Домой

Авторський колектив Жуковський В. М., Ніколін М. М., Филипчук С. В. З м І с т




НазваниеАвторський колектив Жуковський В. М., Ніколін М. М., Филипчук С. В. З м І с т
страница4/10
Дата06.04.2013
Размер1.56 Mb.
ТипДокументы
Поміркуй і дай відповідь
Поміркуй і дай відповідь
Поміркуй і дай відповідь
Поміркуй і дай відповідь
Поміркуй і дай відповідь
Поміркуй і дай відповідь
Перевір себе!
Розділ ІІІ. Етика людських взаємин у світлі Христового вчення
Поміркуй і дай відповідь
Поміркуй і дай відповідь
Подобные работы:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10

^ Поміркуй і дай відповідь:

Наскільки справедливим ти вважаєш розподіл грошей господарем?

Чи підходить до цієї історії популярний серед частини людей вислів: „Не роби людям добро, бо воно повернеться до тебе злом”?


4.Чим у праці шкодить заздрість

Христова притча закликає нас цінувати працю кожного, наскільки б мізерною вона не була.

Уявімо собі звичайну побутову ситуацію. Ви всією сім’єю прибираєте вдома. Старшому братові доручили витрусити всі килими та хідники, сестрі – перемити весь посуд і підлогу. Вам же дісталося найменше: попідливати вазони. Звичайно ж, це робота найлегша, але чи не заслуговує вона так само на мамину і татову похвалу?

Однак зміст притчі далеко глибший. Виноградник слід розуміти у ній як нашу душу. Кожна приходить до Господа у свій час: котра в юному віці, котра – у зрілому, а котра – і під старість. Вечір є кінець віку, і кожен, хто навернувся до Господа, заслуговує на Його нагороду – благодать Святого Духа.

Тож притча про робітників у винограднику пояснює нам, що праця – це не просто вироблення чого-небудь, це не тільки фізична дія. Праці потребує, перш за все, душа. І призначення такої праці – творити добрі діла.

Творити добро ніколи не пізно. І краще пізно, ніж ніколи. З притчі випливає, що для Бога важливішою є не сам процес духовної праці, а наше бажання цією працею послужити собі, ближнім і Всевишньому.

У духовній праці найбільшою небезпекою для кожного є заздрість, тобто почуття роздратування, досади, викликане якоюсь перевагою, вищістю, добробутом іншого; пристрасне бажання мати що-небудь, досягти, що є в іншого.

Заздрість є „рідною сестрою” гордині, тож і „лікуватися” від неї слід тими ж „мікстурами” – щирістю, зичливістю, а головне – вірою і любов’ю.


^ Поміркуй і дай відповідь:

Яку шкоду може принести заздрість іншим і самій людині?

Дехто схильний розрізняти заздрість білу (доброзичливу) і чорну (злобну). Чи погоджуєшся ти з такою думкою?

Урок 13. Плекаймо свої таланти


Ключовий вірш із Біблії: «За кожне пусте слово, яке скажуть люди, - дадуть відповідь судного дня за нього» (Мт. 12:36).




Хочеш знати відповіді на ці важливі для кожної людини питання? – Вивчи урок 13!



  1. Що таке талант?

  2. Чи справедливо закопати свій талант?

  3. Як примножити власні здібності?


Запам’ятай нові слова і поняття

Здібності – уміння і схильності людини до певного виду діяльності.

Подвижництво - самовіддане використання людиною своїх здібностей і талантів.

Талант – особливі здібності людини.


  1. Що таке талант

Кожна людина має дар Божий. Одній вдається добре майструвати, іншій – малювати, третій – співати чи грати на інструменті. Одні пишуть, інші вправно роблять операції, треті прекрасно куховарять. А є люди, які вміють розвеселити або розрадити у важку хвилину. Комусь легко дається математика, а хтось добивається високих успіхів у спорті. Усі ці вміння людини називаються здібностями або талантами. Слово „талант” має доволі давнє походження. У Римській імперії так називали золоті або срібні монети.

Зараз же воно означає видатні природні здібності людини, уміння робити щось краще за інших. Нашому талантові, як і всьому в земному житті, завдячуємо Богові. Однак усвідомлення нашого таланту як Божого дару зовсім не означає, що в якийсь момент ми можемо „перестати грати в оркестрі життя”, тобто припинити працювати над собою, розвивати й удосконалювати свої здібності.


^ Поміркуй і дай відповідь:

Яке значення мало слово „талант” у давньоєврейські часи?

Чи завдячує людина талантом тільки собі?

Які таланти мали Авраам, Йосип, Мойсей, Давид, Соломон?

Що вони самі думали або казали про свої здібності?


Повчальне оповідання


Одного разу відомий диригент проводив репетицію якоїсь симфонії, у якій брали участь сотня голосів і безліч різних інструментів. В одному місці, коли весь хор голосно співав під акомпанемент органа, барабана і різних труб, флейтист подумав: „При такій голосній музиці мене не почують” – і перестав грати. У той момент диригент призупинив симфонію і голосно крикнув: „Чому ж флейта мовчить?” Чутливе вухо музиканта відразу помітило відсутність звуків флейти і тому для нього не могло вже бути довершеним, якщо хоч один інструмент не звучав.

Іноді людині здається, що її робота нікому не потрібна, що від неї нічого не залежить. Але це не так. Милосердний Господь кожного із нас наділив своєю флейтою і хоче, щоб усі вони звучали – злагоджено і гарно.


^ Поміркуй і дай відповідь:

Намалюй квітку рослини без пелюсток, а потім проаналізуй, який дар має кожен із ваших однокласників, виріж пелюстки і запиши на них ці дари.


Біблійна історія

Притча про таланти

Прочитай притчу і визнач її головну думку


Маючи намір відлучитися на тривалий час, один чоловік зібрав своїх робітників і роздав їм свої гроші. Одному дав п’ять талантів, другому два, а третьому один. Кожному – відповідно до його здібностей. І поїхав.

Той, якому дісталося п’ять талантів, негайно пустив їх у справу і набув п’ять нових талантів. Той, що отримав від господаря два таланти, зробив те саме і також надбав два нових таланти. А той робітник, що мав від господаря лише один талант, зробив по-іншому - закопав його в землю.

Пройшло чимало часу, і господар повернувся. Він знову зібрав своїх робітників і зажадав від них звіту про свої гроші.

Перший приніс п’ять отриманих від господаря і п’ять нових талантів. Господар радо похвалив його: «У малому ти був мені вірним, то поставлю тебе управляти великим моїм маєтком, тішся багатством разом зі мною».

Другий робітник приніс чотири таланти, і його похвалив господар і пообіцяв прилучити до своїх багатств.

Підійшов і той, що одного таланта отримав, і сказав: „Я знав, пане, що ти сувора людина. Ти жнеш, де не сіяв, і збираєш, де не розсипав. І я мав страх перед тобою, тому сховав пішов твого таланта у землю. Ото маєш своє”

Тоді відповів йому розсерджений пан: „Рабе лукавий і лінивий! Ти знав, що я жну, де не сіяв, і збираю, де не розсипав? Тож тобі було треба віддати один талант людям, які міняють гроші, і, повернувшись, я взяв би своє з прибутком для себе».

І звернувся господар до слуг; «Візьміть від нього таланта і віддайте тому, що десять талантів має. Бо кожному, хто має, дасться і додасться, а хто не має, - забереться від нього і те, що він має” (Див.: Мт. 25:14-29).


^ Поміркуй і дай відповідь:

Що зробили робітники з грішми, які дав їм господар?

Скільки грошей заробив кожен із них?

Як господар нагородив кожного з них?

2. Чи справедливо закопати свій талант

На перший погляд, рішення пана виглядає несправедливим. Складається враження, що він заохочує різні шляхи до збагачення, більше того, потурає багатим і зневажує бідних. Але пригляньмось до біблійного тексту уважніше.

По-перше, кожному з рабів гроші дісталися задарма і не для власного користування та збагачення. По-друге, кожен із них добровільно й чесно повернув усе те, що отримав і надбав додатково.

Але Ісусова притча традиційно має символічний зміст. Господар у ній – це Господь наш Ісус Христос, робітники – це ми самі, а таланти – здібності, які маємо.

Господь дав нам одвічні (від народження) таланти, наприклад, дар молитви. Від Святого Духа ми отримуємо такі дари: мудрість, розум, страх Божий, любов, мир, милосердя.

Але нам дісталися від Господа й особисті здібності і таланти. Чи пізнали ми в собі цю здібність? Чи готові розвивати її в собі? Чи знаємо, де можемо її застосувати? Маємо обов’язково дати собі відповіді на ці питання.

Але, оцінюючи свої здібності, ми разом із тим не повинні аж надто захоплюватися ними, а тим більше хвалитися і чванитися, бо тоді гординя – найнебезпечніший ворог таланту.

Доброю „мікстурою” від переоцінювання власних здібностей стане порівняння їх із можливостями інших людей.

^ Поміркуй і дай відповідь:

Яке значення у твоєму житті мають дари Святого Духа – мудрість, розум, страх Божий, любов, мир, милосердя?

Самостійно знайди у журналі чи спеціальній книжці тест на виявлення здібностей і нахилів людини.

Чи об’єктивно оцінюєш ти свої можливості?

Чому гординя – найнебезпечніший ворог таланту?

Які таланти допомагали героям Біблії у їхньому подвижницькому житті?

Чи завжди талант спрямований на користь людям? Що таке „слава Герострата”?


3.Як примножити власні здібності

Головні секрети примноження власних здібностей такі:

  1. не переоцінювати їх, усвідомлювати, що вони даровані Господом і Ним же можуть бути відібрані, як у нерадивого раба із притчі;

  2. підтримувати свій талант постійними вправами, наполегливою працею;

  3. використовувати свої здібності тільки на добрі справи в ім’я Господа і ближнього;

  4. постійно молити Всевишнього про підтримку таланту, дякувати Йому за цей високий дар.

Тільки за таких умов нам вдасться не „закопати” свій талант, як зробив той самий раб із Ісусової притчі.


Повчальне оповідання


У пошуках праці один художник-портретист забрів до невеликого містечка. Там його клієнтом став обдертий, брудний, неголений пиячила, який замовив собі портрет і став позувати. Художник малював доволі довго і врешті показав готову роботу замовникові. „Герой” довго приглядався до портрета. На полотні був зображений елегантний чоловік. Гарно одягнений, з посмішкою на обличчі. Пияк ледве пробурмотів: „Але ж то не я! Я ж не такий!” – „Але то є та людина, якою ти можеш бути”, - відповів митець.


^ Перевір себе!

Що означає „закопати” свій талант?

Організуй у себе в класі „Свято талантів”, на якому головну увагу треба звернути не на те, як добре вдається та чи інша робота, а як ця робота, цей дар можуть посприяти у підтримці і допомозі ближньому.

Підготуй усне повідомлення „Кого з великих людей я вважаю особливо талановитим? Яку користь приніс іншим людям його талант?”


^ Розділ ІІІ. Етика людських взаємин у світлі Христового вчення


Урок 14. Послух і непослух


Ключовий вірш із Біблії: «Діти, будьте слухняні в усьому батькам, бо це Господові приємне!» (Кол. 3:20).




Хочеш знати відповіді на ці важливі для кожної людини питання? – Вивчи урок 14!



  1. Що означає бути слухняним?

  2. У чому полягає внутрішній послух людини?



Запам’ятай нові слова і поняття

Непослух – вияв гордині у ставленні до Господа чи ближніх, які бажають тобі добра.

Послух – готовність виконати волю Божу або прохання чи розпорядження тих людей, що теж виконують волю Господа.

Слухняність – готовність виконати прохання старших за віком або за посадою.

Чемність – уміння бути слухняним і ввічливим.


Біблійна історія


Притча про слухняного й неслухняного сина

Прочитай притчу та скажи, хто зробив правильно


У день славного в’їзду Христа в Єрусалим Ісус розповів народові ще одну притчу: „Один чоловік мав двох синів. Прийшовши до першого, він сказав: „Піди-но, дитино, сьогодні у виноградник і попрацюй там!” Той без роздумів відповів: „Готовий, батьку!” Але не пішов. Тоді те саме сказав чоловік другому синові. Той сказав: „Я не хочу”. Але потім передумав, покаявся і пішов у виноградник. Котрий же з них двох учинив волю батькову?” (Див.: Мт. 21:28-31).


  1. Що означає бути слухняним

З раннього дитинства хочеться проявити свою самостійність, яка видається нам ознакою дорослості. Тому часто робимо не так, як нам радять батьки, учителі, просто люди, які мають багатий життєвий досвід. Нам здається, що вони просто хочуть продемонструвати свою владу над нами, що вони занадто старі і давні, аби зрозуміти наші потреби, тому їх можна просто не слухатись, більше того, заперечувати, коли не пускають на дискотеку або докоряють за неприбрану кімнату, а то й гостро відповісти чи нагрубити. Та чи приносив непослух яку-небудь користь? Він переважно призводив до сварки, до зіпсованого настрою, до агресивності.

Натомість слухняна, чемна дитина завжди має ласку в батьків та інших дорослих. Вона з готовністю виконає доручення дорослого поприбирати у квартирі, ретельно підготується до уроків, радуватиме око кожного охайним одягом і скромною зачіскою, дивитиметься корисні для розуму телепередачі, віддаватиме перевагу пізнавальним іграм над азартними, чемно поводитиметься у товаристві, не шукатиме безглуздих пригод, не куритиме і не заглядатиме до чарки, дякуватиме оточуючим і Богові за даровані ласки.

Однак чемність – то лише зовнішній послух батькам і старшим. Дуже важливо подолати в собі причину непослуху – гординю. Бо саме горді діти часто зовсім не дають спокою старшим: голосно розмовляють у присутності дорослих, грубо втручаються у їхню розмову, пустують і бігають і тим приваблюють до себе загальну увагу. Саме хворі на гордість і самолюбство підлітки та молоді люди ні за що мають мудрі поради і застороги батьків, відмахуються від їх законних прохань і вимог, ніби від набридливих мух; довіряють тільки власному досвіду, зовсім не маючи його; незмірно засмучують матерів грубістю, непоштивим ставленням, хамством. Часто бувають грубими, скандальними; полонені дияволом, промовляють нецензурні слова, замахуються рукою на ту, що народила їх.

Суворо сказано про таких у Біблії: „Хто залишає батька – той же, що й богохульник, і проклятий Господом той, хто дратує матір свою”.


Повчальні оповідання


Зима. Снігу намело – не пройти. Увечері після першого заняття в недільній школі група дітей із батьками поверталася додому. Попереду через намети пробиралися дідусь і внучка. Він намагався йти по освітленій доріжці, а вона весь час тягнула його в темноту. Навіть зауваження зробила: „Вічно ти мене не слухаєш!” Учитель, що замислений ішов позаду них, аж стрепенувся від такого речення: „А хто кого повинен слухати – дідусь внучку чи навпаки?” Дівчинці ця думка здалася несподіваною, і вона нічого не відповіла. Педагог сказав: „Тільки-но ми говорили, що всі біди почалися через непослух. Адам не послухався Бога Отця. Вчинив, як самому захотілося...» І тут дівчинка висловилася: „Так то Адам. Це нас не стосується...”


Бруно Ферреро

Син

Дві жінки брали воду з криниці. До них підійшла третя. І старенький дідусь сів відпочити на камінчик. Ось одна жінка каже другій: „Мій син спритний і сильний, ніхто його не подужає”. – „А мій співає, як соловейко. Ні в кого такого голосу, - каже друга. А третя мовчить. „Чому ж ти про свого сина не скажеш?” – запитують у неї сусідки. „А що казати? – мовить жінка. – Нічого в ньому особливого нема”. Набрали жінки повні відра води й пішли. А дідусь – за ними. Йдуть жінки, зупиняються. Болять руки, розпліскується вода, ломить спину. Аж раптом три хлопці вибігли. Один через голову перевертається, колесом крутиться, - милуються жінки. Другий пісню співає, соловейком заливається, - заслухалися жінки. А третій до матері підбіг, узяв у неї важкі відра й поніс. Запитують жінки в дідуся: „Ну що? Як наші сини?” – „А де ж вони? – відповідає дідусь. – Я тільки одного сина бачу!”


^ Поміркуй і дай відповідь:

Як можна заперечити думку про те, що біблійні історії не мають безпосереднього стосунку до нашого життя?

Чому третій син миліший Господові за двох інших?


  1. У чому полягає внутрішній послух людини

Звичайно ж, можна засумніватися в тому, чи проявив повагу до батька і другий син з Ісусової притчі, адже він спочатку повівся з батьком зверхньо і нечемно. Звісно ж, нам не потрібно повторювати таких вчинків. Слід бути з батьками лагідними і прихильними, пам’ятаючи про те, скільки вони зробили для нас у житті.

Але куди важливіше значення має внутрішній послух, що йде від самого щирого серця маленької чи дорослої людини. Бога ми пізнаємо через серце і душу, тому внутрішній послух у спілкуванні з Господом відіграє особливо важливу роль.

Саме це має на увазі Ісус Христос у притчі про слухняного й неслухняного синів. Батько у ній – це Господь Бог, який запрошує до співпраці у своєму винограднику – Царстві Божому, Церкві. Сини – всі люди, які по-різному відповідають на це запрошення: одні обіцяють, але не дотримують слова, відходять від Бога, інші спочатку не приймають Слова Божого, але згодом повертається до Господа.

Ісус учить нас здобувати Царство Боже не обіцянками, а вчинками. Для Господа замало одних слів. Людина, що обіцяє і не виконує обіцянок, подібна до фарисеїв, які вважали себе праведними людьми, вивищувались перед іншими і не визнавали своїх гріхів. Ісус більше любить тих грішників, які бачать свої провини і каються за них. Такі люди здатні виправити свої вчинки і стати кращими, ніж були до того.

Навичка послуху виробляється через послух дорослим, у першу чергу, в сім’ї і в школі. Це послухи побутові, навчальні і трудові.

Сказали тобі – зроби і не сперечайся, подобається тобі це чи ні. Хай від деяких послухів ти справедливо бачиш мало користі для блага конкретних людей або всього суспільства, але задля виховання свого характеру, вироблення навички послуху всі вимоги слід старанно виконувати.

Коли ж послух суперечить нашим внутрішнім принципам, коли звеліли робити те, що совість і Закон Божий забороняють, і не дозволяють робити того, що велить Бог, то необхідно пригадати слова апостола Павла: „Ви дорого куплені, - тож не ставайте рабами людей!” (1 Кор. 9:23).

Отож, коли ми молимося і віддаємо себе Ісусові, не будьмо голослівними, як перший син із притчі. Як би важко нам не було, стараймося дотримуватися Божої науки. А в тих випадках, коли важко виконати свою обіцянку, треба просити Бога, щоб дав нам силу дотримати свого слова.


Повчальне оповідання


Неля сиділа в кріслі й читала книжку. Мама мила підлогу. Стомлена, вона раз у раз зупинялася, розгинала спину. Дівчинка попросила її: „Мамо, ти посидь. Не треба так поспішати”. Та мама спішила: сьогодні вона з донькою має йти в ляльковий театр. За хвилину Неля знову озвалася: „Мамо, ну відпочинь же трішки!” Мама, не підводячи голови, мовчки дотерла підлогу. Потім заходилася мити вікно в кухні. Неля відклала книжку, ходила за матір’ю, заглядала то з одного, то з другого боку: „Хіба неодмінно сьогодні? Можна й завтра прибрати в кухні...»

А мама чомусь посміхалась і, поспішаючи, поралася далі. Пообідавши, Неля почала швидко одягатися. А мама, наче навмисне, шукала собі якоїсь роботи: мила тарілки, чистила виделки і ложки. Донька нарешті розсердилася: „Мамо, ну яка ж бо ти... справді! Ввечері почистиш! І так уже стомилася. А в театрі дрімати будеш. Скажеш: „Нецікаво!”


^ Поміркуй і дай відповідь:

Чи можна назвати Нелю люблячою дочкою?

Що спільного в Нелі з маленькою ученицею недільної школи і першим сином, про якого розповідав Ісус Христос?


Перевір себе!

  1. Що таке послух?

  2. Чому він необхідний людині?

  3. Чи будь-яку людину потрібно слухатися?

  4. Що таке непослух?

  5. Як він пов’язаний із впертістю?

  6. Коли у нашому житті ми чуємо запрошення працювати у Божому винограднику? Як ти відповідаєш на таке запрошення?

  7. Чи дотримуєш свого слова?

  8. Чому Ісус Христос є взірцем послуху і смирення для людей?



Урок 15. Повага до людей


Ключовий вірш із Біблії: «Пошаною один одного випереджайте» (Рим. 12:10).





Хочеш знати відповіді на ці важливі для кожної людини питання? – Вивчи урок 15!



  1. Чому людей не можна ділити на чужих і своїх?

2. Як живеться людині, відлученій від Божого Царства?

3. Як маємо ставитись один до одного?


Запам’ятай нові слова і поняття

Повага - почуття шани, прихильне ставлення до ближнього, що ґрунтується на визнанні вищості іншого, його гідності.

Пошана – почуття поваги, що ґрунтується на визнанні великих чеснот або позитивних якостей; шана до Бога.


  1. Чому людей не можна ділити на чужих і своїх

Суспільство часто поділяє людей на своїх і чужих, на тих, які гідні поваги та почестей, і тих, які їх не гідні. Натомість християнська церква завжди вбачала своє призначення у прилученні до віри якомога більше „чужих”. Християнин зобов’язаний простягнути чужим руку приязні та допомоги.

1   2   3   4   5   6   7   8   9   10

Поиск по сайту:



База данных защищена авторским правом ©dogend.ru 2014
При копировании материала укажите ссылку
обратиться к администрации
Уроки, справочники, рефераты