Домой

Черкаський державний технологічний університет на правах рукопису чубіна тетяна дмитрівна




НазваниеЧеркаський державний технологічний університет на правах рукопису чубіна тетяна дмитрівна
страница32/32
Дата09.02.2013
Размер8.06 Mb.
ТипДокументы
Д генеалогічне Древо роду Потоцьких (Герб Пилява) одаток З
Великий (коронний, литовський) гетьман
Великий (коронний, литовський) конюший
Великий (коронний, литовський) ловчий
Великий (коронний, литовський) маршалок
Великий (коронний, литовський) мечник
Великий (коронний, литовський) обозний
Великий (коронний, литовський) писар
Великий (коронний, литовський) підскарбій
Великий (коронний, литовський) секретар
Великий (коронний, литовський) стражник
Великий (коронний, литовський) хорунжий
Генеральний староста
Генеральність (Генеральна рада)
Емфітеутичне право (емфітеуза)
Єпископ (єпископ-ординарій, ординарій)
Жовнір - солдат польської армії. Камергер
Конституція 3 травня
Костьол - назва католицького храму (переважно в польській і українській традиції). Крайчий
Маршал двору
...
Полное содержание
Подобные работы:
1   ...   24   25   26   27   28   29   30   31   32

ДОДАТКИ


Додаток А


Герб Пилява





*Herb Pilawa / Herbarz // http://www.genealog.home.pl/

Додаток Б


Герб Любіч





*Herb Lubicz / Herbarz // http://www.genealog.home.pl/

Додаток В


Герб Остоя





*Herb Ostoja / Herbarz // http://www.genealog.home.pl/


Додаток Д


Герб Сренява





*Herb Szreniawa / Herbarz // http://www.genealog.home.pl/


Додаток Е


Герб Шеліга





*Herb Szeliga / Herbarz // http://www.genealog.home.pl/

Додаток Ж


Герб Яніна





*Herb Janina / Herbarz // http://www.genealog.home.pl/

^ Д
генеалогічне Древо роду Потоцьких

(Герб Пилява)
одаток З





Додаток И


Тлумачний словник


Адміністратор – 1. Управитель будь-яких маєтностей (земельних маєтків, підприємств тощо). 2. Управитель якоїсь одиниці територіального об’єднання християн-католиків (парафії, дієцезії тощо). А. дієцезії призначався Папою Римським лише для тимчасового керівництва дієцезією у випадку вакантної посади єпископа чи перешкод у виконанні єпископом своїх обов’язків.

Асесор – 1. Судовий виборний уряд у Речі Посполитій. А. доповнювали склад суду і були радниками судді в земському, асесорському й маршалківському (від 1766) судах. Іноді називалися комісарами. 2. У Речі Посполитій титул учасника сеймику, який був радником маршалка. 3. У католицькій церкві засідателі в духовній колегії, консисторії, єпископському (дієцезіальному) суді.

Бенедиктинки - католицький жіночий чернечий орден, гілка ордену бенедиктинців, виникла в XVI ст. З часом б. розділилися на кілька самостійних орденів.

Бернардинці - католицький чернечий орден, гілка обсервантів. Повна назва - Орден братів менших бернардинців. У Польщі перший обсервантський кляштор, заснований 1453 р. в Кракові, був посвячений св. Бернардину Сієнському. Місцеве населення почало називати тамтешніх ченців «братами від святого Бернардина», а потім «бернардинцями». Так само і деякі інші кляштори обсервантів, які виникали в Польщі, а потім у Речі Посполитій, називали «бернардинськими».

^ Великий (коронний, литовський) гетьман - найвищий військовий уряд у Речі Посполитій. Польща перейняла його в Чехії в другій половині XV ст. разом із системою найманого війська. Від 1581 р. цей пост був пожиттєвим, від 1717 р. - платним. Спершу г. призначався королями на час певної кампанії, від 1503 р. - постійно, з титулом «великий коронний». З часом почав призначатися на сеймах. Від 1768 р. засідав у сенаті. Мав величезну владу, обмежену на сеймі 1717 р. Тоді йому, зокрема, було заборонено змінювати штат війська, використовувати військо для тиску на сеймики, трибунали й обрання короля, контактувати з іншими країнами, відібрано обов'язок провадити фінансові справи війська і введено обов'язкову присягу на вірність королю й Речі Посполитій. З часом підпорядкований Військовій коронній і Військовій литовській комісіям, створеним у 1764 і 1765 pp. Коли 1775 р. виникла Постійна рада, г. очолював у ній Військовий департамент, але втратив усю військову владу і став лише виконавцем її розпоряджень.

^ Великий (коронний, литовський) конюший - центральний двірський уряд у Речі Посполитій. У Короні управляв королівськими стайнями та кінними заводами, розпоряджався окремим фундушем для їхнього провадження і закупівлі нових коней. У Литві був номінальним.

^ Великий (коронний, литовський) ловчий - центральний уряд у Речі Посполитій. Керував і організовував двірські й королівські полювання, наглядав за королівськими лісами та псарнею, очолював мисливську обслугу, дбав про мисливське спорядження. Існував у Польщі вже на поч. XIII ст., а в кінці того століття ввійшов у перелік державних сановників; у Литві з'явився дещо пізніше. З часом став номінальним почесним урядом, а його обов'язки виконували надвірні ловчі.

^ Великий (коронний, литовський) маршалок - центральний уряд у Речі Посполитій. Був одним з 5 найвищих державних урядників, призначався королем. У Польщі з'явився в другій половині XIII ст. як управитель князівського двору і його справ. У другій половині XIV ст. став найвищим урядником в оточенні короля. На рубежі XIV і XV ст. до його функцій додалися і державні завдання. Тоді ж отримав титул коронного, офіційно визнаний 1409 р. Поєднував двірські й міністерські функції, від двірських був звільнений (хоч і не повністю) 1766 р. Литва отримала цей уряд, ймовірно, за часів короля Владислава Яґєлла. Офіційно він дорівнював коронному, однак в ієрархії поступався тому; у 1659 р. став членом сенату. Серед обов'язків - турбота про безпеку короля і його оточення, публічний порядок і спокій у місці перебування монарха. Для цього мав 2 хоругви піхоти (по одній в Короні й Литві), маршалківську міліцію і від 1775 р. 2 хоругви легкої кінноти. Його власний суд (т. зв. маршалківський) був надзвичайним і розглядав порушення публічного порядку та спокою в місцях перебування короля і в радіусі 1 милі та виносив вироки без апеляції. У місці, де була резиденція короля, перебирав на себе частину обов'язків воєводи: встановлював і контролював ціни, наглядав за вагами й мірами. Також посередничав між монархом і суспільством, приймав прохання про аудієнції в короля, у т. ч. від закордонних посольств, дбав про розміщення, безпеку й щоденні потреби іноземних посланців, був організатором і церемоніймейстером державних і двірських церемоній. Сам добирав придворних, встановлював для них пенсіон і здійснював над ними та всіма світськими урядниками двору судову юрисдикцію. Від 1762 р. командував королівською гвардією. У сенаті посідав 2-ге місце після примаса, з чим була пов'язана значна частина його обов'язків. Під час безкоролів'я організовував елекцію і дбав про спокій та порядок на ній. Призначався королем. Символом влади в. м. був жезл. У разі відсутності великого коронного маршалка його обов'язки виконував великий литовський маршалок.

^ Великий (коронний, литовський) мечник - надвірний уряд у Речі Посполитій, безпосередньо зв'язаний з обслуговуванням монарха. Під час великих державних урочистостей носив перед коро­лем меч вістрям догори як ознаку військової влади монарха. Під час похорону короля тримав меч вістрям донизу; піднесений догори ефес меча був прикрашений палаючими свічками. Перед вівтарем кидав меч на підлогу, а якщо король був останнім з роду - ламав його. Див. також мечник.

^ Великий (коронний, литовський) обозний - військовий уряд у Речі Посполитій, від XVI ст. постійний. Призначався великим гетьманом, а від 1776 р. - королем. Належав до штабу великого гетьмана. Головним обов'язком був пошук під час маршу війська відповідних місць для табору, його влаштування і згортання. Отримував платню зі скарбу. Значення зменшилось у XVIII ст., хоча 1775 р. був допущений до участі в суді Військового департаменту Постійної ради.

^ Великий (коронний, литовський) писар - центральний уряд у Речі Посполитій. Призначався королем, працював при королі та канцлерах. Початково міг бути як світською, так і духовною особою. Виник у Короні, ймовірно, 1504 р. З невідомих причин Литва мала аж трьох в. п., а Корона - лише одного. Сейм 1764 р. ліквідував цю диспропорцію, щоб було по два в. п. і там, і там, а 1775 р. їхня кількість була подвоєна, причому один з чотирьох мав бути світським, решта - духовними. Серед функцій: оформлення ухвал і постанов у публічних справах, видача готових документів і дипломів. Також часто в. п. призначався посланцем до інших дворів. Засідав в асесорському суді з вирішальним голосом й опрацьовував тексти вироків.

^ Великий (коронний, литовський) підскарбій - центральний сенаторський уряд у Речі Посполитій, один з 5 найвищих, затверджений у Короні Казимежем Великим, у Литві - Зиґмунтом Авґустом. Управляв фінансами держави, проводив емісію грошей, керував монетним двором, виплачував платню війську (у Короні до 1717 р., у Литві частково й пізніше), управляв нерозданими королівщинами, передаючи прибутки з них у скарб. Під час безкоролів'я опікувався також столовими маєтками короля. Був зобов'язаний представляти всі рахунки, пов'язані з виконанням своїх функцій, на кожному сеймі. Платні не отримував, а навіть мав ще й з власної кишені оплачувати своїх писарів. При практично неіснуючому фінансовому контролі часто привласнював величезні державні кошти.

^ Великий (коронний, литовський) секретар - центральний уряд у Речі Посполитій, найвищий серед функціонерів центральної адміністрації, які не засідали в сенаті. В. с. були першими серед надвірних і земських урядників, уступаючи лише надвірному маршалку. Уряд посідали виключно духовні особи, з 1764 р. - і світські. У Польщі він з'явився 1504 р., у Литві - за правління Зиґмунта Авґуста. Обов'язки в. с. були подібними до обов'язків канцлера, за відсутності останнього в. с. міг його навіть заміщати, але ніколи не отримував державної печатки й не мав права підписувати листи, що походили з державної канцелярії. Готував таємну кореспонденцію, зачитував на сеймі ухвали сенату, королівські послання і т. п., був асесором у асесорському суді. Під час безкоролів'я виконував обов'язки канцлера.

^ Великий (коронний, литовський) стражник - військовий уряд у Речі Посполитій, виник у XVII ст. Належав до штабу гетьмана, де був першим. Серед функцій - забезпечення війська під час маршу, командування авангардом і спорядження сторожових загонів під час постоїв. Усе це в. с. мав здійснювати лише тоді, коли військом командував король (при великому гетьмані обов'язки в. с. в основному брав на себе польний гетьман). Попри те, що цей уряд у XVIII ст. став почесним номінальним, конституція 1768 р. зарахувала його до державних сановників, а від 1775 р. він засідав у суді Військового департаменту Постійної ради.

^ Великий (коронний, литовський) хорунжий - надвірний напіввійськовий уряд у давній Польщі та в Речі Посполитій, пов'язаний з обслуговуванням монарха. Його обов'язки - носити королівську хоругву під час великих державних урочистостей, іноді командувати надвірним військом. У XVI ст. уряд став почесним номінальним, а його функції перейшли до надвірного хорунжого, за ієрархією нижчого.

Воєвода - 1. Уряд державної адміністрації в давній Польщі та Великому князівстві Литовському, з 1569 р. у Речі Посполитій. За часів перших польських правителів з династії Пястів був найвищим державним урядником - управителем двору, заступником правителя в командуванні військом і судочинстві. У XIII ст. почав перетворюватися на найвищого урядника землі або князівства. У Галицькій Русі впроваджений 1360 р., у Литві - 1413 р. (тут до 1566 р. був об'єднаний з урядом старости). Значну частину компетенцій в. перебрали на себе старости, введені на рубежі XIII і XIV ст. Зокрема, з цього часу давні військові функції в. обмежилися допровадженням посполитого рушення з воєводства до збірного пункту армії, а з адміністративних повноважень йому залишилося скликання земських сеймиків та головування на них, теж дуже швидко втрачене, за винятком елекційних сеймиків. У середині XIV ст. в. увійшли до Королівської ради, а з 1493 р. - до сенату. Землі, які мали в., почали називати воєводствами; це загально прийнялося в XVI ст. Адміністративні одиниці, де в. не було, зберегли назву «земля». В. призначався королем, а від 1775 р. - Постійною радою. 2. У Польщі в 1921-1939, 1944-1950 pp. і з 1975 р. керівник державної адміністрації у воєводстві.

Волость - 1. У Речі Посполитій компактний комплекс земельних володінь (разом з кріпаками), що належав одному власнику. 2. У Російській імперії найнижча адміністративно-територіальна одиниця в сільських місцевостях; з 1861 р. одиниця станового селянського самоврядування; збері­галася в Україні як самоврядна одиниця до адміністративної реформи 1924-1925 pp., в Росії - до 1928-1930 pp.

^ Генеральний староста - земський і гродський уряд у Речі Посполитій. Його юрисдикція поширювалася на кілька гродів. Існували такі г. с., як великопольський (Познанське й Каліське воєводства), малопольський (Краківське воєв.), руський (Руське воєв.) і подільський (Кам'янецьке і Летичівське староства). Іноді г. с. називали генералом з назвою тієї землі, де він виконував свої функції, наприклад подільський г. с називався генералом подільських земель.

^ Генеральність (Генеральна рада) - найвищий орган влади в конфедерації.

Герб (родовий) - родовий спадковий символ, створений відповідно до законів геральдики шляхом поєднання фігур і предметів, що мають символічне значення і виражають певну історичну традицію. Атрибутами повного г. є: щит, шолом, намет, корона, нашоломник, щитотримачі, мантія, девіз (коротке речення з гаслом роду). Головна частина - щит із зображенням на ньому - називається емблемою, клейнодом або титулом. Родові г. затверджувалися або надавалися спеціальним рішенням державної влади. Їх зображали на печатках, прапорах, рицарських обладунках, зброї, посуді, будівлях, книгах тощо. У Польщі г. стали спадковими в XIII ст.

Двір - 1. Розташовані в одному місці житлові, адміністративні й господарські будівлі, що належали окремій особі чи родині. 2. Поміщик і його оточення. 3. Монарх і його оточення.

Домініканці - католицький чернечий орден, заснований 1215 р. дворянином зі Старої Кастилії Домініком Гусманом у Тулузі. Повна назва - Орден братів-проповідників (Ordo Fratrum Praedicatorum). Від 1220 p. мав статус жебрацького, 1227 р. отримав право проповідувати, 1232 р. в його відання передана інквізиція. З XIII ст. розгорнув широку місіонерську діяльність у багатьох країнах світу, у т. ч. в Україні. Бл. 1370 р. проник на Поділля. Його кляштори, які після поділів Речі Посполитої опинилися на території Російської імперії, були скасовані після Листопадового або Січневого повстань.

Донація - дар, надання, запис.

Елекція - обрання на трон монарха шляхом виборів. За життя короля називалась у Польщі е. «vivente rege».

^ Емфітеутичне право (емфітеуза) - у Речі Посполитій спадкова оренда земельного маєтку без права набуття його у власність. У давній Польщі за умовами такої оренди за маєток сплачувався незмінний річний чинш, незалежний від отриманих прибутків. Від 1775 р. єдина ферма володіння королівщинами, зокрема староства надавалися лише в емфітеутичне володіння на 50 років.

Ерекція - у Речі Посполитій документ, що видавався власником маєтку на спорудження, заснування або фундування храму чи кляштору в його володіннях.

Єзуїти - католицький чернечий орден, заснований 1534 р. Ігнасіо Лойолою. Повна назва - Товариство Ісуса (Societas Iesu). Є. провадили широку місійну, освітню та наукову діяльність, відіграли видатну роль у боротьбі з реформацією. Для проповідування християнства і виховання своїх прихильників створювали школи (переважно колегіуми), які відзначалися високим рівнем викладання. З XVI ст. є. діяли в багатьох країнах світу, у т. ч. в Україні. Спроби ордену активно впливати на життя європейських країн викликали заборону його діяльності в Португалії, Франції, Іспанії та формальне скасування 1773 р. папою Климентом XIV. Відновлений 1814 р. папою Пієм VII.

^ Єпископ (єпископ-ординарій, ординарій) - у католицькій церкві духовна особа, наділена повнотою священства, яка вважається наступником апостолів; призначається Папою Римським, керує дієцезією, має право висвячувати в духовний сан.

^ Жовнір - солдат польської армії.

Камергер - придворний чин у Російській імперії та багатьох європейських країнах.

Канонічне право - у католицькій і православній церквах сукупність законів (канонів) для духовних і світських осіб. Не є правом у власному значенні цього слова, оскільки виходить не від держави і його норми не підтримуються силою держави, примусом. Норми к. п. можна розглядати як правові лише тоді, коли вони визнаються обов'язковими в тій чи іншій державі.

Канцлер - 1. Коронний і литовський центральний (сенаторський) уряд, існував у давньому Королівстві Польському з XII ст., у Литві запроваджений 1504 р. Як перший урядовець держави завідував її т. зв. більшою канцелярією (меншу провадив підканцлер), керував закордонною і частково внутрішньою політикою, виголошував від імені трону промови в сеймі чи на аудієнціях для закордонних посланців, з кінця XVI ст. провадив асесорський суд, а у випадку, якщо був духовною особою, мав юрисдикцію над духовенством королівського двору. Розпоряджався королівською т. зв. більшою печаткою, яку ставив на всіх документах, що виходили з його канцелярії. Не міг поставити на документі печатку без згоди короля, натомість міг відмовити (до 1775) королю її поставити, якщо вважав, що документ не відповідає закону або може зашкодити державі. Коронний к. провадив справи Корони, литовський - Литви. Останній опікувався також загальнодержавними справами під час перебування короля з двором у Литві чи під час відсутності коронного к. Призначалися вони на сеймі, між сеймами - на Раді сенату, від 1775 р. - Постійною радою, затверджувалися королем. Складали присягу на вірність королю й Речі Посполитій. Світські к. лише з 1775 р. отримували платню, духовні користувалися церковними маєтками. Під час безкоролів'я влада к. тимчасово при­пинялася, а обов'язки виконував великий секретар. 2. Духовна особа, яка відала канцелярськими справами, архівом і бібліотекою капітули. 3. Голова уряду в Німеччині й Австрії.

Капуцини - католицький чернечий орден, який виділився 1528 р. з ордену францисканців унаслідок прагнення повернутися до традицій життя перших францисканців. Заснований францисканцем Маттео да Башіо, затверджений Папою Римським 1619 р. Повна назва - Орден братів менших капуцинів (Ordo Fratrum Minorum Capuccinoram). 3 XVI ст. к. діяли в багатьох європейських країнах, з 1681 p. - у Речі Посполитій (в Україні з'явилися лише в першій половині XVIII ст.). На тих українських землях, які після поділів Речі Посполитої відійшли до Росії, частина їхніх кляшторів була скасована 1832 p., решта - 1888 р. Кардинал - тут: у католицькій церкві найвищий після Папи Римського духовний сановник, член кардинальської колегії, яка має право обирати нового папу.

Кармелітки - жіноча гілка ордену кармелітів. Повна назва - Орден Пресвятої Діви Марії з гори Кармель (Ordo Beatissimae Mariae Virginis de Monte Carmelo Carmelitarum Discalceatarum). Орден виник унаслідок прийняття кармелітами під своє керівництво світських товариств побожних дівчат (т. зв. бегінок). Спираючись на папську буллу 1452 р. генерал ордену кармелітів Йоан Соре заснував для них 15 кляшторів. К. діяли в багатьох країнах Європи, у т. ч. в Речі Посполитій.

Каштелян - сенаторський уряд у Речі Посполитій. Походив з часів перших польських правителів з династії Пястів, коли центрами територіальної влади були гроди-каштелі (лат. castellanum - замок). К. спочатку очолювали укріплені гроди та замки, командували їхніми військовими залогами й управляли навколишньою територією, т. зв. каштелянією. Коли на поч. XIV ст. ці функції перейшли до нововпроваджених гродових старостів, уряд не був ліквідований, кількість к. у Польщі збільшувалась у міру зростання кількості гродових міст. У Литві 1423 р. було впроваджено віденського та троцького к., а 1566 р. - ще по одному в головних гродах решти воєводств фактично без жодних повноважень. Попри те, що цей уряд був пережитком, к. як давні члени Королівської ради ввійшли до сенату. Від XV ст. вони стали ніби заступниками чи намісниками воєводи, але з невеликими компетенціями, зокрема за відсутності воєводи скликали сеймики й очолювали їх, а під час війни припроваджували до воєводи

посполите рушення зі своєї землі чи повіту.

Кляштор - назва католицького монастиря (переважно в польській та українській традиції).

Консисторія - у дореволюційній Росії в православній і католицькій церквах установа з церковно-адміністративними й судовими функціями, що підлягала єпархіальному архієрею або дієцезіальному єпископу.

Конституція - 1. Основний закон держави, що визначає суспільний і державний лад, виборчу систему, принципи організації та діяльності державних органів, основні права та обов'язки громадян. 2. Постанова сейму.

^ Конституція 3 травня - основний закон Речі Посполитої, ухвалений на Чотирирічному сеймі 3 травня 1791 р., який ознаменував перетворення Речі Посполитої на конституційну монархію. Ця к., зокрема, ліквідовувала вільну елекцію та встановлювала спадковість трону, скасовувала конфедерації та право liberum veto, впроваджувала спільний скарб та військо для Корони й Литви, розширювала права міщан, декларувала опіку закону й держави над селянами, натомість усувала від сеймиків безземельну шляхту. Була першою в Європі к. в сучасному розумінні. Втратила чинність після Торговицької конфедерації.

Консул - 1. Урядова особа, що репрезентує та захищає інтереси своєї держави та її громадян в іншій державі. 2. У Речі Посполитій виборні керівники конфедерацій.

Контракт - 1. Письмова угода, договір, за яким сторони, що його уклали, мають взаємні зобов'язання. 2. Лише у множині: у Речі Посполитій і Російській імперії з'їзди шляхти в певний час і в певному місці, на яких укладалися умови купівлі-продажу й оренди маєтків та різних кредитних операцій. Найважливіші з другої половини XVI ст. відбувались у Познані, пізніше в Кракові, Львові, Дубні (з 1774) і Києві (з 1798).

Конфедерація - у давній Польщі, а потім у Речі Посполитій союз шляхти у масштабі всієї країни або її частини (наприклад, окремого воєводства), що виникав у надзвичайній політичній ситуації - після смерті короля, у випадку зовнішньої загрози, в обороні прав короля або шляхти тощо. Нею керували маршалки, обрані на т. зв. генеральному колі більшістю голосів. Коли к. досягала своєї мети або, навпаки, була придушена, її розпускали, при чому акт її скликання спалювали публічно. У словнику згадуються: Тишовецька 1655 p., організована для боротьби зі шведською навалою, Ґоломбська 1672 р. - для захисту короля Міхала Корибута від прагнень профранцузького табору здійснити його детронізацію, Тарноґродська 1715 р.- проти внутрішньої політики Авґуста II, передусім зловживань і перебування саксонських військ у Польщі, Дзіковська 1734 р. - для захисту Станіслава Лєщинського, обраного королем, проти незаконної коронації Авґуста III, Радомська 1767 p. - проти реформ перших років панування Станіслава Авґуста, Барська 1768-72 pp. - для оборони шляхетських привілеїв, католицької віри і насамперед незалежності Речі Посполитої від втручання Росії в її внутрішні справи, Торговицька 1792 р. - проти демократичної Конституції 3 травня й реформ, для відновлення в Речі Посполитій за допомоги Росії давнього ладу й порядків. Останні дві к. значно послабили Річ Посполиту та призвели до її поділів.

Конюший - земський уряд у давній Польщі і в Речі Посполитій. Існував уже за перших польських правителів з династії Пястів. Опікувався князівськими стайнями. З часом став номінальним почесним. У Короні занепав уже в XV ст., у Литві ввійшов до земської ієрархії (20-е місце).

Королівщина - (королівський маєток) - земельний маєток, підпорядкований безпосередньо королю.

Корона - загальновживане скорочення від назви Корона Королівства Польського (Corona Regni Poloniae); назва об'єднаної польської держави, яка вживалася від поч. XIV ст. до поділів Речі Посполитої.

^ Костьол - назва католицького храму (переважно в польській і українській традиції).

Крайчий - 1. Двірський уряд у давній Польщі та в Речі Посполитій, з часом став номінальним почесним. Разом зі стольником готував королівські учти. Головним обов'язком було краяти під час бенкету м'ясо, першим куштувати його та подавати королю з надзвичайними церемоніями. 2. Земський номінальний почесний уряд у Литві, в ієрархії останній (23-е місце).

Креси - (пол. «kresy» - укр. «окраїни, прикордонна зона») - назва прикордонних східних і південно-східних теренів Речі Посполитої в XVII-XVIII ст. Поляки ще навіть у XX ст. називали своїми «кресами» всі українські, литовські та білоруські землі, які входили до давньої Речі Посполитої.

Легітимуватись - у Російській імперії бути особисто зарахованим до

дворянського стану. Згідно з указами Катерини II польська шляхта була зрівняна у правах з російським дворянством, однак мала ще довести приналежність до цього стану. Підтвердження дворянства розглядалося губернськими дворянськими депутатськими зібраннями, до яких входили депутати від кожного повіту на чолі з губернським маршалком шляхти. Вони видавали документ про затвердження роду в дворянстві (легітимація) та вели губернські дворянські родовідні книги.

Ловчий - 1. Земський номінальний почесний уряд. В ієрархії Корони посідав 10-е місце, Литви - 18-е. 2. Особа, що провадила в поміщиків полювання.

Люстрація - у Речі Посполитій періодичний опис (перепис, ревізія) замків із приналежними до них землями, староств (у разі пожалування одній особі після іншої), воєводств або всіх королівщин (генеральна л.) для з'ясування їхнього загального стану та прибутковості.

Магазин - приміщення для зберігання запасів харчування, боєприпасів і т. ін.; комора, склад.

^ Маршал двору - один із вищих придворних чинів у Російській імперії та багатьох європейських країнах. У Росії прирівнювався за табелем про ранги до цивільних і військових чинів 2-го кл.

^ Маршалківський суд - див. великий маршалок.

Маршалкова - дружина маршалка.

Маршалок - 1. Назва виборного голови деяких інституцій (сеймику, посольської ізби, трибуналу, Постійної ради) і конфедерацій. 2. Найвищий військовий ступінь у Польщі після 1918 р.

^ Маршалок двору - у Речі Посполитій уряд на приватних дворах.

Маршалок шляхти (предводитель дворянства) - у західних губерніях Російської імперії керівник місцевого дворянського самоврядування, голова дворянства окремого повіту або губернії. Посада з'явилася 1766 p., коли Катерина II наказала дворянам кожного повіту обрати предводителя для керівництва виборами депутатів у комісії та на випадок інших вимог верховної влади. За законом «Учреждение о губерниях» 1775 p. дворянство кожної губернії організовувалося в товариства з правами юридичної особи. Губернський м. ш. посідав перше місце після губернатора і мав право в усіх справах, що торкалися дворянства, зв'язуватися безпосередньо з губернатором і міністром внутрішніх справ. Повітові м. ш. не підлягали губернському, а діяли в справах свого повіту самостійно. М. ш. завідували внутрішніми справами дворянського товариства, як представники стану входили до різних комісій та присутствій. До Січневого повстання м. ш. обиралися на 3-річний термін на повітових і губернських дворянських з'їздах (т. зв. зібраннях), а кандидатуру губернського м. ш. затверджував імператор. Після 1863 р. в західних губерніях Російської імперії всі посади, які залежали від виборів дворянства, заміщалися за розпорядженням міністра внутрішніх справ.

^ Масон - послідовник масонства, член масонської ложі.

Масонство - релігійно-етичний рух, що виник на початку XVIII ст. в Англії, а згодом поширився у вигляді таємних товариств в інших країнах Європи. Має специфічну обрядовість і проповідує моральне самовдосконалення з метою мирного об'єднання людства в релігійній братській спільноті. Організаційно складається з лож.

^ Масонська ложа - відділення масонської організації.

Місія - 1. Важливе завдання, доручення тощо. 2. Центр діяльності католицького чи уніатського чернечого ордену для католизації місцевого населення.

^ Надвірний ловчий - у Речі Посполитій надвірний уряд. Перейняв обов'язки від великого ловчого.

Надвірний (коронний, литовський) маршалок - у Речі Посполитій надвірний уряд; заступник і помічник великого маршалка. Виконував обов'язки тільки за відсутності останнього. Традиційно після смерті великого маршалка отримував його уряд.

^ Надвірний підскарбій - надвірний уряд, затверджений у Короні 1504 p.; заступник великого коронного підскарбія, від 1775 р. - член сенату. Призначався завжди королем, платню отримував від нього, азі 775 р. - з державної скарбниці. Постійно перебував при королі. Управляв маєтками та прибутками короля, а від середини XVI ст. - і прибутками держави. У разі відсутності великого ко­ронного підскарбія або у випадку його смерті приймав на себе всі його обов'язки. Зберігав реєстри прибутків і видатків держави. Був головним адміністратором усіх господарських справ королівського оточення, зокрема видавав платню придворним, у зв'язку з чим провадив реєстри придворних, у яких нотував як їхні заслуги, так і похибки. Мав невелику канцелярію з нотаріусами, призначеними королем або великим підскарбієм. У Литві був власний підскарбій, який управляв столовими маєтками короля в цій частині Речі Посполитої. Окремого підскарбія мав і двір королеви.

^ Надвірний радник - цивільний чин 7-го кл. у дореволюційній Росії.

Ординат - власник маєтку, який становить ординацію.

Ординація - великий маєтковий комплекс на засадах майорату, який не підлягав поділу і передавався в спадщину цілковито лише одному зі спадкоємців. О. чи її окремі частини не можна було дарувати, продавати, віддавати в заставу чи оренду.

Ордонанс - припис, положення.

Офіціаліст - службовець в адміністрації приватного маєтку.

Пауліни - католицький чернечий орден, заснований 1250 р. в Угорщині блаженним Евзебієм з Естергома, затверджений 1308 p.; має статут св. Августина. Повна назва - Орден святого Павла, першого пустельника (Ordo Sancti Pauli Primi Eremitae). П. діяли в багатьох країнах Європи, зокрема з 1382 р. і в Польщі.

Підканцлер - уряд центральної адміністрації. У Польщі виник у XII ст., у Литві - 1504 р. Був заступником (але не підлеглим) канцлера, рівним йому за рангом. Керував т. зв. меншою державною канцелярією, рівною більшій, якою завідував канцлер. Між ними не існувало поділу компетенцій, обидва урядники були тісно пов'язані. П. розпоряджався меншою королівською печаткою, ставив її на документах, які виходили з його канцелярії. За відсутності канцлера провадив асесорський суд. Був одним з 5 (поряд з великим коронним маршалком, надвірним маршалком, канцлером і підскарбієм) найвищих державних урядовців і належав до «міністрів». Складав присягу на вірність королю й Речі Посполитій.

Підкоморій - 1. Надвірний уряд у Речі Посполитій, існував у Польщі вже в XIII ст., у Литві з кінця XV ст. У двірській ієрархії був першим після надвірного маршалка. Керував королівським двором. Забезпечував особисту безпеку короля й опікувався його апартаментами, очолював королівських слуг і придворних, визначених для обслуговування короля, за відсутності маршалків готував аудієнції іноземних посланців. Через нього йшли всі прохання до короля. Мав також дбати про моральність при дворі, вважався охоронцем добрих звичаїв. Як під час подорожей, так і під час воєнних походів був найближче до короля, також асистував йому в сеймі та на судових засіданнях. Мав ве­личезні можливості впливу на короля. Символом уряду був позолочений ключ, який король вручав після присяги. 2. Земський судовий уряд у Речі Посполитій, у Короні посідав 1-е місце, у Литві 3-є. Провадив т. зв. підкоморський (інакше межовий) суд, який вирішував межові суперечки між землевласниками. У рамках судового розгляду встановлював межі і наносив їх на малу, завіряючи своїм підписом. Мав окрему канцелярію, в якій усі справи вписувалися до т. зв. підкоморських книг. Після його смерті ці книги передавалися до місцевого земського суду. Мав осіло мешкати на тій території, де виконував свої функції. Якщо він був однією із сторін у межовій суперечці, його справу провадив п. із сусідньої землі або повіту. На українських землях, приєднаних до Росії в XVII ст. та після II поділу Речі Посполитої (1793), уряд п. зберігся. Тут він з часом почав називатися межовим суддею.

^ Підконюший (коронний, литовський) - у давній Польщі та Речі Посполитій надвірний уряд; заступник і помічник конюшого.

Підловчий - у Речі Посполитій надвірний уряд; заступник ловчого.

Підстароста - у Речі Посполитій гродський уряд; один із заступників і намісників гродового старости. Призначався останнім. Офіційно мав виконувати вироки гродського суду й обов'язки старости (отримуючи заразом і його права) у разі його відсутності, хвороби або смерті, однак часто і через його небажання виконувати свої обов'язки. За законом мав бути шляхтичем, осілим у тій землі, де виконував службові функції. Заборонялося поєднувати цей уряд з будь-яким земським. У Литві в земській ієрархії посідав разом з підвоєводою 11-е місце.

^ Підстолій (коронний, литовський) - 1. У давній Польщі та в Речі Посполитій надвірний уряд. Початково був заступником стольника, за часів Речі Посполитої став номінальним почесним. У Литві з'явився 1569 p. одразу ж як номінальний почесний. При дворі королеви теж існував як номінальний почесний. 2. У Речі Посполитій земський почесний номінальний уряд. Посідав у земській ієрархії Корони 8-е місце, Литви - 9-е.

Підчаший - 1. У давній Польщі та Речі Посполитій надвірний уряд. Під час королівських учт дбав про вчасне подання напоїв, вручав наповнені кубки королю, спершу сам куштуючи напій, подавав десерти. З часом разом з пивничим управляв королівськими пивницями, а також наглядав за обслугою, яка готувала королю напої. Відав прянощами, у той час дуже дорогими. Згадується в джерелах уже на поч. XIII ст. 2. У Речі Посполитій земський номінальний почесний уряд. У земській ієрархії Корони посідав 6-е місце, Литви - 14-е.

Пленіпотент - уповноважений у майнових справах.

^ Пожиттєве володіння (доживоття) - володіння по кінець життя (староством, маєтком чи його частиною). П. в. між подружжям зазвичай оформлювалося в судових актових книгах. За ним чоловік (дружина) отримував після смерті дружини (чоловіка) записані йому маєтності у володіння до кінця життя. Іноді оформлювалося взаємне п. в., коли чоловік і дружина одночасно записували один одному свої маєтки на випадок смерті. Після смерті пожиттєвого власника (або за його відмови від п. в.) маєтності переходили до спадкових власників.

^ Польний (коронний, литовський) гетьман - у Речі Посполитій військовий уряд, який походив з поста командувача поточної оборони. Вперше з'явився в Короні 1559 р., у Литві - дещо пізніше. Від 1717 р. був платним. У XVI- на початку XVII ст. призначався в разі потреби, потім - постійно. Був заступником великого гетьмана, за його відсутності чи за його дорученням командував війсь­ком. Від 1768 р. засідав у сенаті.

^ Польний (коронний, литовський) обозний - у Речі Посполитій військовий уряд. Компетенції точно не відомі. Ймовірно, був при пальному гетьмані.

Польний (коронний, литовський) писар - у Речі Посполитій військовий уряд, виник, імовірно, бл. 1570 р. Належав до штабу великого гетьмана і відповідав за військову адміністрацію: огляд війська, облік особового стану, виплату війську платні. Також контролював забезпечення збройних сил і якість озброєння. Після командувачів поточної оборони перейняв інспекцію замків на Поділлі й Київщині. При вступі на посаду складав присягу. Функції п. п. перебрали на себе 1764 р. військові комісії, а від 1775 р. - Військовий департамент Постійної ради, однак їх зберегли як членів того департаменту. У 1790 р. п. п. були відновлені Чотирирічним сеймом у зв'язку зі збільшенням війська. Тоді вони отримали завдання провести інспекцію всіх військових частин у країні, а заразом і звання ген.-лейтенантів, найвище з тодішніх.

^ Польний (коронний, литовський) стражник - у давній Польщі і в Речі Посполитій платний військовий уряд, виник на поч. XVI ст. Мав наглядати за безпекою східних кордонів держави, що з часом збіглося в основному з функціями великого стражника.

^ Посполите рушення - організація збройних сил у давній Польщі, а потім у Речі Посполитій - загальна мобілізація шляхти на час війни. За ухилення від участі в ньому шляхтичу загрожували конфіскація маєтків, баніція та інфамія. З появою постійного війська поступово втрачає своє значення. Як інститут проіснувало до 1794 p., проте в XVIII ст. до нього практично не вдавалися.

^ Постійна рада - найвищий орган виконавчої влади в Речі Посполитій, створений 1775 р. Склад: 18 послів, 18 сенаторів, 5 міністрів під керівництвом короля. Міністри очолювали департаменти: іноземних справ, поліції, військовий, правосуддя і скарбовий. П. р. звітувала раз на 2 роки перед сеймом. Ліквідована Чотирирічним сеймом 1789 p., відновлена гродненським сеймом 1793 p., діяла до кінця існування Речі Посполитої.

^ Поточна оборона - постійне наймане військо, яке стерегло південно-східні окраїни Корони та захищало їх від наїздів татар, волохів і турків. Існувало від бл. 1400 р. до бл. 1564 p., коли було впроваджено кварцяне військо, а командувача п. о. (як правило, їх було кілька) змінив пальний гетьман.

^ Право «liberum veto» - принцип обов'язкової одностайності при прийнятті сеймових ухвал, коли окремий посол міг не допустити до прийняття рішення сейму. «Liberum veto» (лат.) - «вільне вето».

Примас - ґнєзненський архієпископ. Сан та інституція п. походять з першої третини XV ст. Після утворення Львівського архієпископства (1412), другої поряд з Ґнєзненською католицької митрополії в Польщі, на підкреслення верховної ролі ґнєзненського архієпископа в церковній ієрархії він отримував цей титул (уперше 1417 р. від церковного собору). Церковна юрисдикція п. охоплювала Корону й Литву, за винятком Вармінського єпископства, підпорядкованого безпосередньо Римові. Він був другою особою в державі після короля і вважався його неофіційним заступником, мав величезний політичний вплив. На час безкоролів'я ставав офіційним главою держави (interrexa) і готував елекцію. Оголошував новообраного короля і здійснював його офіційну номінацію, мав право коро­нації короля та королеви. Крім того, мав право скликати сейм і збирати на приватні наради сенат за відсутності короля. Примасу підпорядковувалися католицькі та світські (з 1773) навчальні заклади, від 1776 р. він був головою Комісії національної освіти. Також утримував власний, рівний королівському двір з такими ж надвірними урядниками.

^ Причет - в уніатській церкві служителі культу при окремому храмі.

Пріор - у католицькій церкві настоятель чоловічого кляштору.

Провінція - 1. Одиниця адміністративного поділу в деяких державах. 2. У католицькій церкві територія, на якій є кілька дієцезій, що підлягають митрополиту, або кілька монастирів одного ордену, що підлягають провінціалу. 3. Віддалена від центру територія, місцевість; периферія.

Регімент - у Речі Посполитій полк найманого війська.

Регіментар - у Речі Посполитій високий військовий уряд. Призначався в разі необхідності королем на обмежений час або як заступник відсутнього гетьмана, або для конкретної операції. На той період мав права гетьмана.

Ротмістр - 1. Одне з найдавніших (від XV ст.) польських офіцерських звань; командир пішої роти або кінної хоругви. 2. У дореволюційній Росії офіцерський чин у кавалерії, що відповідав чинові капітана в інших військах.

Сейм - 1. Т. зв. вальний (тобто загальний) - представницький з'їзд шляхти в давній Польщі, а потім у Речі Посполитій. Від 1493 р. почав діяти в складі двох палат - сенату та посольської ізби. Відтоді став найвищим законодавчим органом. Коли за часів короля Зиґмунта І король був визнаний одним із сеймових станів поряд із сенатом і посольською ізбою, с. став найголовнішою інституцією в державі. Він приймав закони, ухвалював податки, ратифікував мирні договори. Без згоди с король від 1576 р. не міг розпочинати війну, а з 1633 р. - навіть збільшувати військо. Ріст впливу магнатства, помилкова політика королів, занепад політичної культури шляхти призвели до зменшення результативності с і навіть їхнього зриву через використання послами права liberum veto. Щоб не допустити зриву, у надзвичайній ситуації с організовувався в конфедерацію і приймав рішення більшістю голосів, однак у XVIII ст. скликання такого с вимагало згоди Росії. С. отримував назву в залежності від мети скликання, зокрема конвокаційний сейм скликався (від 1572) після звільнення монаршого трону для визначення дати елекції та вирішення нагальних питань, елекційний - для елекції, пацифікаційний - для встановлення порядку під час заворушень шляхти чи громадянської війни, екзекуційний (див. екзекуція королівщин). Деякі с ввійшли в історію під власними назвами, зокрема Німий - одноденний (Варшава, 1.II. 1717), метою якого було остаточне завершення конфлікту між королем Августом II і учасниками організованої проти нього Тарногродської конфедерації. Див. також Чотирирічний сейм, сеймовий суд. 2. Найвищий представницький законодавчий орган у Польщі в 1919-1939 pp.

Сеймик - у Речі Посполитій з'їзд шляхти землі, повіту (повітовий а), воєводства (воєводський) чи провінції (генеральний) як орган місцевого шляхетського самоврядування та основна форма участі шляхетського стану в політичному житті держави. С. походили зі середньовічних віч, сформувалися на рубежі XIV і XV ст. у Великопольщі, а потім в інших частинах Корони остаточно в другій половині XVI ст. С. провадив маршалок, який обирався з прибулої шляхти. Участь у с була добровільною. С. скликалися для вирішення важливих питань, назву отримували залежно від мети скликання, зокрема на передсеймовому с обирали послів на сейм та ухвалювали для них інструкції, на елекційному - обирали кандидатів (що пізніше затверджувалися королем) на вільні уряди підкоморія, земського судді, земського підсудка та земського писаря, на господарському вирішували фінансові питання й обирали депутатів до Скарбового трибуналу, на депутатському обирали депутатів до Коронного трибуналу, на реляційному - посли на сейм складали звіт про свою сеймову діяльність. Воєводський с скликався воєводою (на підставі спеціального королівського універсалу) для вирішення важливих питань у межах воєводства, зокрема щодо збору місцевих податків, розпорядження надходженнями з них, обрання послів на сейм. Завданням генерального с були консультації та узгодження позицій перед вальним сеймом. У Короні найчастіше с охоплювали одне воєводство, у Великому князівстві Литовському - один повіт.

^ Сеймовий суд - у Речі Посполитій королівський суд, який розглядав справи проти вищих державних осіб і продажних суддів, про образу короля і державну зраду, а також апеляції в найсерйозніших злочинах, здійснених шляхтою. У ньому судив король разом із сенатом і представниками посольської ізби (спершу 8, потім 24, а від 1776 р. - 30). З 1776 р. за статутом діяв 2 роки при 6-тиж-невій каденції. Збирався в місці перебування короля. Суддів для нього з сенату призначав король, а з посольської ізби -маршалок сейму.

Секвестр - заборона, накладена органами державної влади на користування приватним майном.

Сенат - 1. У давньому Королівстві Польському, а потім у Речі Посполитій вища палата сейму (у 1 знач.), т. зв. другий сеймовий стан. Виник з давньої королівської ради, включав сенаторів духовних (архієпископи, єпископи) і світських (воєводи, каштеляни, великий маршалок, канцлер, підканцлер, надвірний маршалок). Склад с був пожиттєвий. До компетенцій с належали, зокрема, законодавча ініціатива та ухвала проектів законів, що виходили з посольської ізби. 2. У Польщі в 1919-39 pp. вища палату сейму (у 2 знач.). До 1935 р. повністю обирався на виборах, за Консти­туцією 1935 р. третю частину його складу призначав президент, а решта обиралась на виборах. 3. У Російській імперії - найвища судово-адміністративна установа.

Скарб (коронний, литовський) - 1. У давній Польщі, а потім у Речі Посполитій державна скарбниця. 2. Коштовності, гроші, цінні речі.

Скарбник - 1. У Речі Посполитій земський почесний номінальний уряд, у земській ієрархії Корони посідав 15-е місце, у Литві - 17-е. 2. Особа, що відає коштами й цінними паперами в державних установах і громадських організаціях.

^ Скарбовий писар - у Речі Посполитій надвірний уряд; безпосередній співпрацівник надвірного підскарбія. У Короні було два с. п. (духовний і світський), у Литві - три. Основним обов'язком с. п. було влаштування скарбових справ за дорученням короля або підскарбія, у зв'язку з чим повинні були постійно перебувати при дворі.

^ Скарбовий трибунал - суд, який розглядав справи, пов'язані зі скарбом. Утворений у Короні 1613 р. (із сеймової Скарбової комісії, яка існувала з 1591 р.) з центром у Радомі (поточна назва - Радомський). Ліквідований 1764 p., коли його функції перейняли новостворені Скарбова і Військова комісії. Паралельно існував с. т. у Литві з центром у Гродні й Мінську. С. т. складався з депутатів, які від 1699 р. називалися комісарами, обиралися на сеймиках, присягали й отримували платню зі скарбу; очолювали його маршалок, обраний зі світських осіб, і президент, обраний із духовних осіб.

Староста - 1. У Польщі в 1918-39 pp. урядовець, що очолював староство. 2. У Західній Україні (до 1939) голова (начальник) повіту. Див. також генеральний староста, гродовий староста, негродовий староста.

Староство - у давній Польщі та в Речі Посполитій компактна державна територія землі, повіту, гроду чи кількох гродів, яку король надавав окремим своїм підданим зі шляхетського стану в управління (т. зв. гродове староство, див. генеральний староста, гродовий староста) або (з XVI ст.) у державу (т. зв. негродове староство, див. негродовий староста). Ця система, впроваджена за чеським взірцем на рубежі XIII-XIV ст. у Великопольщі, пізніше охоплювала всю Річ Посполиту й існувала аж до її поділів.

Стольник - 1. Надвірний уряд у давній Польщі та Речі Посполитій. Мав разом з крайним готувати королівські учти, накривати стіл, керувати подаванням страв. 2. Земський почесний номінальний уряд у Речі Посполитій, в ієрархії Корони 5-й, в Литві - 8-й.

^ Трибунал (Коронний, Литовський) - у Речі Посполитій найвищий шляхетський суд, який розглядав апеляції на цивільні та кримінальні справи земських, гродських і підкоморських судів. У Короні створений 1578 p., у Литві - 1581 р. Засідав восени і взимку для Великопольщі в Пьотркуві, весною і влітку для Малопольщі в Любліні (від 1590 р. розглядав також справи шляхти українських воєводств). Для Литви збирався у Вільні, Новогродку й Мінську, деякий час і в Гродні. У 1764 р. Коронний т. було розділено на малопольський, з центром у Любліні та Львові, і великопольський, з центром у Пьотркуві, Познані або Бидґощі, однак 1775 р. повернуто попередню структуру. Т. утво­рювався з депутатів, які складали присягу: 27 світських представників шляхти, які обиралися на рік під час сеймиків по одному або двох від кожного воєводства, на чолі з маршалком (у 1 знач.), і 6 духовних на чолі з президентом. У 1791 р. т. було розділено на дві палати, т. зв. вищу та нижчу ізби, і ліквідовано пост маршалка (головувати мав по черзі один з депутатів).

Тринітарії - католицький чернечий орден, заснований 1198 р. для викупу полонених у мусульман св. Йоаном де Мафа та пустельником Феліксом де Валуа. Повна назва - Орден Пресвятої Трійці (Ordo Sanctissimae Trinitatis). З XIII ст. розгорнув будівництво своїх кляшторів у багатьох країнах Європи. У Речі Посполитій з'явився в 1685 p., діяльність обмежувалася східними землями. Його кляштори, які після поділів Речі Посполитої опинилися в межах Російської імперії, були скасовані після Листопадового або Січневого повстань.

Універсал - у давній Польщі і в Речі Посполитій указ або грамота до загального відома про важливі події або з розпорядженнями господарського чи адміністративного характеру. Спочатку у. видавалися лише королем, зокрема скликали посполите рушення, сейми, сеймики. Пізніше видавалися також високими урядовцями (гетьманами, воєводами, примасами), державними інституціями (найчастіше сеймами), конфедераціями, повстанцями.

Уряд - 1. Посада, пост у давній Польщі та Речі Посполитій - державний та приватний (при дворах магнатів). Державні ділилися на гродські, земські, двірські та центральні (сенаторські). Багато з них були пожиттєвими, деякі (передусім пов'язані зі збором мита та податків) можна було здавати в оренду. З кінця XV ст. на державні у. мала право лише шляхта (до 1496 р. і міщани). Вони повинні були надаватися заслуженим достойним людям, віком не молодшим 23 років, не іноземцям. Кандидати на регіональні у. мали бути осілими у воєводстві, де їх отримували. Існував також певний майновий ценз. Однак у багатьох випадках більшість вимог була чисто теоретичною і не виконувалася, зокрема частішали випадки торгівлі у, а в XVIII ст. це вже стало правилом. Гродські урядники підпорядковувалися гродовому старості. Серед земських урядників принцип підпорядкування не діяв (за винятком земського підсудка, підпорядкованого земському судді). Ті земські урядники, які дійсно виконували певні функції (а не були просто почесними номінальними), мали для них власних людей. До ієрархії земських у., встановленої на сеймі 1763 р., у Короні входило 15: підкоморій (у 2 знач.), гробовий староста, хорунжий, земський суддя, стольник (у 2 знач.), підчаший (у 2 знач.), земський підсудок, земський підстолій, чесник, ловчий, войський більший, земський писар, мечник, войський менший, скарбник. У Литві в земську ієрархію були включені і гродські у. - загалом їх було 23: цівун, маршалок, підкоморій, гродовий староста, хорунжий, земський суддя, войський, стольник, підстолій, земський писар, підвоєвода або підстароста, гродський суддя, гродський писар, підчаший, чесник, городничий, скарбник, ловчий, мечник, конюший, обозний, стражник, крайчий. Крім того, кожне воєводство мало свою ієрархічну специфіку. Наприклад, у Волинському та Брацлавському воєводствах на середніх щаблях була змінена черговість. Двірські уряди ділилися на 2 групи: надвірні та у. двору. Перші належали до безпосередньої обслуги короля, останні дбали про функціонування королівського двору. Литовські урядники (введені 1569 р.) виконували свої обов'язки, коли двір перетинав кордон Великого князівства Литовського. Окремих урядників з такими ж самими функціями, як і при королі, мав двір королеви. Король призначав сенаторські, двірські та вищі церковні у. Лише великі й польні гетьмани та канцлери обиралися на сеймі, а в разі смерті котрогось з них пост залишався вільним до наступного сейму. На деякі земські у. кандидати обирались на сеймиках, але затверджувалися теж монархом. Багато у. були пожиттєвими, коли позбавити у. можна було, лише довівши державну зраду. Натомість можна було перемістити урядника на інший, щонайменше рівнозначний пост. Деякі у. були фіктивними: коли в середині XVII ст. Польща втратила східні території і перестали існувати Смоленське (1654), Венденське, Парнавське, Дерптське (1660) та Чернігівське (1667) воєводства, було збережено всю їхню адміністрацію з повною ієрархією земських у. аж до кінця Речі Посполитої. Причиною такого дивного явища була загальна думка, що у. доповнює шляхетство і дає підставу для пошани в суспільстві. З огляду на те, що кількість шляхти в Польщі значно переважала кількість у., користувалися попитом навіть фіктивні у. й титули. Більшість земських урядників взагалі не отримувала постійної платні. Для деяких урядників центральної адміністрації і скарбових сейми почали призначати постійну платню з державної скарбниці з кінця XVII ст., однак постійною вона стала лише 1775 р. У найкращому становищі були старости, які жили з прибутків староства, збирачі мита й податків. Судові урядники отримували частину судових оплат, а канцелярські - частину канцелярських оплат та подарунки клієнтів. 2. Найвищий виконавчий та розпорядчий орган державної влади, який здійснює управління державою; члени такого органу. 3. Правління міста в Польщі. Очолює міський у. бурмістр або президент (у містах з населенням понад 100 тис).

Фамілія - назва магнатського політичного табору в Речі Посполитій, на чолі якого стояла родина Чарториських. До нього входили представники родів, пов'язаних родинними узами з Чарториськими (звідси й назва табору). Виник за панування Августа II; прагнув здобути владу в країні та провести прогресивні реформи.

Фільварок - у Речі Посполитій, західних губерніях Російської імперії і в незалежній Польщі перед І світовою війною назва приватного рільничого або рільничо-скотарського господарства, що виробляло продукцію переважно для збуту й управлялося безпосередньо власником або його уповноваженим. Фільваркове господарство спиралося спершу на панщину, а після ліквідації кріпосного права - на найману робочу силу.

^ Формулярний список - у Російській імперії головний документ службового стану кожного чиновника і військовослужбовця. До нього вносилися дані про вік, походження, віросповідання, чин, стан майновий (кількість селян і назви маєтків, що йому належать) і сімейний (з ким одружений, якщо є діти, то якого віку, як звати, де проживають), перелік навчальних закладів, де навчався, та установ, де працював, з поясненням обставин, через які був звільнений або переведений на інше місце. Обов'язково до ф. с вносилися примітки про нагороди, штрафи, арешти.

Францисканці - католицький чернечий орден, заснований в Італії 1209 р. св. Франциском Ассізьким. Повна назва - Орден братів менших францисканців. З XIII ст. ф. розгорнули широку місіонерську діяльність у багатьох країнах світу. В Україні з'явилися в XIV ст. їхні кляштори, які після поділів Речі Посполитої опинилися в межах Російської імперії, були скасовані після Листопадового або Січневого повстань.

Фундація - 1. Інституція, фінансовою основою якої є фундуш. 2. Пожертвування чого-небудь на суспільно-корисні цілі; надання, запис.

Фундувати - засновувати, закладати; жертвувати кошти на заснування чого-небудь.

^ Фундуш - грошові засоби, виділені приватною особою (фундатором) на певну мету, зазвичай наукову, культурну, добродійну, релігійну.

Хоругва - у Речі Посполитій військова одиниця у кавалерії.

Хорунжий - 1. У Речі Посполитій земський почесний номінальний уряд у кожному воєводстві. Обов'язком х. було носити королівську хоругву, коли монарх перебував у цій місцевості, виступати з хоругвами воєводства, землі чи повіту під час королівського похорону або під час війни, супроводжуючи посполите рушення. У земській ієрархії в Короні посідав 3-є місце, в Литві - 5-е. 2. У Речі Посполитій військове звання. 3. Військове звання у Війську Польському, середнє між старшим сержантом і підпоручиком. 4. У дореволюційній Росії перший офіцерський чин у козачих військах, відповідний корнету {у кавалерії) і підпоручику (у піхоті). Див. також великий хорунжий.

Церемоніймейстер - придворний чин у Російській імперії та багатьох європейських країнах, прирівнювався за табелем про ранги до цивільного чину 5-го кл. Наглядав за виконанням церемоніалу й керував палацовими церемоніями.

Цистерціанці - католицький чернечий орден. Є відгалуженням Ордену святого Бенедикта (див. бенедиктинці) й використовує його статут. Заснований 1098 р. бенедиктинським монахом Робером, який створив перший кляштор ц. у Сіто (Франція); затверджений Папою Римським 1119 р. Повна назва - Орден цистерціанців (Ordo Cisterciensis). Реорганізований у XII ст. св. Бернардом Клервоським. У XIII-XIV ст. став одним з найвпливовіших. Кляштори ц. в Європі (бл. 700) були важливими культурними, науковими й медичними осередками, сприяли розвитку ремесел і сільського господарства. На рубежі XVIII і XIX ст. більшість кляшторів ц. на колишніх землях Речі Посполитої були ліквідовані.

Чотирирічний сейм - один з найвідоміших польських сеймів, який засідав у Варшаві 6.Х. 1788-29.V.1792. Щоб не допустити використання послами права liberum veto, організувався в конфедерацію. На сеймі боротьба точилася між трьома основними угрупованнями: т. зв. патріотичним табором, який прагнув реформ і розриву з Росією (на чолі з І. Потоцьким і А. Є. Чарториським), двірським (на чолі з королем Станіславом Августом), який виступав за реформи без розриву з Росією, і завзятими противниками реформ (на чолі з Ф. К. Браніцьким). Перші два табори поступово прийшли до співпраці. На сеймі було, зокрема, ухвалено збільшити військо, ліквідувати Постійну раду, піднести оподаткування королівщин і позбавити безземельну шляхту права участі в сеймиках, розширено права міщан, ліквідовано заборону шляхті на торгівлю та ремесло, скасовано юридики. Найважливішим досягненням Ч. с була Конституція 3 травня.

Шляхта - у давній Польщі і в Речі Посполитій привілейований суспільний стан феодальних земельних власників, які мали спадкові права та привілеї. Виникла в Короні в XIV-XV ст. з рицарства. У XV-XVI ст. стала правлячою верствою, ініціатором адміністративних, господарських і культурних реформ у Короні, а потім і в Речі Посполитій. Перед поділами Речі Посполитої становила в ній бл. 10% населення. Основою її домінуючої позиції в суспільстві були, зокрема, спадкове володіння землею, особиста недоторканість, свобода від податків та митних виплат, юрисдикція над кріпаками (до ліквідації кріпосного права), доступ до всіх світських і духовних постів та урядів. Головним обов'язком ш. була служба в посполитому рушенні. Початково перехід до цього стану відбувався через родинні зв'язки, набування землі або через доведення шляхетства свідками в суді. Від 1346— 1347 pp. силою статутів Казимєжа Великого до ш. належали ті, хто мав обох батьків зі шляхетського стану і народився від шлюбного зв'язку. Від 1535 р. шляхетство (після 20 років праці - спадкове) отримували професори Краківської академії. Пізніше до ш. можна було ввійти через спадкове отримання (т. зв. нобілітацію), усиновлення (до 30-х років XVIII ст.) та індигенат (надання шляхетства іноземцям). У шляхетському стані існували групи: магнатство та заможна ш., яким належали численні ключі й волості (у 1 знач.), середня ш., яка володіла (спадково чи на правах оренди) одним або кількома селами, та дрібна ш., яка ділилася на колокаційну (власників частин села), загродову і безземельну (т. зв. голота).


*Складено за:

  1. Encyklopedia powszechna S. Orgelbranda. - Т. 1-28. - W., 1859-1868.

  2. Słownik historii Polski / Pod red. J. Maciszewskiego. - W., 1997.

  3. Wielka encyklopedia powszechna ilustrowana. - Seria 1. - T. 1-48. - W., 1890-1912; Seria 2.- T. 1-6. - W., 1903-1904; Seria 3. -T. 1. - W., 1904.

  4. Góralski Z. Encyklopedia urzędów і godności w dawnej Polsce. - W., 2000.

  5. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов, ред. В. Т. Бусел. - К., 2001.

  6. Довідник з історії України / За заг. ред. І. Підкови, Р. Шуста. - 2-е вид. - К., 2002.

  7. Колесник В. Відомі поляки в історії Вінниччини: Біографічний словник. – Вінниця, 2007.

  8. Энциклопедический словарь / Изд. Ф. А. Брокгауза и И. А. Ефрона: В 41 т., 82 кн. - СПб., 1890-1904.

  9. Універсальний словник-енциклопедія / Гол. ред. ради М. Попович. - К., 1999.

  10. Зашкільняк Л., Крикун М. Історія Польщі: Від найдавніших часів до наших днів. - Л., 2002.


1   ...   24   25   26   27   28   29   30   31   32

Поиск по сайту:



База данных защищена авторским правом ©dogend.ru 2014
При копировании материала укажите ссылку
обратиться к администрации
Уроки, справочники, рефераты