Гамова Г.І., Ковальова Т. В. Г18 Ділова українська мова й культура мовлення: Навч посіб




НазваниеГамова Г.І., Ковальова Т. В. Г18 Ділова українська мова й культура мовлення: Навч посіб
страница7/11
Дата01.02.2013
Размер1.15 Mb.
ТипДокументы
Смотрите также:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11
^

Міжмовна паронімія



Близькоспоріднені мови мають таку семантичну особливість: у нах є майже тотожні за звучанням слова , що позначають різні, навіть протилежні поняття. Наприклад: укр. устати (встати) – підійматись – рос. устать (уставать) – утомлюватися;

укр. строчка – дія « за значенням «строчити», ряд повторюваних ручних або машинних стібків», рос. строчка – «рядок»;

укр. калитка – гаманець, рос. калитка – хвіртка у воротях;

укр. вдача (удача) – риса характеру, рос. удача – везіння.

Недосконале опанування лексичним запасом обох мов може стати джерелом неправильного слововживання особливо коли йдеться про службові частини мови. Радимо звернути увагу на подані нижче відповідники прийменниково-іменникових сполучень російської й української мов:

Быть у власти – бути при владі; у входа – біля (коло) входу; у берега – при березі, біля (коло берега; у дороги – край дороги, при дорозі; у руля – за кермом; у рояля – за роялем; у мікрофона – перед мікрофоном; несмотря на обстоятельства – незважаючи на обставини; согласно закона – згідно з законом, відповідно до закону; около пяти слушателей – близько п’яти слухачів; из-за болезни – через хворобу.
^

Фразеологізми (мовні кліше) в діловому мовленні



Фразеологізми – це образні висловлювання, за будовою становлять собою стійкі нерозкладні, відтворювані словосполучення, значення яких не мотивується словами-компонентами вислову. Наприклад: замилювати очі – обманювати; тримати камінь за пазухою – виношувати підступні наміри; собаку з’їсти – набути досвіду тощо.

Можна помітити, що в деяких фразеологізмах одне зі слів є ніби ключем до розуміння всього вислову: розбити глек – посваритися, оскільки слово «розбити» має значення знищення, розтрощення цілого.

Активні фразеологічні висловлювання і в суспільно-політичній, офіційно-діловій сфері. Вони становлять собою «застиглі мовні формули», мовні кліше. Це стійкі словосполучення, що позбавлені образності, яскравості, емоційності і надають висловлюванню офіційності, певного шаблону: восени й узимку – “в осінньо-зимовий період”; хвилюватися – “відчувати стан занепокоєння”: вживати заходів, брати (взяти) участь, запобігати поширенню інфекції, аваріям; здобувати освіту, перемогу; набути досвіду; дістати виправдання; укладати угоду (договір, контракт); доходити (дійти) висновку; доводити до відома; завдавати шкоди, заслуговувати на увагу; обіймати посаду, порушити питання, клопотання, переважна більшість, надавати право (можливість), білет державної скарбниці, особа без певного місця проживання, залишитися в силі, накласти стягнення, оскаржити рішення і под.


Завдання 13. Знайдіть українські відповідники до слів іншомовного походження. Укажіть, чи завжди можлива однослівна заміна.

Апелювати, лімітувати, локальний, репродукувати, симптом, конвенція, сервіс, кредит, реєструвати, гриф, пролонгувати, менеджер.

Завдання 14. З поданих слів виберіть стилістично нейтральні.

Думка – гадка – мисль. Болото – багно – грязь – бруд. Чорногуз – лелека – бусол. Аби – щоб. Майдан – площа – плац – пляц. Ватра – вогнище – багаття – костер.

Завдання 15. Поясніть відмінність у значеннях російсько-українських омонімів.

Нарядный – нарядний, речь – річ, час – час, неделя – неділя, злодей – злодій, красный – красний, веселье – весілля.

Завдання 16. Запишіть 10 термінів з Вашого фаху, поясніть їх і введіть у речення.

Завдання 17. Випишіть із тексту мовні кліше.

Основними обов’язками державних службовців є: додержання Конституції України та інших актів законодавства україни; забезпечення ефективної роботи та виконання завдань державних органів відповідно до їх компетенції; недопущення порушень прав і свобод людини та громадянина; безпосереднє виконання покладених на них службових обов’язків, своєчасне і точне виконання рішень державних органів чи посадових осіб, розпоряджень і вказівок своїх керівників; збереження державної таємниці, інформації про громадян, що стала їм відома під час виконання обов’язків державної служби, а також іншої інформації, яка згідно з законодавством не підлягає розголошенню; постійне вдосконалення організації своєї роботи і підвищення професійної кваліфікації, сумлінне виконання своїх службових обов’язків, ініціатива і творчість в роботі.

Державний службовець повинен діяти в межах своїх повноважень. У разі одержання доручення, яке суперечить чинному законодавству, державний службовець зобов’язаний невідкладно в письмовій формі доповісти про це посадовій особі, яка дала доручення, а в разі наполягання на його виконанні – повідомити вищу за посадою особу.

Завдання 18. Знайдіть українські відповідники мовних кліше.

Первостепенное значение, по вашему усмотрению, подвергаться опасности, наводить справки, наверстать упущенное, меры по предостережению, за наличные деньги, к вашему сведению, к десяти часам, изо дня в день, до сих пор, ставить в известность, единовременное пособие, учредительное собрание, ущемлять права.

Завдання 19. Доповніть список одиниць мовного етикету:

а) звертання:

дорогий друже; панове; послухайте, будь ласка...

б) вітання:

доброго ранку; доброго здоров‘я; привіт...

в) прощання:

бувайте здорові; бувайте; на все добре...

г) прохання:

чи не могли б Ви; чи можу я прохати...; прошу допомогти мені...

д) подяки:

дуже вдячний за...; щиро дякую; велике спасибі...

е) заперечення, відмови:

на жаль, ні; ви помиляєтесь; це виключено; шкодую, але мушу відмовитися.

Завдання 20. Складіть речення із записаними у завданні № 19 мовними зворотами.

Завдання 21. У поданих синонімічних рядах визначте домінанту і слова, властиві офіційно-діловому стилю. Поясніть свій вибір. З виділеними словами складіть речення.

Преамбула, пролог, передслово, вступ, прелюдія, увертюра; перший, основний, головний, генеральний, магістральний, стрижневий, основоположний; допомагати, сприяти, підтримувати, підсобляти, протегувати; тямущий, здогадливий, кмітливий, штудерний; сьогоднішній, новий, новітній, новочасний, сучасний, теперішній, нинішній, модерний.

Завдання 22. З’ясуйте за словником значення поданих слів і поясніть, у яких випадках можливі помилки у їх використанні. Із виділеними словами складіть речення.

Ефективний – ефектний. Дослідний – дослідницький. Зумовлюватиобумовлювати. Напрям – напрямок. Поверховийповерхневий. Покажчикпоказник. Посібник – пособник. Приводити – призводити.


Морфологічні норми і ділова мова


Для розуміння поняття «морфологічна норма» необхідно з‘ясувати, що морфологія – це розділ граматики, у якому вивчаються форми словозміни (відмінювання слів за числами, відмінками, родами, особами тощо). Отже, морфологічні норми – це граматичні правила, що визначають закономірності творення і правопису форм слів різних граматичних класів.

Наприклад, правильною формою родового відмінка числівника п‘ятдесят буде п‘ятдесяти, а не п‘ятидесяти; а правильною граматичною формою родового відмінка множини іменника гривня буде гривень, а не гривнів.


Завдання 23. Запишіть іменники у формі давального відмінка однини. Зверніть увагу на наявність варіантів. Складіть речення з виділеними словами.

^ Студент, директор, хлопець, Сергій, Шевчук, товариш, лікар, Чернігів, брат, Бойко, водій, полковник, Віктор, заєць, Прокопчук, Харків, Григорій, стіл, пан, Крим, переможець, співак, службовець, економіст.

Завдання 24. Від поданих слів утворіть форми кличного відмінка. Складіть кілька речень, де було б виражено офіційне звертання.

Володимир Семенович, Ольга Петрівна, Сергій, юнак, шановний друг, пан майор, дід, Петриненко, Климчук, адвокат, президент, вчителька, голова зборів, доповідач, Лідія Леонідівна, пані Ярова, заступник директора, Артеменко Василь Федорович.

Завдання 25. Згадайте українські іменники шанобливого, увічливого звертання, які використовуються в офіційно-діловому стилі. Запишіть ці слова в називному й кличному відмінках однини і множини.

Завдання 26. Поясніть зміст поданих скорочень, запишіть їх повні відповідники. Зверніть увагу на правопис скорочень.

Вид-во, ін-т, акад., див., КБ, м.п., п., пров., проф., сел., т-во, ц.р., заст., см, рагс, НДІ, Мін‘юст.

Завдання 27. Здійсніть, де можливо, скорочений запис поданих слів і словосполучень. Запишіть 2-3 приклади вживання таких скорочень у реченні.

Академік, завідувач, лабораторія, номер, молодший, оригінал, річка, спільне підприємство, творче об‘єднання, товариство з обмеженою відповідальністю, університет, французький, хвилина, частина, у тому числі, Кабінет Міністрів України, громадянин, мікрорайон, вулиця, квартира, селище міського типу, пункти, Цивільний кодекс України, районний виконавчий комітет, адміністративне стягнення, національний, Європейське Економічне Співтовариство.

Завдання 28. Подані слова і словосполучення перекладіть українською мовою і запишіть скорочено.

Министерство иностранных дел, государственный стандарт, Главное управление государственного страхования, малое частное предприятие, общество с ограниченной ответственностью, акционерное общество закрытого типа, северо-восточный, в августе текущего года, пятница, подполковник.


Іменник у діловій мові


Іменник є тією частиною мови, яка часто виявляє варіантність граматичних форм.

Варіантні форми за ознакою роду існують лише в незначної кількості слів, до того ж ці варіанти чітко розмежовуються за стилями мовлення: у науковому, офіційно-діловому, публіцистичному стилях слова санаторій, плацкарт, секретар, лікар, професор – чоловічого роду, а в розмовному стилі можна знайти вживання цих слів як у чоловічому, так і в жіночому роді: лікарка, секретарка, прем’єрка тощо.

У ділових паперах часто доводиться вживати назви професій, посад, звань. За традицією ці назви є іменниками чоловічого роду: професор, лектор, лікар, учитель тощо. Коли такі слова позначають осіб жіночої статі, у мові виникають паралельні найменування, які мають різне звукове вираження в закінченнях: аспірант Мирна – аспірантка Мирна; лектор зупинилася на питанні–- лекторка зупинилася на питанні. Який же з подібних варіантів є правильним?

В офіційно-діловому і науковому стилях мовлення віддають перевагу іменникам чоловічого роду: директор дозволила (а не директорка). Крім того, в офіційних текстах слова синтаксично залежні від найменування посади чи звання в чоловічому роді, зокрема й тоді, коли мова йде про осіб жіночої статі: диспетчер Ковалівська дозволила; директор Мостова доповіла.

Слід уважно поставитися до вживання форм родового відмінка іменників чоловічого роду ІІ відміни, порівняймо: паспорта, прапора, але прогресу, банку, кредиту.

Що ж впливає на різні фонетичні (звукові) вираження закінчень родового відмінка – -а (-я), -у(-ю)? Залежно від лексичного значення, а також деяких морфологічних та акцентологічних характеристик ці іменники можуть мати закінчення -а(-я) і -у(-ю), наприклад, назви осіб, істот, термінів, матимуть закінчення -а(-я): оператора, власника, учня, сектора, об‘єкта, предмета, ступеня (наукового); назви ж дій, процесів, збірних понять, будівель тощо -у(-ю): аналізу, стилю, принципу, колективу, палацу.


^ Закінчення іменників чоловічого роду II відміни

у родовому відмінку однини


^ Закінчення -а (-я) мають:


а) назви осіб та істот, а також персоніфікованих предметів:

оператора, власника, учня, сніговика, суб’єкта, Мороза, робітника, студента;

б) назви конкретних обчислювальних предметів:

малюнка, портрета, конверта, диплома, предмета, об’єкта;

в) терміни, геометричні фігури та їх частини, елементи будови:

ступеня (наукового), радіуса, квадрата, перпендикуляра, сектора;

г) назви мір довжини, площі, об’єму, ваги, часу тощо:

метра, відсотка, літра, гектара, долара, місяця, тижня, але віку;

ґ) назви населених пунктів, міст:

Ужгорода, Павлограда, Парижа, Мілана, Рима, Дніпропетровська (але -у, -ю в складених назвах населених пунктів: Зеленого Гаю, Красного Лиману, Кривого Рогу);

д) назви річок, озер з наголошеним закінченням:

Дінця, Дністра, Сиваша (а також із суфіксами -ин, -ов, -ев, -єв;

е) назви тварин і дерев:

вовка, дуба, кілка, ясеня;

є) назви машин та їх деталей:

автомобіля, мотора, дизеля.


Закінчення -у, (-ю) мають:


а) назви речовини, маси, матеріалу: азоту, воску, асфальту, борщу, гіпсу, цукру, льоду, але хліба;

б) назви дій, процесів, абстрактних понять: рейсу, руху, аналізу, характеру, стилю, абзацу, принципу;

в) назви збірних понять, у тому числі назви кущових і трав’янистих рослин: ансамблю, атласу, гурту, колективу, кодексу, тексту, гаю, саду, барвінку, гороху, очерету;

г) назви будівель, споруд, приміщень та їх частин: вокзалу, ґанку, заводу, цеху, заліку, каналу, коридору, метрополітену, відділу, але: гаража, карниза, еркера, хліва, будинка;

ґ) назви установ, закладів, організацій: університету. комітету, штабу, палацу, клубу, театру;

д) назви танців, ігор: вальсу, волейболу, танцю,тенісу, але: гопака, козачка;

е) назви гідронімів з ненаголошеним закінченням: Дунаю, Бугу, Світязю, Нілу, Рейну;

є) назви держав, територій, островів, півостровів, гір: Донбасу, Криму;

ж) назви місця, простору, почуттів, процесів, станів, ознак, властивостей, явищ суспільного життя: лиману, лугу, майдану, світу, вогню, вітру, землетрусу, болю, гніву, авралу, бігу, екзамену, достатку, ідеалу, експорту, конфлікту, мінімуму, моменту, рейсу, ремонту, процесу, ритму, руху, сорту, спорту, способу, тарифу, шуму, але: ривка, стрибка.

з) назви термінів іншомовного походження, що означають фізичні або хімічні процеси:

аналізу, синтезу, ферменту, імпульсу, образу, електролізу;

літературознавчі терміни: журналу, альманаху, епосу, жанру, міфу, нарису, роману, сюжету;

й) складних безсуфіксних слів: вододілу, водопроводу, живопису, рукопису, трубопроводу, але: електровоза, пароплава;

і) переважна більшість префіксальних іменників (крім назв істот): виступу, випадку, вислову, відгуку, заробітку, запису, прибутку, прикладу, успіху, проводу.


Слід враховувати те, що багатозначний іменник може мати різні закінчення залежно від того, в якому значенні його вживають:


алмаза (коштовний камінь)

акта (документ)

апарата (прилад)

блока (частина споруди)

центра (середня частина чогось, точка, рівновіддалена від усіх точок кола: до центра кулі)


вала (деталь машини)

елемента (конкретна деталь)

інструмента (одиничне)

каменя (одиничне)

пояса (предмет)

рахунка (документ)

терміна (слово)

дзвона (предмета)

фактора (маклер)

  • алмазу (мінерал);

  • акту (дія);

  • апарату (установа);

  • блоку (об’єднання країн);

  • цетру (зосередження важливих і великих сил (наукового центру), адміністративне місто, у якому зосереджено управління районом, областю, республікою);

  • валу (насип);

  • елементу (абстрактне);

  • інструменту (збірне);

  • каменю (збірне, матеріал);

  • поясу (просторове поняття);

  • рахунку (дія);

  • терміну (строк);

  • дзвону (звучання);

  • фактору (чинник)


З числівниками 2, 3, 4 – іменники мають закінчення Н. множ.:

2, 3, 4 – брáти, сестрú, товаришí óзера, мóря.

Але іменники ч.р. 2 в. із суфіксом -анин- (-янин-) у поєднанні з цими числівниками мають форму Р.в. однини: ^ 3 харків’янина, слов’янина.

З півтора, півтори – Р. однини: півтора інтервала, півтори тонни.

Слід бути уважними до утворення форм Р.в. множ. іменників 2 відміни ч.р. Річ у тому, що в родовому відмінку множини означені іменники будуть мати такі закінчення: нульове; -ів (-їв): харків’ян; батьків, хазяїв. На наявність матеріально вираженого закінчення чи нульового впливатиме такий фактор: чи втрачатимуть іменники суфікс -анин-, -ин- у множині, чи ні. Якщо іменники з суфіксами -анин-, -ин- утрачають -ин- у множині, то в Р.в. множини в них буде нульове закінчення: громадянин – громадяни – громадян, якщо ж не втрачають, то буде закінчення -ів (-їв) грузин – грузини – грузинів, поляк – поляки – поляків.


^ Відмінювання прізвищ


чоловічі

жіночі

на -ов(а), -ев(а), -ин(а), -ін(а)

відмінюються

відмінюються




Н.

Лермонтов

Н.

Папаніна




Р.

Лермонтова

Р.

Папаніної




Д.

Лермонтову

Д.

Папаніній




З.

Лермонтова

З.

Папаніну




О.

Лермонтову

О.

Папаніною




М.

на Лермонтові

М.

на Папаніній

на -иши

відмінюються як прізвища на ов







Н.

Фединишин

Н.

Костишина




Р.

Фединишина

Р.

Костишиної




Д.

Фединишину

Д.

Костишиній




З.

Фединишина

З.

Костишину




О.

Фединишиним

О.

Костишиною




М.

на Фединишинину (-ові)

М.

на Костишиній

на -ко, -ло, приголосний

відмінюються

не відмінюються

Н.

Білоус

Дяченко

Покотило




Р.

Білоуса

Дяченка

Покотила




Д.

Білоусу

Дяченку

Покотилу




З.

Білоуса

Дяченка

Покотила




О.

Білоусом

Дяченком

Покотилом




М.

на Білоусі

на Дяченку

на Покотилові




на -ьо, типу (Іваньо, Пильо)

відмінюються

не відмінюються

Н.

Іваньо

Гринчишин




Р.

Іваня

Гринчишина




Д.

Іваньові(ю)

Гринчишину




З.

Іваня

Гринчишина




О.

Іванем

Гринчишиним




М.

на Іваневі

на Гринчишинові

















При відмінюванні іменників основа слова найчастіше зазнає звукових змін, а відповідно, на письмі – буквених; досить часто зміщується й наголос. Змінюватися можуть голосні (гора – гір, день – дня), приголосні (рука – руці, четвер – четверга) або ж одночасно голосні і приголосні в основі слова (овес – вівса, тиждень – тижня). Може відбуватися одночасно зміни звукового складу слова і зміщення наголосу: вікнό – вíкон, грá – íгор.

Досить часто саме наголос стає єдиним засобом розрізнення форм слова: гори (мн.) – гори (одн., род. в.), дерева – (одн., род. в.), дерева (мн., нац. в.).

Чергуванням голосних і приголосних звуків “керують” давні (історичні) закони української мови. В іменних словах (іменниках, прикметниках, числівниках, займенниках) на чергування о, е з і, і з о, е впливає закон “відкритого” і “закритого” складу: у відкритому складі – о, е, в закритому складі – і: школа – шкіл, ніс – носа, річ – речі, сім – семи, мій – мого, синій – синього.

Оскільки це давній закон, то він може порушуватися: вісім, дзвінок.


чергування о, е з і


При відмінюванні іменників жіночого й середнього роду і деяких іменників чоловічого роду спостерігається чергування голосних о, е з і в основі слова: голова – голів, коло – кіл, гонець – гінця, Донець – Дінця.

Однак це чергування властиве далеко не всім названим іменникам. Наприклад, для творення правильної форми родового відмінка множина від іменників жіночого роду зі звукосполученням -оро-, -оло- в основі (голова, борода, нагорода, долоня) необхідно увагу звернути на наголос.

Голосний о замінюється і у формах тих слів, у яких при відмінюванні наголос переходить із закінчення на основу.

У словах же з незмінним наголосом такої заміни, як правило, не відбувається.

Порівняймо:

Н. борода (одн.) бороди (мн.) але: нагорода нагороди

Р. бороди борід нагороди нагород

Винятки: дорога (доріг), береза (беріз).

У формі родового відмінка множини іменників з односкладовою основою і рухомим наголосом (межа, вода – меж, вод), навпаки, о, е в основі можуть зберігатися, на відміну від іменників з постійним наголосом (школа):

Н. межа межі але: школа школи

Р. межі меж школи шкіл

Однак у більшості слів з односкладовою основою у формі родового відмінка множини і рухомим наголосом о змінюється на і, порівняймо:

бджола – бджіл, пора – пір, доба – діб.

Непослідовність чергування о з і спостерігається і в словах жін. р. з двоскладовою основою і постійним наголосом:

субота – субот але особа – осіб.

Зрозуміти причини цього можна, лише глибоко вивчивши історію української літературної мови. Тому ми лише зауважимо, що в більшості своїй такі слова зберігають голосний о у формі родового відмінка множини. Відхилення від цього правила слід запам’ятати: вимога – вимог, тривога – тривог, потреба – потреб, оздоба – оздоб.

Слід запам’ятати, що чергування о, е з і не відбувається в словах запозичених: гондола – гондол, альвеола – альвеол, галера – галер.

У формах родового відмінка множини іменників середнього роду з одно- і двоскладною основою голосний е може змінюватися на і, але може і не змінюватися, наприклад: село – сіл, перо – пер, озеро – озер.

В іменниках же з голосним о в основі у формах родового відмінка множини чергування з і відбувається регулярно:

коло – кіл, болото – боліт.

Заміна голосного о голосним і при відмінюванні відбувається також і в основах деяких іменників чоловічого роду: гонець – гінця – гінці.

Однак у більшості подібних іменників чоловічого роду чергування о з і в основі при відмінюванні не відбувається, порівняймо: хлопець – хлопця, борець – борця.

1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11

Скачать 1.15 Mb.
Поиск по сайту:
Разместите кнопку на своём сайте:
Публикация документов


База данных защищена авторским правом ©dogend.ru 2000-2014
При копировании материала укажите ссылку
обратиться к администрации
Уроки, справочники, рефераты
Учебный материал

Рейтинг@Mail.ru