об'єднання компаній (приєднання однієї або декількох компаній до іншої, об'єднання двох або більше компаній) зі створенням нової юридичної особи.

Поглинання (takeover) – одна фірма купує контрольний пакет іншої фірми, але після цього продовжують існувати обидві фірми.

Типи злиття й поглинання наведені в таблиці 3.17. Ефект від злиття й поглинання може виникнути в результаті:

- диверсифікованості – зниження ризику шляхом об'єднання компаній різного профілю діяльності;

- синергизма – системного ефекту, що полягає в тому, що властивості системи в цілому перевершують просту суму властивостей окремих її елементів, "ціле більше звичайної суми своїх частин" (Аристотель);

- заміщення, суть якого в тім, що легше придбати права на вже діюче підприємство, ніж будувати нове;

- доповнення, це означає, що система, підприємство, що поглинає шляхом злиття (поглинання), заповнює елементи, яких йому не вистачає (наприклад, кваліфіковані управлінські кадри й т.п.);

- поліпшення фінансового стану, що може бути досягнуте внаслідок зміни структури капіталу, прибутковості активів, підвищення ринкової вартості акцій і одержання пільг по оподатковуванню.

Таблиця 3.17 - Типи злиття й поглинання підприємств

Тип

Зміст

Вертикальне

Компанія комбінується зі споживачем або постачальником

Горизонтальне

Об'єднання однакових видів бізнесу з метою підвищення контролю ринку

Конгломераційне

Об'єднання різних видів бізнесу з метою диверсифікованості

На практику злиття й поглинання суттєво впливає законодавче середовище, насамперед, антимонопольне законодавство. Так, в Україні чинним законодавством заборонене несанкціоноване Державним комітетом з антимонопольної політики придбання контрольних пакетів акцій, деякі види злиття й поглинання, є важливі обмеження на утворення холдингів. Тому при злитті й поглинанні підприємств учасники угоди повинні враховувати ряд факторів (табл. 3.18).

Таблиця 3.18 - Фактори, які мають бути враховані при злитті й поглинанні підприємств



Фактор

Зміст

1

Законодавча база й макро­економічне середовище

  • оподатковування до й після злиття (податкові кредити, зміна бази оподатковання й т.п.);

  • політичний стан: його стабільність, прийнятність для організації бізнесу, механізм взаємодії бізнесу й органів державної влади;

  • рівень конкуренції й антимонопольне законодавство;

  • галузеві фактори.

2

Рівень організації й управ­ління

  • якість і динамічність (гнучкість) системи управління;

  • ринкова позиція фірми, що поглинається (яка поглинає);

  • стан ресурсів виробництва, наявність технологічних ліній, технічний рівень, забезпеченість трудовими ресурсами й трудові відносини.

3

Фінансове становище

  • рівень рентабельності продажів й капіталу;

  • фінансовий стан: якість росту і якість прибутку;

  • страхові гарантії на активи фірми.

Одним з найбільш складних ключових питань при ухваленні рішення відносно "покупки бізнесу" є оцінка бізнесу, що купується. Успіх залежить в основному від самого підприємця, від того, наскільки добре він усе обміркував, розрахував, як уклав угоду і як реалізував цілі своєї покупки.

      1. ^ Пошук ніші

"Нішею" називають ринок товарів або послуг, який поки ще ніким не зайнятий, або занадто малий для великої конкуренції і який гарантує підприємцеві фінансовий успіх. При пошуку ніші здійснюється двоступінчастий вибір: вибір господарської ніші й пошук ринкової ніші.

На першому етапі вивчають загальні умови інвестування коштів у підприємницьку діяльність у цей момент і в даному місці. Варто звернути увагу на: податкові пільги; стан ринку в різних областях і регіонах; ступінь насиченості ринку; соціально-політичну нестабільність району; ненадійний попит. Це зовнішні умови, які не залежать від самого підприємця.

Крім того, потрібно врахувати чисто економічні обмеження на проникнення в ту або іншу сферу: високий рівень початкових капітальних вкладень; тривалий строк окупності вкладених коштів; відсутність прибутку при нормальному ході подій (утворення, соцзабезпечення й т.д.).

Визначившись із видом діяльності, необхідно здійснити другий етап - пошук ринкової ніші, тобто визначення спрямованості, або спеціалізації підприємства. Існує кілька варіантів рішення цієї проблеми: вибрати спеціалізацію, опираючись на власний досвід, результати аналізу, практику інших, відповідно до об'єктивних обставин; вибрати спеціалізацію, опираючись на інтуїцію; провести ретельний аналіз стану справ у вибраній сфері. Це можна зробити самому, або запросити фахівців, що є більш привабливим, особливо для новачків, але вимагає значних коштів.

      1. ^ Визначення стратегічних потреб в інформаційних продуктах і послугах

Дуже важливо оцінити, яка частина ринку може бути охоплена й утримана, тобто економічні можливості пропозиції інформаційних продуктів і послуг. Із цією метою необхідно розрахувати мінімально рентабельний обсяг виробництва, що забезпечить підприємцеві, як мінімум, нормальну величину прибутку (доходу), тобто такий прибуток, що, на думку підприємця, достатній для початку бізнесу.

Загальна формула для розрахунку мінімально рентабельного випуску має такий вигляд:



де gb – мінімально рентабельний випуск продукції (послуг);

FC - фіксовані, або постійні видатки;

In – нормальний прибуток (дохід);

In=Pn+Wn,

де Pn - розмір нормального прибутку; Wn, - розмір нормальної зарплати;

P - ціна одиниці продукції;

AVC - питомі змінні видатки.

Наведена формула випливає з необхідності, щоб виторг від реалізації дорівнював видаткам на виробництво й величині нормального доходу.

P·gb=FC + AVC·gb + In .

Для проведення таких розрахунків необхідно зібрати маркетингову, виробничу й фінансову інформацію.

Постійними об'єктами спостереження повинні бути: конкуренти, ринки, інформаційні технології; законодавство, трудові ресурси, загальні тенденції.

Щодо підприємницької діяльності в інформаційній сфері, необхідно звернути увагу на: розвиток структур інформаційного обслуговування і їх технічну базу; рівень охоплення інформаційним обслуговуванням управлінських структур різних рівнів і сфери соціального забезпечення населення (рівень комп'ютеризації/інформатизації); розвиток виробництва технічних засобів інформаційного обслуговування; склад програмних засобів, що використовуються.

      1. ^ Вибір юридичної форми бізнесу

Вибір організаційно-правової форми підприємництва відбувається через механізм державної реєстрації конкретного виду підприємництва, господарчого товариства або іншої організаційно-правової форми. Підприємці як фізичні, так і юридичні особи користуються рівними правами й несуть відповідальність, установлену законом, перед державою, контрагентами, працівниками.

Необхідно проаналізувати переваги й недоліки різних організаційно-правових форм підприємницької діяльності. Тут головними є: відповідальність – як підприємець ставиться до ризику втрати власного майна у випадку банкрутства; контроль – яким чином підприємець бере участь у керуванні діяльністю фірми; податки – наскільки відрізняються суми податків, оплачуваних при різних формах організації бізнесу.

Зіставляючи достоїнства, переваги й недоліки кожної з форм організації бізнесу, підприємець визначає найбільше для себе підходящу.

      1. ^ Вибір стратегії поводження й засобів реалізації підприємницької ідеї

На даному етапі підприємець повинен, насамперед, визначити спосіб досягнення поставленої мети. У цілому, ефективна стратегія: орієнтується на конкретних користувачів, їх потреби, запити й інтереси; відображає всі сильні сторони фірми, які в сукупності створюють її конкурентні переваги; містить перелік конкретних завдань по реалізації цих конкурентних переваг; містить методи, які дають можливість упоратися зі слабостями фірми й погрозами із зовнішнього середовища.

Для того щоб закріпитися на ринку, необхідно забезпечити захист конкурентних переваг свого товару. Постійну увагу варто приділяти: технічному вдосконалюванню виробничого процесу; поліпшенню якості ІПП; зваженій політиці збуту; маркетингу; економії на видатках.

Крім цих стратегій, існують і інші, наприклад, стратегія відновлення, коли в центрі уваги перебуває не принципово новий продукт, а лише його варіант (модифікація).

Для здійснення підприємницької діяльності необхідно мати достатні кошти - стартовий капітал. Його обсяг повинен бути достатній для придбання необхідних активів (матеріально-технічних засобів) і забезпечення умов для ефективної діяльності. Якщо власних коштів на придбання всього необхідного недостатньо, їх можна спробувати одержати такими способами: шляхом акціонування; звернутися в банк за кредитом; спробувати дістати кошти в якому-небудь фонді; домогтися державної субсидії.

      1. ^ Ціновий вибір

Ціноутворення - одна з найбільш складних проблем (особливо, якщо продукт оригінальний, що не має аналога). Від рішення цієї проблеми найчастіше залежать економічні результати діяльності фірми.

Установлюючи ціну на ІПП варто керуватися наступним – ціна повинна бути такою, щоб можна було: по-перше, продати продукт; по-друге, покрити видатки; по-третє, одержати максимальний, або, хоча б, цільовий, очікуваний прибуток.

Процес формування фірмою ринкових цін на свої товари має як мінімум, сімь етапів: постановка завдання ціноутворення; визначення попиту; оцінка видатків; аналіз цін і товарів конкурентів; вибір методу установлення ціни; остаточне визначення початкової ціни, правил майбутніх її змін; урахування заходів державного регулювання цін.

      1. ^ Вибір збутового поводження

На цьому етапі варто прийняти рішення щодо господарської діяльності - за контрактом, тобто на заздалегідь визначений ринок, або на вільний ринок.

У першому випадку формується портфель замовлень по контрактних договорах або попередніх угодах. При цьому проблеми збуту зводяться до дотримання договірної дисципліни й взаємних зобов'язань.

По другому варіанті (робота на вільний ринок), насамперед, необхідно визначитися, хто займається збутом товару - сам підприємець, або спеціальна служба; створюється своя мережа збуту, або використовується система збуту інших підприємств.

Важливим елементом формування попиту й просування продукту на ринок є реклама. Підприємець повинен визначити конкретні цілі й завдання своєї рекламної політики.

Питання для самоконтролю.

  1. Дайте визначення поняттям "франчайзинг", "франчайза" (франшиза), франчайзер і франчайзі.

  2. Перелічте й охарактеризуйте типи франчайзингу.

  3. Перелічте переваги й недоліки франчайзингу для франчайзера й для франчайзі.

  4. Покупка існуючого бізнесу - переваги й недоліки.

  5. Злиття й поглинання підприємств. Типи злиття й поглинання.

  6. Дайте визначення господарської й ринкової "ніші".



1   2   3   4   5   6   7

Поиск по сайту:



База данных защищена авторским правом ©dogend.ru 2014
При копировании материала укажите ссылку
обратиться к администрации
Уроки, справочники, рефераты