Домой

Генеральна прокуратура україни




Скачать 420.59 Kb.
НазваниеГенеральна прокуратура україни
страница1/2
Дата14.02.2013
Размер420.59 Kb.
ТипДокументы
Содержание
Нова редакція
Вилучення, огляд речових доказів
Зберігання речових доказів, цінностей
Передача речових доказів та інших
Контроль обліку та стану зберігання речових доказів
Подобные работы:
  1   2





ГЕНЕРАЛЬНА

ПРОКУРАТУРА

УКРАЇНИ




МІНІСТЕРСТВО

ВНУТРІШНІХ СПРАВ
УКРАЇНИ


ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА

АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ





СЛУЖБА
БЕЗПЕКИ
УКРАЇНИ


ВЕРХОВНИЙ
СУД
УКРАЇНИ





ДЕРЖАВНА
СУДОВА
АДМІНІСТРАЦІЯ


УКРАЇНИ


НАКАЗ


27 . 08 .2010 51 / 401 /649 /471/23 /125

м. Київ № / / / / /


Про затвердження та введення в дію Інструкції про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду (в новій редакції)


З метою удосконалення діяльності органів дізнання, досудового слідства і суду з питань вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна, забезпечення неухильного додержання ними вимог чинного законодавства, а також встановлення у вказаній сфері кримінально-процесуальної практики єдиних правил


НАКАЗУЄМО:


  1. Затвердити та ввести в дію з 1 листопада 2010 року Інструкцію про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду (в новій редакції), надалі за текстом - Інструкцію про речові докази в редакції 2010 року, що додається.

  2. З цього часу вважати такою, що втратила чинність, Інструкцію про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду, затверджену 13.05.2004 Генеральною прокуратурою України (№05/1-139 окв.), Верховним Судом України (№96), Державною судовою адміністрацією України (№60/04), Міністерством внутрішніх справ України (№5386/мн), Службою безпеки України (№6/2960) та Державною податковою адміністрацією України (№669/26-00).

  3. Вважати такою, що втратила чинність на території України Інструкцію про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами попереднього слідства, дізнання та судами, затверджену Генеральною прокуратурою СРСР (№34/15 від 12.02.1990), Міністерством внутрішніх справ СРСР (№1/1002 від 15.03.1990), Верховним Судом СРСР (№01-16/7-90 від 12.02.1990), Міністерством юстиції СРСР (№К-8-106 від 14.02.1990), Комітетом державної безпеки СРСР (№441/Б від 14.03.1990).

  4. Направити Інструкцію про речові докази в редакції 2010 року для використання в практичній діяльності органами дізнання, досудового слідства та суду - до Генеральної прокуратури України, Верховного Суду України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України Державної податкової адміністрації України, а також до Державної судової адміністрації України, Національного банку України, Міністерства фінансів України та Державного комітету України з питань контролю за наркотиками.

  5. Керівникам відповідних структурних підрозділів органів прокуратури, внутрішніх справ, служби безпеки, податкової міліції, а також керівникам апаратів судів організувати вивчення Інструкції про речові докази в редакції 2010 року співробітниками на місцях, створити всі необхідні умови для забезпечення вилучення, обліку, зберігання і передачі речових доказів, цінностей та іншого майна, що вилучається у кримінальних справах, у суворій відповідності до вимог чинного законодавства та даної Інструкції.




Генеральний прокурор України

О. Медведько

27.08.010

№ 51

Міністр внутрішніх справ України

А. Могильов

27.08.2010

№ 401


Голова Державної податкової

адміністрації України

О. Папаіка

27. 08.2010

№ 649


Голова Служби безпеки України

В. Хорошковський

31.08.2010

№ 471


Виконувач обов’язків

Голови Верховного Суду України

К. Кравченко

27. 08.2010

№ 23/0/18-10


Голова Державної судової адміністрації України


І. Балаклицький

27. 08.2010

№ 125


І Н С Т Р У К Ц І Я

про порядок вилучення, обліку, зберігання

та передачі речових доказів у кримінальних

справах, цінностей та іншого майна органами

дізнання, досудового слідства і суду

(^ НОВА РЕДАКЦІЯ)


Загальні положення

1. Цією Інструкцією встановлюються єдині правила вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів, цінностей та іншого майна на стадії дізнання, досудового слідства і судового розгляду, а також порядок виконання рішень органів досудового слідства, дізнання і суду щодо речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна.

2. У ході дізнання, досудового слідства і судового розгляду у кримінальних справах слідчий, працівник органу дізнання, прокурор на підставі відповідного процесуального рішення, у тому числі постанови або ухвали суду, зобов'язані вилучати:

а) речові докази;

б) предмети і документи, обіг яких заборонено (якщо у власника немає дозволу на їх придбання і зберігання);

в) документи, які засвідчують особу заарештованих підозрюваних, обвинувачених (підсудних);

г) інші документи, що мають значення у справі;

д) гроші та інші цінності, виявлені під час накладення арешту на майно підозрюваних, обвинувачених, підсудних або осіб, які несуть за законом матеріальну відповідальність за їх дії, на які може бути звернено стягнення з метою відшкодування заподіяної матеріальної шкоди або забезпечення виконання вироку в частині конфіскації майна.

3. Речовими доказами згідно із ст. 78 Кримінально-процесуального кодексу України є предмети, які були знаряддям вчинення злочину, зберегли на собі сліди злочину або були об’єктом злочинних дій, гроші, цінності та інші речі, нажиті злочинним шляхом, і всі інші предмети, які можуть бути засобами для розкриття злочину і виявлення винних або для спростування обвинувачення чи пом’якшення відповідальності.

4. До вилучених з обігу належать:

- предмети, придбання і використання яких здійснюється за особливими дозволами і вичерпний перелік яких визначений законодавством України;

- предмети, виготовлення, придбання, зберігання, збут і розповсюдження яких забороняється законодавством;

- документи, визначені законодавством та іншими нормативними актами.

^ Вилучення, огляд речових доказів,

документів, цінностей та іншого майна


5. Факт вилучення речових доказів, документів, цінностей та іншого майна (у тому числі предметів і документів, вилучених з обігу) відображається у протоколі слідчої дії.

У разі надання свідком, потерпілим, обвинуваченим (підозрюваним), іншими особами, а також представниками організацій і установ предметів, документів, цінностей або іншого майна, яке має ознаки речових доказів або вилучене з обігу, а також такого, що підлягає конфіскації або арешту для забезпечення відшкодування матеріальних збитків, завданих злочином, або для виконання вироку суду про конфіскацію, складається протокол відповідно до Кримінально-процесуального кодексу України. При цьому на стадії дізнання або досудового слідства працівник органу дізнання, слідчий, прокурор зобов'язані допитати особу, яка надала названі об'єкти, про час, місце та інші обставини їх відшукання, придбання та зберігання.

Копії вилучених документів за клопотанням власника, а також інших осіб, які мають право користуватися цими документами, можуть бути надані таким особам в порядку, передбаченому ч.ч. 3, 4 ст. 186 Кримінально-процесуального кодексу України.

У разі відмови у видачі копій документів про це у десятиденний строк з дня їх вилучення виноситься вмотивована постанова, яка у той же термін надсилається особам, що заявляли клопотання про надання копій вилучених документів.

6. Для вилучення об'єктів, застосування яких потребує певних навиків, точної фіксації їх якісних характеристик, індивідуальних ознак та визначення вартості, залучаються відповідні спеціалісти.

У необхідних випадках виявлення та вилучення предметів, цінностей та документів фіксується фотозйомкою, відеозаписом та іншими науково-технічними засобами.

7. У протоколі перераховуються всі предмети, які вилучаються, та щодо кожного такого предмета повинні бути вказані точне найменування, кількість, міра, вага, серія і номер, інші відмінні індивідуалізуючі ознаки, а також місце, де відповідний об’єкт був виявлений.

Про вилучення майна, на яке для забезпечення цивільного позову і можливої конфіскації накладено арешт, складається окремий протокол, у порядку, передбаченому чинним кримінально-процесуальним законодавством. При цьому все майно, яке вилучається (описується), також має бути перераховане із зазначенням вищевказаних відмінних індивідуалізуючих ознак кожного предмету.

8. Виходячи з обставин справи, слідчий, працівник органу дізнання, прокурор можуть вилучити частину об'єкта, на якому знаходяться або можуть знаходитися сліди (мікросліди), які мають відношення до розслідуваної справи, якщо немає можливості вилучити об'єкт у цілому. При цьому вони зобов'язані запобігати пошкодженню предметів, які належать потерпілим та іншим особам, а в разі неминучості пошкодження вживати заходів щодо відшкодування заподіяної громадянам шкоди. У випадку виникнення спору про розмір відшкодування він вирішується у порядку цивільного судочинства.

9. Усі вилучені предмети, цінності і документи пред'являються понятим та іншим учасникам слідчої дії. У необхідних випадках зазначені об’єкти упаковуються для уникнення їх пошкодження, неконтрольованого доступу до них та забезпечення зберігання слідів (мікрослідів), які є на них, з доданням бірок, посвідчених відповідними написами і підписами особи, у якої вилучено речі, понятих, слідчого, працівника органу дізнання, прокурора, працівника апарату суду, які скріплюються печаткою відповідного органу, про що зазначається в протоколі.

Якщо протокол з описом предметів і цінностей, які вилучаються, з якихось причин на місці скласти неможливо (наприклад, у зв'язку з їх значною кількістю), вони упаковуються і опечатуються з доданням бірок з написами, які засвідчують вищеназвані особи. Подальший огляд і опис проводиться за місцем дізнання, досудового слідства в присутності понятих (бажано тих самих), що брали участь у їх вилученні, з відображенням у протоколі цілісності печаток та засвідчених підписами написів на упаковці, в яку були поміщені вилучені об'єкти. Якщо до огляду вилучених предметів і цінностей виявиться можливим залучити тих же понятих, які були присутні і при вилученні, то вони повинні засвідчити, що провадиться огляд та опис цих самих об’єктів, що були раніше вилучені.

10. Протокол складається у двох примірниках, підписується особою, яка проводила вилучення майна, цінностей або документів, а також інших об'єктів, понятими, а також іншими учасниками слідчої дії, у тому числі особою, у якої проводилося вилучення, а в разі її відсутності повнолітнім членом її родини або представником житлово-експлуатаційної організації, сільської (селищної), міської ради, адміністрації відповідного підприємства, установи, організації.

Копія протоколу видається на руки особі, у якої проведено вилучення майна, цінностей, документів, а в разі її відсутності - повнолітнім членам її родини або названим вище представникам.

11. Вилучені предмети, документи, цінності, які є речовими доказами, повинні бути оглянуті (у необхідних випадках за участі спеціаліста), детально описані в протоколі огляду. В протоколі відображаються кількісні і якісні характеристики предметів, всі інші індивідуалізуючі ознаки, які дозволяють відрізнити об'єкт від подібних йому, а також ті, які зумовлюють його доказове значення.

Визначення кількісних та якісних характеристик дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння проводиться з урахуванням думки спеціаліста або висновку експерта. В інших випадках у протоколі огляду відображається тільки колір металу і каменів, а також їх індивідуалізуючі ознаки.

Після огляду речові докази приєднуються до справи постановою працівника органу дізнання, слідчого, прокурора, ухвалою суду або постановою судді.


^ Зберігання речових доказів, цінностей,

документів та іншого майна


12. Під час зберігання і передачі речових доказів, цінностей, документів та іншого майна вживаються заходи для забезпечення належного зберігання у вилучених об'єктів ознак і якостей, які визначають їх значення як речових доказів у кримінальних справах і які є на них, а також зберігання самих речових доказів, ознак і якостей з метою можливості їх подальшого цільового використання (якщо вони не можуть бути передані на зберігання потерпілим, їх родичам або іншим особам, а також організаціям).

13. Речові докази зберігаються при справі, за винятком громіздких предметів, які зберігаються в органах дізнання, досудового слідства і в суді або передаються для зберігання відповідному підприємству, установі чи організації, про що складається протокол.

Для зберігання речових доказів в органах внутрішніх справ, підрозділах податкової міліції, служби безпеки, прокуратурах, судах, судово-експертних установах обладнуються спеціальні приміщення зі стелажами, оббитими металом дверима, гратами на вікнах, охоронною та протипожежною сигналізацією. Якщо немає такого приміщення, виділяється спеціальний сейф або металева шафа достатнього розміру.

Відповідальною за зберігання речових доказів, приєднаних до справи, є особа, яка проводить дізнання, слідчий, в суді – суддя, відповідальний працівник апарату суду або керівник апарату суду, а в експертній установі – співробітник експертної установи, у віданні якого речові докази перебувають у відповідний період, або керівник експертної установи.

Витрати, пов’язані із зберіганням речових доказів, цінностей та іншого вилученого майна, несе орган, на зберіганні якого знаходиться вилучене майно. У випадках, коли майно передається на зберігання в інші установи, підприємства, організації як таке, що потребує спеціальних умов зберігання, такі витрати покриваються за рахунок держави.

У разі направлення у подальшому кримінальної справи до суду з обвинувальним висновком чи для звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності такі витрати на підставі пункту другого частини першої статті 91 КПК України включаються до складу судових витрат, питання про які вирішується судом у порядку, передбаченому статтею 93 КПК України.

14. Відповідальним за зберігання речових доказів, цінностей та іншого майна, вилученого у зв'язку з розслідуванням кримінальної справи і яке зберігається окремо від справи, є співробітник установи, який призначається спеціальним наказом прокурора, керівника органу служби безпеки, начальника органу внутрішніх справ, підрозділу податкової міліції або керівника апарату суду. Підставою для поміщення речових доказів на зберігання є постанова працівника органу дізнання, слідчого, прокурора, судді.

15. Доступ до приміщення (сховища) для зберігання речових доказів, цінностей та іншого майна можливий тільки в присутності особи, відповідальної за їх зберігання.

У разі її відсутності (або співробітника, який її заміщує) доступ до приміщення може бути здійснений тільки з дозволу і в присутності прокурора, начальника слідчого підрозділу органу прокуратури, служби безпеки, внутрішніх справ, податкової міліції, керівника апарату суду (судді) та в присутності особи, у якої знаходиться дублікат ключів від цього приміщення і яка несе відповідальність за збереження ключів.

У таких випадках складається акт, у якому відображається, у зв'язку з чим та які об'єкти вилучені з приміщення (сховища) або поміщені до нього. Акт передається особі, відповідальній за зберігання речових доказів, для внесення відповідних записів у книгу (журнал) обліку речових доказів.

16. Зберігання вилученої в ході досудового слідства, дізнання або судового розгляду кримінальної справи вогнепальної і холодної зброї та боєприпасів проводиться тільки в господарчих підрозділах Міністерства внутрішніх справ (далі МВС), Головних управлінь Міністерства внутрішніх справ (далі ГУ МВС), управлінь Міністерства внутрішніх справ (далі УМВС), Служби безпеки України (далі СБУ), Головних управлінь та управлінь СБУ після перевірки та дослідження в державних судово-експертних установах. У разі необхідності поміщення зразків боєприпасів, вогнепальної або холодної зброї до натурно – довідкових колекцій вони за узгодженням зі слідчим, який розслідує кримінальну справу, можуть зберігатись у державних судово-експертних установах до отримання відповідного рішення суду.

Речові докази у вигляді вибухових речовин передаються для зберігання на склади військових частин або відповідних державних підприємств (організацій), отруйні та сильнодіючі речовини передаються на склади організацій, які мають відповідний дозвіл на їх зберігання і де є належні умови для зберігання, за узгодженням чи з відома їх керівництва (командування).

У разі вилучення зброї, бойових припасів, військового спорядження, яке належить військовим частинам та установам Міністерства оборони, СБУ, МВС України, а також іншим міністерствам та відомствам, співробітники яких мають право мати табельну зброю та боєприпаси до неї, вони підлягають здачі на зберігання за належністю, якщо це не призведе до ускладнення проведення дізнання, досудового слідства або судового розгляду.

17. У всіх справах про злочини, пов'язані з використанням вогнепальної зброї, органи досудового слідства і дізнання зобов'язані після вилучення, огляду і проведення відповідних досліджень надсилати кулі, гільзи і патрони зі слідами зброї, а також вогнепальну зброю через органи внутрішніх справ у центральну кулегільзотеку Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру (надалі ДНДЕКЦ) МВС України у порядку, передбаченому чинним законодавством України, зокрема Інструкцією з організації функціонування криміналістичних обліків експертної служби МВС України, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 10.09.2009 №390, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 15.10.2009 за №963/16979 (протягом терміну чинності зазначеного нормативного акту).

НДЕКЦ забезпечує належне зберігання зазначених об’єктів та надання їх для виконання слідчих та судових рішень.

Одночасно з перевіркою вогнепальної зброї вона перевіряється за оперативними обліками загубленої і виявленої зброї підрозділів інформаційних технологій ГУ МВС, УМВС.

18. При виявленні та вилученні інших об'єктів і документів, належність яких не встановлена і пошук яких може здійснюватися за відповідними оперативно - розшуковими і криміналістичними обліками органів внутрішніх справ, невідкладно вживаються заходи щодо перевірки названих об'єктів згідно з цими обліками.

19. Зберігання транспортних засобів та інших самохідних машин, а також пристроїв і механізмів, які використовувалися як знаряддя для вчинення злочинів і визнані речовими доказами, а також транспортних засобів, на які накладено арешт, якщо вони не можуть бути передані на зберігання власникові, його родичам або іншим особам, а також організаціям, проводиться за постановою слідчого, прокурора, судді, за ухвалою суду протягом досудового слідства або судового розгляду відповідними службами органів внутрішніх справ, служби безпеки, підрозділів податкової міліції (у справах, що перебувають у її провадженні відповідно до компетенції), керівники яких дають про це розписку, яка приєднується до справи. В розписці вказується, хто є персонально відповідальним за зберігання прийнятого транспортного засобу.

При вилученні, а також при передачі на зберігання транспортного засобу за обов’язковою участю співробітника Державної автомобільної інспекції або спеціаліста, а при можливості і за участю його власника складається документ про технічний стан транспортного засобу.

20. При розслідуванні кримінальних справ підлягають вилученню наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори, що перебувають у незаконному обігу, а також обладнання, яке застосовується для їх незаконного виготовлення. Зберігання вилученого забезпечує орган, який провадить розслідування.

Для віднесення вилучених засобів до наркотичних, психотропних та прекурсорів проводяться відповідні експертні дослідження.

21. Під час провадження дізнання або досудового слідства (до винесення постанови про закриття справи) і до набрання законної сили вироку суду, а також під час перевірки до винесення постанови про відмову в порушенні кримінальної справи вилучені наркотичні засоби, психотропні речовини, прекурсори в опечатаному вигляді зберігаються у приміщенні для зберігання речових доказів органу, який провадить дізнання або досудове слідство . В оперативних частинах установ виконання покарань вилучені наркотичні засоби зберігаються за межами житлової і виробничої зон.

Вилучені з незаконного обігу, здані або знайдені безхазяйні наркотичні засоби, психотропні речовини, прекурсори підлягають знищенню або передачі відповідно до п.23 цієї Інструкції.

Підставою для передачі або знищення наркотичних засобів, психотропних речовин, прекурсорів є вирок, ухвала чи постанова суду або постанова органу дізнання, слідчого, прокурора про закриття справи.

22. Наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори, використання яких у законному обігу визнано недоцільним, а також обладнання для їх виготовлення підлягають знищенню в порядку, передбаченому чинним законодавством України, зокрема встановленому Інструкцією про порядок знищення вилучених із незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, використання яких у законному обігу визнано недоцільним, а також обладнання для їх виготовлення, затвердженою спільним наказом МВС України, СБУ, Генеральної прокуратури України (надалі ГПУ), Міністерства охорони здоров’я України (надалі МОЗ), Міністерства юстиції України та Верховного Суду України від 27.06.1995 № 437 дск. «/95дск/9/1_05-77/17-5/5-16нар95, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 10.07.1995 за №210/746» (протягом терміну чинності зазначеного нормативного акту).

Підлягають знищенню у порядку, встановленому законодавством та цією Інструкцією, вилучені наркотичні засоби і психотропні речовини, у тому числі рослини, обіг яких на території України заборонено (списки № 1,
№ 2 та № 3 таблиці І Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №770 від 6 травня 2000 року (далі – Переліку); наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори, походження яких не встановлено; незареєстровані в установленому порядку на території України лікарські препарати, що містять наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори, або термін придатності яких закінчився, або на які відсутній сертифікат якості, що видається виробником, або визнані Державною інспекцією з контролю за якістю лікарських засобів МОЗ непридатними до використання або подальшої переробки.

23. Передача вилучених у ході дізнання, досудового слідства, судового розгляду наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, вилучених з незаконного обігу, проводиться у порядку, передбаченому чинним законодавством України, зокрема відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 03.06.2009 № 589 «Про затвердження Порядку провадження діяльності, пов’язаної з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, та контролю за їх обігом» та спільного наказу Міністерства охорони здоров’я, Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки, Державного комітету медичної та мікробіологічної промисловості, Державного департаменту ветеринарної медицини Україні від 26 січня 1999 року №13/24/13/4 “Про затвердження Порядку розпорядження медикаментами, наркотичними засобами, прекурсорами, психотропними речовинами та іншими хімічними сполуками, що переходять у власність держави” (протягом термінів чинності зазначених нормативних актів).

Наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори, вилучені з незаконного обігу, передаються безплатно, разом з відповідними документами:

  • лікарські засоби, що містять наркотичний засіб або психотропну речовину, які включені до таблиць II і III, та прекурсори, включені до таблиці ІV Переліку і визнані Державною інспекцією з контролю за якістю лікарських засобів МОЗ придатними до використання або подальшої переробки, у порядку, встановленому законодавством, – державним або комунальним закладам охорони здоров’я за погодженням з органами місцевих державних адміністрацій в галузі охорони здоров'я;

  • прекурсори, занесені до списку № 2 таблиці IV Переліку – Державній акціонерній компанії "Укрресурси";

  • наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори – Державній прикордонній службі України, Державній митній службі, МВС, Службі безпеки України за їх клопотанням у кількості, необхідній для тренування службових собак;

  • наркотичні засоби, психотропні речовин та прекурсори – державним спеціалізованим експертним установам та відомчим службам, визначеним Законом України “Про судову експертизу” за їх клопотанням у кількості, необхідній для використання при проведенні експертних і наукових досліджень та створенні натурних колекцій.

24. Паспорти, військові квитки (свідоцтва про народження, приписні свідоцтва неповнолітніх) або інші документи, що засвідчують особу заарештованих обвинувачених, приєднуються до кримінальної справи і зберігаються в окремому опечатаному пакеті, який підшивається до справи і нумерується наступним її аркушем. Названі документи після набрання вироком законної сили стосовно осіб, засуджених до позбавлення волі, направляються до установ відбування покарання для долучення до особової справи засудженого і зберігання. У всіх інших випадках – повертаються власникам.

Паспорти громадянина України для виїзду за кордон, вилучені в обвинуваченого (підозрюваного, підсудного), підлягають направленню до паспортної служби органу внутрішніх справ за місцем його постійного проживання відповідно до Правил оформлення і видачі паспортів громадянина України для виїзду за кордон і проїзних документів дитини, їх тимчасового затримання та вилучення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.1995 № 231.

Інші особисті документи, якщо вони не мають значення для справи, повертаються підозрюваним, обвинуваченим, підсудним або за їх згодою родичам.

25. Ювелірні та побутові вироби з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння, монети з дорогоцінних металів і такі, що містять у собі дорогоцінні метали, лом цих виробів, банківські метали та іноземна валюта, вилучені у громадян органами дізнання та досудового слідства, які визнані речовими доказами або на які може бути звернено стягнення з метою відшкодування заподіяної матеріальної шкоди або забезпечення вироку суду в частині конфіскації майна, реєструються у відповідному журналі та передаються в упакованому вигляді в спеціально пристосоване для зберігання речових доказів приміщення, до Державного сховища дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння України, в касу фінансового підрозділу або до банківських установ у порядку, передбаченому чинним законодавством України, зокрема з дотриманням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 25.08.1998 №1340 «Про порядок обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, що переходить у власність держави, і розпорядження ним» та наказу Міністерства фінансів України від 04.11.2004 № 692, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.11.2004 за №1513/10112, яким затверджено Порядок обліку, зберігання і розпорядження дорогоцінними металами і дорогоцінним камінням, дорогоцінним камінням органогенного утворення та напівдорогоцінним камінням, що переходять у власність держави (протягом термінів чинності зазначених нормативних актів).

26. Дорогоцінні метали та дорогоцінне каміння, дорогоцінне каміння органогенного утворення та напівдорогоцінне каміння, крім зазначених у пункті 25, які визнані речовими доказами або на які може бути звернено стягнення з метою відшкодування заподіяної матеріальної шкоди або забезпечення виконання вироку суду в частині конфіскації майна, реєструються у відповідному журналі та передаються на тимчасове зберігання в упакованому вигляді в спеціально пристосоване для зберігання речових доказів приміщення або передаються на зберігання до Державного сховища дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння України.

При оформленні та надсиланні цінностей слід додержуватись вимог, викладених у Порядку розпорядження валютними цінностями (крім цінних паперів), дорогоцінними металами і дорогоцінним камінням, дорогоцінним камінням органогенного утворення та напівдорогоцінним камінням, що переходить у власність держави, затвердженому постановою Правління Національного банку України від 31.03.1999 №153, наказом Міністерства фінансів України від 13.01.1999 №11 і зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 27.04.1999 за №261/3554. При цьому норми підпункту 1.2.1 Порядку щодо переліку уповноважених банків до даного пункту не застосовуються.

На посилці із зазначеними цінностями, яка направляється органам, які будуть зберігати дорогоцінні метали та дорогоцінне каміння органогенного утворення та напівдорогоцінне каміння, вказати реквізити, які повинна містити посилка (назва та адреса відправника, одержувача, вага брутто та ін.).

27. Грошові суми в національній валюті, іноземна валюта, платіжні документи та інші цінні папери зберігаються у такому порядку (якщо вони не є речовими доказами і не підлягають спеціальному дослідженню):

- грошові суми в національній валюті (грошові кошти у вигляді банкнот та в інших формах, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території України, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обмінові на грошові кошти, які перебувають в обігу) – вносяться на депозитний рахунок органу, який вилучив їх, відкритий в уповноваженому банку на підставі укладеного депозитного договору;

- платіжні документи та інші цінні папери (акції, облігації, купони до них, бони, векселі (тратти), боргові розписки, акредитиви, чеки, депозитні сертифікати, ощадні книжки, кредитні картки, білети грошово-речових лотерей, державні казначейські зобов’язання, інші державні цінні папери, приватизаційні та майнові сертифікати у паперовій формі, компенсаційні сертифікати, охоронні свідоцтва та цінні папери, іноземні цінні папери, інші фінансові та банківські документи, виражені в національній чи іноземній валюті або монетарних металах) – зберігаються в органі, який проводив вилучення за умовою забезпечення їх належного зберігання, у тому числі в касі фінансового підрозділу, або здаються на зберігання до уповноваженого банку;

- валютні цінності (іноземні грошові кошти у вигляді банкнот, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обмінові на грошові кошти, які перебувають в обігу) – доставляються до уповноваженого банку уповноваженою особою органу, який вилучив іноземну валюту, для розміщення їх на депозитних рахунках на підставі укладених депозитних договорів.

28. Одночасно з вилученням банківських документів про наявність грошових коштів на рахунках, внесків у банківські та інші кредитно-фінансові установи на території України органи дізнання, досудового слідства та суду надсилають відповідним банківським установам судові рішення про накладення арешту на внески і заощадження інших видів, внесені в банківські установи. В тексті рішення суду про накладення арешту вказується номер кримінальної справи, яка перебуває у провадженні, в передбачених законом випадках - справи про конфіскацію майна або цивільної справи, яка розглядається разом з кримінальною справою. Арешт не може бути накладений на кореспондентські рахунки банку.

Порядок інформування банківських установ, що знаходяться за межами України, про вилучення банківських документів про наявність коштів у грошових одиницях іноземних держав і міжнародних розрахункових (клірингових) одиницях, що перебувають на рахунках або вносяться до банківських та інших кредитно-фінансових установ за межами України, визначається відповідними міжнародними угодами.

29. Після вилучення грошових коштів, що не є речовими доказами, і проведення з ними необхідних слідчих та інших дій для визначення їх значення для розслідуваної кримінальної справи слідчий, співробітник дізнання у встановлений законом строк здає їх разом з описом цінностей із зазначенням найменування та номіналу, номерів банкнот та документів, що підтверджують факти вилучення, у касу фінансово-господарського підрозділу того органу. який проводить досудове слідство або дізнання, попередньо зареєструвавши їх у книзі обліку речових доказів. Касир видає слідчому або працівнику органу дізнання відповідний документ про прийняття вилучених грошових коштів на зберігання.

Прийняті грошові кошти працівник фінансово-господарського підрозділу не пізніше наступного операційного дня банку здає їх разом з описом цінностей із зазначенням найменування та номіналу, номерів банкнот та документів, що підтверджують факт вилучення до уповноваженого банку, для зарахування на депозитний рахунок. Доставка грошових коштів до банківської установи у кожному випадку забезпечується охороною.

30. У тих випадках, коли перераховані у пунктах 25, 26, 27 цієї Інструкції грошові кошти, валюта та інші цінні папери або інші цінності є речовими доказами, вони не пізніше ніж у 3-денний строк після проведення необхідних досліджень здаються матеріально-відповідальній особі для зберігання у спеціально обладнаних для цієї мети приміщеннях, у касу фінансового підрозділу або до уповноваженого банку, на підставі постанови органу дізнання або досудового слідства, але в окремих опечатаних пакетах з описом вкладення. У таких випадках у супровідному листі (постанові органу дізнання або досудового слідства) зазначається, що цінності, які надсилаються (здаються на зберігання), є речовими доказами і зберігаються до окремого розпорядження органу, що надіслав (здав) їх на зберігання.

31. Документи, листи та інші записи, приєднані до справи як речові докази, повинні зберігатися в конвертах, вкладених між чистими аркушами паперу. На них забороняється робити будь - які помітки, написи і перегинати їх. Конверти опечатуються, підшиваються у справі і нумеруються наступним її аркушем. При значній кількості приєднаних до справи листів і документів вони складаються в окремий пакет, який приєднується до справи. На конверті або пакеті повинен бути напис з переліком вкладених у нього документів.

Працівник органу дізнання, слідчий, прокурор, суддя зобов'язані забезпечувати зберігання в таємниці приєднаної до справи кореспонденції від осіб, які не мають відношення до провадження дізнання, досудового слідства, судового розгляду у даній справі.

32. Вилучені документи, креслення, фотознімки тощо, що мають дані секретного характеру, але не мають значення речових доказів, повертаються через режимно-секретні підрозділи органів внутрішніх справ, служби безпеки, податкової міліції, прокуратури, суду за належністю.

33. Забороняється розміщення на зберігання речових доказів та інших об'єктів в умовах і стані, що може призвести до їх пошкодження та неможливості подальшого дослідження та використання як доказів. У разі необхідності повинні вживатися невідкладні заходи щодо приведення вилучених об'єктів у стан, який дозволяє їх подальше зберігання.

34. Об’єкти біологічного походження, у тому числі й ті, які підлягають мікроскопічному або хімічному дослідженню, повинні бути упаковані відповідно до науково-методичних рекомендацій. Упаковка таких об'єктів (у тому числі тих, що потребують подальших досліджень частин трупів) проводиться співробітниками судово – експертних установ.

Після завершення експертного дослідження зберігання біологічних об'єктів проводиться за місцем проведення досудового слідства.

Якщо для зберігання біологічних об'єктів необхідні спеціальні умови, воно здійснюється в зазначених установах за узгодженням з його керівництвом.

35. Вилучені товари і продукція, а також майно, які можуть швидко псуватися, втратити свою вартість у зв’язку з моральним старінням, зберігання яких утруднено або витрати по забезпеченню спеціальних умов зберігання яких прирівнюються до їх вартості і не можуть бути повернуті власнику, негайно після вилучення, огляду, проведення необхідних досліджень і перевірки їх якості органами Державної інспекції по якості товарів (або органами санітарного нагляду) передаються спеціально виділеним підприємствам для реалізації в порядку, передбаченому чинним законодавством України, зокрема з дотриманням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 25.08.1998 №1340 «Про порядок обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, що переходить у власність держави, і розпорядження ним» (протягом терміну чинності зазначеного нормативного акту).

У разі непридатності зазначених товарів до використання та реалізації вони можуть бути знищені або передаватись підприємствам-виробникам аналогічної продукції для переробки.

Вилучені з незаконного обігу етиловий спирт, алкогольна продукція і така, що містить спирт, а також предмети, довге зберігання яких небезпечне для життя і здоров’я людей або навколишнього середовища, після проведення необхідних досліджень передаються для їх технологічної переробки або знищення, про що складається протокол.

При можливості, з метою забезпечення можливих наступних досліджень на зберіганні залишаються зразки вищезазначених предметів.

Вилучення та зберігання небезпечних для здоров’я продуктів харчування, хімічних та радіоактивних речовин, біологічних матеріалів проводиться у порядку, передбаченому чинним законодавством України, зокрема відповідно до Законів України «Про вилучення з обігу, переробку, утилізацію, знищення або подальше використання неякісної та небезпечної продукції», «Про якість та безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини», «Про відходи», «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», а також спільного наказу Міністерства охорони здоров’я, Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки, Державного комітету медичної та мікробіологічної промисловості, Державного департаменту ветеринарної медицини України від 26 січня 1999 року №13/24/13/4 “Про затвердження Порядку розпорядження медикаментами, наркотичними засобами, прекурсорами, психотропними речовинами та іншими хімічними сполуками, що переходять у власність держави» (протягом термінів чинності перелічених нормативних актів).

36. Вилучені промислові товари, якщо вони не є речовими доказами і не можуть бути повернуті власникам, після набрання вироком законної сили передаються спеціально виділеним торговельним підприємствам аналогічно діючому порядку для реалізації конфіскованого, безхазяйного майна та майна, яке перейшло за правом спадщини до держави (постанова Кабінету Міністрів України від 25.08.98 №1340 “Про порядок обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, що переходить у власність держави, і розпорядження ним”).

37. Про передачу товарів, визначених у п.п. 35, 36 даної Інструкції, у відповідну установу складається акт у 3 примірниках. Установа, яка прийняла товари, проводить їх реалізацію, вартість перераховується на депозитний рахунок органу, який проводить розслідування. Третій екземпляр акту передається у фінансовий підрозділ цього органу для подальшого контролю за надходженням на вказаний рахунок сум від реалізації. Перший екземпляр акту передачі товарів та детальний їх опис приєднуються до кримінальної справи.

38. Продукти або промтовари, які були об'єктами злочинних дій або зберегли на собі сліди злочину, передаються для експертного дослідження повністю або в необхідній частині (проби, зразки).

При можливості, крім проб або зразків, які надсилаються на дослідження, виділяються проби або зразки, які в опечатаному вигляді приєднуються до справи для забезпечення можливого повторного дослідження.

39. Робоча та домашня худоба, птиця, сім'ї бджіл, а також шкіряна і хутряна сировина, зерно, фураж, овочі та інша сільськогосподарська продукція, вилучена як речові докази, до прийняття кінцевого рішення органом дізнання, досудового слідства або судом видається потерпілим особам або організаціям, при їх відсутності – державним чи колективним сільськогосподарським підприємствам за територіальністю з оформленням відповідного акту.

40. У довідці про речові докази, яка додається до обвинувального висновку, вказується місце зберігання вилучених у справі речових доказів, цінностей та іншого майна з посиланням на відповідні документи, які підтверджують здачу на зберігання вищезазначеного майна або цінностей, вилучених на стадіях дізнання та досудового слідства.

41. Майно, на яке накладено арешт, передається згідно з рішенням слідчого, прокурора та суду, виходячи з конкретних обставин та інтересів справи, на зберігання представникові територіальної держадміністрації або житлово-експлуатаційної організації, державної служби охорони органів внутрішніх справ, а також організації, якій завдані збитки, або власникові цього майна чи його родичу, якому роз'яснюється його відповідальність за зберігання прийнятого майна, про що у нього відбирається розписка. У разі необхідності майно, на яке накладено арешт, може бути вилучене.

Твори мистецтва і антикваріат, предмети, що мають історичну, наукову, художню чи іншу культурну цінність, на які накладено арешт, після проведення спеціальної експертизи і за погодженням з Міністерством культури України та Національною комісією з питань повернення культурних цінностей при Кабінеті Міністрів України можуть бути передані на зберігання до державних музеїв, бібліотек, наукових та інших закладів.

Предмети релігійного культу, крім таких, що мають історичну, наукову, художню чи іншу культурну цінність, можуть бути передані на зберігання релігійним організаціям.

42. Речові докази у конкретних кримінальних справах зберігаються окремо від речових доказів у інших справах. Речові докази у зупинених справах про нерозкриті злочини зберігаються за місцем їх розслідування окремо від речових доказів у справах, що перебувають у провадженні. До кожного пакета з такими об'єктами додається пояснювальний напис, на якому вказується номер справи, її фабула і дата порушення, найменування об'єкта, який знаходиться в упаковці.

Умови зберігання обираються відповідно до категорій об'єктів, визначених цією Інструкцією.

Біологічні об'єкти у зупинених справах, які потребують спеціальних умов зберігання, знаходяться в архівах судово - експертних установ. Підставою для поміщення біологічних об'єктів в архів судово-медичного закладу є супровідний лист прокурора, слідчого, суду, який надсилається керівникові відповідного закладу.

  1   2

Скачать 420.59 Kb.
Поиск по сайту:



База данных защищена авторским правом ©dogend.ru 2014
При копировании материала укажите ссылку
обратиться к администрации
Уроки, справочники, рефераты