Домой

Програма для загальноосвітніх навчальних закладів з російською, кримськотатарською та польською мовами навчання




Скачать 393.23 Kb.
НазваниеПрограма для загальноосвітніх навчальних закладів з російською, кримськотатарською та польською мовами навчання
страница1/3
Дата17.03.2013
Размер393.23 Kb.
ТипДокументы
Содержание
Мовна змістова лінія
Соціокультурна змістова лінія
Діяльнісна змістова лінія
Мовленнєва змістова лінія
Мовна змістова лінія
Культура мови і стилістика
Правильність мовлення
Орфоепічні норми
Морфологічні норми
Запобігання помилкам у використанні форм вищого і найвищого ступенів.
Синтаксичні норми
Правильне вживання форм присудка при підметі, вираженому словосполученням.
Обставини часу як засіб зв’язку речень в описових і розповідних текстах, їх синоніміка.
Вживання неповних речень у діа­лозі.
Синоніміка простих і складних речень, складних речень зі сполучниками і безсполучникових.
Правописні норми
Соціокультурна змістова лінія
Діяльнісна змістова лінія
Мовленнєва змістова лінія
Мовна змістова лінія
...
Полное содержание
Подобные работы:
  1   2   3




Програма
для загальноосвітніх навчальних закладів
з російською, кримськотатарською та польською

мовами навчання


Українська мова

10–12 класи


Рівень стандарту


Пояснювальна записка

Роль і місце української мови в структурі загальної середньої освіти визначаються особливостями мови як могутнього націє- і державотворчого фактора, вагомого чинника формування особистості громадянина України. Українській мові належить одне з чільних місць серед національних вартостей. Будучи рідною мовою однойменного етносу, українська мова водночас є своєрідним національним кодом, який об’єднує всіх громадян України, з населення гуртує народ. Вільне володіння державною мовою має неабияке значення для соціалізації громадян України різних національностей, стимулювання їх інтелектуального внеску в науковий потенціал, інтеграції в культуру українського народу, формування української наукової, мистецької, політичної та бізнесової еліти з числа представників різних етносів.

Державний статус української мови передбачає її пріоритетне використання в усіх сферах суспільного життя. Це зумовлює значущість вивчення української мови як шкільного предмета. Особливо гостро стоїть проблема опанування державної мови тими учнями, для яких рідна мова – інша і, зокрема, російська. Адже без знання державної мови сьогодні неможливо стати повноправним громадянином, патріотом України, її захисником, кваліфікованим спеціалістом в будь-якій галузі виробництва. Знання української мови має бути достатнім для того, щоб з її допомогою випускник школи якнайповніше реалізував свої життєві потреби, плани і наміри в умовах зрослого попиту суспільства на мислячу, діяльну, творчу, національно свідому особистість.

На розв’язання саме цих завдань спрямована нова програма, укладена на основі Державного стандарту загальної середньої освіти з урахуванням Загальноєвро­пейських рекомендацій з мовної освіти.

Укладена відповідно до нових вимог програма, крім своєї традиційної
функції, – бути основою для планування і здійснення навчально-виховного процесу, – детальніше окреслює очікувані результати навчання і тим самим визначає об’єктивні критерії для їх оцінки. Саме цим зумовлені структурні особливості програми. На відміну від традиційної, де зміст навчання, а також вимоги до знань і вмінь учнів мали вигляд суцільного тексту, нова програма має інший формат і складається з двох граф, де докладно виписано зміст навчання, деталізовано знання, що їх слід засвоїти, та вміння, які необхідно сформувати в учнів під час вивчення конкретної теми курсу. Уміння градуюються за рівнями – від репродуктивних до конструктивних і творчих. Це дає змогу простежити весь процес формування умінь – від найпростіших до складних та вмінь найвищого рівня, які співвідносяться з відповідними рівнями, закладеними в Критеріях оцінювання навчальних досягнень учнів. Критерії – окремий документ, в якому докладно розписано вимоги до знань, умінь і навичок учнів з усіх аспектів володіння мовою, та методика їх оцінювання.

Створенню програми передували теоретичні дослідження усіх аспектів мовної освіти, їх широке обговорення педагогічною громадськістю, практична апробація провідних ідей пропонованої системи навчання.

Програма реалізує сучасні підходи до мовної освіти, закладені у двох концепціях – Концепції вивчення української мови в 5–12 класах загальноосвітніх навчальних закладів з російською мовою навчання (ж. “Українська мова і література в школі”. – №5. – 2002) та Концепції підручника української мови для ЗНЗ з російською мовою навчання (ж. “Дивослово”. – №4. – 2002), які передбачають глибокі кардинальні зміни усієї системи оволодіння мовою відповідно до іншої геополітичної та мовної ситуації, нових пріоритетів, критеріїв, ціннісних орієнтацій, перспектив суспільного розвитку. Головною при цьому стає життєва адекватність освіти, її орієнтація на задоволення потреб і культурних запитів особистості, пов’язаних із практичною діяльністю, духовним життям, комунікативними інтересами. Пропонована система заснована на синтезі кількох підходів – особистісного, діяльнісного, комунікативного, культурологічного, емоційно-смислового.

Програма ґрунтується на таких основних принципах:

  1. практичній спрямованості та комунікативній орієнтації навчання;

  2. взаємозв’язку у вирішенні комунікативних, освітніх, розвивальних і виховних завдань;

  3. взаємопов’язаному розвиткові усіх видів мовленнєвої діяльності;

  4. відборі й організації навчального матеріалу відповідно до вимог мовознавства з урахуванням функціонального підходу, а також специфіки оволодіння українською мовою російськомовними учнями;

  5. наступності між початковою й основною, основною та старшою ланками, а також між класами основної і старшої школи.

Мета вивчення української мови в загальноосвітніх навчальних закладах з російською мовою навчання полягає у створенні оптимальних умов для становлення духовно багатої особистості, яка володіє уміннями й навичками вільно, комунікативно виправдано користуватися виражальними засобами української мови, її видами, типами, стилями, жанрами в усіх видах мовленнєвої діяльності, вільно орієнтується у всезростаючому інформаційному потоці, вміє формувати й обстоювати власну думку, громадянську позицію щодо тих чи інших подій і явищ (у тому числі суспільних), давати їм адекватну оцінку, самонавчатись і самовдосконалюватись.

Оскільки оволодіння мовою – важлива складова соціально-культурної діяльності, мовна освіта повинна ставити за мету:

а) навчити розуміння нової культури (міжкультурного взаєморозуміння);

б) оволодіти міжкультурною комунікацією, тобто вмінням спілкуватися з носіями іншої культури.

Сформульована мета потребує розв’язання таких завдань:

  1. вироблення стійкої потреби у вивченні української мови;

  2. формування і розвиток умінь і навичок спілкування, вільного вираження думок і почуттів у різних сферах приватного і суспільного життя на основі засвоєння базових мовленнєвих знань, вироблення умінь і навичок комунікативно виправдано користуватися засобами мови в різних життєвих ситуаціях під час сприймання, відтворення і створення висловлювань; оволодіння культурою мовлення;

  3. формування в учнів базових орфоепічних, граматичних, лексичних, правописних, стилістичних умінь і навичок на основі засвоєння норм української літературної мови, її виражальних засобів;

  4. вироблення умінь сприймати мову як мистецьке явище, що має естетичну цінність;

  5. формування гуманістичного світогляду, духовного світу учнів, їхніх моральних і естетичних переконань, громадянських рис патріота України на основі засвоєння українських національних та загальнолюдських цінностей шляхом прилучення через мову до культурних надбань українського народу в контексті культури світової.

Відповідно до концептуальних засад, мети і завдань курсу у програмі визначено зміст навчання української мови для 5–12 класів, який структуровано за чотирма взаємозв’язаними лініями – мовленнєвою, мовною, соціокультур­ною і діяльнісною (стратегічною).

Згідно з Державним стандартом загальної середньої освіти України мовленнєва змістова лінія забезпечує вироблення і вдосконалення умінь і навичок в усіх видах мовленнєвої діяльності (аудіюванні, читанні, говорінні, письмі); мовна – засвоєння учнями системних знань про мову як засіб вираження думок і почуттів людини та формування мовних умінь і навичок; соціокультурна – засвоєння українських та загальнолюдських культурних і духовних цінностей, норм, які регулюють стосунки між поколіннями, статями, націями, сприяють естетичному і морально-етичному розвиткові; діяльнісна (стратегічна) – формування загальнонавчальних умінь і навичок учнів, опанування стратегій, які визначають мовленнєву діяльність. Зазначені змістові лінії у комплексі формують комунікативну компетенцію особистості.

Основне призначення мовленнєвої змістової лінії полягає у визначенні змісту роботи щодо формування в учнів комунікативної компетенції, суть якої розкривається у формулюванні мети курсу. Комунікативний блок програми презентує функціональну систему мовлення, представлену мовленнєвою діяльністю в єдності чотирьох її складових – слухання, читання, говоріння і письма. Ця змістова лінія включає зміст навчальної мовленнєвої діяльності, куди входять відомості про мовлення та перелік основних видів робіт за кожним із видів мовленнєвої діяльності, а також навчальні досягнення учнів.

Принципово новим у програмі є те, що мовленнєва змістова лінія реалізується комплексно, інтегративно і передбачає взаємозв’язаний гармонійний розвиток умінь і навичок учнів у чотирьох видах мовленнєвої діяльності. Заповнено “білі плями” у змісті мовленнєвого блоку традиційної системи навчання мови, де не було передбачено роботи з формування навичок аудіювання й читання, а також діалогічного мовлення. Цим самим ліквідовано розрив між вимогами Державного стандарту загальної середньої освіти України, Критеріїв оцінювання навчальних досягнень з української мови учнів 5–12 класів ЗНЗ з російською мовою навчання до володіння цими видами мовленнєвої діяльності і нерозробленим змістом навчання.

Відповідна система роботи з аудіювання, читання і розвитку діалогічного мовлення, а також вимоги до володіння цими важливими видами мовленнєвої діяльності знайшли відображення у новій програмі. Перелік необхідних знань і вмінь диференційовано за чотирма видами мовленнєвої діяльності. Оскільки уміння і навички з чотирьох видів мовленнєвої діяльності формуються на кожному уроці, а не лише на спеціальних уроках розвитку мовлення, зміст і результати навчання аудіювання, читання, говоріння і письма подано окремими блоками, а не прив’язано до видів робіт (написання переказів, творів). Пильнішу увагу, ніж у традиційному навчанні мови, приділено вдосконаленню змісту, структури та мовного оформлення усних і письмових висловлювань учнів.

^ Мовна змістова лінія визначає особливості фонетичної, лексичної, словотворчої, граматичної та правописної систем української літературної мови. Вона включає актуальні питання функціонування української мови, теоретич- ні відомості про систему мови, її рівні й аспекти, ключові поняття фонетики, лексикології, фразеології, будови слова і словотвору, морфології, синтаксису, орфографії і пунктуації.

Обсяг теоретичних відомостей наближається до курсу української мови як рідної. Об’єктивною підставою для цього є спільність предмета вивчення (українська мова), близькість мов, високий рівень загального розвитку і мовленнєвих здібностей російськомовних учнів. Ефективність такого підходу підтверджена узгодженням відповідних програм, багаторічною шкільною практикою, результатом чого є належний рівень володіння державною мовою російськомовними учнями. Матеріал мовного змістового блоку систематизується на лінійній основі з деякими відступами (вони зумовлені необхідністю посилення функціонального підходу), зберігаючи в основному структуру теоретичної частини курсу української мови як рідної.

Збільшення навчального часу дало змогу дещо розвантажити курс, більше уваги приділити мовленнєвому розвиткові учнів, збалансувати засвоєння мовної теорії та формування практичних умінь і навичок у різних видах мовленнєвої діяльності.

Посилено увагу до стилістичних можливостей мовних одиниць різних рівнів. У кожному розділі лінгвістичного блоку програми курсивом виділено питання культури мовлення, де визначено зміст роботи над нормами україн-
ської літературної мови, зокрема тими, які становлять труднощі для росій­ськомовних учнів з огляду на вплив рідної мови. Мовна змістова лінія ґрунтується на вченні про мову як систему систем і передбачає відповідне пред’явлення теоретичного матеріалу, що сприяє оптимізації його засвоєння (факти, викладені в системі, запам’ятовуються краще, ніж набір розрізнених фактів). Комунікативна орієнтація навчання, в свою чергу, зумовлює необхідність поєднання різнорівневих та різноаспектних мовних явищ, оскільки у мовленні вони функціонують комплексно, в тісному взаємозв’язку.

Закладений у згаданих вище концепціях і реалізований у програмі новаторський підхід до вивчення мовної теорії полягає в її засвоєнні на основі зв’язних текстів різної тематики, насичених виучуваними мовними явищами. Безперечні переваги такої системи в тому, що мовні одиниці подаються не абстраговано, ізольовано, як це було досі, а в їх природному мовному оточенні, безпосередньому функціонуванні у мовленні. Текст слугує відправним мотиваційним моментом для аналітичної роботи над знаходженням виучуваних мовних одиниць і явищ, з’ясуванням їх взаємозв’язків з іншими елементами мовної системи, спостереження над функціонуванням у мовленні та подальшої конструктивної і творчої роботи з відпрацювання відповідних мовних і мовленнєвих умінь і навичок. Система комплексних завдань на основі тексту дає змогу побіжно повторювати вивчений раніше теоретичний мате-
ріал і вдосконалювати набуті на попередніх уроках практичні уміння й навички.

Програма старших (10–11) класів передбачає ще інтенсивнішу роботу з піднесення культури мовлення учнів, що дасть змогу вдосконалити уміння вільно оперувати мовними знаннями, зробити їхнє мовлення більш унормованим, точним, багатим, виразним, стилістично диференційованим.

Впровадження курсу “Основи публічного мовлення” в 12-му класі має на меті відродити кращі традиції навчання красномовства – ефективної мовленнєвої комунікації. Сьогоденний інтерес до питань публічного мовлення викликаний насамперед соціальним замовленням суспільства на особистість, здатну до ефективної комунікації незалежно від її соціального статусу в умовах пріоритету сили переконання над владою наказу. Програма курсу “Основи публічного мовлення” включає питання побудови і мовного оформлення висловлювань різних стилів, типів і жанрів, специфіки публічного мовлення.

Програмою передбачено, що впродовж усього періоду навчання в полі зору вчителя перебуватимуть факти і явища української мови, які мають істотні або несуттєві розбіжності з аналогами в рідній, а також специфічні, власти­ві лише виучуваній мові, питання культури мовлення, пов’язані з впливом російської мови. Опора на рідну мову учнів при вивченні української здійснюватиметься через словникову (в тому числі термінологічну) роботу, відповідне формулювання запитань і завдань, систему спеціальних вправ на спостереження, порівняння, переклад тощо.

У програмі вказано на необхідність здійснення міжпредметних зв’язків, найприроднішими з яких є зв’язки курсу мови з літературою та образотворчим мистецтвом. Опора на вже відомі учням поняття дасть змогу уникнути дублювання, глибше усвідомити виучуваний матеріал.

^ Соціокультурна змістова лінія втілює один з основних концептуальних підходів до мовної освіти. Вона стосується соціокультурних умов користування мовою і пов’язана зі знаннями та вміннями, необхідними для реалізації соціального аспекту використання мови. Ця змістова лінія ґрунтується на суспільній та культуроносній функціях мови, відображує взаємозалежний зв’язок: людина – суспільство – мова – культура і полягає у вивченні мови в контексті приватного і суспільного життя, представленої нею та відображеної у ній культури, системи цінностей, взаємозв’язків із культурними надбаннями народів світу.

Культурологічний блок програми включає відомості, які розкривають феномен людини, людства, України й українства в їх самобутності і всепланетарності водночас (основні світоглядні ідеї, ідеали, морально-етичні уявлення, естетичні уподобання, особливості менталітету різних етносів і зокрема українців, матеріали, пов’язані з історією, географією, екологією, матеріальною і духовною культурою тощо). Основні національні культурні й суспільні цінності, які сьогодні набувають універсального, загальнолюдського характеру, закладають інтеграційну основу навчання, виховання і розвитку учнів засобами української мови.

Соціокультурна лінія повністю відповідає вимогам Державного стандарту і реалізується у відповідному розділі програми, де її зміст представлено у вигляді проблематики, що знайде відображення у змістовому екстралінгвістичному наповненні підручника, як це показано на прикладі 5 класу. З огляду на зазначену в Загальноєвропейських рекомендаціях з мовної освіти складність шкалування аспектів соціокультурної компетенції в програмі подано лише уміння, пов’язані з деякими соціальними стосунками і правилами ввічливості.

Соціокультурна лінія, яка регламентує тематико-змістову основу розвитку і вдосконалення мовлення учнів (зміст), тісно пов’язана з мовною, яка визначає його формальний бік – мову (форму). Синтез цих змістових ліній здійснюється на основі тексту, який становить єдність змісту і форми. Під час роботи над текстом інтегровано реалізуються також освітні завдання мовленнєвої та стратегічної змістових ліній.

^ Діяльнісна змістова лінія становить багатомірну систему найважливіших інтелектуальних умінь і навичок, необхідних для формування загальної культури учнів, їх готовності до пізнавальної і творчої діяльності та саморозвитку. Становлення цих умінь, які є невід’ємною складовою формування мовних і мовленнєвих умінь і навичок, відбувається переважно на уроках рід­ної мови. У зв’язку з тим, що система формування загальнонавчальних умінь і навичок докладно розроблена у програмах з російської мови як рідної, їх перелік подано в узагальненому вигляді в кінці кожного класу.

Вивчення кожної теми, яка становить органічну єдність мовної теми та вираженого в тексті екстралінгвістичного змісту, відбувається в кілька етапів:

  1. мотивація до вивчення матеріалу;

  2. сприймання на слух (аудіювання), читання тексту, робота над його змістом, у процесі якої відбувається природне (а не привнесене ззовні) формування ціннісних орієнтацій та особистісних якостей учнів;

  3. виокремлення й дослідження мовної форми, за допомогою якої виражено екстралінгвістичний зміст, в аспекті виучуваної мовної теми;

  4. опрацювання мовної теорії, виведеної на основі спостережень над мовним матеріалом, формування мовних і мовленнєвих умінь і навичок;

  5. підбиття підсумків уроку, домашнє завдання з коментарем учителя щодо його виконання.

У програмі подано орієнтовний розподіл навчального часу. Учителеві надається право у разі потреби вносити до нього необхідні корективи (скорочення кількості спеціальних уроків розвитку мовлення при цьому небажане). Резервний час учитель використовує на свій розсуд.





10 клас

(35 год., 1 год. на тиждень)


^ МОВЛЕННЄВА ЗМІСТОВА ЛІНІЯ


(15 год.)


Зміст навчального матеріалу

Державні вимоги до рівня

загальноосвітньої підготовки учнів

Відомості про мовлення

Основні поняття мовлення і спілкування. Види мовленнєвої діяльності, їх взаємозв’язок. Вимоги до культури мовлення: змістовність, логічна послідовність, багатство мовних засобів, виразність, точність, доречність, пра­вильність. Шляхи підвищення осо­бистої культури мовлення.

Конспект. Анотація. Відгук. Бібліографія.


Аудіювання

Слухання–розуміння текстів
різних стилів, типів і жанрів мовлення, природного українського мовлення, фоно-, аудіо-, відеозаписів із застосуванням різних видів аудіювання.

Визначення на слух слів і словосполучень, які є “несправжніми друзями перекладача”.

Складання плану висловлювання за кількома прослуханими фрагментами тексту.

Цільове аудіювання із визначеним завданням (скласти тези, конспект, зробити тематичні
виписки).

Учень:

  • будує висловлювання з урахуванням здобутих знань, дотримується вимог до культури мовлення; систематично працює над підвищенням особистої культури мовлення;




  • адекватно сприймає усне мовлення в будь-якому пред’явленні; користується різними видами аудіювання;

  • виділяє на слух найбільш важливу й актуальну інформацію; визначає предмет обговорення й основну тезу в чужому мовленні;

  • ставить різнотипні проблемні запитання за змістом прослуханого; користується різними способами засвоєння почутого;

  • визначає жанр усного мовлення та співвідносні з ним елементи композиції; аналізує й оцінює композицію і
    мовне оформлення чужого мовлення;

Прослуховування фоно-, аудіо-, відеозаписів з метою підготовки до дискусії на морально-етичну тему із довільним виписуванням окремих думок, цитат, тез, ключових слів.


Читання

Читання текстів різних стилів, типів і жанрів мовлення із застосуванням засвоєних стратегій читання.

Еквівалентна заміна (вибір з поміж кількох анотацій тієї, яка найпов­ніше передає зміст тексту).

Розуміння фактичного змісту (формулювання порушених/висвіт­лених у тексті проблем; відповіді на проблемні запитання за змістом; підготовка анотації).

Розвиток умінь інтерпретувати прочитане (визначення ступеня повноти висвітлення автором порушеної в тексті проблеми).

Визначення пізнавальної цінності прочитаного (складання анотації до тексту із розкриттям його інформативної цінності).

Аналіз використаних автором мовних засобів.

Відгук про книжку.

Складання бібліографії.


Говоріння

Діалог. Ведення діалогу відповідно до запропонованої ситуації із самостійним визначенням його теми і змісту.


Компонування розроблених мікродіалогів у цілісний тривалий діалог.

Складання діалогів для спілкування в умовах ведення дискусії.

Розгорнута відповідь на запитання з попереднім переглядом текстових матеріалів.

Складання зверненого монологічного висловлювання для заданої ситуації спілкування.

Виступ на зборах, семінарах (підготовлений і непідготовлений).


Письмо

Конспектування висловлювань, що сприймаються на слух.

Тематичні виписки, тези, конспект прочитаного (художнього твору, публіцистичної та науково-популярної статей).

Перекази із творчим завданням (висловлення власного ставлення до подій, героїв, їхніх вчинків тощо).

Твори на морально-етичну тему.

Нарис на основі життєвих вражень.

Виступ на зборах, семінарах (підготовлений).

Відгук про твір мистецтва
(картину, скульптуру, архітектурну споруду та ін.).

Редагування текстів різних стилів, типів і жанрів мовлення.

Бібліографія. Анотація.


Ділові папери

Доручення. Офіційний лист. Вітальний адрес.


Переклад

Переклад текстів різних стилів, типів і жанрів мовлення.

Переказ-переклад.

  • складає план, тези і конспект прослуханої лекції, доповіді з реконструкцією основних її положень;

  • розуміє зміст кінофільмів;

  • помічає і виправляє помилки в усному мовленні;




  • адекватно сприймає писемне мовлення; користується різними стратегіями читання відповідно до визначених вимог;

  • виділяє найбільш важливу й актуальну інформацію в прочитаному, користується різними способами її засвоєння;

  • складає план прочитаного, тези, кон­спект, анотацію, робить тематичні виписки;

  • аналізує й оцінює композицію і мовне оформлення тексту;

  • пише відгук про книжку;

  • складає бібліографію;

  • знаходить і усуває недоліки в побудові та мовному оформленні тексту;




  • коректно й ефективно веде діалог у діапазоні соціокультурної проблематики, використовуючи відповідні мовні засоби і контролюючи мовний аспект спілкування; ініціює, підтримує розмову і реагує на репліки співрозмовника в різних ситуаціях спілкування: виявляє обізнаність/необізнаність із певної проблеми; висловлює припущення щодо імовірності (малоймовірності, неможливості) чогось; висловлює невдоволення діями співрозмовника, спростовує його твердження, виявляє підтримку і т. ін.; пристосовується до зміни напряму розмови;

  • висловлюється майже спонтанно, створює монологічні висловлювання різних стилів, типів і жанрів мовлення з урахуванням ситуації спілкування; доречно й контрольовано використовує засвоєні мовні засоби; коректує усне мовлення відповідно до реакції слухача;




  • відтворює на письмі готові тексти, ускладнені творчим завданням;

  • складає тези, конспект, робить тематичні виписки на основі виділення найважливішої, значущої інформації із дотриманням вимог до цього виду робіт;

  • пише твори вказаних у програмі видів відповідно до прийнятих вимог (добре структуровані, з чітким, точним і зв’язним викладом думок, розгорнутою аргументацією, відповідними прикладами і виділенням значущих думок, визначенням шляхів і способів розв’язання проблеми, логічним висновком та належним мовним оформленням);

  • удосконалює написане;

  • складає бібліографію, анотацію;




  • оформляє належним чином ділові папери вказаних у програмі видів;




  • перекладає з російської мови тексти різних стилів, типів і жанрів мовлення; здійснює переказ-переклад.
  1   2   3

Скачать 393.23 Kb.
Поиск по сайту:



База данных защищена авторским правом ©dogend.ru 2014
При копировании материала укажите ссылку
обратиться к администрации
Уроки, справочники, рефераты