Домой

Програма для загальноосвітніх навчальних закладів з російською, кримськотатарською та польською мовами навчання




Скачать 393.23 Kb.
НазваниеПрограма для загальноосвітніх навчальних закладів з російською, кримськотатарською та польською мовами навчання
страница2/3
Дата17.03.2013
Размер393.23 Kb.
ТипДокументы
Мовна змістова лінія
Культура мови і стилістика
Правильність мовлення
Орфоепічні норми
Морфологічні норми
Запобігання помилкам у використанні форм вищого і найвищого ступенів.
Синтаксичні норми
Правильне вживання форм присудка при підметі, вираженому словосполученням.
Обставини часу як засіб зв’язку речень в описових і розповідних текстах, їх синоніміка.
Вживання неповних речень у діа­лозі.
Синоніміка простих і складних речень, складних речень зі сполучниками і безсполучникових.
Правописні норми
Соціокультурна змістова лінія
Діяльнісна змістова лінія
Мовленнєва змістова лінія
Мовна змістова лінія
Культура мови і стилістика
Точність мовлення
Вживання слів у властивому їм значенні. Попередження лексич-них помилок в усному і писемному мовленні.
Логічність мовлення
...
Полное содержание
Подобные работы:
1   2   3



^ МОВНА ЗМІСТОВА ЛІНІЯ


Зміст навчального матеріалу

Державні вимоги до рівня

загальноосвітньої підготовки учнів

^ КУЛЬТУРА МОВИ І СТИЛІСТИКА


ВСТУП

(1 год.)

Роль мови у формуванні особистості. Культура мовлення – важлива складова загальної культури людини; її соціальне й національне значення. Відповідність нормам літературної мови як одна з основних вимог до культури мов-
лення.



Учень:


  • розкриває роль мови у формуванні особистості; обґрунтовує необхідність додержання культури мовлення як показника загальної культури й рівня інтелектуального розвитку кожної окремої людини і нації в цілому; характеризує основні вимоги до мовлення;

^ ПРАВИЛЬНІСТЬ МОВЛЕННЯ

(19 год.)

Норми української літературної мови (орфоепічні, лексичні, морфологічні, синтаксичні, стилістичні, орфографічні, пунктуаційні) (поглиблене повторення й систематизація).


^ ОРФОЕПІЧНІ НОРМИ

  • Вимова ненаголошених голос-
    них; вимова приголосних та їх сполучень; вимова звуків у словах іншомовного походження; правильне наголошування слів.


Орфоепічні словники.

Стилістичні засоби фонетики.


^ МОРФОЛОГІЧНІ НОРМИ

Рід і число іменників.

  • Запобігання помилкам у визначенні роду окремих іменників.

Кличний відмінок.

  • Правильне вживання відмінкових закінчень іменників, іменників у кличному відмінку при звер-
    танні.


Синоніміка деяких відмінкових конструкцій.

Ступені порівняння прикметників.

  • ^ Запобігання помилкам у використанні форм вищого і найвищого ступенів.

Прикметники твердої і м’якої груп, їх відмінювання.

Числівники кількісні й порядкові.

  • Правильне вживання відмінкових форм іменників при кількісних числівниках; правильне вживання числівників для позначення дат, часу.

Відмінювання займенників.

  • Вживання займенників для зв’язку речень у тексті.

Неозначена форма дієслова.

  • Використання у мовленні дієслів-синонімів.

Доконаний і недоконаний види дієслова.

  • Вживання дієслівних словосполучень, в яких трапляються по­милки у формі залежного слова.

Часи дієслова.

  • Правильне наголошування дієслів минулого часу.

Способи дієслів.

  • Вживання одних способів дієслів замість інших.

Безособові дієслова.

Відмінювання дієприкметників. Дієприкметниковий зворот.

  • Правильна побудова речень із дієприкметниковими зворотами.

Активні і пасивні дієприкметники, їх творення.

Безособові дієслівні форми на -но, -то.

  • Вживання безособових дієслівних форм на -но, -то.

Дієприслівниковий зворот. Дієприслівники недоконаного і доконаного виду, їх творення.

  • Складні випадки вживання дієприслівників доконаного і недоконаного виду. Правильне використання дієприслівників у побудові речень.

Ступені порівняння прислівників.

  • Використання прислівників як засобу зв’язку речень у тексті, а також для увиразнення мовлення.

Службові частини мови.

  • Правильне вживання службових частин мови.

Стилістичні засоби морфології і словотвору.


^ СИНТАКСИЧНІ НОРМИ

Словосполучення.

  • Практичне засвоєння словосполучень, в яких трапляються помилки у формі залежного слова; використання у мовленні синонімічних словосполучень.

Речення.

Підмет і присудок як головні члени речення.

  • ^ Правильне вживання форм присудка при підметі, вираженому словосполученням.

Синонімія форм присудка.

Означення, додаток і обставина як другорядні члени речення.

  • ^ Обставини часу як засіб зв’язку речень в описових і розповідних текстах, їх синоніміка.

Стилістична роль означень і порівняльних зворотів у художньому мовленні.

Стилістичне значення порядку слів.

Синонімія двоскладних і односкладних речень.

  • ^ Вживання неповних речень у діа­лозі.

Вставні слова (словосполучення, речення).

  • Синоніміка вставних слів і речень. Використання вставних слів як засобу зв’язку речень у тексті.

Пряма і непряма мова. Діалог.

  • Синоніміка різних способів передачі прямої мови.

Складне речення.

  • ^ Синоніміка простих і складних речень, складних речень зі сполучниками і безсполучникових.

Паралельні синтаксичні кон­струкції з дієприкметниковими і діє­прислівниковими зворотами і підрядними реченнями.

Особливості синтаксису розмовного мовлення.


^ ПРАВОПИСНІ НОРМИ

Найскладніші орфограми.

Основні пунктограми у простому й складному реченні, при прямій мові і діалозі.




  • дотримується орфоепічних норм в усному мовленні та під час читання;
    вільно користується орфоепічним словником; помічає і виправляє орфоепічні помилки;

  • визначає і комунікативно доцільно використовує стилістичні можливості вивчених мовних одиниць в усному мовленні;




  • правильно вживає частини мови в усному і писемному мовленні, в т. ч. для зв’язку речень у тексті; визначає і комунікативно доцільно використовує стилістичні можливості засвоєних мов­них одиниць у мовленні, вживає різні частини мови для вираження синонімічних значень;




  • синтаксично правильно будує висловлювання в усній і письмовій формах; використовує синтаксичні конструкції для вираження різних смислових відношень; висловлює той самий зміст за допомогою різних синтаксичних засобів; враховує у мовленні стилістичне забарвлення синтаксичних засобів; корегує власне і чуже мовлення з погляду дотримання синтаксичних норм;




  • пише відповідно до вивчених орфографічних і пунктуаційних правил; обґрунтовує написання; користується орфографічними словниками і довідниками з правопису, синтаксису і пунктуації.

Міжпредметні зв’язки

Анафора, епіфора, асонанс, алітерація, рима. Правильне і комунікативно доцільне вживання частин мови, синтаксичних конструкцій та використання їх стилістичних можливостей у художніх творах (література).

^ СОЦІОКУЛЬТУРНА ЗМІСТОВА ЛІНІЯ


Проблематика

Національна самобутність української мови, її багатство і краса.

Історія, сьогодення і майбутнє України.

Матеріальне і духовне. Загальнолюдські духовні цінності.

Освіта. Наука. Література. Мистецтво. Культура. Будівництво й архітектура.

“Як знаходити друзів і впливати на людей”. Дейл Карнегі.

Зовнішня і внутрішня краса людини. Взаємини між юнаком і дівчиною. Дівоча гідність.

Культура молодіжного дозвілля.

Шляхи до життєвої гармонії.

Подорожі. Враження.

Народні традиції і звичаї, поетичність свят і обрядів.



Учень:

  • встановлює і підтримує тривалі формальні й неформальні стосунки з носіями мови в усіх сферах приватного і суспільного життя; ефективно користується мовою для реалізації соціальних цілей;

  • усвідомлює спільне й відмінне між українською та російською культурами, розпізнає характерні риси української культури, опановує засоби користування нею;

  • вчиться визначати і використовувати різні стратегії для контакту з пред-
    став­никами іншої культури;

  • вчиться долати міжкультурні непорозуміння і конфліктні ситуації.


^ ДІЯЛЬНІСНА ЗМІСТОВА ЛІНІЯ


Учень:

  • самостійно планує свою навчальну і самоосвітню діяльність, застосовує раціональні способи її здійснення; користується всіма засвоєними формами контролю й оцінки;

  • бере активну участь у колективній пізнавальній діяльності, вчиться керувати навчальною роботою групи в класі;

  • удосконалює методику здобуття інформації; здійснює обмін, перевірку та підтвердження накопиченої інформації; узагальнює інформацію з кількох джерел;

  • встановлює міжпредметні зв’язки на основі теоретичних знань; користується різними прийомами аналізу і синтезу, застосовує їх до матеріалу міжпредметного характеру;

  • опановує довідково-бібліографічну інформацію масової бібліотеки; вдосконалює навички роботи з довідковим апаратом; самостійно добирає необхідні матеріали з певної проблеми; систематично використовує у навчальній роботі науково-популярну літературу, періодику, матеріали радіо- і телепередач.






11 клас

(35 год., 1 год. на тиждень)


^ МОВЛЕННЄВА ЗМІСТОВА ЛІНІЯ


(15 год.)


Зміст навчального матеріалу

Державні вимоги до рівня

загальноосвітньої підготовки учнів

Відомості про мовлення

Функціонування мови і сфери спілкування (особиста, публічна, освітня, професійна).

Особливості будови і мовного оформлення усних і письмових творів вказаних у програмі видів.


Аудіювання

Аудіювання текстів різних стилів, типів і жанрів мовлення, природного мовлення носіїв мови із застосуванням різних видів
аудіювання.

Цільове аудіювання з певною метою (одержати необхідну інфор­мацію для підготовки повідом­лення, виступу під час дискусії, монологічного висловлювання до заданої ситуації спілкування).

Синхронний переклад озвученого тексту.

Учень:

  • використовує здобуті знання під час спілкування, при побудові і вдосконаленні зв’язних висловлювань;




  • уважно слухає; розуміє розгорнуте усне діалогічне й монологічне мовлення широкої тематики, що звучить у природному темпі, в будь-якому пред’явленні; виділяє необхідну
    інформацію, критично оцінює й інтерпретує її; користується різними способами засвоєння почутого; помічає особливості мовного оформлення та його недоліки;

Читання

Читання текстів різних стилів, типів і жанрів мовлення із застосу­ванням засвоєних стратегій читання.

Визначення пізнавальної цінності прочитаного (порівняння інформації з двох-трьох джерел щодо розходження у трактуванні певної проблеми).

Встановлення смислового зв’яз­ку між окремими фактами тек­сту (зображення основних положень тексту у вигляді схеми).

Стилістичний аналіз і стилістич­не редагування тексту.


Говоріння

Діалог. Складання діалогів відповідно до запропонованої ситуації спілкування із самостійним визначенням теми і змісту діалогу.

Складання і розігрування діалогів до ситуації спілкування в умовах дискусії.

Складання переліку питань та обговорення їх зі співрозмовником.

Переказ із творчим завданням.

Бесіда, усне розгорнуте повідомлення в заданій ситуації спілкування за попередньо складеними тезами.

Підготовка висловлювання з певної теми, зверненого до різних адресатів у різних ситуаціях спілкування.

Виступ під час дискусії.


Письмо

Переказ із творчим завданням.

Виступ під час дискусії (підготовлений).

Твори на суспільно-політичну та морально-етичну теми.

Відгук про телепередачу, кінофільм.

Редагування.


Ділові папери

Звіт про виконану роботу.

Протокол (складний). Витяг із протоколу.


Переклад

Переклад текстів різних стилів, типів і жанрів мовлення (у т. ч. без попереднього прочитання).

Синхронний переклад.




  • читає за визначеними нормами тексти різних стилів, типів і жанрів мовлення із застосуванням різних видів читання; розуміє, критично оцінює та інтерпретує друкований текст; знаходить і запам’ятовує необхідну інформацію; вчиться здобувати спеціальну інформацію з текстів професійного спрямування; самостійно працює з книжкою та періодикою;




  • переказує тексти, ускладнені творчим завданням; створює діалогічні й монологічні висловлювання з урахуванням ситуації спілкування; висловлює власну думку, аналізує різні погляди на предмет обговорення, обстоює свою позицію, адекватно реагує на аргументацію інших; дотримується мовних, етичних та естетичних норм; пристосовується до зміни напряму, стилю та акцентів у розмові; коректує своє мовлення, враховуючи реакцію співрозмовника;




  • письмово переказує тексти (в т. ч. ускладнені творчим завданням);



  • самостійно створює чітко структуровані зв’язні тексти; аналізує, висловлює власну думку про певну подію, ситуацію, прочитаний твір, переглянутий кінофільм (телепередачу); дотримується вимог до писемного мовлення;




  • оформляє належним чином ділові папери; вдосконалює написане;




  • перекладає тексти різних стилів, типів і жанрів мовлення (у т. ч. без поперед-
    нього прочитання); здійснює синхрон-
    ний переклад;



^ МОВНА ЗМІСТОВА ЛІНІЯ


Зміст навчального матеріалу

Державні вимоги до рівня

загальноосвітньої підготовки учнів

^ КУЛЬТУРА МОВИ І СТИЛІСТИКА

(20 год.)


ВСТУП

(1 год.)

Роль мови у самовираженні й самореалізації особистості. Ос-
новні вимоги до мовлення.




Учень:


  • обґрунтовує роль мови як засобу самовираження й самореалізації осо-
    бистості;

^ ТОЧНІСТЬ МОВЛЕННЯ

(3 год.)

Лексичне значення слова. Багатозначність слова. Точність у використанні лексичних засобів мови. Значення слова в тексті (поглиблене повторення).

  • ^ Вживання слів у властивому їм значенні. Попередження лексич-
    них помилок в усному і писемному мовленні.


Лексична сполучуваність слів. Вимоги до точності слововживання у різних стилях мови. Тлумачні словники української мови (по-
глиблене повторення).


^ ЛОГІЧНІСТЬ МОВЛЕННЯ

(4 год.)

Умови логічності висловлювання (правильний порядок слів, їх лексична і синтаксична сполучуваність, несуперечливість, смисловий зв’язок речень, що стоять поруч). Службові та вставні слова як засіб вираження логічності. Абзац як засіб логічної організації висловлювання. Трьохчастинна побудова тексту (поглиблене повторення).

  • ^ Попередження змістових помилок у мовленні учнів.

Вимоги до логічності мовлення у різних стилях. Логічність – одна з найістотніших якостей наукового стилю.


^ ЧИСТОТА МОВЛЕННЯ

(3 год.)

Чистота мовлення і загальна культура людини. Загальновживана лексика. Лексика обмеженого вживання – діалектизми, професіоналізми, жаргонізми, слова-паразити (поглиблене повторення).

  • Використання у мовленні іншомовних слів.



^ БАГАТСТВО МОВЛЕННЯ

(3 год.)

Синонімія (словотвірна, лек-
сична, фразеологічна, синтаксична, стилістична). Словник синонімів. Фразеологічне багатство мов­лення. Словник фразеологізмів. Словотвір – основне джерело збагачення мовлення. Інтонаційне багатство мовлення (поглиблене повторення). Вираження багатства мовлення в різних стилях. Художня література як невичерпне джерело збагачення мовлення.


^ ВИРАЗНІСТЬ МОВЛЕННЯ

(3 год.)

Виражальні можливості звуків – звукопис, асонанс, алітерація. Виражальні можливості морфем (суфікси суб’єктивної оцінки, архаїчні префікси) (поглиблене повторення). Добір лексики – один із основних засобів увиразнення мовлення. Синтаксичні засоби мовленнєвої виразності. Вимоги до виразності мовлення в різних стилях. Художня література як джерело збагачення мовлення засобами виразності.


^ ДОРЕЧНІСТЬ МОВЛЕННЯ

(3 год.)

Стильова доречність і мовленнєва ситуація: взаємозв’язок мовленнєвої ситуації, ознак стилю і мовних засобів його вираження (поглиблене повторення). Науковий, художній, розмовний, офіційно-діловий, публіцистичний стилі мовлення (поглиблене повторення). Фукціональні та експресивні засоби мови.




  • визначає й уточнює значення слова (в т. ч. у контексті), користується тлумач-
    ни­ми словниками української мови;

  • враховує вимоги точності мовлення при побудові зв’язних висловлювань, корегує власні й чужі тексти з погляду дотримання точності мовлення;




  • визначає засоби логічності в тексті;

  • враховує вимоги логічності мовлення під час складання плану, тез, конспектів, побудови зв’язних висловлювань; корегує власний і чужий текст з погляду дотримання логічності мовлення;




  • визначає сферу використання лексичних засобів мови, правильно вживає їх;

  • враховує вимоги чистоти мовлення при побудові зв’язних висловлювань; корегує власний і чужий текст з погляду дотримання чистоти мовлення;




  • знаходить і використовує у мовленні синонімічні засоби мови; користується словником синонімів української мови, фразеологічним, словником іншомовних слів;

  • враховує вимоги багатства мовлення при побудові зв’язних висловлювань; корегує власний і чужий текст з погляду багатства мовлення;




  • визначає звукові, лексичні, синтаксичні (інверсія, риторичне запитання, безсполучникові та сполучникові конструкції) засоби мовленнєвої виразності, використані при створенні текстів різних стилів і жанрів;

  • враховує вимоги виразності мовлення при створенні зв’язних висловлювань; корегує власний і чужий текст задля надання йому виразності;




  • оцінює мовні засоби з погляду доречності їх використання в тому чи іншому стилі мовлення, визначає сти-
    лістичну забарвленість засобів мови і можливості їх використання в тексті; вживає у мовленні функціональні та експресивні засоби мови з урахуванням типу, стилю і жанру висловлювання; корегує власний і чужий текст з погляду доречності мовлення.

Міжпредметні зв’язки

Дотримання вимог до культури мовлення – точності, логічності, чистоти, багатства, виразності, доречності, правильності в художніх творах (література).



^ СОЦІОКУЛЬТУРНА ЗМІСТОВА ЛІНІЯ


Проблематика

Україна – європейська держава.

Українська мова і проблеми двомовності в Україні. Багатомовність.

Уроки історії і сучасність.

Земля – наш спільний дім.

Багатогранність і творча суть особистості. Український ідеал: традиційне і сучасне розуміння.

Дружба. Любов. Сім’я. Взаємозв’язок поколінь. Культура загальнолюдських і сімейних взаємин.

Мистецтво спілкування. Мистецтво критики.

Освіта. Наука. Техніка. Література. Культура. Мистецтво.

Вибір життєвого шляху.


1   2   3

Скачать 393.23 Kb.
Поиск по сайту:



База данных защищена авторским правом ©dogend.ru 2014
При копировании материала укажите ссылку
обратиться к администрации
Уроки, справочники, рефераты