Домой

Баранівський В. Ф. Скворцова Т. Г. Етика бізнесу




НазваниеБаранівський В. Ф. Скворцова Т. Г. Етика бізнесу
страница3/14
Дата05.04.2013
Размер2.61 Mb.
ТипДокументы
Основні поняття цієї теми
Універсальна етика
Професійна етика
Професійна діяльність
Основні концепції етики бізнесу
Релігійна етика
2.2 Теорія утилітаризму
Утилітарна етика
2.3 Деонтична етика
Деонтична етика
2.4 Етика справедливості
Подобные работы:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   14

Питання для самоконтролю

  1. Коли й за яких обставин сформувалася етика бізнесу як
    наукова дисципліна?

  2. Дайте визначення етики бізнесу.

  3. Опишіть структуру етики бізнесу як області знань, її взаємовідносини з іншими науками.

  4. Назвіть основні проблеми в етиці бізнесу.

  5. Назвіть особливості вивчення етики бізнесу в країнах із перехідною економікою?

^ Основні поняття цієї теми:

Ділова культура — це сукупність соціальних норм, що, з од­ного боку, є регуляторами економічної поведінки особистостей і груп, а з іншого, виконують функцію соціальної пам'яті суспіль­ства щодо трансляції, вибраковки й оновлення соціально-еконо­мічних цінностей, норм, традицій та еталонів повсякденної еконо­мічної поведінки.

^ Універсальна етика - етика, що розглядає закономірності морального життя особистості та суспільства, шляхи й засоби вдосконалення стосунків між людьми, моральну культуру особистості, що проявляється в змісті та засобах діяльності, мірі людяності міжособистісних зв'язків.

^ Професійна етика – етика, що формується на основі професійних обов’язків та завдань. Її соціальною функцією є сприяння успішному вирішенню завдань певної професії.

^ Професійна діяльність - це реалізація людиною своїх знань і творчого потенціалу у межах своєї спеціалізації, визначеної галузі.

Бізнес - це організація прибуткової вигідної справи, яка є джерелом

отримання прибутку, матеріальних цінностей.

Етика бізнесу - наукова дисципліна, що вивчає застосування етичних принципів у ділових ситуаціях, аналізує моральні відносини в бізнесі в контексті загальної етичної теорії, психології, економіки, стратегічного планування, фінансів, обліку, маркетингу та інші. і таким чином, представляє собою інструмент аналізу і вирішення проблем, які виникають перед людиною, що займається бізнесом.

Література

  • Апресян P. Ценностные контраверзы предпринимательства // Общественные науки и современность. 1993. № 2.

  • Браим И. Этика делового общения. – Минск, 1996.

  • Булыгина А. Этика делового общения. – Новосибирск, 1995.

  • Герасимчук А. А., Тимошенко З. І., Шейко С. В. Філософські основи менеджменту і бізнесу: Навч. посібник / Європейський ун- т. — К. : Видавництво Європейського ун-ту, 2006. — 111с.

  • Гусейнов А.А., Апресян Р.Г. Этика: Учебник. – М.: Гардарики, 2003

  • Іщенко М. П., Лазарчук Ю. В., Руденко І. І., Яценко В. М. Філософія бізнесу і менеджменту: Скорочені тексти лекцій. — Черкаси : БРАМА. Видавець Вовчок. О.Ю., 2003. — 56с.

  • .

  • Кузин Ф. А. Культура делового общения. – М., 1997.

  • Макеева В. Г. Культура предпринимательства: Учеб.пособие для студ. вузов, обуч. по экон. спец.. — М. : Инфра-М, 2002. — 217 с.

  • Петрунин Ю. Ю., Борисов В. К. Этика бизнеса: Учеб. пособие. – М., 2001.

  • Сухарев В. А. Этика и психология делового общения. – М., 1997.

  • Уткин Э. А. Этика бизнеса: Учеб. – М., 1999.

  • Максимов Б.В. Психология бизнеса и предпринимательства: Учебное пособие. - К.: ИД "Профессионал", 2005, - 256 с.

  • Этика: Учебник / Под общей ред. А.А. Гусейнова и Е.Л. Дубко. – М.: Гардарики, 2000.



Розділ 2

^ ОСНОВНІ КОНЦЕПЦІЇ ЕТИКИ БІЗНЕСУ

2.1 Релігійна етика

2.2 Теорія утилітаризму

2.3 Деонтична етика

2.4 Етика справедливості


Принципи, які були покладені в основу етики бізнесу , спираються на різні філософські вчення і в своїй основі не мають протиріч із багатовіковим досвідом філософської думки. Але можна виділити такі підходи до проблематики етики бізнесу, що мали найбільше значення для становлення цієї відносно нової дисципліни.

Отже, розглянемо більш детально ті морально-філософські підходи, що спричинили більший вплив на розвиток етики бізнесу.

В етиці бізнесу були сформовані 4 основні підходи до моральних проблем бізнесу, що спираються на чотири основних етичних напрями:

● релігійна етика;

● етика утилітаризму;

● етика обов’язку (деонтична етика);

● етика справедливості.

Розглянемо кожний із цих напрямів більш детально.



    1. ^ Релігійна етика

Перший з чотирьох основних підходів до моральних проблем бізнесу засновано на релігійній етиці. Його основою є орієнтація на абсолютні моральні цінності, що беруть свій початок в християнській традиції:

● нехай в тебе не буде інших Богів крім Мене;

● не створюй собі кумира;

● шануй день Господній, щоб святити його; шість днів працюй..., а день сьомий присвяти Господу;

● не вимовляй імені Господа твого даремно;

● шануй батька та матір твоїх, щоб жити тобі на землі довго;

● не вбивай;

● не кради;

● не чини перелюбу;

● не свідчи проти ближнього твого неправдиво;

● не забажай ані дома ближнього, ані жінки його, ані поля його, ані раба його, нічого, що є у ближнього твого.

Протиріччя між абсолютним характером самих заповідей та реальністю ділового життя можуть викликати сумніви у самій можливості застосування релігійних заповідей у бізнесі та поверховий висновок про негативне ставлення християнської релігії до багатства.

При більш детальному розумінні християнського ставлення до бізнесу можна побачити, що хоча християнство бачить вищу мету життя людини у пошуках Божого Царства і сам пошук матеріальних благ не може розглядатись як головна мета життя людини (“Яка користь людині, якщо вона привласнить весь світ, але душі своїй зашкодить?” (Євангеліє від Матфея. 16.26) ), але матеріальні блага можуть бути використані як засіб досягнення цієї вищої мети. При цьому зло не міститься в самих матеріальних речах, а в викривленому , неправильному їх використанні.

Про те, що “ важко багатому увійти у Царство Небесне” написано у самому Євангелії, але Христос додає “важко тому, хто сподівається на багатство, увійти у Царство Небесне” (Євангеліє від Марка, 10,23-24). Тобто підкреслюється внутрішньо не вільне ставлення до багатства, сподівання на багатство, а не сам факт володіння ним. Ані прибутки, ані торгівля християнством ніколи не засуджувались.

Можна навести приклад християнського морального ставлення до торгівлі, до багатства. В 11 столітті політичні ускладнення викликали нестачу галицької солі у Києві. Ціни на цей товар неймовірно зросли. В цій ситуації Печерський монастир відкрив для продажу свої запаси солі і значно понизив цим ціни.

Ті, хто додержувався і додержується в своїй особистій моралі християнських заповідей, будує свою діяльність на загальних принципах:

● у своїй діяльності співвідносити природну схильність прагнення матеріальних благ із моральними основами;

● в бізнесі додержуватись загального принципу справедливості - мати розвинену правосвідомість;

● мати вільний вибір у своїй діяльності - у всіх взаємовідносинах (із акціонерами, співробітниками, конкурентами, інвесторами та інші.) в бізнесі намагатись діяти за абсолютними заповідями так, щоб своєю діяльністю прославляти ім’я Господа;

Аристотель не відокремлював економіку від економічної етики. Він радив своєму синові Нікомаху займатися тільки виробництвом благ. Його принципи знайшли розвиток в ідеях і концепціях католицьких і протестантських теологів, які протягом тривалого часу напружено міркували над проблемами етики бізнесу.

Разом із тим, пряме використання релігійної етики в бізнесі має декілька обмежень.

По-перше, глобалізація сучасного бізнесу призводить до того, що суб'єктами ділових відносин стають люди які належать до різних релігійних вірувань: християнства, іудаїзму, ісламу, буддизму, конфуціанства тощо.

По-друге, абсолютні моральні цінності є важко виконуваними у ситуації конкретного морального вибору. Для цього бізнесмен, який спирається на релігійні моральні цінності, потребує етичного інструментарію, який міг би йому допомогти проаналізувати і розв'язати найважчі проблеми сучасної підприємницької практики.

Внутрішні духовні чинники є вкрай важливими не тільки для успішної особистої діяльності людини, але такими, що навіть впливають на глобальні історичні процеси. Так, відомий німецький соціолог, філософ та історик, автор відомих наукових робіт: “Протестантська етика та дух капіталізму”, ” Хазяйська етика світових релігій” Макс Вебер ще на початку 20 століття вважав, що саме духовні та етичні фактори створили сприятливі умови для розвитку капіталістичних відносин у феодальному середовищі.

Виникнення капіталізму в Європі 16- го століття було тісно пов'язане із протестантською Реформацією. Можна сказати, що протестантизм уможливив формування етики бізнесу. Якби він випливав за середньовічною католицькою теологією, що затверджувала, що "заробляння грошей" підлягає моральному осуду, то не зміг би встановити моральних стандартів для досягнення своїх цілей.

Як відомо, один з ідеологів католицизму Августин Блаженний затверджував, що "торговець може вважати себе безгрішним, але не може схвалюватися Богом", а засновник католицької філософії Фома Аквінський вірив у те, що більшість форм торгівлі, здійснюваної з метою витягу прибутку, є аморальними.

Католицькі теологи розрізняли різні типи економічної активності. Вони розглядали виробництво продукту для продажу як підлягаючому меншому етичному осуду, чим, наприклад, торгівля продуктами або видача позики.

Заперечуючи ці установки, протестантизм примножив формування етики бізнесу в результаті морального освячення прагнення прибутку. Він затверджував, що бізнесмен може бути схвалений Богом. Прагнення до прибутку й прагнення до Бога стали не тільки сумісними, але й взаємообумовлюючими. А винагорода фінансовим успіхам стала розумітися як знак прихильності Бога. Світська версія протестантської етики бізнесу стала важливою складовою частиною західної суспільної культури. Світський варіант протестантської етики нині відроджений основною частиною представників бізнесу. Доповіді по етиці бізнесу, підготовлені такими організаціями, як "Круглий стіл бізнесу", "Тач Росс" і інші затверджують, що етика означає гарний бізнес. У них заявляється, що можна бути одночасно доброчесним і процвітаючою в бізнесі людиною, і що навіть моральна чеснота необхідна для успіху. Стверджені під впливом Реформації нові етичні цінності (чесність, ініціатива, відповідальність, ощадливість, аскетизм та розвинуте почуття обов’язку) засвідчують розрив дуалізму „внутрішньої” та „зовнішньої” моралі традиційної етики, створюють кодекс універсально обов’язкових норм. У протестантській етиці власність важлива як основа й фундамент свободи особи. Таке розуміння зв'язку волі, незалежності, самостійності особистості з багатством призвело до формулювання одного з фундаментальних принципів сучасного буржуазного суспільства: принципу недоторканності приватної власності. Приватна власність виявилася потужним стимулятором ділової й трудової активності людини, динамічного розвитку суспільного виробництва.

Цінними якостями стали визнаватися індивідуальна ініціатива, здатність до розумного ризику, готовність самостійно приймати рішення й відповідати за свої дії. На перше місце серед принципів ведення бізнесу вийшли строге дотримання всіх домовленостей з партнером, висока якість роботи.

Моральними якостями стали визнаватися індивідуальна ініціатива, здатність до розумного ризику, готовність самостійно приймати рішення й відповідати за свої дії. На перше місце серед принципів ведення бізнесу вийшли строге дотримання всіх домовленостей з партнером, висока якість роботи.

Але формальна приналежність до тієї чи іншої конфесії або церкви, механічне зовнішнє виконання обрядів, та зовнішня згода із догматами не призводить ані до життєвого, ані до ділового успіху. Згідно із християнською етикою, важливою, при цьому, залишається тільки глибока особиста віра, що підтримує безперервну внутрішню боротьбу людини із самою собою. І основна мета цієї боротьби полягає не в досягненні життєвого успіху, а прагненні до Бога.

^ 2.2 Теорія утилітаризму

Етика утилітаризму - одна з найвпливовіших теорій в етиці бізнесу. Засновником теорії традиційного утилітаризму вважають Ієремію Бентама (1748-1832) - англійського мораліста та правознавця. В своїх працях Бентам розробляв методику пошуку об'єктивних критеріїв зміни цінностей , яка мала забезпечити можливість простого та задовільного стосовно економічної точки зору виявлення адекватності соціальної політики та суспільного законодавства. На його думку, найбільш ефективними критеріями могли слугувати ступінь відповідності виду дії та існуючих законів та степені корисності та шкідливості діяльності (за оцінюванням її наслідків).

Послідовники утилітаризму стверджують, що "правильним" є діяльність, яка приносить найбільшу користь найбільшій кількості людей.

Сутність утилітарної етики полягає в тому, що моральність вчинку оцінюється, виходячи із його наслідків. При цьому будь-яка дія вважається корисною та правомірною тільки в разі, якщо ступінь ефективності його корисних наслідків переважає ступінь ефективності будь-яких можливих дій.

Таким чином, принцип утилітаризму в своїй основі спирається на можливість вираховування результатів, можливість з'ясувати, яка дія дасть максимальний чистий прибуток або мінімальні абсолютні витрати.

Основний фундаментальний принцип утилітаризму визначає поведінку моральною, якщо вона не призводить до більшого погіршення стану справ, ніж інші альтернативні варіанти поведінки. Розвиток ідеї утилітаризму справив сильний вплив на розвиток економічних наук. Так, спираючись на цю теорію економісти визначили характер зв’язків між попитом та пропозицією, рівновагу цін в умовах конкурентного ринку і в решті – решт дійшли до висновку про відсутність альтернатив для системи вільного ринку. Саме теорія утилітаризму є основою аналізу прибутку та видатків. Шляхом порівняння теперішніх та майбутніх прибутків та видатків визначають ступінь ефективності інвестицій та ступінь ефективності від реалізації проекту. Об’єктивність цієї теорії ставиться під сумнів труднощами, що пов’язані із необхідністю кількісного вимірювання максимальної суспільної корисності.

Утилітаризм, будучи етичною теорією, найбільш широко проник в економічну науку в теоріях добробуту.

В реальному житті більшість рішень приймається на основі кількісних результатів. І головним таким способом кількісного вимірювання прибутків та видатків стає спосіб, що спирається на використання грошового еквіваленту. В такому разі, ринкова ціна стає загальним кількісним показником обсягу прибутку та видатків , що впливають на прийняття рішення. Якщо, на думку прибічників цієї теорії, прибутки та видатки неможливо виміряти за допомоги ринкових цін, то завжди існує можливість застосувати інші кількісні показники: результати соціологічних опитувань, аналіз результатів виборів, інші результати експертів, що дають змогу вирахувати прибутки та видатки в кожному разі.

Практичне застосування положень теорії утилітаризму (критерії вимірювання суспільної корисності, несумісність між моральними категоріями права та справедливості, проблемність тлумачення головного принципу корисності, пошук „коректного” морального правила), на думку критиків теорії утилітаризму, пов’язане із цілою низкою проблем:

По-перше, яким чином, спираючись на теорію утилітаризму, практично виміряти ефект від дії, якщо неможливо із точністю сказати, яка саме акція дасть найбільшу кількісну користь.

По-друге, коли йдеться про цінність здоров’я та життя, то неможливо точно виміряти прибутки та видатки.

По-третє, яким чином виміряти майбутні прибутки від фундаментальних наукових досліджень із важливими теоретичними висновками.

Але теорія утилітаризму піддається критиці і в інших аспектах. Так, наприклад, її опоненти не раз наголошують на її несумісності із моральною категорією справедливості. Теорія утилітаризму враховує тільки корисність ефекту по відношенню до суспільства в цілому, але не пов’язує отримані результати із результатами розподілення отриманих благ між окремими суб’єктами.

Відповіддю на критику теорії в моральному аспекті стала розробка теорії “норм-утилітаризму”. “Норм-утилітаризм” - різновид утилітаризму, що обмежує сферу розповсюдження законів утилітаризму деякими нормами моралі. Цю теорію можна звести до двох положень:

1. Будь-яка дія правомірна з моральної точки зору тільки тоді, коли необхідність її реалізації підпорядкована етичним нормам.

2. Коректність моральної норми визначається її вищою прибутковістю для всіх тих, хто її додержується по відношенню до альтернативної норми.

Згідно цієї теорії факт отримання максимального прибутку в результаті певної дії ще не свідчить про етичний характер такої дії. Правила, що припускають певні виключення, в решті решт дозволяють отримати більше прибутку, ніж правила без виключень. Але, якщо правила мають виключення, це свідчить про потенційну можливість порушення прав людини, що припускаються теорією утилітаризму.

^ Утилітарна етика - етика, що визначає моральність вчинку, виходячи із його наступних наслідків. При цьому будь-яка дія вважається корисною та правомірною тільки в разі, якщо ступінь ефективності його корисних наслідків переважає ступінь ефективності будь-яких можливих дій.

2.“Норм-утилітаризм” - різновид утилітаризму, що обмежує сферу розповсюдження законів утилітаризму деякими нормами моралі.

^ 2.3 Деонтична етика

В бізнесі часто виникають ситуації, коли людина використовується як засіб для досягнення власних та корпоративних цілей.

В ситуаціях, які потребують аналізу зі сторони права застосовується етика обов’язку або деонтична етика. Найбільш важливими серед різноманітних прав є права людини або моральні права. Це права, якими володіють усі люди від народження.

Обґрунтування деонтичної етики було викладене у роботах Іммануїла Канта (1724-1804) – німецького філософа та вченого, засновника німецької класичної філософії. В основі вчення І. Канта покладене положення про те, що людська особистість може бути тільки метою і ні в якому разі не засобом для реалізації будь-яких завдань, навіть якщо ці завдання носять характер всезагальних. І. Кант сформулював основний моральний закон – категоричний імператив ( від лат. Imperativus – спонукальний) в роботі “Критика чистого розуму” у 1788 році. Цей основний закон може мати три основних формулювання:

● “вчиняй так , щоб твій вчинок міг бути моральним взірцем для усіх, тобто міг бути взірцем універсального морального закону”;

● “не роби для інших того, чого сам собі не бажаєш”

● людина не може розглядатись як інструмент соціальної діяльності.

Згідно філософії І. Канта цей категоричний імператив є універсальним загальним обов’язковим принципом. Його мають застосовувати всі люди, не зважаючи на їхнє соціальне походження, соціальний стан, національність та інші. При цьому філософ намагався відокремити усвідомлення морального обов’язку від чуттєвої емпіричної схильності до виконання морального закону. Тобто, вчинок можна вважати моральним, якщо він був вчинений виключно заради самого морального закону. Протиріччя між чуттєвою схильністю та моральним обов’язком може бути зняте на користь виключно морального обов’язку.

^ Деонтична етика (етика обов’язку) – напрям етики , в якій пріоритетними є внутрішні мотиви, а не наслідки дії. Дія оцінюється як морально виправдана , якщо причина, яка спричинила цю дію така, що її виконавець бажав би, щоб всі в тій самій ситуації вчинили би так само й стосовно нього.

В структуру нормативної економічної етики входять:

  • система ціннісних принципів, норм, оцінок (індивідуалізм і колективізм, егоїзм та альтруїзм, суспільне та приватне благо, принципи відповідальності, справедливості);

  • система аргументації в захист цих ціннісних положень (етика як коректив нездатності ринку, мораль як корисне, комунікація як „місце” легітимації норм);

  • філософська або релігійна картина світу.

Складнощі застосування деонтологічного підходу щодо економічних ситуацій виникають із огляду на те, що кантівський категоричний імператив є апріорним законом, який виключає емпіричне. Разом із тим значення етики І.Канта для економічної діяльності полягає в тому, що закон моральності поєднує процес прийняття рішень з універсалізацією правила. Універсалізм та формалізм є ознаками морального та економічного порядку (П.Козловські, Ф.А.Хайєк), які вимагають здійснення матеріальних цілей та обумовлюють формальну можливість діяльності індивідів як вільних істот в умовах ринкової економіки.

^ 2.4 Етика справедливості

Сфера застосування етики справедливості значно вужча у порівнянні із етикою утилітаризму та етикою обов’язку. Вона безперервно пов’язана із поняттям справедливості, яка основана на моральних правах індивіда. В етиці бізнесу справедливість є одним із понять моральної свідомості. Справедливість характеризує певне відношення до людини та міру дотримання її прав. Моральним обов'язком в етиці справедливості є підконтрольність закону, який має бути однаковим для всіх .

Однак саме поняття справедливості є неоднозначним і має різні витлумачення, які відрізняються між собою.

Приведемо лише найпоширеніші підходи до даної проблеми.

I. Егалітаризм. (від франц. egalite — рівність). Відповідно до цієї теорії всі люди рівні, і тому кожна людина рівною мірою має претендувати на блага суспільного надбання. Отже, і розподіл благ має провадитися рівномірно і справедливо.

II. "Капіталістична" справедливість - розподіл благ повинен здійснюватися із урахуванням індивідуального внеску в спільну справу групи (фірми, суспільства, людства).

III. "Комуністична" справедливість - трудові обов'язки повинні розподілятися у відповідності зі здібностями, а блага - відповідно до потреб.

IV. Концепція американського вченого Д. Роулза, викладена їм у книзі "Теорія справедливості", що видана в 1971 році. У ній він сформулював своє розуміння справедливості, засноване на наступних принципах:

1. Кожна людина має рівне право на якомога більший ступінь свободи, сумісні з аналогічними свободами інших людей. Цей принцип відомий під назвою “ принципу рівної свободи ”;

2. Нерівність за соціально-економічними параметрами. Відповідно до цього положення, у розвиненому суспільстві мають існувати елементи нерівності, однак потрібно вживати заходів, що спрямовані на поліпшення майнового положення найбільш нужденних (хворих, інвалідів) :

а) забезпечення максимуму прибутку для найменш привілейованих осіб;

б) доступність представництва для кожного у владних установах.

Згідно Д. Роулзу, перший принцип має бути пріоритетним по відношенню до другого принципу.

Сутність його полягає у вимозі рівності прав. Фундаментальні свободи передбачають свободу обирати, свободу совісті, слова й інші, а також свободу мати власність і свободу не бути об'єктом довільного арешту.

Від цього принципу можливі відхилення у вигляді обмеження свободи підписання договорів (у результаті шахрайства або внаслідок порушення), тому сам принцип передбачає заборону насильства, обману й вимагає поважного відношення до пунктів договорів.

У цілому можна відзначити, що моральні проблеми ділового життя настільки складні й різноманітні, що вирішити їх, виходячи з позицій тільки одного напрямку, досить складно. У різних ситуаціях і стосовно різних суб'єктів бізнесмен може опиратися на різні етичні принципи й цінності.

На відміну від традиційної культури, коли в суспільстві панувала одна етична система (наприклад, етика чесноти в античності або етика утилітаризму в Новий час), у сучасному суспільстві рівноправно співіснують різні етичні системи, що припускає різну етичну оцінку тих самих явищ у сфері бізнесу. В морально-практичному дискурсі, який означає ідеальне поширення комунікативної спільноти, обґрунтовуються норми, що виражають загальний інтерес та волю всіх. Реалізація принципів справедливого та відповідального економічного ладу уможливлюється за умови створення „підприємницького діалогу” (П.Ульріх).

Питання для самоконтролю:


1. Назвіть основні християнські заповіді.

2. Розкрийте християнське ставлення до економічної діяльності.

3. Які основні протиріччя застосування християнських заповідей в бізнесі.

4. Назвіть чотири основних підходи до рішення моральних проблем в етиці бізнесу.

5. Сформулюйте утилітаристське визначення етичної поведінки.

6. Назвіть основні проблеми теорії утилітаризму і їхнє можливе вирішення.

7. Дайте визначення етичності поводження згідно деонтичної теорії.

8. Основні положення теорії справедливості.

1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   14

Поиск по сайту:



База данных защищена авторским правом ©dogend.ru 2014
При копировании материала укажите ссылку
обратиться к администрации
Уроки, справочники, рефераты