Домой

Дипломна робота




НазваниеДипломна робота
страница1/7
Дата23.03.2013
Размер1.46 Mb.
ТипДиплом
Содержание
Розділ 1. теоретичні основи обліку і аудиту розрахунків з оплати праці
Розділ 2. організація обліку і аудиту розрахунків з оплати праці на підпримстві
Розділ 3. шляхи вдосконалення обліку і аудиту розрахунків з оплати праці
Розділ 4. аналіз стану охорониа праці та безпеки в надзвичайних ситуаціях на пат «сумський завод «насосенергомаш»
Список використаних джерел
Програма аудиту дотримання трудового законодавства і розрахунків з оплати праці
ПАТ «Сумський завод «Насосенергомаш»
Накопичувальна картка обліку виробітку
Подобные работы:
  1   2   3   4   5   6   7


Державний вищий навчальний заклад

«Українська академія банківської справи Національного банку України»

Кафедра бухгалтерського обліку і аудиту


ДО ЗАХИСТУ

Завідувач кафедри

д.е.н., професор _____________Ф.О.Журавка

«___»_____________ 2012 р.


ДИПЛОМНА РОБОТА

на здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня спеціаліст

за спеціальністю 7.03050901 «Облік і аудит»


ОРГАНІЗАЦІЯ ОБЛІКУ І АУДИТУ РОЗРАХУНКІВ З ОПЛАТИ ПРАЦІ


Виконав студент 5 курсу, група – СОА-11 ___________ О.Б.Коломієць

«___» ____________2012 р


Керівник дипломної роботи _____________ О.І.Гриценко

«___»____________2012 р.


Консультант з охорони праці та

безпеки в надзвичайних ситуаціях ____________ Т.П.Гончаренко

«___»____________2012 р.


Суми – 2012

ЗМІСТ


ВСТУП .....................................................................................................................8

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОБЛІКУ І АУДИТУ РОЗРАХУНКІВ З ОПЛАТИ ПРАЦІ ..................................................................................................11

    1. Економічна сутність, форми та системи оплати праці ................11

    2. Особливості обліку розрахунків з оплати праці ..........................21

1.3 Організація аудиту розрахунків з оплати праці ...........................26

РОЗДІЛ 2. ОРГАНІЗАЦІЯ ОБЛІКУ І АУДИТУ РОЗРАХУНКІВ З ОПЛАТИ ПРАЦІ НА ПАТ «СУМСЬКИЙ ЗАВОД «НАСОСЕНЕРГОМАШ» ...............32

2.1 Організаційно-економічна характеристика підприємства ........32

2.2 Організація первинного, аналітичного та синтетичного обліку розрахунків з оплати праці ......................................................................43

2.3 Створення, використання резерву та оформлення відпусток на підприємстві .............................................................................................49

2.4 Організація контролю за розрахунками з оплати праці .............54

РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ОБЛІКУ І АУДИТУ РОЗРАХУНКІВ З ОПЛАТИ ПРАЦІ НА ПАТ «СУМСЬКИЙ ЗАВОД «НАСОСЕНЕРГОМАШ» ....................................................................................60

3.1 Пропозиції щодо вдосконалення організації бухгалтерського обліку розрахунків з оплати праці ........................................................60

3.2 Шляхи вдосконалення первинного, синтетичного та аналітичного обліку ........................................................................................................63

3.3 Вдосконалення системи внутрішнього аудиту розрахунків з оплати праці ..........................................................................................................68

РОЗДІЛ 4. АНАЛІЗ СТАНУ ОХОРОНИ ПРАЦІ ТА БЕЗПЕКИ В НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЯХ НА ПАТ «СУМСЬКИЙ ЗАВОД «НАСОСЕНЕРГОМАШ» ....................................................................................73

4.1 Аналіз системи управління охороною праці на підприємстві ..73

4.2 Аналіз небезпечних та шкідливих факторів умов праці в організації ..................................................................................................79

4.3 Безпека в надзвичайних ситуаціях на досліджуваному об’єкті.....82

ВИСНОВКИ ..........................................................................................................85

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРІТУРИ........................................................88

ДОДАТКИ .............................................................................................................96


ВСТУП




Заробітна плата – основне джерело доходу робітників і службовців, з її допомогою здійснюється контроль за мірою праці і споживання, вона використовується як найважливіший економічний важіль управління економікою.

Під оплатою праці прийнято розуміти винагороду, встановлене працівникові за виконання трудових обов'язків.

Заробітна плата одна з найважливіших часткою в собівартості продукції, робіт та послуг, яка в підсумку впливає на отримання прибутку підприємства.

Актуальність обраної теми полягає в тому, що заробітна плата – це найважливіша економічна категорія, один з економічних важелів, який покликаний з'єднати воєдино інтереси працівника, підприємця і держави.

В Україні існує необхідність в радикальних змінах в організації й стимулюванні ефективності праці, оптимізації доходів працюючих та їх оподаткування, що є обов’язковою передумовою сталого соціально-економічного розвитку. Відповідно, цілком закономірною є потреба у своєчасній, об’єктивній і достовірній інформації про розрахунки з оплати праці з погляду кожної із сторін соціально-трудових відносин – держави, роботодавця і найманого працівника. Тому особливої актуальності набуває дослідження теоретичних і практичних аспектів бухгалтерського обліку й аудиту розрахунків з оплати праці.

Значний внесок у вивчення теорії, методології обліку та аудиту розрахунків з оплати праці зробили такі відомі вітчизняні вчені, як П. Й. Атамас, М. Кім, М. Т. Білуха, С. Ф. Голов, В. П. Завгородній, М. В. Кужельний, В. В. Сопко та ін. Із зарубіжних вчених слід виділити К. Друрі, В. Кулікова, Т. П. Карпову, А. Соболевську, Р. Яковлева.

Мета дослідження дипломної роботи полягає в обґрунтуванні теоретичних, методичних і практичних питань організації обліку та аудиту розрахунків з оплати праці, а також розробці шляхів їх удосконалення.

Для досягнення визначеної мети необхідно вирішити наступні завдання:

  • розкрити сутність, види та системи оплати праці;

  • розглянути особливості обліку та аудиту розрахунків з оплати праці на підприємствах;

  • розглянути нормативно-правові документи з обліку розрахунків з оплати праці;

  • розглянути особливості первинного, синтетичного та аналітичного обліку на конкретному підприємстві;

  • вивчити особливості створення резерву на виплати відпусток;

  • здійснити огляд організації контролю за розрахунками з оплати праці на підприємстві;

  • розробити шляхи вдосконалення обліку та аудиту розрахунків з оплати праці;

  • розглянути охорону праці та безпеку в надзвичайних ситуаціях на підприємстві.

Об’єктом дослідження дипломної роботи є процес організації обліку і аудиту розрахунків з оплати праці.

Предметом дослідження є сукупність теоретичних, методичних та практичних аспектів обліку і аудиту розрахунків з оплати праці.

Методологічну основу дослідження склали загальнонаукові та спеціальні методи, серед яких: діалектичний і системний підходи, метод індукції і дедукції, аналізу і синтезу, метод порівняння, спостереження, історичний і логічний.

Інформаційною та правовою базою дослідження є законодавчі та нормативні акти, що регламентують облік і аудит розрахунків з оплати праці, офіційні статистичні дані, методичні матеріали, дані мережі Інтернет. Фактологічною основою проведеного дослідження є статті вітчизняних та зарубіжних учених з проблем бухгалтерського обліку і аудиту розрахунків з оплати праці, матеріали досліджуваного підприємства.


^ РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОБЛІКУ І АУДИТУ РОЗРАХУНКІВ З ОПЛАТИ ПРАЦІ


    1. Економічна сутність, форми та системи оплати праці



Заробітна плата – є однією з найскладніших економічних категорій і одним з найважливіших соціально-економічних явищ. Вона з одного боку є основним (і часто єдиним) джерелом доходів найманих працівників, основою матеріального добробуту членів їхніх сімей, а з іншого боку, для роботодавців є суттєвою часткою витрат виробництва і ефективним засобом мотивації працівників з метою досягнення цілей підприємства. Саме тому питання організації заробітної плати і формування її рівня разом з питаннями забезпечення зайнятості складають основу соціально-трудових відносин у суспільстві, адже вони включають нагальні інтереси всіх учасників трудового процесу.

Сутність поняття «заробітна плата» є досить багатогранним тому його значення необхідно розглядати з декількох позицій:

  • згідно з Законом України «Про оплату праці», заробітна плата – це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства [68];

  • заробітна плата – це складна економічна категорія, що відображає відносини між роботодавцем і найманим працівником з приводу розподілу новоствореної вартості. В цьому розумінні доречнішим є поняття «оплата праці», яка, крім власне заробітної плати, включає і інші витрати роботодавця на робочу силу;

  • заробітна плата для найманого працівника – це основна частина його трудового доходу, який він отримує в результаті реалізації здатності до праці і який забезпечує об'єктивно необхідне відтворення робочої сили, а також певна сума коштів, що компенсує витрати праці працівника і забезпечує йому певний рівень задоволення особистих потреб, а також потреб членів його сім'ї;

  • заробітна плата для роботодавця – це елемент витрат виробництва і водночас головний чинник забезпечення матеріальної зацікавленості працівників у досягненні високих кінцевих результатів праці;

  • заробітна плата в умовах ринкової економіки – це елемент ринку праці, що складається в результаті взаємодії попиту на працю та її пропозиції й відтворює ринкову вартість використання найманої праці. Заробітна плата, попит і пропозиція вимірюються залежними змінними величинами. Реальною величиною заробітної плати є реальна вартість усього того, що можна придбати за неї при існуючому рівні цін (рис. 1.1).





Стаття витрат на виробництво, що належить до собівартості

Ціна

робочої

сили

Винагорода за виконану роботу





Джерело грошових доходів працівників

Частина сукупного суспільного продукту і національного доходу








Компонента соціально-економічного розвитку країни


Єдина міра оплати праці

Результат взаємодії попиту і пропозиції праці





Джерело коштів для розширеного відтворення робочої сили

Рисунок 1.1 – Підходи до визначення сутності заробітної плати

Отже, виходячи із запропонованих вище трактувань, можна сформулювати таке визначення: заробітна плата – це об'єктивно необхідний для відтворення робочої сили та ефективного функціонування виробництва обсяг вираженої в грошовій формі основної частини життєвих засобів, що відповідає досягнутому рівневі розвитку продуктивних сил і зростає пропорційно підвищенню ефективності праці працівників [35].

У світовій економічній науці є чимало варіантів визначення поняття заробітної плати. Так, наприклад, за концепцією В. Петті, Д. Рікардо, зарплата є грошовим виразом «мінімуму засобів існування». За А. Смітом, заробітна плата включає в себе вартість життєвих засобів людини, щоб вона могла «працювати». А. Маршал в «життєво необхідні засоби» включає вже засоби «щоб працювати» і «щоб жити». В. Петті в XVII ст. вважав, що зарплата – це ціна праці [24].

К. Маркс розробив теорію заробітної плати як грошового виразу вартості і ціни робочої сили, тобто робітник продає не працю, а робочу силу (здатність до праці). На початку XIX століття була поширена теорія заробітної плати, що ґрунтується на теорії «трьох факторів» Ж. Б. Сея.

Вчений М.Туган-Барановський вважав заробітну плату часткою робітничого класу в суспільному продукті, яка залежить від продуктивності суспільної праці і соціальної сили робітничого класу. Необхідність прямого втручання в регулювання величини і динаміки заробітної плати обґрунтував Дж. М. Кейнс. Щоб уникнути соціальних потрясінь, він запропонував замість зниження зарплати шляхом перегляду колективних угод використати поступове або автоматичне зниження реальної зарплати в результаті зростання цін. Кейнс обґрунтував необхідність політики жорсткої грошової заробітної плати. Його ідеї розвинуті в працях Е. Хансена, Л. Клейна, Д. Робінсонa та ін., які запропонували різні методи регулювання заробітної плати і доходів населення, виходячи з визнання активної ролі держави у розподільчих процесах.

У сучасній економічній теорії праця однозначно вважається фактором виробництва, а заробітна плата – ціною використання праці робітника. Прихильниками цієї концепції є відомі американські економісти П. Самуельсон, В. Нордгауз [24].

З точки зору відносин розподілу заробітна плата – це грошове вираження частини необхідного продукту, яка надходить в індивідуальне споживання робітникам фірми згідно з кількістю і якістю затраченої ними праці у виробництві [22].

Комплексний підхід до з'ясування сутності заробітної плати створює вихідну методологічну базу для аналізу і з'ясування значення органічно притаманних їй функцій.

Отже, заробітна плата виконує такі основні функції: відтворювальну, стимулюючу, регулюючу, соціальну, вимірювально-розподільчу, ресурсно-розміщувальну, функцію формування платоспроможного попиту населення, функцію забезпечення матеріального стимулювання працівників.

Відтворювальну функцію заробітна плата виконує як основне джерело доходів населення. Розміри заробітної плати повинні забезпечувати відновлення працездатності населення, розвиток їх фізичних і духовних сил на основі постійного розвитку виробництва і підвищення життєвого рівня населення.

Функція забезпечення матеріального стимулювання працівників у збільшенні виробництва високоякісної продукції і підвищенні продуктивності праці обумовлена взаємозв'язком витрат праці на виробництво окремих видів продукції та її результатів.

Як відомо, важливою умовою високопродуктивного використання робочої сили на підприємствах є послідовне здійснення принципу особистої матеріальної заінтересованості. Практика показує, що на підприємствах з високим рівнем заробітної плати, як правило, вища продуктивність праці, краще використовуються трудові ресурси, вища питома вага кваліфікованих кадрів, краща організація й дисципліна праці, вища дохідність виробничої діяльності.

Високооплачувана праця створює матеріальну заінтересованість виробничого персоналу підприємства в трудовій активності, підвищенні своєї кваліфікації і закріпленні кваліфікованих кадрів на даному підприємстві. Висока заробітна плата спонукає персонал підприємства підвищувати свої знання в галузі техніки, технології, удосконалювати методи праці, упроваджувати у виробництво нові засоби праці і технологічні прийоми.

Стимулююча функція заробітної плати полягає у встановленні залежності її розміру від кількості й якості праці конкретного працівника, його трудового внеску в результати роботи підприємства. Високооплачувана праця створює матеріальну зацікавленість персоналу підприємства в трудовій активності і підвищенні своєї кваліфікації.

Регулююча функція заробітної плати встановлює залежність оплати праці від кваліфікації, ступеня її складності, напруженості завдань.

Соціальна функція заробітної плати характеризується тим, що вона є не тільки матеріальним, а й моральним фактором. Сам факт отримання більш високої заробітної плати передбачає визнання більших заслуг робітника перед колективом у створенні продукції, більшої ваги трудового вкладу працівника в суспільне виробництво.

Соціальна функція реалізує принцип соціальної справедливості щодо одержання доходів, тобто за однакову роботу робітники одержують однакову зарплату.

Заробітна плата сприяє вихованню працівників, формуванню в них певного позитивного ставлення до праці, заінтересованості в підвищенні культурно-технічного, освітнього рівня, розвитку творчих здібностей, зміцненні трудової дисципліни, співробітництва тощо.

Вимірювально-розподільна функція призначена для відображення міри живої праці при розподілі фонду споживання між найманими робітниками і власниками засобів виробництва.

Ресурсно-розміщувальна, її зміст полягає в оптимізації розміщення трудових ресурсів по регіонах, галузях економіки, підприємствах (міграції).

Функція формування платоспроможного попиту населення – ув'язування платоспроможності попиту і виробництва споживчих товарів. Платоспроможний попит формується під впливом двох основних факторів потреб і доходів суспільства. Тому за допомогою заробітної плати встановлюються пропорції між товарною пропозицією та попитом [47].

Всі перелічені функції тісно взаємопов'язані, й лише при їх сукупному виконанні досягається ефективна організація заробітної плати. Будь-яке протиставлення, якоїсь із перелічених функцій сприяє розвитку кризових явищ в країні.

Для підприємства-роботодавця заробітна плата його працівників є однією з найбільших статей витрат. Основним нормативним документом, що визначає склад витрат з оплати праці є Інструкція зі статистики заробітної плати, затверджена наказом Державним комітетом статистики України від 13.01.2001 р. №5. Відповідно з нею фонд на оплату праці включає:

  1. основну заробітну плату;

  2. додаткову заробітну плату;

  3. інші заохочувальні і компенсаційні виплати [82].

Основна заробітна плата – це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, обов’язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата – це винагорода за працю понад встановлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні та компенсаційні виплати, передбаченні чинним законодавством, премії пов’язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Інші заохочувальні і компенсаційні виплати, до них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами та положеннями, компенсаційні та інші грошові та матеріальні виплати, які передбачені актами чинного законодавства, або проводяться понад встановленні зазначеними актами норми [66].

Важливими складовими організації заробітної плати є її форми і системи, які забезпечують зв'язок між оплатою праці та її результатами (індивідуальними і колективними) (рис.1.2). Форми і системи оплати праці встановлюються підприємствами та організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням вимог і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.











Рисунок 1.2 – Форми і системи заробітної плати

Найчастіше застосовують дві основні форми заробітної плати – відрядну й почасову. Кожна з них відповідає певній мірі кількості праці: перша – кількості виробленої продукції, друга – кількості відпрацьованого часу [15].

Погодинну форму оплати праці застосовують для нарахування зарплати керівникам, спеціалістам, службовцям.

При простій погодинній оплаті заробіток визначається виходячи з кількості відпрацьованого часу та кваліфікації працівника [6]. Робітникам з почасовою заробітною платою сума заробітку визначається виходячи з тарифної ставки та кількості відпрацьованих годин. Розрахунок проводиться за формулою (1.1).


З = Тф` Тс (1.1)

де, З – заробітна плата;

Тф – фактично відпрацьований час;

Тс – тарифна ставка.


При погодинно-преміальній системі зарплату нараховують шляхом помноження фактичного часу на тарифну ставку і додаванням премії [42].

Вона є продовженням простої почасової. Розрахунок проводиться за формулою (1.2).


З = Тф` Тс+Пр (1.2)

де, З – заробітна плата;

Тф – фактично відпрацьований час;

Тс – тарифна ставка;

Пр – премія.

Відрядна форма оплати праці використовується для нарахування зарплати основної праці. Вона має такі системи: пряма відрядна, відрядно-преміальна, відрядно-прогресивна, акордна, непряма відрядна.

При прямій відрядній формі оплати праця працівника винагороджується по відрядних розцінках за одиницю обігу незалежно від рівня виконаних норм виробки. Заробіток визначається помноженням обсягу якісно виконаних робіт на відрядну розцінку.

При відрядно-преміальній виплачуються премії по відрядних розцінках понад заробітку за досягнення результатів роботи.

При відрядно-прогресивній формі оплати праці зарплата нараховується так: продукція встановлена у межах плану оплачується по звичайних розцінках, а продукція виготовлена понадпланово, оплачується по розцінках вищих, причому вони прогресивно зростають.

При акордній системі зарплату нараховують за весь обсяг виконаної праці (без визначення розцінок). Проте на практиці дана система застосовується рідко.

Непряму відрядну систему застосовують для нарахування зарплати допоміжним робітникам зайнятих в автоматизованих виробництвах.

Заробітна плата підсобників залежить від результатів роботи основних робітників, яких вони обслуговують [57].

Форми заробітної плати мають відповідати таким вимогам: найповніше враховувати результати праці, створювати передумови для постійного зростання ефективності та якості праці; сприяти підвищенню матеріальної заінтересованості працівників у постійному виявленні і використанні резервів підвищення продуктивності праці і якості продукції.

Форми оплати праці будуть ефективними лише в тому разі, якщо вони відповідають організаційно-технічним умовам виробництва. Отже, вибираючи форму оплати праці для певної категорії робітників, необхідно враховувати конкретні умови їхньої праці, специфіку виробництва тощо.

Основними (загальними) умовами застосування тієї чи іншої форми заробітної плати є рівень технічної озброєності виробництва, характер технологічного процесу та організації виробництва і праці, ступінь використання виробничих потужностей і устаткування, стан нормування праці тощо.

Окрім загальних, є декілька специфічних умов застосування відрядної або почасової форм оплати праці. Так, для відрядної оплати праці необхідна наявність прямопропорційної залежності між затратами живої праці й одержаними результатами, тобто робітник повинен мати реальну можливість збільшувати випуск продукції, що має відповідати і потребам виробництва [15].

Таким чином, форми i системи оплати праці, норми праці та їх розцінки, тарифні сітки та ставки, схеми посадових окладів, умови винагороди й інших виплат встановлюються підприємствами самостійно, за допомогою визначення в колективному договорі, але з дотриманням норм i гарантій, передбачених законодавством.

Отже, заробітна плата як економічна категорія належить до числа найскладніших. Ми вважаємо, що її сутність в сучасних економічних умовах повинна зводитися до таких критеріїв:

  • заробітна плата відображає взаємовідносини між власником підприємства (або його представником) і найманим працівником з приводу розподілу новоствореної вартості (продукту);

  • вона є грошовим еквівалентом частки найманого працівника у новоствореній вартості (доході), яка залежить від кількості, якості, результатів праці, а також господарської діяльності підприємства;

  • у сучасних умовах господарювання вона виступає як елемент ринку і праці, який має ціну товару, в формі якого найманий працівник продає свою робочу силу. Отже, заробітна плата відображає ринкову вартість використання найманої робочої сили.


1.2 Особливості обліку розрахунків з оплати праці


Організація оплати праці здійснюється на підставі: законодавчих та

інших нормативних актів; генеральної угоди на державному рівні; галузевих,

регіональних угод; колективних договорів; трудових договорів.

Суб’єктами організації оплати праці є: органи державної влади та

місцевого самоврядування і власники, об'єднання власників або їх представницькі органи; професійні спілки, об'єднання професійних спілок або їх представницькі органи; працівники.

Бухгалтерський облік праці й заробітної плати ґрунтується на системі показників, документації та розрахунків [74].

Основними показниками обліку праці та її оплати є чисельність працюючих різних професій, їхня кваліфікація, витрати робочого часу в годино-днях, кількість виготовленої продукції або обсяг виконаних робіт, розмір фонду оплати праці різним категоріям робітників за видами нарахувань, преміальні виплати, розмір сум, нарахованих і використаних на оплату відпусток, виплати на соціальне страхування працюючих, розмір відрахувань за їх видами [73].

Чисельність працюючих (особовий склад) визначається підприємством. Облік особового складу ведуть у службі (відділі) кадрів. Фактична чисельність усіх працюючих підприємства визначається за обліковим складом.

Зміни особового складу відображаються в первинних документах: наказі та розпорядженні по підприємству про прийом, переведення, звільнення, надання відпусток.

Облік за використанням робочого часу здійснюється в табелі, де відображається час, відпрацьований працівником, неявки на роботу (вказується за допомогою умовних позначок).

Наприкінці місяця дані табелів підсумовуються по кожному працівнику, а також по цехах і відділах тощо. Ці дані необхідні для контролю використання робочого часу та складання звіту.

Для забезпечення правильного використання фонду оплати праці необхідно обліковувати виробіток продукції або виконаний обсяг робіт кожного працівника і правильність нарахування заробітної плати згідно з установленими нормами і розцінками.

Облік виробітку здійснюється залежно від технологічного процесу виробництва, системи організації і оплати праці за типовими формами, в рапортах про виробіток, маршрутних листках, у відомостях обліку виробітку, нарядах та інших документах.

Окрім оплати за відпрацьований час, виконаний обсяг робіт і виготовлену продукцію, заробітна плата може нараховуватися згідно з чинним законодавством і за інших умов або причин, що стосуються діяльності даного підприємства.

Щоб визначити заробітну плату, яка підлягає виплаті кожному працюючому, роблять розрахунок виробітку за місяць з відкиданням від цієї суми необхідних утримань. Розрахунок здійснюють в розрахунковій або розрахунково-платіжній відомості.

Розрахунково-платіжні відомості складають щомісячно по кожному цеху, фермі, допоміжній службі або відділу з групуванням прізвищ робітників і службовців за окремими категоріями працюючих та іншими ознаками [73].

Узагальнення інформації про розрахунки за виплатами працівникам, які належать як до облікового, так і не до облікового складу підприємства, з оплати праці (за всіма видами заробітної плати, премій, допомоги тощо), за не одержані в установлений строк з каси підприємства суми з виплат працівникам, за іншими поточними виплатами ведуть на синтетичному рахунку 66 «Розрахунки за виплатами працівникам» [60].

Рахунок 66 «Розрахунки за виплатами працівникам» має такі субрахунки:

  • 661 «Розрахунки за заробітною платою»;

  • 662 «Розрахунки з депонентами»;

  • 663 «Розрахунки за іншими виплатами».

За кредитом рахунку 66 «Розрахунки за виплатами працівникам» відображаються нарахована працівникам підприємства основна та додаткова заробітна плата, премії, допомога по тимчасовій непрацездатності, інші належні до нарахування працівникам виплати, за дебетом – виплата основної та додаткової заробітної плати, премій, допомоги по тимчасовій непрацездатності тощо; вартість одержаних матеріалів, продукції та товарів у рахунок заробітної плати (погашення заборгованості перед працівниками за іншими виплатами); утримання податку з доходів фізичних осіб, відрахування на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, платежів за виконавчими документами та інші утримання з виплат працівникам.

Заборгованість підприємства з виплат працівникам у разі одержання підприємством готівки для виплати через касу підприємства та неотримання її працівниками в установлений строк відображається за дебетом субрахунків 661 «Розрахунки за заробітною платою» і 663 «Розрахунки за іншими виплатами» та кредитом субрахунку 662 «Розрахунки з депонентами».

На субрахунку 663 «Розрахунки за іншими виплатами» ведеться облік розрахунків за виплатами, що не належать до фонду оплати праці, зокрема допомога по частковому безробіттю, допомога по тимчасовій непрацездатності.

Аналітичний облік розрахунків ведеться за кожним працівником, видами виплат та утримань [36].

Витрати підприємства можна враховувати за елементами (із застосуванням рахунків класу 8) i за видами діяльності, тобто в розрізі центрів виникнення витрат: виробництво, збут, управління та ін. Для обліку за видами діяльності призначено рахунки класу 9.

Під час формування витрат за елементами слід мати на увазі, що у класі 8 на рахунку 81 «Витрати на оплату праці» передбачено шість субрахунків, що дають змогу з метою управлінського обліку аналізувати витрати на оплату праці:

  • 811 «Виплати за окладами i тарифами» – відображаються витрати на виплату основної заробітної плати відповідно до прийнятої на підприємстві системи оплати праці;

  • 812 «Премії та заохочення» – відображаються витрати на виплату додаткової заробітної плати відповідно до прийнятої на підприємстві системи оплати праці (премії, виплати за підсумками роботи за рік, за вислугу років та ін.);

  • 813 «Компенсаційні виплати» – узагальнюється інформація про витрати на гарантійні та компенсаційні виплати персоналу, пов'язані з індексацією заробітної плати тощо, в порядку і розмірах, передбачених законодавством.

  • 814 «Оплата відпусток» – узагальнюється інформація про витрати на оплату щорічних відпусток персоналу підприємства або щомісячні відрахування на створення забезпечення майбутніх виплат відпусток.

  • 815 «Оплата іншого невідпрацьованого часу» – узагальнюється інформація про витрати на виплати персоналу підприємства за невідпрацьований час, що передбачені законодавством.

  • 816 «Інші витрати на оплату праці» – узагальнюється інформація про інші витрати на оплату праці, які визнаються елементами витрат на оплату праці.

Нарахування зборів відображається на відповідних субрахунках рахунку 82 «Відрахування на соціальні заходи":

  • 821 «Відрахування на пенсійне забезпечення»;

  • 822 «Відрахування на соціальне страхування»;

  • 823 «Відрахування на випадок безробіття»;

  • 824 «Відрахування на соціальне страхування від нещасного випадку».

Якщо підприємство використовує рахунки тільки класу 9, то нарахування витрат на оплату праці й обов’язкових зборів відноситиметься

до дебету відповідних рахунків:

  • 23 «Виробництво» – оплата праці працівників, безпосередньо зайнятих у виробництві товарів (робіт, послуг) і відрахування на неї;

  • 91 «Загальновиробничі витрати» – оплата праці апарату управління і відрахування на неї;

  • 92 «Адміністративні витрати» – оплата праці продавців, персоналу відділу збуту, торгових агентів і відрахування на неї;

  • 93 «Витрати на збут» – оплата праці працівників об'єктів соціально-культурного призначення і відрахування на неї;

  • 949 «Інші витрати операційної діяльності» – інші нарахування працівникам і відрахування на них [36].

Відповідно до Наказу Мінфіну від 09.12.2011 р. №1591 «Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Міністерства фінансів України з бухгалтерського обліку», оновлений План рахунків не містить субрахунків, але підприємства можуть самостійно вводити субрахунки, виходячи з потреб управління, контролю, аналізу та звітності, а також використовувати субрахунки, визначені Інструкцією про застосування Плану рахунків (наказ Мінфіну №291 від 30.11.99 р.) [59].

Отже, правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначається Кодексом законів про працю України. Законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами. Особливості обліку розрахунків з оплати праці регулюють Закон України про оплату праці, Положення (Стандарти) бухгалтерського обліку, Інструкція зі статистики заробітної плати.


1.3 Організація аудиту розрахунків з оплати праці


Аудит розрахунків з оплати праці відіграє важливу роль у системі як внутрішнього, так і зовнішнього аудиту. Це пов’язано з тим, що облік праці і заробітної плати є трудомістким, потребує уваги і сконцентрованості, оскільки пов’язаний з обробленням великої кількості первинної інформації, має багато однотипних операцій, здійснення яких потребує багато часу [71].

Мета проведення аудиту розрахунків з оплати праці полягає в незалежному професійному судженні аудитора щодо правильності відображення у фінансовій звітності підприємства інформації про розрахунки з оплати праці а також про реальність сум заборгованостей, які числяться в бухгалтерському обліку на дату проведення перевірки [53].

Основними завданнями аудиту розрахунків з оплати праці є:

  • підтвердження достовірності нарахувань та виплат робітникам та службовцям, відображення даних процесів в обліку;

  • з’ясування законності та повноти утримань із заробітної плати та інших виплат працівникам на користь підприємства, інших суб’єктів;

  • перевірка організації аналітичного обліку розрахунків з оплати праці та взаємозв’язку аналітичного та синтетичного обліку;

  • оцінка заходів, яких вживає адміністрація з метою своєчасного стягнення заборгованості працівників, є важливими джерелами інформації для перевірки цих питань [71].

Перевірку правильності нарахування і виплати заробітної плати аудитор насамперед починає з планування, під яким розуміється розробка загальної стратегії виконання завдань детальний підхід до очікуваного характеру термінів і масштабів аудиторської перевірки і плану аудиту для зменшення аудиторського ризику відносно допустимого низького рівня [53].

З'ясувавши метод організації перевірки та кількість необхідних аудиторських процедур, які дадуть можливість встановити об'єктивну істину щодо інформації з питань дотримання трудового законодавства та розрахунків з оплати праці, виконавець аудиту складає робочу програму. Робоча програма повинна охоплювати такі питання:

  • перевірка наявності внутрішніх нормативних документів, що регулюють трудові відносини на підприємстві;

  • відповідність встановлених державою гарантій і компенсацій щодо праці і її оплати у внутрішніх нормативних документах чинному законодавству;

  • дотримання на підприємстві встановлених державою гарантій і компенсацій щодо праці і її оплати;

  • перевірка вхідних залишків у розрахунках з оплати праці;

  • перевірка реальності операцій по заробітній платі, відображених в обліку;

  • перевірка повноти відображення в обліку операцій по заробітній платі;

  • перевірка правильності нарахувань на заробітну плату та утримань із неї;

  • перевірка своєчасності видачі заробітної плати;

  • перевірка правильності бухгалтерського обліку заробітної плати;

  • перевірка достовірності залишків, відображених у фінансовій звітності підприємства, стану розрахунків із заробітної плати та з державними цільовими фондами [44].

Програма аудиту дотримання трудового законодавства і розрахунків з оплати праці зазначено в Додатку А.

Джерела інформації при перевірці розрахунків з оплати праці зображені на рисунку 1.3.







Рисунок 1.3 – Джерела інформації при перевірці розрахунків з оплати праці


На початковому етапі необхідно скласти загальний план аудиторської перевірки оцінити її обсяг аудиторську програму та визначитися з аудиторськими процедурами зібрати необхідну інформацію про замовника провести оцінку ведення бухгалтерського обліку та внутрішнього контролю на підприємстві встановити рівень суттєвості аудиторські ризики та провести документальне оформлення зібраної інформації Оскільки аудит розрахунків з оплати праці є одним з найбільш ємних і масштабних процесів то використовувати суцільну перевірку не доцільно аудитор найчастіше використовує вибіркову перевірку при проведенні такого аудиту [71].

Перевірку основного етапу аудиту бажано розпочати зі встановлення реальності вхідного залишку незалежно від того, хто за договором несе відповідальність за його достовірність.

Для цього необхідно зіставити залишок на кінець попереднього періоду (з регістрів і форм звітності за попередній період) із залишком на початок звітного періоду (з регістрів і форм звітності звітного періоду). На практиці відомі факти неправильного перенесення залишків як помилково, так і навмисно.

За наявності відхилень у залишках по рахунках з оплати праці у осіб, що відповідають за цю частину облікової роботи, беруть пояснення, з'ясовують причини і приводять у відповідність вхідні залишки.

На наступному етапі перевіряють відповідність синтетичного й аналітичного обліку у розрахунках з оплати праці й за страхуванням у звітному періоді. Результати відображають у робочому документі.

За наявності таких відхилень аудитор повинен установити причини їх наявності, за можливості скоригувати залишки, встановити залишки, шо відповідають істині. Якщо відхилення є досить суттєвими, аудитору необхідно запропонувати підприємству відновити облік розрахунків з оплати праці і встановити об'єктивні залишки.

Перевірка розрахунків з оплати праці є трудомістким процесом, тому аудитор проводить лише вибіркову перевірку найважливіших розрахунків.

Важливо правильно провести вибірку. З цією метою необхідно звернутися до МСА 530 «Аудиторська вибірка та інші процедури вибіркової перевірки».

В обов'язковому порядку на вибірку треба перевірити:

  • правильність і своєчасність створення первинних документів з обліку робочого часу й оплати праці;

  • правильність нарахування оплати праці за відрядною і погодинною системами;

  • законність нарахування премій і доплат;

  • правильність нарахування відпусткових;

  • правильність розрахунку допомог, які виплачуються за рахунок коштів Фонду соціального страхування;

  • правильність визначення сукупного доходу для цілей оподаткування фізичних осіб;

  • правомірність застосування утримань і пільг для нарахування прибуткового податку;

  • відповідність ставок прибуткового податку, які застосовувалися, чинному законодавству;

  • правильність інших утримань із нарахованої оплати праці.

З метою проведення такої перевірки відбирають необхідну кількість аналітичних рахунків по розрахунках з оплати праці й проводять перевірку всіх питань нарахування оплати праці й утримання з неї. Аудитор сам, на власний ризик, робить вибірку аналітичних рахунків, а також визначається з періодом перевірки (місяць, рік, квартал).

При перевірці правильності нарахування оплати праці відрядно аудитор установлює, як оформлені первинні документи (наряди, маршрутні листки та ін.), чи правильно застосовані норми і розцінки, чи є підписи посадових осіб, чи заповнені всі реквізити, чи немає необумовлених виправлень. Особлива увага приділяється розрахункам відрядного заробітку за бригадною формою оплати праці, правильності перенесення підсумкових сум працівників до розрахунково-платіжних відомостей. Доцільно перевірити, чи немає випадків повторного нарахування сум на раніше оплачені наряди.

При перевірці нарахування погодинної оплати до уваги беруть відпрацьований час, норми і розцінки за відпрацьований час згідно з виконуваною роботою.

Перевіряючи вибрані для дослідження аналітичні рахунки розрахунків з оплати праці, обов'язково перевіряють правильність утримання податку з доходів фізичних осіб.

За наявності суттєвих порушень аудитор повинен розширити рамки аудиторського дослідження, а за необхідності – змінити метод організації перевірки.

При несуттєвих відхиленнях аудитор приймає рішення щодо повноти, достовірності, об'єктивності, законності відображених операцій із нарахування оплати і утримань з неї і переносить результати вибіркового дослідження на всю генеральну сукупність [58].

Отже, аудит розрахунків з оплати праці відіграє важливу роль у системі як внутрішнього, так і зовнішнього аудиту. Це пов’язано з тим, що облік праці і заробітної плати є трудомістким, потребує уваги і сконцентрованості, оскільки пов’язаний з обробленням великої кількості первинної інформації, має багато однотипних операцій, здійснення яких потребує багато часу.


^ РОЗДІЛ 2. ОРГАНІЗАЦІЯ ОБЛІКУ І АУДИТУ РОЗРАХУНКІВ З ОПЛАТИ ПРАЦІ НА ПІДПРИМСТВІ


2.1 Організаційно-економічна характеристика підприємства


Публічне акціонерне товариство «Насосенергомаш» створене в 1949 році. ПАТ «Сумський завод» Насосенергомаш «входить до складу ПАТ «Група ГМС». Це динамічно розвинутий машинобудівний холдинг, що володіє одним з найпотужніших на території СНД науково-виробничих комплексів в області розробки і виробництва насосного обладнання, силових агрегатів і складних гідравлічних систем для різних галузей промисловості, енергетики, металургії, трубопровідного транспорту, водного господарства. Холдинг об'єднує ряд провідних виробників насосного та нафтогазового обладнання, а також ряд інжинірингових і сервісних компаній:

  • Об'єднана торгова компанія ПрАТ «Гідромашсервіс», м.Москва, РФ;

  • ПАТ «Сумський завод» Насосенергомаш «, м. Суми, Україна;

  • ПАТ «ВНДІАЕН», м. Суми, Україна;

  • ПрАТ «Ніжневартовскремсервіс», м. Нижньовартовськ, РФ;

  • ПАТ «Дімітровградхіммаш», м. Димитровград, РФ;

  • ПАТ «Завод «Промбурвод», м. Мінськ, Білорусь 

  • ПАТ «ГМС Насоси» (до 26.08.10 ВАТ «Лівгідромаш"), м. Лівни, РФ;

  • ПАТ «Лівнинасос», м. Лівни, РФ;

  • ПАТ «Томскгазстрой», м. Томськ, РФ;

  • ПАТ ІПФ «Сібнефтеавтоматіка», м. Тюмень, РФ;

  • ПАТ «ГМС Нафтомаш», м. Тюмень, РФ;

  • ПАТ «Трест Сібкомплектмонтажналадка», м. Тюмень, РФ;

  • ПАТ «ГМС Побутові Насоси» (до 01.10.2010 ВАТ «Бавленскій Завод «Електродвигун»), п. Бавли, Володимирська обл., РФ;

  • ПАТ «Інститут Ростовський Водоканалпроект», м. Ростов-на-Дону, РФ;

  • ПАТ «Гіпротюменнефтегаз», м. Тюмень, РФ.

Публічне акціонерне товариство зареєстроване в органах податкової інспекції, пенсійному, фондах страхування безробіття та нещасних випадків на виробництві, у які сплачує податки та внески.

Метою діяльності Підприємства є отримання прибутку внаслідок задоволення законним шляхом інтересів і потреб фізичних і юридичних осіб, захист соціально – економічних інтересів власника та членів трудового колективу Підприємства.

Предметом діяльності Товариства є:

а) виробництво насосів, компресорів та гідравлічних систем, а саме виробництво повітряних або вакуумних насосів, повітряних та інших газових компресорів, виробництво гідравлічних насосів, обладнаних або необладнаних вимірювальними приладами, виробництво вузлів і деталей до насосів, компресорів та гідравлічних систем;

б) ремонт і технічне обслуговування насосів, компресорів та гідравлічних систем;

в) монтаж насосів, компресорів та гідравлічних систем;

г) будівництво будівель всіх типів: житлових, адміністративних, промислових (цехів, заводів), торгових, транспортних підприємств, складів, закладів культури, освіти та будь-яких інших будівель, промисловості; будівництво індивідуальних будинків «під ключ», роботи з реконструкції, реставрації та ремонту будівель;

д) інші види оптової торгівлі; спеціалізована оптова торгівля; оптова торгівля широким асортиментом товарів без будь-якої визначеної спеціалізації;

е) проектування та монтаж систем керування технологічними процессами; проектування та монтаж систем контролю та регулювання безперервних технологічних процесів; проектування та монтаж централізованої системи керування для автоматизованих виробничих підприємств (цехів), обладнаних різними машинами, автоматичними транспортними та вантажно-розвантажувальними пристроями; технічне обслуговування та ремонт систем керування технологічними процессами;

ж) діяльність у сфері інжинірингу та ін.

Товариство є юридичною особою – господарським товариством, статутний капітал якого поділено на визначену кількість часток однакової номінальної вартості, корпоративні права за якими посвідчуються акціями.

Товариство має самостійний баланс, поточні та інші рахунки в установах банків, печатки зі своєю повною назвою, штампи, фірмові бланки, торгові марки (знаки), знаки для товарів та послуг, логотипи, а також інші необхідні реквізити, які у разі необхідності реєструються відповідно до чинного законодавства України.

Майно Товариства складається з основних фондів, обігових коштів, а також інших цінностей, вартість яких відображена в балансі Товариства.

Джерелами формування майна Товариства є:

  • грошові та майнові внески засновників, акціонерів;

  • доходи, одержані від реалізації продукції, а також від інших видів господарської діяльності;

  • доходи від цінних паперів;

  • кредити банків та інших кредиторів;

  • капітальні вкладення і дотації з бюджетів;

  • придбання майна інших підприємств, організацій, установ, юридичних, фізичних осіб;

  • інше майно, набуте на підставах, не заборонених чинним законодавством України.

Прибуток Товариства утворюється з надходжень від його господарської діяльності після покриття матеріальних та прирівняних до них витрат та витрат на оплату праці. З економічного прибутку Товариства сплачуються передбачені законом податки та інші обов’язкові платежі, а також відсотки по кредитах банків і по облігаціях. Прибуток, одержаний після зазначених розрахунків, залишається у розпорядженні Товариства, яке визначає напрями його використання відповідно до Статуту Товариства.

Рішення про порядок розподілу прибутку та покриття збитків приймають Загальні збори Товариства за поданням Наглядової ради Товариства. В разі прийняття рішення Загальними зборами не сплачувати дивіденди за звітний рік, чистий прибуток накопичується у складі нерозподіленого прибутку та може бути спрямований на виплату дивідендів у наступних роках.

Таким чином, на сьогоднішній день ПАТ «Сумський завод «Насосенергомаш» має багатий досвід у проектуванні, виготовленні та участі в експлуатації насосного обладнання.

Товариство веде бухгалтерський, податковий облік, складає і подає звітність до компетентних органів відповідно до чинного законодавства України. Статистична звітність, що використовує грошовий вимірник, ґрунтується на даних бухгалтерського обліку і подається в установленому обсязі органам державної статистики.

Достовірність та повнота річного балансу та річної фінансової звітності Товариства у випадках, визначених законом, повинні бути підтверджені аудитором (аудиторською організацією).

На ПАТ «Сумський завод «Насосенергомаш» веденням бухгалтерського обліку займається бухгалтерська служба на чолі з головним бухгалтером. Бухгалтерський облік ведеться з використанням прикладних програм (IT-Підприємство, FoxPro). Дані програми максимально адаптовані до встановлених в Україні правил ведення бухгалтерського обліку та відповідають загальним вимогам, що ставляться перед бухгалтерськими програмами.

Для економічної характеристики підприємства необхідно проаналізувати фінансовий стан підприємства за останні три роки в розрізі показників виробничо-господарської діяльності, показників майнового стану, ліквідності, рентабельності, фінансової стійкості.

Основним джерелом інформації для фінансового аналізу є:

  • баланс;

  • звіт про фінансові результати;

  • примітки до річної фінансової звітності.

Загальні показники виробничо-господарської діяльності ПАТ «Сумський завод» Насосенергомаш « наведено в таблиці 2.1.


Таблиця 2.1 – Показники виробничо-господарської діяльності ПАТ «Сумський завод» Насосенергомаш»



Показник

Рік

Середній абсолютний приріст

2009

2010

2011

1

Дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), тиc. грн.

338465

385660

994417

327976

2

Чистий дохід від реалізації продукції, тис. грн.

336141

377292

989403

326631

3

Собівартість реалізованої продукції, тис. грн.

220116

231792

763086

271485

4

Чистий прибуток підприємства, тис. грн.

51549

48827

98599

23525

5

Валюта балансу, тис. грн.

305723

1170395

1079127

386702

6

Власний капітал, тис.грн.

137645

186682

285281

73818

7

Кредиторська заборгованість, тис. грн.

6591

19318

29071

11240

8

Дебіторська заборгованість, тис. грн.

32049

7379

31894

-77,5


Як видно з таблиці 2.1 за досліджуваний період відбулось збільшення доходу від реалізації продукції на 655952 тис. грн., що у відносному значенні складає 93%. Ріст доходу від реалізації продукції було досягнуто в основному за рахунок росту цін. Про це свідчит збільшення собівартості продукції на 271485 тис.грн.

Чистий прибуток в 2011 році становив 98599 тис.грн., середній абсолютний приріст якого складає 327976. слід також позитивно відмітити зменшення дебіторської заборгованості на 77,5 тис.грн. та ріст власного капіталу на 73818 тис.грн.

Валюта балансу за аналізований період збільшилась і в 2009 році становить 1079127 тис. грн.

Позитивним моментом діяльності підприємства є зростання доходу від реалізації продукції та, відповідно, чистого доходу і чистого прибутку. Проте також відбулось збільшення собівартості реалізованої продукції на 542970 тис. грн., що є негативним для діяльності підприємства.

Таким чином, за досліджуваний період відбувається зростання значень показників виробничо-господарської діяльності, що свідчить про збільшення обсягу реалізації продукції та надання послуг.

Проведемо оцінку фінансового стану підприємства за допомогою системи показників, що детально і всебічно характеризують фінансово-господарський стан підприємства. Залежно від конкретної мети аналізу можна вибрати відповідну кількість та види показників за ознаками – майновий стан підприємства, його прибутковість, ліквідність та платоспроможність, фінансова стійкість, ділова активність, рентабельність.

Так, з метою оцінки майнового стану підприємства доцільно використовувати п’ять показників, наведених у таблиці 2.2. Оцінка комплексу показників дасть змогу визначити, наскільки ефективно використовується майно підприємства, чи все у нього гаразд із оновленням основних засобів сучаснішою технікою, чи своєчасно позбавляється підприємство фізично і морально застарілого устаткування й обладнання.


Таблиця 2.2 – Показники майнового стану та ефективності використання основних засобів ПАТ «Сумський завод «Насосенергомаш»



Показник

Рік

Відхилення 2011р. від 2009р

2009

2010

2011

Продовження таблиці 2.2

1

Коефіцієнт зносу основних засобів

0,51

0,44

0,20

-0,31

2

Коефіцієнт оновлення основних засобів

0,09

0,34

0,60

0,51

3

Коефіцієнт вибуття основних засобів

0,02

0,01

0,02

-

4

Фондовіддача

3,95

3,79

5,10

1,15

5

Фондоємкість

0,25

0,26

0,20

-0,05


На підставі даних таблиці 2.2 можна зробити висновок, що коефіцієнт зносу поступово зменшувався на 0,31, що є досить позитивною динамікою. Таке зменшення відбулося за рахунок збільшення первісної вартості основних фондів, і в результаті збільшується придатність основних засобів. Аналізуючи коефіцієнт оновлення основних засобів, його значення поступово збільшувались на 0,51, що є позитивною тенденцією, адже це свідчить про модернізацію та надходження основних засобів. Разом з цим, в 2011р. зросла фондовіддача на 1,15 та зменшилась фондоємність на 0,05 в порівнянні з 2009р.

Розглянемо показники ліквідності та платоспроможності на прикладі даних таблиці 2.3.

Аналіз ліквідності підприємства здійснюється за даними балансу та дозволяє визначити спроможність підприємства своєчасно сплачувати свої поточні зобов’язання за допомогою розрахунку наступних показників:

  • коефіцієнт абсолютної ліквідності (К1);

  • коефіцієнт загальної ліквідності (покриття) (К2);

  • коефіцієнт покриття,

  • чистий оборотний капітал.



Таблиця 2.3 – Показники ліквідності та платоспроможності підприємства за 2009-2011 рр.




Показник

Рік

Відхилення 2011р. від 2009р.

2009

2010

2011

1

Коефіцієнт абсолютної ліквідності

0,26

0,017

0,062

- 0,198

2

Коефіцієнт швидкої ліквідності

1,04

0,77

0,22

-0,82

3

Коефіцієнт покриття

1,88

1,05

1,01

-0,87

4

Чистий оборотний капітал, тис.грн.

112124

44323

-23589

-135713


Аналізуючи показники ліквідності, слід зазначити що підприємство має негативну тенденцію до зменшення їх значень. Так, показники абсолютної ліквідності в 2011р. зменшився на 0,198, а коефіцієнт швидкої ліквідності зменшився на 0,82 в середньому знизилась майже вдвічі, що свідчить про зменшення можливостей підприємства своєчасно розраховуватись за своїми зобов’язаннями. Сума чистого оборотного капіталу у 2011 році має від’ємне значення, що свідчить про недостатність оборотних активів підприємства для покриття його поточних зобов’язань. Відповідно, існує абсолютна можливість непогашення підприємством своїх боргів та короткострокових зобов’язань. Це пояснюється незначним обсягом грошових коштів та великим обсягом поточних зобов’язань, тому необхідно залучати більш ліквідні активи, та перетворювати поточну заборгованість на довгострокову.

Значення коефіцієнта покриття в 2011 році становить 1,01, дане значення знаходиться в межах норми. Що свідчить про достатність оборотних засобів для покриття своїх боргів.

Важливою складовою аналізу фінансово-господарської діяльності підприємства будь-якої сфери діяльності й форми власності є оцінка його рентабельності (табл. 2.4).


Таблиця 2.4 – Показники рентабельності підприємства «Сумський завод «Насосенергомаш»



Показник


Рік

Відхилення 2011р. від 2009р.

2009

2010

2011

1

Коефіцієнт рентабельності власного капіталу

0,46

0,3

0,4

-0,06

2

Коефіцієнт рентабельності активів

0,2

0,07

0,09

-0,11

3

Коефіцієнт рентабельності діяльності

0,15

0,13

0,10

-0,05

4

Коефіцієнт рентабельності виробництва продукції

0,30

0,33

0,19

-0,11


Дані аналізу свідчать, що показники мають негативну тенденцію, адже це говорить про зменшення ефективності фінансово-господарської діяльності підприємства. За даними рентабельності активів можна сказати, що в 2009 році кожна гривня, вкладена в активи підприємства приносила 20 копійок прибутку, а в 2011 році лише 9 копійок, що свідчить про значне зменшення ефективності використання активів. Счлід також відмітити, що в 2011р. спостерігається зменшення майже всіх показників рентабельності, що є негативною тенденцією і свідчить про зниження ефективності діяльності підприємства.

Аналіз фінансової стійкості характеризує структуру джерел фінансування ресурсів підприємств, незалежності підприємства від зовнішніх джерел фінансування діяльності. Показники, що характеризують аналіз фінансової стійкості зазначені в таблиці 2.5.


Таблиця 2.5 – Показники фінансової стійкості ПАТ «Сумський завод «Насосенергомаш»




Показник


Рік

Відхилення 2011р. від 2009р.

2009

2010

2011

1

Коефіцієнт автономії

0,45

0,16

0,26

-0,19

2

Коефіцієнт фінансової стійкості

0,81

0,19

0,36

-0,45

Продовження таблиці 2.5

3

Коефіцієнт маневреності власного капіталу

0,81

0,24

-0,08

-1,61

4

Коефіцієнт фінансування

1,21

5,26

2,78

1,57

5

Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними коштами

0,88

0,05

-0,03

-0,91


Отже, розрахувавши показники ступеню фінансової незалежності, слід зауважити, що всі показники мають негативне значення. Отримані значення показників фінансової стійкості свідчать про значну фінансову залежність підприємства від залучених коштів, зокрема показник автономії знизився в 2011р. на 1,61 у порівнянні з 2009 роком, а коефіцієнт маневреності власного капіталу зріс на 1,57, коефіцієнт забезпеченості власними оборотними коштами у 2011 році зменшився на 0,91, через що можна зробити висновок про неефективне використання власних засобів. Крім того, позраховані показники не відповідають теоретично достатнім значенням.

Коефіцієнт забезпечення власними оборотними засобами показує, яка частина оборотних активів забезпечується власними джерелами фінансування. На підприємстві даний коефіцієнт становив в 2009 році 0,88, а вже в 2011 році має відємне значення і становить – 0,03.

Отже, значення показників вказують на залежність підприємства від залучених коштів, та свідчать про зменшення фінансової стійкості підприємства, що може призвести до неплатоспроможності та повної втрати фінансової стійкості.

Наступним етапом аналізу є розгляд показників ділової активності, які показують швидкість обертання матеріальних запасів підприємства, його активів, розрахунків зі своїми контрагентами та ін. (табл.2.6)


Таблиця 2.6 – Показники ділової активності підприємства за 2009-2011рр.



Показник

Рік

Відхилення 2011р. від 2009р.

2009

2010

2011

1

Коефіцієнт обертання матеріальних запасів

3,29

2,08

2,48

-0,81

2

Коефіцієнт обертання активів

1,33

0,51

0,88

-0,45

3

Коефіцієнт обертання кредиторської заборгованості

38,74

17,5

31,54

-7,2

4

Коефіцієнт обертання дебіторської заборгованості

2,06

2,7

5,02

2,96

5

Строк погашення дебіторської заборгованості

177,18

135,19

72,71

-104,47

6

Строк погашення кредиторської заборгованості

9,42

20,86

11,57

2,15

7

Коефіцієнт оборотності основних засобів

3,95

3,79

5,10

1,15

8

Коефіцієнт оборотності власного

капіталу

3,01

2,33

0,42

-2,59


Аналізуючи отримані показники ділової активності слід зазначити про позитивну її тенденцію. Так, строк погашення кредиторської заборгованості у 2011 році становить приблизно 12 днів, що свідчить про швидке погашення підприємством своїх зобов’язань за товари, роботи, послуги. Проте строк погашення дебіторської заборгованості досить значний, тому через такі показники ускладнюється стан платоспроможності підприємства за поточними зобов’язаннями. Також, знизилися показники оборотності активів та власного капіталу у порівнянні з попередніми періодами, що свідчить про неефективне їх використання.

Використовуючи метод вертикального аналізу було виявлено, що за аналізований період валюта балансу поступово збільшується, що означає що підприємство розширює межі своєї діяльності. В структурі активів підприємства в 2009, 2010 та 2011 році найбільшу питому вагу займають оборотні активи – 78%, 83% та 65 % відповідно. Найбільшу питому вагу в структурі оборотних активів займають виробничі запаси та незевершене виробництво, так в 2011 році вони складають відповідно 31% і 44%.

В стуктурі пасивів найбільшу питому вагу займають поточні зобовязання, які в 2011 році становлять 68%. В структурі поточних зобов’язань найбільшу питому вагу займають поточні зобов’язання за розрахунками з одержаних авансів, так в 2011 році вони складають 83%.

Таким чином, проведений аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства за три роки показав, що підприємство знаходиться під великим впливом та фінансовою несамостійністю, тобто має велику залежність від залучених коштів, а також воно не в змозі погасити всі свої заборгованості, тому підприємству необхідно залучати більш ліквідні активи для здійснення розрахунків за терміновими заборгованостями. Показники рентабельності також вказують на стан підприємства, в якому воно визначається як нерентабельне.


2.2 Організація первинного, аналітичного та синтетичного обліку розрахунків з оплати праці


Застосування первинної документації з обліку праці і заробітної плати пов’язано з особливостями діяльності підприємства, системою організації і формою оплати праці.

На підприємстві ПАТ «Сумський завод «Насосенергомаш» розрахунки з оплати праці проводить розрахункове бюро головної бухгалтерії, функції та обов’язки якого зазначене в Додатку.

В розрахунковому бюро відсутній графік документообігу, адже облік розрахунків з оплати праці є автоматизованим, з використанням прикладної комп’ютерної програми, але кожен документ проходить всі стадії документообігу. Загальна схема документообігу зображена на рисунку 2.1.


1.Надходження документів зі сторони та оформлення їх на підприємстві

2. Обробка первинних документів на підприємстві до надходження їх до бухгалтерії

3.Надходження первинних документів до бухгалтерії








5. Забезпечення поточного зберігання документів

4. Обробка документів в бухгалтерії

6. Передача документів на зберігання до архіву підприємства




Рисунок 2.1 – Загальна схема документообігу на ПАТ «Сумський завод «Насосенергомаш»

Для проведення розрахунків з оплати праці до розрахункового бюро надходять наступні первинні документи:

  • наказ про прийом на роботу;

  • цивільно-правова угода;

  • накази про звільнення;

  • заяви про відпустку;

  • наказ про преміювання, призначення доплат та надбавок;

  • заяви про надання матеріальної допомоги;

  • платіжні відомості;

  • лікарняні листи;

  • тощо.

Для зарахування на роботу подається заява, на підставі якої укладається трудовий договір або цивільно-правова угода. Цивільно-правова угода оформляється у таких випадках, коли працівник зобов’язується виконати певну визначену йому роботу, індивідуальне завдання, замовлення або доручення. В цьому випадку заяви не пишуть, наказ про прийом на роботу не видається. Трудова книжка не оформляється, відпустка такому працівнику не надається. Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк дії, права, обов’язки і відповідальність сторін, а також умови розірвання договору можуть встановлюватися угодою сторін.

Трудові книжки на «Сумський завод «Насосенергомаш» відкриваються на всіх працівників, які працюють понад п’ять днів, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню. Записи до трудових книжок працівників про прийняття та звільнення з роботи проводиться відповідно до укладених з працівниками письмових трудових договорів.

Кожному робітнику на підприємстві, якого приймають на роботу присвоюється табельний номер і у його трудовій книжці робиться відмітка про зарахування на роботу. На знову прийнятого робітника бухгалтери даного підприємства відкривають особисту картку, в якій вказуються необхідні анкетні дані, і всі зміни, які відбуваються по службі. Бухгалтерія на кожного робітника відкриває особовий рахунок.

Основним документом для нарахування заробітної плати на ПАТ «Сумський завод «Насосенергомаш» по обліку виходу на роботу і відпрацьованого часу є Табель обліку робочого часу (ф. № 64) та наряди (для працівників з відрядною формою оплати). Він складається в одному примірнику протягом місяця окремо по підрозділах і категоріях працюючих. Табельний облік у підрозділах ведуть спеціально призначені працівники або керівники підрозділів. У табелі зазначають табельний номер, прізвище та ініціали, посаду працівника, його оклад, вид оплати. Для кожного працівника в табелі відводять окремий рядок, у якому записують кількість відпрацьованих годин, умовними літерами зазначають причини невиходу на роботу, наприклад: вихідні або святкові дні – «В/С», дні хвороби – «Х», відрядження – «Св», відпустка – «ТВ» тощо. Оцінки в табелі про причини неявки на роботу або про фактично відпрацьований час, про роботу в понаднормовий час або інші відхилення від нормальних умов роботи повинні бути зроблені тільки на підставі оформлених належним чином документів (листок непрацездатності тощо).

Основним документом на підприємстві, який підтверджує непрацездатність (факт захворювання), є листок непрацездатності (лікарняний), виданий медичною установою в установленому законодавством порядку.

В кінці місяця табель передають у бухгалтерію для нарахування оплати праці.

Для надання відпустки працівником подається заява, в якій вказується вид відпустки, період часу та кількість календарних днів відпустки.

Заява після обробки відділом кадрів, який указує період за який надається відпустка та робить відповідну відмітку в особистій картці, підписується директором та надається до бухгалтерії як основа для нарахування додаткової заробітної плати.

Після надання всіх первинних документів щодо нарахування за звітний місяць, дані за документами порівнюються з даними табеля. Відхилення

даних уточнюється та виправляються.

Розрахунок заробітної плати працівників здійснюють в електронному вигляді у розрахунковій відомості, яку складають кожного місяця. Дані з відомості щомісяця накопичуються в особовому рахунку працівника. Розрахункова відомість друкується і підшивається у вигляді книги, яка в подальшому передається на зберігання до архіву протягом 75 років.

Синтетичний облік розрахунків з оплати праці ведеться на рахунку 66 «Розрахунки за виплатами працівникам». Даний рахунок є балансовим, пасивним. На рахунку 66 «Розрахунки за виплатами працівникам» ведеться
узагальнення інформації про розрахунки за виплатами працівникам,
які належать як до облікового, так і до необлікового складу
підприємства, – з оплати праці (за всіма видами заробітної плати,
премій, допомог тощо), за не одержані в установлений строк з каси
підприємства суми з виплат працівникам, за іншими поточними
виплатами.

За кредитом рахунку 66 «Розрахунки за виплатами працівникам»
відображаються нарахована працівникам підприємства основна та
додаткова заробітна плата, премії, допомога по тимчасовій
непрацездатності, інші належні до нарахування працівникам виплати,
за дебетом – виплата основної та додаткової заробітної плати,
премій, допомоги по тимчасовій непрацездатності тощо; вартість
одержаних матеріалів, продукції та товарів у рахунок заробітної
плати (погашення заборгованості перед працівниками за іншими
виплатами); утримання податку з доходів фізичних осіб,
відрахування на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, платежів за виконавчими документами та інші утримання
з виплат працівникам.

Аналітичний облік розрахунків ПАТ «Сумський завод «Насосенергомаш» з оплати праці ведеться за кожним працівником, за підрозділами, цехами, за видами виплат та в розрізі утримань.

Згідно з внутрішнім планом рахунків на підприємстві ПАТ «Сумський завод «Насосенергомаш» рахунок 66 має такі субрахунки:

  • 661.10 «Розрахунки по зарплаті»;

  • 661.20 «Розрахунки по зарплаті (банкомат)»;

  • 661.30 «Розрахунки по додатковій зарплаті»;

  • 662.10 «Розрахунки з депонентами»;

  • 663.10 «Розрахунки за іншими виплатами».

Облік заробітної плати в системі рахунків – це облік нарахування і розподілу заробітної плати, визначення належної суми працюючим і віднесення нарахованої оплати праці на відповідні рахунки витрат за статтями і об’єктами калькулювання.

При нарахуванні заробітної плати на підприємстві роблять запис по кредиту рахунка 661 «Розрахунки за заробітною платою» в розрізі необхідних субрахунків і дебіту рахунків:

  • 23 «Виробництво»;

  • 91 «Загальновиробничі витрати»;

  • 92 «Адміністративні витрати»;

  • 93 «Витрати на збут»;

  • 94 «Інші витрати операційної діяльності».

Суми утримань із заробітної плати працівників відображаються записом по дебету рахунка 661 «Розрахунки за заробітною платою» з кредитом рахунків:

  • 641 «Розрахунки за податками»;

  • 651 «За розрахунками із загальнообов'язкового державного
    соціального страхування»;

  • 685 «Розрахунки з іншими кредиторами».

В таблиці 2.7 відображені кореспонденції рахунків ПАТ «Сумський завод «Насосенергомаш» пов’язані з оплатою праці за квітень 2012 року.


Таблиця 2.7 – Журнал господарських операцій з оплати праці за квітень 2012 року



Зміст господарської операції

Д-т

К-т

Сума, грн

1

Нарахована заробітна плата робітникам основного та допоміжного виробництва

23

661.20




2

Нарахована заробітна плата загальновиробничого персоналу

91

661.20




3

Нарахована заробітна плата адміністративному персоналу

92

661.20




4

Нарахована заробітна плата працівникам, зайнятим збутом і реалізацією продукції.

93

661.20




5

Нарахована заробітна плата за рахунок резерву наступних платежів.

47

661.20




6

Утримано із заробітної плати ЄСВ

661.20

651




7

Утримано із заробітної плати ПДФО

661.20

641




Продовження таблиці 2.7

8

Нараховано на заробітню плату ЄСВ


23

91

92

93



651

651

651

651





Отже, організація первинного, аналітичного та синтетичного обліку на підприємстві ПАТ «Сумський завод «Насосенергомаш» ведеться з дотриманням чинного законодавства з використанням прикладної програми, що значно полегшує роботу бухгалтера та зменшує ризик помилок при розрахунках заробітної плати та підготовці звітності.


2.3 Створення, використання резерву на оплату відпусток та їх оформлення на підприємстві


Відповідно П(С)БО 11 п. 13 забезпечення на оплату відпусток обов'язковим для всіх підприємств і ПАТ «Сумський завод «Насосенергомаш» не є виключенням. Завдяки створенню резерву на оплату відпусток підприємство рівномірно розподіляє витрати на оплату відпусток протягом певного періоду. При цьому, виплата відпускних не призводить до різкого зростання виробничої собівартості у місяці виплати.

Відпускні – це поточні виплати працівникам за невідпрацьований час, що підлягають накопиченню. Працівник має право отримати їх у майбутніх періодах. А зобов'язанням вони визнаються шляхом створення забезпечення у звітному періоді.

На підприємстві резерв на оплату відпусток переглядається та розраховується щомісячно і визначається як добуток фактично нарахованої працівникам зарплати за місяць і відношення річної планової суми на оплату відпусток до загального планового фонду оплати праці згідно Інструкції №291. В склад резерву на оплату майбутніх відпусток також щомісячно враховується сума єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, розраховане виходячи із процентної ставки єдиного соціального внеску встановленого на підприємстві. Подамо у вигляді формули:


  1   2   3   4   5   6   7

Поиск по сайту:



База данных защищена авторским правом ©dogend.ru 2014
При копировании материала укажите ссылку
обратиться к администрации
Уроки, справочники, рефераты