Домой

Авторський колектив Жуковський В. М., Ніколін М. М., Филипчук С. В. З м І с т




НазваниеАвторський колектив Жуковський В. М., Ніколін М. М., Филипчук С. В. З м І с т
страница3/10
Дата06.04.2013
Размер1.56 Mb.
ТипДокументы
Перевір себе!
Поміркуй і дай відповідь
Хочеш знати відповіді на ці важливі для кожної людини питання? – Вивчи урок 11!
Запам’ятай нові слова і поняття
Поміркуй і дай відповідь
Поміркуй і дай відповідь
Перевір себе!
Поміркуй і дай відповідь
Поміркуй і дай відповідь
Поміркуй і дай відповідь
Це цікаво!
Поміркуй і дай відповідь
Поміркуй і дай відповідь
Подобные работы:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10

Поміркуй і дай відповідь:

Як би ти завершив це оповідання?


^ Перевір себе!

  • Коли ти ідеш до церкви, однокласники насміхаються над тобою: який, мовляв, праведний. Як правильно вчинити: вступити в дискусію, промовчати а чи лагідно запросити йти разом?

  • Одна учениця ніяк не хоче взятися за книжку. Як зробити: посміятися з її невігластва, розібрати на класних зборах, розповісти про корисність навчання чи переказати цікавий епізод з підручника?

  • Подруга не знає, яку сукню їй одягнути на вечірку. Подумати, що це не моя справа, чи запропонувати переглянути черговий випуск журналу мод?

  • Під час відзначення вашого дня народження приятель розбив ваш улюблений фужер? Посваритися, не подати вигляду, що це вас засмутило, чи пожартувати, що у вас у житті ще й не таке бувало.

  • Неприємний вам хлопчак навмисне обляпав вас багнюкою ще й обізвав нечупарою. Дати здачі, поскаржитися батькам або вчительці чи простягнути руку на знак примирення, а вдома ще й помолитися за спасіння його душі?


Яку відповідь даси на такого отриманого тобою листа:

Рік тому зі мною сталося нещастя. Я втратила друзів і важко захворіла. Тепер, коли б я мала втішатися своїм життям, я є свідок страждань, що відвідали моє життя. Хіба Бог не дав життя для того, щоб радіти, а тим часом я дуже терплю. Чому існують страждання, якщо всі жахаються від нього? До кого маю звернутися? Не знаю, що робити. Чому Бог допустив таке? Думаю, що жити нема змісту, бо яке значення має терпіння у житті людини?


2.Чи можна жити по справедливості

Творець і Спаситель завжди бачить наші гріхи, сумує про те, що не розкаюємося в них, але як дбайливий садівник готовий почекати ще один сезон, дає можливість покаятися, бо тільки так можемо розраховувати на справедливість.

Щоб люди не розділилися на добрих і злих, Бог сказав Адамові та Єві: „Все вам дозволено, окрім плодів з Дерева пізнання добра і зла”. Так було оголошено формулу найвищої, Божої справедливості: дозволене все, що не заборонене. Однак змієва спокуса сатани штовхнула перших людей на первородний гріх. Кара за непослух була Божою – мудрою і справедливою: в поті чола свого здобувати хліб насущний і в муках продовжувати рід свій, тобто терпіти. Але з вини людей з’явився принцип людської несправедливості: дозволене тільки те, що дозволене. Відтоді людина мріє жити за формулою Божої справедливості, але ніяк не може відійти від принципу людської несправедливості.

Поняття справедливості тісно пов’язане з двома іншими поняттями – прав та обов’язків людини, її відповідальності за свої вчинки. У Загальній декларації прав людини, прийнятій свого часу міжнародною Організацією Об’єднаних Націй, записано, що кожна людина „має обов’язки перед суспільством”, в якому тільки й можливий „вільний і повний розвиток її особистості”. І справді, якщо суспільство, держава забезпечують людині збереження її прав і реалізацію її свобод, то людина, у свою чергу, зобов’язана підтримувати таке суспільство і таку державу, охороняти й захищати їх, сприяти вдосконаленню і розвитку. Кожна людина зобов’язана знати чинні у державі закони і дотримуватися їх, нести відповідальність за порушення. Бо тільки там, де дотримуються закони, можна говорити про існування соціальної справедливості. Але кожна людина несе відповідальність не лише за виконання державних законів, а й моральних. У жодному із державних законів не записано, що маємо вірити в Бога, ходити до церкви, молитися, але Божі Заповіді, у яких закладена Господня справедливість, спонукають нас до цього.

Часто ми хочемо справедливості вже, негайно і тільки для себе. Нам раз у раз здається, що несправедливо поставили низьку оцінку, похвалили іншого, суддя несправедливо провів футбольний поєдинок. Але не забуваймо про те, що саме у випробуваннях і стражданнях виявляється Господня любов до нас, тому маймо терпіння, не зазнавши справедливості на землі, дочекатися їх у житті вічному.

^ Поміркуй і дай відповідь:

Які права має людина перед Господом?

Де Небесний Отець визначив наші обов’язки і правила життя?

Чому надуживання власними правами неминуче призводить до порушення прав іншого?

Чому дотримання прав ближнього і виконання власних обов’язків вимагає від нас терпіння?

Чи справедливо терпіти і страждати?


Урок 11. Відповідальність за вчинки


Ключовий вірш із Біблії: «Від усякого, кому дано багато, багато від нього і вимагатимуть; а кому довірено багато, від того більше жадатимуть» (Лк. 12:48).




^ Хочеш знати відповіді на ці важливі для кожної людини питання? – Вивчи урок 11!



  1. Як розрізнити добрі і погані вчинки?

  2. Чому завжди слід бути готовим до відповідальності за свої вчинки?


^ Запам’ятай нові слова і поняття

Відповідальність – виконання людиною певних зобов’язань, які ставлять перед нею інша людина, суспільство, Бог.

Вчинок – певна дія людини.

Намір – рішення людини зробити що-небудь, досягти результату.

Покарання – реакція держави, батьків, Бога на порушення людиною моральних зобов’язань чи правил співжиття, яка обмежує права цієї людини.


  1. Як розрізнити добрі і погані вчинки

Усе наше життя складається з певних вчинків. Тільки протягом одного дня ми можемо допомогти однокласнику у розв’язку незрозумілої йому задачі і провідати в лікарні хвору бабусю, посваритися з кращою подругою і розбити м’ячем сусідське вікно, поприбирати у квартирі і зіпсувати телевізор.

Як правило, вчинки супроводжуються добрими намірами.

Наприклад, хотілося довести подрузі, що львівські цукерки смачніші за київські, а та образилася, бо її мама працює на фабриці «Рошен».

Думав знайти новий канал «Дискавері», який залюбки дивилися б і дорослі, і діти, але ненароком зіпсував пульт управління.

Грав у принциповому поєдинку на перемогу, а м’яч чомусь замість воріт полетів у вікно.

Поспішала провідати бабусю в лікарні і перебігла вулицю на червоне світло.

Прибираючи в кімнаті у мами, викинула папірець із важливим для неї номером телефону.

Тож у кожному вчинку маємо пам’ятати не тільки про наш намір, але й про відповідальність за його результати. Далеко не завжди легко розібратися, які наслідки матиме наш учинок.

Випадково кинули недогорілий сірник у відро із сміттям – і зчинили пожежу.

Розпочали репетирувати вдома пісню до конкурсу – і накликали на себе гнів сусідки, яка відпочивала після нічної зміни.

Плануючи який-небудь вчинок, слід пригадати батькові або материні настанови, звернутися в молитві за порадою до Господа. Це ніколи не пізно зробити й тоді, коли ви вже зробили недобрий вчинок. Набагато гірше, якщо ви нічого не зробите для того, щоб поправити його наслідки. Недобре вчинить водій, який зіб’є на дорозі пішохода, але він ще може надати йому першу медичну допомогу, викликати швидку, підсобити родичам на лікування, помолитися за здоров’я потерпілого. Значить Божий голос добра переміг у ньому голос зла.


Біблійна історія

Притча про кукіль

Прочитай притчу та подумай, що таке кукіль


Царство Небесне подібне до чоловіка, що посіяв добре насіння на своєму полі. А коли люди спали, прийшов його ворог і насіяв куколю (бур”яну) поміж пшеницею. Коли зерно випустило колос, тоді показався і кукіль. Прийшли господареві робітники і кажуть панові: «Пане, ти ж добре насіння сіяв на своєму полі! Звідки ж узявся кукіль?» Господар відповів: «Мій недоброзичливець, напевно, зробив це». Тоді робітники запропонували: «То ми підемо і повиполюємо бур’ян?» «Ні, - заперечив господар. - Виполюючи кукіль, ви можете вирвати разом з ним і пшеницю. Хай поки разом ростуть аж до жнив, а тоді я накажу женцям зібрати спочатку кукіль, пов’язати його у снопки і попалити; а тоді тільки зібрати пшеницю і завезти її до моєї клуні» (Див.: Мт. 13: 24-30, 36-39).


^ Поміркуй і дай відповідь:

Які образи притчі символізують добро і зло?

Як Христос пропонує зробити вибір між добрими і злими вчинками?


Повчальне оповідання


Мати мала одного сина. Виховувала його сама, бо була вдовою. Віддавала йому всю ласку і любов, але син не слухав маму. Часто перебував у непристойному товаристві. Мати спочатку просила сина не чинити так, але намарно. Тоді жінка почала молитися. Одного вечора син побачив маму перед образами на колінах. Вона настільки втомилася, що заснула. Тоді син упав біля матері і почав цілувати її. Він припинив пиячити, залишив своє погане товариство.


^ Поміркуй і дай відповідь:

Як матері вдалося подолати зло, що опанувало її сином?

Як по-іншому могли розгортатися події?

Чому добро у будь-якому разі перемогло б?


2. Чому завжди слід бути готовим до відповідальності за свої вчинки

Упродовж усього життя ми маємо усвідомлювати, що Господь – наш добрий, люблячий Небесний Отець, але гріхи кидають нас в обійми сатани, який є лютим, жорстоким, безжальним.

Тим не менше Всевишній надалі залишає нас перед вибором. Для Нього справжньою дорогоцінністю є кожен добірний колосочок, кожна незіпсована зернина, кожна праведна душа, кожен добрий вчинок. Він, як дбайливий господар, повторює: „Лишіть, нехай росте до жнив одне й друге разом. Господь забороняє діяти ангелам-женцям, нашим хоронителям. Навіть їм, Своїм слугам, Він не дозволяє судити і наводити порядок.

Життя людини на землі – це випробування, мандрівка, залежно від якої ми отримаємо вічне життя. Бог не карає злих, щоб разом із ними не терпіли і добрі люди.

Господь Сам вирішить, коли прийде час жнив і все розсудить Сам. Лиш тоді ангели-женці зможуть відділити зерно від кукілю, праведника від грішника, синів Царства Небесного від синів лукавого. І зробить Він це під час Суду Божого, страшного для тих, хто чинив зло і заслужив на покару власного сумління, яке більше не дріматиме в ньому, і щасливого для того, хто страждав заради інших і задля Бога. Зло буде покаране – рано чи пізно, коли – не знає ніхто, тому маємо бути готові до Суду Божого в будь-яку хвилю.


^ Перевір себе!

Як розуміти зміст народного прислів’я: „Що посієш, те й пожнеш”.

Перекажи і поясни зміст притчі за опорною таблицею:


Сіяч

Син Чоловічий, Ісус Христос, Господь Бог

поле

світ

добре зерно

Сини Царства Небесного, праведні люди,

люди, які каються у сврїх гріхах

кукіль

сини лукавого, грішні люди, люди, які не каються у своїх гріхах

ворог, що сіє

диявол

Жнива

кінець світу, Суд Божий

Женці

ангели


Як розуміння притчі про кукіль допоможе тобі змінити своє життя?


Урок 12. Працелюбність. Винагорода за працю


Ключовий вірш із Біблії: «Не працюйте тільки про людське око, немов чоловіковгодники, а як раби Христові, чиніть від душі волю Божу» (Еф.6:6).




Хочеш знати відповіді на ці важливі для кожної людини питання? – Вивчи урок 12!



  1. Чому праця облагороджує людину?

  2. Чи будь-яка праця почесна?

  3. Як зробити свою працю духовною?

  4. Чим у праці шкодить заздрість?





Запам’ятай нові слова і поняття

Працелюбність – позитивна якість характеру, що характеризує людину, яка витрачаючи розумові, фізичні та духовні сили бере участь у створенні матеріальних та духовних цінностей.

Заздрість – невдоволення від того, що не маєш того, що мають інші.


  1. Чому праця облагороджує людину

У вільній, творчій праці в ім’я Господа, на благо людей і суспільства найповніше розкриваються здібності і можливості людини, утверджується її особистість. Разом з тим праця є й головним засобом розвитку людини. Насамперед у трудовій діяльності удосконалюються фізичні й розумові здібності, відточуються вміння та навички, цінуються допомога інших людей, час. І навпаки, підневільна праця людини, яка є лише додатком до машини і змушена цілий день повторювати ті самі операції, морально чи фізично калічить людину.


Повчальне оповідання

Олесь Гончар

Соняшники

Двері відчинилися, і до кабінету несміливо вступила огрядна дівчина в чорному шерстяному жакеті, запнута сніжно-білою хусткою.

- Оце, Меланіє, наш шановний гість, скульптор зі столиці, - заговорив сільський голова. – Він хоче ліпити тебе для виставки.

Скульптор стежив за дівчиною з нещадною зухвалістю митця. Меланія мовби навмисне заповзялася розвінчати всі його творчі задуми. Трималася вимушено, силувано й незграбно, криво посміхаючись і затуляючи губи хусточкою. Спочатку це тішило, згодом уже починало дратувати. Художник провів у селянки кілька днів, але так і не зміг її розворушити, не зумів „упіймати образ”. Пригнічений творчою невдачею, вирішив, не попрощавшись з „героїнею”, утікати з села. Але те, що він побачив по дорозі, приголомшило й осліпило скульптора: на широчезній рівнині, скільки сягає зір, яскраво золотились соняшники. Стояли до самого обрію, пишноголові, стрункі й незліченні, випромінювали світло своїми жовтогарячими коронами. Аж ось із глибини золотих плантацій білою чаєчкою виринула чиясь косинка, за нею з’явилась друга, третя. Дівчата рухалися міжряддями, і там, де вони проходили, з соняшниками творилось щось дивовижне. Втрачаючи свій царський дрімотний спокій, вони зненацька оживали, золото та рілля, здавалось, летіло стрімголов назустріч одне одному і, з’єднавшись на мить у поцілунку, знову пустотливо розліталось врізнобіч. У передній із дівчат скульптор впізнав Меланію. Щось майже величне було зараз в її поставі, в погляді, в рухах. Не йшла, а ніби напливала із золотого духмяного моря, гордо випроставшись, легко й ритмічно подзвонюючи у свої золоті литаври. Обличчя натхненно розшарілося і стало мовби тоншим, інтелектуальнішим, багатшим. Де взялась і врода, і характер, і чиста ідеальна чарівність ліній! Скульптор відчув раптом, як наяву молодіє, як уміння й обдарованість знову повертаються до нього. Запам’ятати, вхопити, виліпити! Отут, зараз, в цю мить!..


^ Поміркуй і дай відповідь:

Що допомогло героєві оповідання „упіймати образ” Меланії Чобітько?

Як ви розумієте слова видатного українського письменника і кінорежисера: „Прекрасна людина в бою за Батьківщину. Прекрасна вона в стражданнях і в смерті за неї. Але найсвітліша краса її в труді”?


2.Чи будь-яка праця приємна і почесна

Праця завжди була невід’ємною частиною життя людини. Коли Адам і Єва жили у раю, праця була для них приємною втіхою. Але через гріх вона втратила таке забарвлення. Сказав Бог до Адама: „В тяжкім труді живитимешся з неї по всі дні життя твого. Терня й будяки буде вона тобі родити, і їстимеш польові рослини. В поті лиця твого їстимеш хліб твій, доки не вернешся в землю, що з неї тебе взято” (Бут. 3:17-19).

Але і в тяжкій праці Господнє милосердя не покинуло людину. Бог дав їй здібності і таланти – головні засоби до її життя і праці. Мама доглядає дітей, варить їсти. Тато майструє, аби зробити умови життя сім’ї більш зручними. Працювати мають навіть найменші члени сім’ї. Маленький братик може застелити своє ліжечко, сестричка – заплести косички, старший брат допомагає молодшим у навчанні, сестра прибирає у домі.

Кожен має певну ділянку трудової діяльності: один будує, другий працює на полі чи коло господарства. Інші шиють, вишивають, гарно малюють, співають, складають музику вірші. Треті навчаються.

Різні здібності і таланти є дарами Святого Духа нам. Одному дано дар творити руками своїми, а іншому - талант до мудрого слова; третього Дух Святий наділив здібністю до знання. Хтось отримує талант знати мови, а хтось – навчати мов.

Праця кожного потрібна і почесна. Гріхом є неробство, ухиляння від праці. Хто не працює, той не їсть, навчав апостол Павло, а тому, що багато хто просто метушиться, не працює, а тільки робить вигляд.


^ Поміркуй і дай відповідь:

Як ти розумієш слова апостола Павла?


Повчальне оповідання

Л.Нечаєв

Як покататися на конику

Навесні, як тільки потеплішало, Дмитрика відвезли в село. „Дідусю, - попросив хлопчина незадовго, - покатаєш мене верхи на коникові?” – „А ти зумієш?” – „Це дуже просто! Я вже катався. У нас у місті біля цирку конячок напрокат дають. Мама заплатила гроші – і мене покатали”. Дідусь тільки посміхнувся у вус: „У нас, голубе, не за гроші – за інше катають. Зранечку і дізнаєшся...” Наступного дня, коли дідусь і Петрик прийшли до конюшні, хлопчина відразу ж застрибав: „Сади мене швидше на Чижика”. – „Почекай, почекай. Ти поснідав?” – „Та поснідав, поснідав!” – нетерпляче відповів Дмитрик. „А Чижик ще не снідав. Давай нагодуємо його”. Дмитрик приніс коневі пахучого сіна і знову повернувся до дідуся: „Ну, поїхали, чи що?” - „А ти вмився?” – „Звичайно, вмився!” – „І Чижик любить митися”. Коли разом причепурили конячку, дідусь нарешті одягнув на Чижика вуздечку, всадив на нього Дмитрика – і коник пішов крокувати. Покатався хлопчик – задоволений до бабусі в хату побіг про все розповісти. А дідусь: „Зачекай, зачекай! Тебе бабуся по голівці гладила?” Провів Дмитрик долонею по чубові Чижика і засміявся від задоволення. „От і добре, - сказав дідусь. – Послужили ви одне одному...”


^ Поміркуй і дай відповідь:

У чому повчальний зміст оповідання?

3.Як зробити свою працю духовною

Слід пам’ятати низку приписів щодо того, щоб і праця не стала гріховною, не обернулася на зло для інших.

По-перше, праця має бути освячена Господом. Тому, щоб сумлінно працювати, маємо молитися і вранці, і ввечері, і під час служби у храмі Божому, щоб Господь благословив нашу роботу.

По-друге, будь-який труд мусимо здійснювати з вірою. Туди, де немає віри, приходить тільки злочинна бездіяльність або бездуховна дія.

По-третє, працю не можна перетворювати у свого кумира, надміру захоплюючись нею і задля неї забуваючи про Господа і церкву.

По-четверте, роботу слід здійснювати без поспіху, осмислено.

По-п’яте, праця має бути корисною, робити життя ближнього легшим і приємнішим. Суспільна користь кожного – першооснова щастя всіх.

По-шосте, праця має відповідати тим нахилам і здібностям, які подарував кожній людині Святий Дух.


^ Це цікаво!

Відомий український філософ Григорій Сковорода назвав працю людини згідно з її здібностями „сродною”, тобто даною від народження.

У книзі „Буквар світу” він, зокрема, писав: „Багато хто, потоптавши природу, вибирає для себе ремесло наймодніше й найприбутковіше, але сим вони лише ошукують себе. Прибуток не є утіха, але мусить слугувати для задоволення тілесних потреб, а коли се й утіха, то не для серця; утіху для серця матимете у спорідненій праці”.

^ Поміркуй і дай відповідь:

Яку майбутню професію вважаєш для себе спорідненою, „сродною”?

Повчальне оповідання


За легендою, Ангел смерті прилетів до Альберта Ейнштейна і сказав: „Пора, збирайся!» – „Благаю тебе, зачекай! Бо в мене так багато незавершеного!” – і геніальний учений попросив подарувати йому місяць життя. Рівно через місяць посланець з’явився вдруге. Однак Ейнштейн попросив іще місяць, щоб упорядкувати решту справ. Ангел смерті неохоче погодився, але попередив, що ця поступка остання. Тепер Ейнштейн дуже квапився і навіть сам собі дивувався, що здатен до таких темпів роботи: усе було завершено і впорядковано раніше визначеного терміну. Однак минув місяць, та ніхто не з’явився. Тяжке очікування змучило вченого, і він сам покликав ангела смерті. Але той здивував Альберта ще більше, коли сказав, що свого він і так добився: „Мені не потрібне твоє життя, мені потрібен твій поспіх, адже, поспішаючи, ти не міг замислитись і відступав від Духа Істини, вступаючи в бездумну і шалену гонитву, робив усе нові й нові помилки. І тепер люди, які використовуватимуть твої відкриття, принесуть самі собі стільки зла, що на неї не вистачило б моєї злої вічності”.


^ Поміркуй і дай відповідь:

Чому працювати слід без поспіху?

Який вид праці може зашкодити нашому духовному життю?

Біблійна історія


Притча про робітників у винограднику

Прочитай притчу і поміркуй, чи схожий ти на її героїв


Царство Небесне подібне до одного господаря, який ще вдосвіта вийшов найняти робітників у свій виноградник. Знайшовши кількох, погодив із ними плату по динарію за день і відправив на роботу. Згодом вийшов ще раз і побачив він іще кількох чоловіків, які були на ринку без роботи, і запропонував їм також попрацювати на винограднику. Так господар робив ще кілька разів через більший чи менший проміжок часу.

Коли ж настав вечір, то власник виноградника сказав до свого управителя: „Поклич робітників і дай їм зарплату, почавши з останніх і закінчивши першими”. Прийшли ті, що приступили до праці останніми і взяли по динарію. Перші думали, що вони візьмуть більше. Але і їм по динарію дісталось. Тоді вони почали нарікати на господаря: „Ці тільки годину працювали, а ти прирівняв їх до нас, що витерпіли тягар дня та спекоту”. Пан відповів: „Не кривджу я, друже, тебе, хіба не за динарія згодився ти працювати у мене на винограднику? Тож візьми своє і йди. Але я хочу дати й тому, хто прийшов останнім, як і тобі. Хіба я не маю права зробити зі своїми грішми так, як хочу? Чи твої очі заздрісні до того, що я добрий?”

Отак і в Царстві Небесному будуть останні першими, а перші – останніми!” (Див.: Мт. 20: 1-16).

1   2   3   4   5   6   7   8   9   10

Поиск по сайту:



База данных защищена авторским правом ©dogend.ru 2014
При копировании материала укажите ссылку
обратиться к администрации
Уроки, справочники, рефераты