Домой

Програма фахового вступного випробування для вступу на навчання за освітньо-кваліфікаційними рівнями «спеціаліст», «магістр»




Скачать 314.07 Kb.
НазваниеПрограма фахового вступного випробування для вступу на навчання за освітньо-кваліфікаційними рівнями «спеціаліст», «магістр»
Дата30.01.2013
Размер314.07 Kb.
ТипДокументы
Содержание
Вступні випробування
Блок 1. ІСТОРІЯ УКРАЇНИ
Блок 2. ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ
Блок 3. ТЕОРІЯ І ІСТОРІЯ ЗАРУБІЖНОЇ КУЛЬТУРИ
4.3. Соціальна філософія.
4.4. Філософія історії.
4.5. Метафізика і онтологія.
4.6. Теорія пізнання.
4.7. Філософія й методологія науки.
Блок 5. ІСТОРІЯ СВІТОВОЇ РЕЛІГІЄЗНАВЧОЇ ДУМКИ
Блок 6. РЕЛІГІЙНА ЕТИКА І АКСІОЛОГІЯ
Блок 7. РЕЛІГІЙНА ФІЛОСОФІЯ Й ТЕОЛОГІЯ: КОМПАРАТИВНИЙ АНАЛІЗ
Блок 8. ІСТОРІЯ МІФОЛОГІЇ
Подобные работы:


МІНІСТЕРСТВО ОСВІТІ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ


ДВНЗ ”Донецький національний технічний університет”


Затверджено:


Голова приймальної комісії


___________________О.А.Мінаєв


“____”_____________2012р.


ПРОГРАМА


фахового вступного випробування для вступу на навчання

за освітньо-кваліфікаційними рівнями «спеціаліст», «магістр»


Спеціальність: 7.02030102, 8.02030102 Релігієзнавство


Донецьк, ДонНТУ, 2012р.

Вступ


ДВНЗ «Донецький національний технічний університет» здійснює підготовку фахівців за освітньо-кваліфікаційними рівнями спеціаліст і магістр з числа осіб, які мають диплом державного зразка про базову вищу освіту освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавр або повну вищу освіту відповідної спеціальності, освітньо-кваліфікаційного рівня спеціаліст.

Для забезпечення ефективної реалізації визначених в ОКХ завдань освітньої і професійної підготовки при відборі студентів висуваються вимоги щодо їх здібностей і підготовленості у вигляді системи компетенцій, типових задач діяльності, умінь і навичок, визначених програмою базової (повної) вищої освіти і підтверджених результатами державної атестації.

Спеціаліст - освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти особи, яка на основі освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра здобула повну вищу освіту, спеціальні уміння та знання, достатні для виконання завдань та обов'язків (робіт) певного рівня професійної діяльності, що передбачені для первинних посад у певному виді економічної діяльності. Вступні іспити є перевіркою наукової та професійної підготовки майбутніх магістрів за спеціальністю 7.02030102 – релігієзнавство.

Магістр — освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти особи, яка на основі освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра здобула повну вищу освіту, спеціальні уміння та знання, достатні для виконання професійних завдань та обов'язків (робіт) інноваційного характеру певного рівня професійної діяльності, що передбачені для первинних посад у певному виді економічної діяльності. Вступні іспити є перевіркою наукової та професійної підготовки майбутніх магістрів за спеціальністю 8.02030102 – релігієзнавство.

Основою для визначення змісту вступного іспиту є освітньо-професійна програма вищої освіти за напрямом підготовки 020301 – «філософія», спеціалізація – «релігієзнавство».


^ Вступні випробування


Державна екзаменаційна комісія оцінює якісний рівень науково-теоретичної і практичної підготовки вступників, вирішує питання про рекомендацію до зарахування.

Вступний іспит проводиться на відкритому засіданні комісії за участю не менше половини її складу при обов’язкової присутності Голови комісії.

Вступний тестовий іспит проводиться за завданнями (екзаменаційними білетами), складеними кафедрою філософії згідно з галузевими засобами діагностики якості вищої освіти, навчальними програмами і за методикою, визначеною вищим навчальним закладом.

Мета вступного іспиту зі спеціальності є перевірка рівня підготовки вступників, зокрема їхнє, знання першоджерел і вміння використовувати їх зміст й основні ідеї при аналізі філософських та релігієзнавчих проблем; оволодіння змістом філософських і релігієзнавчих принципів та категорій, вміння оперувати ними при викладенні теоретичного матеріалу; уміння розібратися у суті тієї чи іншої філософської та/або релігієзнавчої проблеми, уміння демонструвати та аргументувати свої погляди, здатність до проведення самостійних наукових досліджень в обраній галузі.

Завдання кожного іспиту складаються з питань відкритого, закритого та творчого характеру, що вимагають розкрити ключові події (концепти), їхній зміст та перебіг розвитку, детермінантні зв’язки з іншими подіями (концептами), продемонструвати володіння загальними та спеціальними компетенціями та навичками.

Вступний екзамен зі спеціальності складається з 8 смислових блоків з таких дисциплін (в обсязі діючих навчальних програм освітньо-кваліфікаційного рівня «бакалавр»):


^ Блок 1. ІСТОРІЯ УКРАЇНИ

Тема 1. Україна з найдавніших часів до Козацької доби (XVI ст.).

Давня історія України в оцінках істориків. Загальні етапи розвитку Давньоруської держави.

Християнізація Київської Русі. Історичне значення Київської держави.

Завойовницькі походи монголо-татар. Вплив монголо-татарського панування на розвиток руських земель. Утворення та піднесення Галицько-Волинського князівства. Литовське проникнення в Південну Русь, захоплення Литовським князівством Волині, Чернігово-Сіверщини, Поділля, Київщини та Переяславщини. Претензії сусідніх держав на українські землі: Польщі, Угорщини та Литви на Галичину та Волинь; включення Буковини до складу Молдавського князівства; Закарпаття під владою Угорщини; загарбання турками і татарами Південної України та їх напади на українські землі. Загарбання шляхетською Польщею Галичини та Західного Поділля. Захоплення Чернігово-Сіверських земель Московським царством.

Відносини Литви з Польщею, Московським царством та Кримським ханством, доля українських земель. Люблінська унія 1569 р. Вплив унії на подальший соцільно-економічний розвиток українських земель. Становище церкви в Україні. Берестейська церковна унія 1596 р.

Тема 2. Україна XVII –XVIII ст.ст. Українське козацтво.

Проблема походження козацтва в історичній літературі. Виникнення козацтва. Виникнення Запорозької Січі, її устрій. Традиційні заняття, побут, звичаї, військове мистецтво козаків. Предтеча визвольних змагань 1648 – 1653 рр. та основні події визвольні змагань під проводом Богдана Хмельницького.

Українсько-російські зносини у XVII ст. Боротьба за владу в Україні в 60–70 рр. ХVІІ ст. та її наслідки для України. Значення Визвольної війни українського народу.

Поступове обмеження та повна ліквідація царизмом автономного устрою українських земель у складі Російської імперії. Правобережжя і Західноукраїнські землі у ХVІІІ ст. Роль Івана Мазепи в українській історії та культурі. Гетьман Пилип Орлик та його Конституція. Процес ліквідації української автономії, полкової системи та ліквідація Січи. Формування соціальних станів за імперським зразком: покріпачення селянства та “Жалувана грамота дворянству” 1785 р.

Суспільні рухи Правобережжя і Західноукраїнські землі у ХVІІІ ст. Олекса Довбуш. Гайдамацький рух. Коліївщина 1768 р. І. Гонта, М. Залізняк. Три поділи Речі Посполитої. Приєднання Правобережної України до Росії; Галичини і Буковини – до Австрії. Реформи Йосифа II на українських землях.

Тема 3. Українські землі у складі Російської та Австрійської імперій ХІХ – на поч. ХХ ст.

Розвиток капіталістичних відносин в Росії і криза феодальної системи. Декабристський рух в Україні. “Південне товариство”, “Товариство об'єднаних слов’ян”. Повстання Чернігівського полку. Польське повстання 1830 –1831рр. і Україна.

Місце Кирило-Мефодіївське товариства в історії України: його склад, програмні документи, діяльність. Участь українського народу у Кримській війні. Політика Австрійської імперії щодо українських земель. Суспільно-політичний рух на Галичині: “Руська трійця”, “Русалка Дністрова”, “Головна руська рада”, “Руський собор”, “москвофіли”, “народовці”. Скасування кріпосного права на території Галичини 1848 р.

Українська греко-католицька церква та її роль у культурно-національному розвитку Галичини і Закарпаття.

Буржуазні реформи 60 – 70-х рр. ХІХ ст. Підсумки і наслідки селянської реформи. Нова система місцевого урядування: виборче право, земські зібрання, виконавчі органи. Судова, військова, шкільна, цензурна, фінансова реформи.

Валуєвський циркуляр 18 липня 1863 р. і Емський акт 17 травня 1876 р. Національний гніт і активізація національного руху. Трудова еміграція з Галичини у XIX ст.

Перехід робітничого класу від економічних вимог до політичної боротьби. Основні характеристики процесу формування партійної системи: (Революційна українська партія, Українська народна партія, Українська соціалістична партія, Українська соціал-демократична спілка, Українська демократична партія, Українська радикальна партія, Українська демократично-радикальна партія), їх програми та політична діяльність.

Україна в період революції 1905 – 1907 рр. Українські землі після революції і напередодні першої світової війни. Формування режиму політичної реакції. Аграрна політика П. Столипіна в Україні та її наслідки.

Україна в роки першої світової війни: основні події та фактори розвитку українського національно-визвольного руху.

Тема 4. Спроба відновлення державності українського народу та радянський період. Лютнева революція 1917р. в Росії. Формування рад робітничих, селянських та солдатських депутатів. Створення та діяльність Центральної Ради. Універсали Центральної Ради.

Жовтневе більшовицьке повстання та падіння Тимчасового уряду. Відносин між Центральною Радою та Радянським урядом. П.Скоропадський, доба Гетьманату та її значення Проголошення Західноукраїнської Народної Республіки (ЗУНР) та Акт Злуки. Українська Галицька Армія (УГА). Директорія та проголошення Української Соціалістичної Радянської Республіки (УСРР).

Відбудова народного господарства на засадах НЕПу. Голод 1921 – 1923рр. Заміна продрозкладки продподатком. Процес роздержавлення та запровадження держрозрахунку. Згортання НЕПу та процес індустріалізації в Україні. Методи і темпи проведення колективізації. Наслідки колективізації. Голод 1932 – 1933 рр.

Політика коренізації як складова частина культурних процесів в Україні у 1920 – 1930-ті рр. Суспільно-політичне становище в 1930-ті рр.: політичні репресії. Українські землі у складі Польщі, Румунії, Чехословаччини. Українські землі у Другій світовій війні. Пакт Молотова – Рібентропа від 23 серпня 1939 р. Приєднання Західних областей до УРСР. Основні події військових дій 1939 – 1945 років. Проголошення ОУН акту про відновлення державності України 30 червня 1941р. та два українські підпілля.

Час відбудови народного господарства та становище УРСР на міжнародній арені. Врегулювання територіальних питань між СРСР і Польщею. Голод 1946 – 1947рр. Діяльність ОУН-УПА у повоєнні роки. Львівський Собор 8-10 березня 1946р. і заборона греко-католицької церкви. Жертви “лисенківщини” в Україні. Боротьба з найсучаснішими напрямами в науці. Вплив культу особи Сталіна на гуманітарні науки.

Смерть Й.В. Сталіна та боротьба за владу у 1953-1957 роках. П.Ю. Шелест і Україна. Піднесення та спад сільськогосподарського виробництва в 50-х рр. ХХ ст. Феномен “шістдесятництва”.

Жовтневий 1964р. Пленум ЦК КПРС. Л.І. Брежнєв. Офіційний “стабілізаційний” курс. П.Ю. Шелест. В.В.Щербицький. Зміни в політичній системі країни і республіки. Прийняття Конституції СРСР в 1977р. та УРСР в 1978 р. Деформованість економіки і поява товарного дефіциту. Загострення екологічних, демографічних і соціальних проблем. Три гілки дисидентського руху: правозахисне, релігійне та національно-орієнтоване дисидентство.

Перебудова в СРСР. Квітневий 1985р. Пленум ЦК КПРС. XIX Партійна конференція 1988 р. Курс на прискорення соціально-економічного розвитку. Нове політичне мислення. Гласність і початок національного відродження. Демократизація суспільства.

Тема 5. Україна незалежна.

Погіршення соціально-економічного становища в СРСР. Активізація політичного життя в Україні. Радикалізація народних мас. Декларація про Державний суверенітет України (16 липня 1990 р.). Поступове усунення контролю над республіканською економікою центральних відомств, формування власної грошової системи, податкової та митної служб.

Спроба державного перевороту 19 – 21 серпня 1991р. Поразка консервативних сил та посилення центробіжних тенденцій в СРСР. Розпад Радянського Союзу. Проголошення державної незалежності 24 серпня 1991р. Міжнародні, регіональні та національні фактори, що сприяли утворенню незалежної України. Всеукраїнський референдум 1 грудня 1991р. Підтвердження незалежності республіки. Обрання Президентом України Л.М. Кравчука. Вихід з рубльової зони у 1992 р. та успадковані економічні проблеми. Початок економічних перетворень.

Вибори Президента 26 червня 1994 р. Другий тур виборів і обрання Президентом Л.Д. Кучми 10 липня 1994 р. Президентські вибори 1999р. Всеукраїнський референдум 2000-го року: головні питання та результати.

Процеси державотворення в умовах незалежності. “Кримська” проблема. Довга тривалість конституційного процесу в Україні. Прийняття Конституції України 28 червня 1996р. Партії в діяльності держави, суспільства. Класифікація сучасних українських партій. Вибори 2004 року. “Помаранчева революція”.

Зовнішньополітичний курс України. Основні зовнішньополітичні сценарії: плюси та мінуси. Сучасна демографічна ситуація в республіці. Етнонаціональна політика держави. Релігія в духовному відродженні народу.


^ Блок 2. ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ

Тема 1. Витоки української культури.

Археологічні знахідки залишків культур за часів палеоліту. Трипільська культура. Культура кіммерійців, скіфів, сарматів. Античні міста Північного Причорномор’я: Ольвія, Пантікапей, Херсонес. Давньоукраїнська міфологія.

Тема 2. Культура від Київської Русі до ХVІ ст.

Вплив християнства на культуру Київської Русі. Прийняття християнства на Русі. Розвиток освіти та науки. Давньоруська література: різновиди та жанри. Сакральне мистецтво: архітектура, скульптура, живопис (фрески, мозаїки, іконопис, книжкова мініатюра тощо). Музика. Культура Галицько-Волинської Русі. Ідеї Ренесансу і реформації в Україні. Розвиток освіти, літератури і театру. Друкарство в Україні. Братства та їх роль у піднесенні національної культури.

Тема 3. Українська культура у XVII – XVIII СТОЛІТТЯХ

Виникнення козацько-гетьманської держави. Освіта та наука. Мовна політика. Літописання і література. Архітектура і мистецтво. Музична і театральна культура.

Тема 4. Українська культура у XIX – ХХ століттях.

Розвиток освіти і науки у ХІХ - ХХ століттях. Відродження архітектури та живопису. Розвиток професійного театру в Україні. Літературні і професійні об’єднання.

Тема 5. Традиційна народна культура України

Українська вишивка як код національної культури. Історія писанкарства на Україні. Розвиток гончарства. Український національний костюм і його регіональні особливості. Українська кухня. Народні свята родинно-обрядового і календарно-обрядового циклів. Українська народна пісня і традиційні музичні інструменти. Український народний танець.


^ Блок 3. ТЕОРІЯ І ІСТОРІЯ ЗАРУБІЖНОЇ КУЛЬТУРИ

Тема 1. Теорія культури

Поняття “культура” у буденній свідомості, науках про суспільство і людину та у філософі. Періодизація історії культури. Формаційний і цивілізаційний підходи.

Історичне становлення теоретичних уявлень про культуру і сучасний етап її концептуального осмислення: культурна антропологія, структуралізм, соціологічне, психологічне, символічне, ігрове.

Динаміка культури, її рушійні сили. Культурний прогрес та його критерії. Діалектика безперервності та дискретності у розвитку культури, стійкість та мінливість. Європоцентризм. Теорії “наскрізного” прогресивного розвитку культури, локальних культур, колообігу.

Тема 2. Становлення культури та ранні етапи її розвитку

Проблема походження людини і суспільства. Загальна характеристика первісного життя. Мова та мислення первісної людини. Зооморфізм и антропоморфізм. Тотожність: Я - колектив - природа. Традиціоналізм і трансляція культури. Табу як культурний фактор. Родові ініціації та система імен. Колективні уявлення та закон партиципації.

Міфомислення: сутність, етапи формування, функції, типологія, форми буття. Первісне “мистецтво”: генезис, функція. Анімалістичний та антропоморфний цикли.

Шумер. Аккад. Вавилон. Сирія. Палестина. Ассирія. Халдейське царство. Іран. Специфіка “Східної культури”. Передумови формування держави, права, політики. Східна деспотія як соціальна і політична основа східної культуры Способи трансляції матеріальної та духовної культури. Писемність і впровадження вимірювання.

Природні чинники у формуванні єгипетського світогляду та його прояв в уявленнях про роль фараона. Давнє, Середнє та Нове Царство. Міфологія. Зооморфізм. Основні прояви категорій “життя - смерть” через єгипетський пантеон. Культ мертвих. Книга мертвих. Утилітарність і міфопоетичний смисл давньоєгипетської культури.

Державний характер культури Китаю. Характеристика державної та соціальної ієрархії Особливості китайського раціоналізму. Регламентація життя, патріархальність, значення особистості.

Релігія: культ духів природи, предків. Філософський характер релігійних поглядів. Основні релігії китайського походження: міфологія та практичне застосування. Китайський буддизм.

Особливості формування індійської культури: пантеїзм, мрійність, чуттєвість, духовна орієнтація. Соціальний лад Давньої Індії. Писемність (санскрит). Роль писемних першоджерел: “Веди” і “Упанішади”. Основні категорії ведичної антропології: сансара, карма, мокша. Характеристика релігії Давньої Індії. Ведизм (ритуал, жертвопринесення, жрецтво). Брахманізм (космологізм, монізм, переселення душ). Буддизм: основні структурні елементи буддистського вчення. Індуїзм: взаємовплив релігій. Наукові знання: математика, астрономія, медицина. Функції індійського мистецтва.

Загальні типологічні риси культури найдавніших цивілізацій традиційного типа: консерватизм, “розчинення” людини в суспільстві та державі, принцип недіяння.

Тема 3. Антична культура

Періодизація Давньогрецької культури. Основні риси періодів. Міфологічне мислення. Аполонічне та діонісійське начала як проблема взаємин людини і богів. Хтонізм та олімпізм гомерівських богів. Раціоналізм та песимізм. Боги як закони і як люди. Пріоритет земного життя над небесним. Зв’язок з землею - храми, могили, предки.

Структура грецького полісу як основа держави. Грецька внутрішня та зовнішня експансії. Космізм світогляду. Космос як вираження чуттєво-матеріальної гармонії. Від інтуїції до рефлексії - від міфу до логосу. Основні риси періодів давньогрецького мистецтва.

Наука і мистецтво як сфера реалізації творчих сил людини. Зародження філософії як рефлексії. Пошук першооснов. Натуралізм та антропоцентризм давньогрецької філософії. Система освіти та виховання. Софісти. Роль культу тіла та змагальності у структурі життєдіяльності давніх греків. Античний театр: шлях від публічних ритуалів до вистави.

Періодизація Давньоримської культури. Етруська культура, як попередник: основні культи та їхні залишки. Військова справа. Соціальний лад та трансформації політичної системи стратифікації Риму. Могутність Риму як головний ідеал. Утилітарність, практицизм світогляду. Римська міфологія та її відносність щодо грецької. Основні риси релігії Віра я договір людини з богами. Релігійно-філософські вчення: епікуреїзм, стоїцизм. Компілятивність наукової думки. Астрономія, медицина, агрономія, географія, історія, юриспруденція. Риторика. Система освіти. Мистецтво: поєднання приємного з корисним. Золотий вік літератури. Архітектура та скульптура. Живопис. Музика. Театр.

Тема 4. Арабо-мусульманська та Візантійська культури

Роль торгівлі, ремесел, цехова організація. Арабський халіфат як державно-політична і релігійна спільнота. Міський характер арабської культури. Провідні верстви та їх функції в суспільстві. Роль духовенства. Арабська наука: енциклопедичний характер освіченості, систематизація, компіляція та її ідейні джерела. Художній ідеал і літературні форми: поезія, лірика, казки. Особливості духовної культури ісламу. Пророк Мухаммад та виникнення ісламу. Ідеологія: суворий монотеїзм, фаталізм, покірність, прямий зв’язок Аллаха і людини. Предмети віри в ісламі. Роль Корану в житті людини, держави, суспільства.

Культурні парадигми Захід і Схід. Візантія та араби. Періодизація історії Візантії. Основні риси візантійської культури – мовна спільність, етнічне ядро, християнство, стійка державність, міський характер, збереження світського розвитку, вплив античності. Соціальна організація та досягнення матеріальної культури. Держава, політика, право. Абсолютизм. Трансформація світогляду від героїв комедії до смиренних страждальців-грішників. Християнство як ґрунт для політичного протистояння та політичне протистояння як основа розвитку християнства: боротьба з язичництвом, єресями. Концепція “Софії”. Влив християнства на науку. Характеристика освіти і науки, філософських вчень та богослов’я. Роль християнства у візантійському мистецтві: іконографічний канон. Взаємини культур: Західна Європа та слов’янський світ. Значення християнства для розвитку європейської культури.

Тема 5. Культура християнської Європи

Періодизація Європейської культури. Формування християнської культурної парадигми та її трансформації. Основні особливості раннього Середньовіччя. Досягнення філософської думки та політичної організації. Початок формування книжної культури у Європі. Феодалізм як образ життя та мислення. Розгалуження культур на придворну та сільську. Зародження товарно-грошових відносин. Роль раннього середньовічного міста та його вплив на розвиток культури. Град Земний та Град Небесний. Зміни уявлень про душу та звернення до духовного абсолюту. Ієрархічна структура середньовічного космосу. Теологічний раціоналізм Ф.Аквінського. Зародження буржуазних відносин. Становлення особистісного начала, індивідуалізму. Мистецькі трансформації від античного до аскетичного і початок доби Відродження. Література як вираження ідеалу: лицарський роман, куртуазна культура. Народна культура. Карнавал як антитеза християнському аскетизму.

Експансія християнства у світ. Великі географічні відкриття і знайомство з неєвропейською культурою. Зміна теоцентризму антропоцентризмом. Установка на саморозвиток. Гуманізм як ідеологія доби Відродження. Книгодрукування як передумова Реформації. Виникнення педагогіки. Зародження дослідницької науки. Увага до вивчення природи.

Ідеологія М.Лютера: влада не Церкви, а Біблії, особистий зв’язок людини з Богом. Протестантизм. Дух капіталізму (М.Вебер). Формування національних церков. Буржуазна мораль як основа Реформації. Контрреформація. Інквізиція. Роль церковних орденів від бенедиктинців до єзуїтів.

Утворення перших націй у Європі та національне забарвлення латинського культурного поля національною державністю. Промислові зміни та розвиток держав. Прагнення до досягнення нового справедливого суспільства. Вплив християнства на формування політичного утопізму особиста відповідальність та моральна досконалість людини.

Ідеологія Просвітництва: індивідуалізм, оптимізм, віра у можливості науки, ідея доцільності, практицизм, природність права. Раціоналізм як основа світогляду та ґрунт для “третього” стану. Культ розуму, знання, “природничої” людини. Трансформації уявлень про Бога від Середньовіччя до Просвітництва. Критичність розуму. Провідні політичні та економічні системи Європи: Англія та Франція. Особливі шляхи розвитку та революційні зміни суспільств XVII-XVIII ст.

Виникнення дослідницької науки та її розвиток як прикладної галузі промисловості. Основні досягнення: механіка, математика Ньютона, фізика, ботаніка. Систематизація наукового знання та перехід до позитивного знання як виключно експериментального. Перегляд системи цінності людини та багатоваріантність погляду на людину від Шефсбері до Ніцше.

Загальні типологічні риси європейської культури: раціоналізм, індивідуалізм, пізнавальна активність та прагнення до перетворення, протиставлення людини і природи, єдність особистості, її унікальність та суверенність. Прискорення динаміки Європейської культури у XIX ст. Розвиток фундаментальних наук про знакові системи. Формування засад ядерної фізики. Розвиток промисловості та формування національних внутрішніх ринків. Поява широкої міжнародної торгівлі. Науковий «ґерць» кінця XIX століття та війна як причина розвитку національної самосвідомості та промислового виробництва. Наукова війна за «первісну душу» та психологізуючи парадигма культури на межі ХІХ-ХХ ст.

Хронологія та періодизація культури ХХ століття. Основні соціально-економічні процеси (індустріалізація, урбанізація, демографічний вибух, екологічні кризи), їхній вплив на культуру. Науково-технічна революція і її влив на зміну типу мислення. Мозаїчність свідомості і культури. Екологія культури. Тоталітаризм і перегляд ролі людини. Громадянське суспільство. Формування Радянської культури та її суперництво з масовою Європейською культурою. Крах Радянського ладу та вестернізація життя. Проблеми культурного розвитку людства в кін. XX – на поч.. XXI ст.ст. Пошук нової ідентичності в культурах постіндустріального суспільства. Постмодерн. Криза «метаоповідання». Децентралізація світоглядів. Інтернет як чинник глобальної самості або самотності? Перехід до постсекулярного суспільства: радикалізм громадянського суспільства та арабська форма «громадянського» суспільства.


Блок 4. ТЕОРЕТИЧНА ФІЛОСОФІЯ

4.1. Практична філософія.

Тема 1. Засади практичної філософії

Філософія і практична діяльність. Філософія діяльність. Синтез кантіанської філософії. Дивергенція у трансцендентальних системах. Традиційна філософія, етика та практична філософія ХХ ст.

Тема 2. Типологічні різновиди практичної філософії.

Філософія змісту. Філософія прагматизму. Філософія комунікації. Філософія синергетики. Дисциплінарне коло інформаційної філософії.

4.2. Феноменологія.

Тема 1. Свідомість   предмет філософського дослідження.

Походження свідомості. Типологізація основних концепцій свідомості. Матеріальні та ідеальні риси свідомості. Інтерсуб'єктивне розширення поняття трансцендентального досвіду в «Картезіанських медитаціях». Концепція суспільних уявлень та індивідуальне несвідоме. Феноменологічна концепція часу. Феноменологічна редукція - основна методологічна процедура феноменології

Тема 2. Сучасне уявлення про свідомість.

Психічне відображення, перетворення та індикація стану свідомості. Концепція життєвого світу. Концепції феноменології Гуссерля, Гайдеггера, Ясперса. Змінені стани свідомості та поняття норми стосовно свідомості. Концепція регіональних онтологій в «Ідеях до чистої феноменології та феноменологічної філософії». Новий варіант трансценденталізму («Криза європейських наук і трансцендентальна феноменологія»).

^ 4.3. Соціальна філософія.

Тема 1. Коло проблематики соціальної філософії.

Предмет і завдання курсу. “Соціальна філософія ” у структурі філософського знання. Цивілізаційний і формаційний підходи до вивчення суспільства в його історії. Загальне та одиничне в соціумі. Проблема людини в соціальній філософії. Історіософська міфологія в сучасному суспільстві.

Тема 2. Історичний розвиток філософії соціуму.

Теологія історії: християнська есхатологія. Релігійна свідомість та її в осмисленні історичного процесу. Становлення соціальної філософії як дисципліни від Античності До філософії Нового часу. Міф як первісна форма осмислення історії. Особливості соціальної філософії Ренесансу. Поява політичної філософії. Становлення соціальної філософії як дисципліни. Німецькій трансцендентальній філософії та філософія Просвітництва.

^ 4.4. Філософія історії.

Тема 1. Історичне знання як предмет філософії.

Субстанціональне і акцидентальне в історії. Буття суспільства як об'єкт соціальної філософії. Суб'єкт і об'єкт соціального процесу. Нація як предмет соціальної філософії. Об'єктивна інтерпритація. Футуризм в філософії історії.

Тема 2. Концепції розвитку історії.

К. Маркс: концепція економічного детермінізму. Вчення про суспільно-економічні формації. Дихотомія сцієнтизму та антисцієнтизму в умовах посткласичної парадигми. Позитивізм в історії: Кант, Спенсер, Тард. Антисцієнтизм в філософії історії: Ніцше, Дільтей, Віндельбанд, Ріккерт. Концепція локальних цивілізацій: М. Данилевський, О.Шпенглер, А.Тойнбі, П.Сорокін. Герменевтика: Гадамер, Ріккьор. Екзистенціальна інтерпретація історичного процесу: М.Гайдеггер, Сартр, Камю, Ортега-і-Гассет. Концепція індустріального та постіндустріального суспільства: Арон, Ростоу, Белл, Тоффлер. Проблема соціальної реальності в феноменології та герменевтиці: Гадамер, Ортега-і-Гассет, Маркузе, Адорно. Екзистенціалізм про природу соціального: Сартр, Камю, Ясперс, Гайдеггер. Соціокультурні моделі соціуму: Деріда, Касірер, Тойнбі. «Філософія життя» і проблема людини: Ніцше, Дільтей. Соціологічне тлумачення соціального: М. Вебер, Дюркгейм, П.Сорокін. Технократичні концепції соціуму: Арон, Белл, Ростоу, Тофлер. Інтерпретація соціальної реальності в сучасній німецькій «практичній філософії»: Габернас, Апель, Луман. Соціум як психологічний феномен: Фрейд, Юнг, Адлер.

^ 4.5. Метафізика і онтологія.

Тема1. Проблема методу в метафізиці: імпліцитна та експліцитна (культурна) метафізика.

Метафізика як онтологія, аксіоматика, мова. Імпліцитна та експліцитна (культурна) метафізика. Типи імпліцитних метафізичних систем. Метод в імпліцитній метафізиці.

Тема 2. Метафізичні підвалини сучасної науки

Онтологічна аксіоматика Герменевтичне коло науки: співвідношення теорії та емпіричного факту. Ґенеза наукової онтології.

Тема 3. Прагматичні підвалини онтології міфу.

Системність міфічної реальності. Поняття «онтологічного міфу». Міфічна онтологія та ритуал. Метафізика, яка можлива «всередині» міфу.

^ 4.6. Теорія пізнання.

Тема 1. Теорія пізнання, коло її проблем та місце у сучасній філософії. Теорія пізнання та її місце в системі філософського знання. Історія розвитку теорії пізнання. Різні типи гносеологічних концепцій, проблема адекватності людського пізнання. Основні категорії гносеології. Теорія пізнання і наука, основні детермінанти класичної гносеології. Гносеологічне і філософське значення процедури верифікації. сучасні тенденції в теорії пізнання. Перегляд гносеологічної ролі науки, плюралізм і релятивізм. Кореспондентна і когерентна теорії істини. Ідеальне і матеріальне як гносеологічні категорії. Свідомість, самосвідомість, їх місце у пізнавальній діяльності. Методи пізнання. Суб’єкт і об’єкт пізнання. Форми і рівні пізнавальної діяльності. Чуттєве і раціональне пізнання. Аксіоматичні начала пізнання. Раціональність як генеральний метод пізнавальної діяльності. Діючий суб’єкт раціонального пізнання.

Тема 2. Становлення сучасної теорії пізнання. Філософія Нового часу та її метафізичний обрій. Проблема Юма. Емпіризм Гоббса і Локка. Імматеріалізм Берклі. Раціоналізм Декарта, Спінози та Лейбниця. Співвідношення синтетичного і аналітичного в трансцендентальному ідеалізмі І.Канта. Натурфілософія Шелінга. Логіка як метафізика: гносеологія Гегеля. Перший позитивізм. Епістемологічні принципи емпіріокритицизму. Прагматизм в епістемології.. Реформування наукового пізнання в неопозитивізмі. Криза ньютонівської парадигми у фізиці. Джерела й принципові основи теорії пізнання А. Ейнштейна. Квантова фізика. Значення принципу невизначеності. Фальсифікаціонізм і теорія «об’єктивного знання» К.Поппера, онтологічна відносність В.О.Куайна. «Дві догми емпіризму» Куайна. Принцип онтологічної відносності. Проблема розвитку наукового знання (вибір кращої теорії). Питання про співвідношення науки і реальності. Об’єктивне знання. Постпозитивізм (філософія науки Куна, Фейєрабенда, Лакатоса), комунікативна філософія, постмодернізм. Лінгвістичний прагматизм Л.Вітгенштейна. Теорія мовних ігор. Проблема теоретичного навантаження факту. Л.Флек.3. «Історична школа в філософії науки». Т. Кун, П. Фейєрабенд, І. Лакатош.

^ 4.7. Філософія й методологія науки.

Тема 1. Історія науки.

Виникнення передумов (елементів) наукових знань у древньому світі й у середньовіччя. Грецька філософія й зародження раціонально-теоретичного мислення як одного з підстав наукового пізнання. Аристотель як систематизатор наукового знання. Епоха еллінізму (III-I вв. до н.е.) і досягнення в області наукового знання (Евклід, Епікур, Архімед). Римська античність (I-III ст. н.е.). Розвиток наукових знань у середньовічній західній культурі і на мусульманському Сході. Зародження й розвиток класичної науки. Епоха Відродження і наукова революція (Н. Кузанський, М. Коперник, Леонардо да Вінчі). Формування механістичної картини світу в XVII-XVIII ст. і друга наукова революція (Г. Галілей, И. Кеплер, И. Ньютон, Ф. Бекон, Р. Декарт, Г. Лейбниць). Діалектизація природознавства наприкінці XVIII і XIX століття (О. Конт, Ч. Лойєль, Ж.-Б. Ламарк, Ч. Дарвін). Неокласична наука (кінець XIX-XX ст.): відкриття мікросвіту; створення теорії відносності. Релятивістська картина світу. Постнекласична наука (70-і роки ХХ ст.): генні технології; еволюційна хімія; математизація природознавства; створення автоматичних систем управління; ідея синтезу знання і проблема створення загальнонаукової картини світу.

Тема 2. Наукове дослідження як об’єкт філософської рефлексії.

Наукове дослідження як теоретична форма засвоєння суб’єкта. Науковий факт: поняття й структура наукового факту (лінгвістичний компонент; перцептивний компонент; матеріально-практичний компонент).

Проблема логіки наукового дослідження. Логіка предмета і логіка дослідження предмета. Диференціація та інтеграція наукового знання. Проблема науковості у філософських дослідженнях. Аналіз понять, пов’язаних з логікою наукового дослідження. Наука як форма систематизації знання. Системний метод дослідження. Поняття системи. Характерні особливості системного методу дослідження. Методи і перспективи системного дослідження. Системний метод і сучасний науковий світогляд. Мова як форма існування знання. Логічний та філософський аналіз мови науки. Ідея як форма пізнання реальності і основа наукової теорії. Форми реалізації ідеї. Особливості наукової ідеї та її місце у пізнавальному процесі.

Історична мінливість механізмів породження наукового знання. Взаємодія підстав науки й досвіду як початковий етап становлення нової дисципліни. Формування первинних теоретичних моделей і законів. Роль аналогій у теоретичному пошуку. Взаємозв'язок логіки відкриття й логіки обґрунтування. Механізми розвитку наукових понять.

Становлення розвиненої наукової теорії. Класичний і некласичний варіанти формування теорії. Генезис зразків рішення завдань.

Проблемні ситуації в науці. Переростання окремих завдань у проблеми. Розвиток підстав науки під впливом нових теорій. Проблема включення нових теоретичних уявлень у культуру. Наукові традиції й наукові революції. Типи наукової раціональності

Класифікація методів. Філософські методи; найважливіші принципи діалектичного методу   об'єктивність; всебічність; історизм; принцип протиріччя; загальнонаукові підходи й методи дослідження; конкретно-наукові методи; дисциплінарні методи; методи міждисциплінарного дослідження. Загальнонаукові методи й прийоми дослідження: загально-логічні методи й прийоми дослідження (аналіз; синтез; індукція; дедукція; абстрагування; ідеалізація; аналогія; моделювання); методи емпіричного дослідження (спостереження; експеримент; порівняння; опис; вимірювання); методи теоретичного пізнання (формалізація; аксіоматизація; гіпотетико-дедуктивний метод). Експериментальні методи у сучасних дослідженнях. Експеримент як спосіб вивчення явищ, його роль у доведенні і розвитку наукового знання. Значення експерименту у створенні наукових теорій. Місце конкретних соціальних досліджень у загальній системі наукового знання.

Особливості дослідження соціальних явищ. Емпіричні та загальнотеоретичні методи дослідження соціальних процесів. Соціальне прогнозування і планування. Невизначеність довгострокових прогнозів. Діалектика необхідності і випадковості у суспільному розвитку. Умови надійності соціального прогнозування. Поняття істини для суспільних наук. Межі науковості: наука й історичний процес; непередбачуваність майбутнього; наука й здоровий зміст; моделі природознавства й процеси в суспільстві.


^ Блок 5. ІСТОРІЯ СВІТОВОЇ РЕЛІГІЄЗНАВЧОЇ ДУМКИ

Тема 1. Передумави розвитку релігієзнавства.

Релігієзнавство як європейське явище науки. Соціально-історичні, філософські та загально-культурні передумови формування та розвитку релігієзнавства. Знання про релігію в давньому Китаї, Індії, Греції і Римі.

Тема 2. Європейськи етап розвитку від Середньовічча до Просвітництва.

Елементи релігієзнавства в богословській думці середньовіччя. Вільнодумча зорієнтованість релігієзнавчих пошуків епохи Відродження. Концепція релігії у вченні французьких матеріалістів XVIII ст. Формування філософії релігії в працях Б.Спінози і Г.Лейбніца.

Тема 3. Вплив німецької транцедентальної філософії на релігієзнавство.

Релігієзнавчі ідеї у творчості Д.Юма та І.Канта. «Філософія релігії» Гегеля.

Тема 4. Вияв особливостей матеріалістичного світогляду в марксизмі.

Антропологічне релігієзнавство Л.Фейєрбаха. Особливості марксистського релігієзнавства.

Тема 5. Загальні закономірності розвитку релігієзнавства у кін. ХІХ – ХХ столітті.

Виокремлення релігієзнавства в окрему сферу гуманітарного знання. Основні релігієзнавчі школи ХІХ-ХХ століть - міфологічна, психологічні, соціологічна, історична та ін. Загальні закономірності розвитку релігієзнавства. Формування та розвиток напрямків релігієзнавчої науки.


^ Блок 6. РЕЛІГІЙНА ЕТИКА І АКСІОЛОГІЯ

Тема 1. Аксіологія як вчення про цінності. Моральні цінності, їх сутність та специфіка.

Аксіологія як філософська теорія цінностей. Використання поняття цінності та аналіз конкретних цінностей у європейській філософії до ХІХ ст., становлення аксіології як самостійної філософської дисципліни. Соціальні й гносеологічні витоки аксіології. Стан сучасної західної та вітчизняної аксіології. Сучасне розуміння цінностей: поняття фундаментальних, базисних, системних і предметних цінностей. Проблема типології цінностей. Класифікація цінностей за предметом, сутністю, цілями, часом, засобами реалізації, за рангом. Абсолютні й відносні, загальнолюдські та історичні моральні цінності.

Поняття етики та природи моралі. Нормативна (прескриптивна) та теоретична (дескриптивна) етика. Предмет прескриптивної етики: норми, принципи, цінності. Предмет дескриптивної етики: сутність і природа моралі, її структура, проблеми морального буття, закони морального розвитку. Дескриптивні та прескриптивні судження в етиці. Структура суспільної моралі та проблема співвідношення моралі та релігії, релігійної та світської етики.

Тема 2. Етичні ідеї національних релігій. Релігійні системи Сходу та Індії.

Вчення про природу людини та мету людського життя в класичній індійській філософії. Шляхи духовного вдосконалення в індуїзмі.

Соціальна етика Конфуція. Базові категорії конфуціанської етики: жень, і, чжи, сяо, лі. Моральні аспекти даосизму. Природність як слідування шляхом Дао. Принцип недіяння (у вей) та ідеал мудреця. Базові моральні цінності японської культури. Моральний кодекс бусідо та його самурайський варіант.

Етичні погляди Давнього Єгипту. Розуміння справедливості як рівноваги, поняття «маат». Уявлення про потойбічний світ як образ доброго життя. Книга мертвих. Песимізм месопотамської релігійної етики. Проблеми сенсу життя та смерті, між людських стосунків та людських чеснот у епосі про Гільгамеша. Онтологічність та дуалізм етики зороастризму. Протистояння добра і зла у світобудові. Етичний характер образів Амеша-спента. Головні засади етики іудаїзму: Бог, закон, народ. Джерела релігійно-етичної думки юдаїзму: ТаНаХ, Талмуд, Галаха, мідрашим. Головні цінності та принципи сучасного юдаїзму: соціальна етика та шлях індивідуального вдосконалення.

Тема 3. Етика у світових релігіях. Етичні засади буддизму.

Будда, його вчення про чотири благородні істини та серединний шлях спасіння.

Вчення буддизму про життя, страждання та визволення. Вісім ступенів духовного вдосконалення.

Етика буддизму. П’ять головних моральних вимог буддизму.

Особливості етики махаяни та хінаяни. Особливості етики чань-буддизму та тібетського буддизму. Буддистська етика у сучасному світі.

Тема 4. Етика у світових релігіях. Ісламська етика.

Проповідь Мухаммада серед арабських племен. Головні етичні ідеї Корана та Сунни. Культ ісламу та його моральний аспект.

Шаріат як джерело мусульманського права та моралі. Мусульманська теократія.

Адабуль-іслам, релігійно побутові норми поведінки мусульманина.

Тема 5. Християнська етика. Антична та східно християнська традиція. Православна етика.

Проповідь Ісуса Христа. Вчення про Царство Небесне та його моральний зміст. «Нагорна проповідь» та вчення про блаженства, дев’ять заповідей блаженства. Співвідношення заповідей блаженства та декалогу Мойсея. Дві заповіді любові. Вчення отців церкви про мораль. Пізньовізантійська думка та її етичні елементи. Аскетична етика Іоанна Ліствічника.

Три головні школи православної етики сучасності. Російська релігійна етика. Вчення про нестяжання Ніла Сорського та вчення про симфонію влади Йосифа Волоцького. Етичні ідеї не стяжателів та йосифлян. Етика старообрядців, її головні цінності та принципи.

Формування і розвиток релігійної етики в католицтві. Моральні ідеї західних отців церкви та ранньохристиянських письменників. Схоластика, реалізм та номіналізм в етиці. Суперечка єзуїтів з янсеністами щодо місця казуїстики у моральному богослов’ї. Роль Римських Пап в формуванні морального вчення Католицької церкви. Головні енцикліки щодо моральних питань. Неотомізм у ХХ ст.. та його етичні ідеї. Етичне вчення П.Тейяра де Шардена, Ж.Марітена, Е.Жильсона, Д.фон Гільдебрандта. Етичне вчення Іоанна-Павла ІІ.

Етичні ідеї засновників протестантизму: Лютер, Кальвін. Протестантська етика і мораль, її характерні риси. Діалектика «етики цілей» та «етики засобів» у протестантській моралі. П. Тілліх, Р. Нібур як видатні представники протестантської теології ХХ ст. та їхні етичні вчення. Етика «протистояння й покірності» Бонхеффера. Етика «благоговіння перед життям» А.Швейцера.

Релігійно-етичні ідеї Київської Русі. «Слово про закон та благодать» митрополита Іларіона та його етичні аспекти. Реалізація християнських чеснот за переказами «Печерського патерика». Християнський ідеал у давньоруських агіографічних творах. Ідеал філософа та його християнське підґрунтя у творчості Г.Сковороди. Релігійно-етичні шукання М.Гоголя. Філософія серця П. Юркевича.


^ Блок 7. РЕЛІГІЙНА ФІЛОСОФІЯ Й ТЕОЛОГІЯ: КОМПАРАТИВНИЙ АНАЛІЗ

Тема 1. Засади релігійної філософії.

Поняття релігійної філософії та їі основні проблеми Релігійна філософія і богослов'я. Основні конфесійні і позаконфесійні напрями релігійної філософії. Буддистська філософія: філософія хінаяни та їі вчення про дхарми; філософія махаянн (концепція Абсолюту, вчення про три «тіла» Будди, поняття нірвани). Православна філософія. Філософські ідеї православної патристики. Академічний напрям православної філософії, його онтологія, антропологія і етика. Метафізика всеєдності, її онтологічний і гносеологічний аспекти, ідеї містичного есхатологізму, антропологічна і етичні концепції.

Тема 2. Засади теологічних студій сучасності.

Філософія «нової релігійної свідомості», її екзистенціальний напрям та етичне вчення. Католицька філософія. Неотомізм, його принципи гармонії віри й розуму, вчення про буття, теорія пізнання. Неоавгустинізм: гносеологія, вчення про буття. Католицький екзистенціалізм. Тейярдизм, його інтерпретація природи та соціальний ідеал. Протестантська філософія і теологія. Протестантська ортодоксія. Ліберальна теологія. Діалектична теологія. Теологія процесу. Есхатологічна теологія. Філософія і теологія фундаменталізму. Мусульманська філософія і теологія. Спекулятивна теологія ісламу (мутазилітство, суфізм та ін). Релігійно-філософські погляди у реформаторському русі ісламу.


^ Блок 8. ІСТОРІЯ МІФОЛОГІЇ

Тема 1. Феноменологія та діалектика міфу.

Співвідношення міфу та філософії, науки, мистецтва: методологічна диференціація. Міфологія та релігія у статусі типів суспільної свідомості та форм культури (генетичний зв’язок, раціоналізація неосяжного, сполука з екзистенційною активністю суб’єкта, обрядовість як стимуляція віри, інституалізація міфологічних уявлень до статусу релігійних через обряди та індивідуальне життя, символізм та метафоричність мови релігії). Міфологічний антропоморфізм в інтерпретації Всесвіту. Міф як комунікативна система. Функції міфу. Міфопоетична модель світу. Архаїчний ритуал. Поняття архетипу.

Тема 2. Становлення вивчення міфології

Історія вивчення міфу: вітчизняна та закордонна школи. Міфологічні теорії кінця ХІХ-ХХІ століть: нові підходи міфу Е.Тайлора (анімізм, міфологія як „первісна наука”), Дж.Фрезера (магія як найдавніший світогляд), К.Г.Юнга архетипи як структури первинних образів колективної свідомої уяви співставляються з мотивами та образами міфів як продуктів первісної свідомості). Поняття „колективних уявлень ” Е.Дюркгайма як опозиція сакрального і профанного; роль тотемічної міфології у моделюванні родової організації, Ритуально-міфологічна школа (М.Бодкін, Н.Фрай, Р.Чейз). Структура індоєвропейських міфів Ж.Дюмезіля. Л.Нідерле як дослідник слов’янської міфології. Ритуалістичний функціоналізм Б.Маліновського. Теорія прелогізму первісних уявлень та закон партіципації, що керує колективними уявленнями (Л.Леві-Брюль). Міфологія як символічна форма культури (Е.Касірер). Структурний аналіз К.Леві-Строса: міфологічне мислення як розумове, метафоричне, бріколажеве; тотемічні класифікації як знакові системи; безкінечність трансформацій, але збагненність міфу; міф як інструмент соціального контролю. М.Еліаде: критика „історичного” як репресивного та трагічного; міф, ритуал, витвір мистецтва як істинний сенс; зіткнення людини із сакральним як джерело творчості, нерв культури, що закріплюється у міфах, символах, художніх образах; орієнтація на зустріч з сакральним архетипічно закладена в людині.

Російська школа: А.Афанасьєв, Щ.Бодянський, А.Веселовський, Ф.Буслаєв, О.Погодін, І.Іванов, Ю.Кулаковський. Сучасні дослідження О.Фрейденберг, М.Бахтіна, О.Лосєва, С.Авєринцева, Ю.Лотмана, Є.Мелетинського, В.Іванова, В.Топорова, С.Нєклюдова.

Вітчизняна традиція вивчення етнографічно-фольклорної спадщини (М.Максимович, І.Срезнєвський, В.Милорадович, П.Чубинський, М.Драгоманов, Б.Грінченко, П.Куліш, Г.Булашев, Х.Вовк, В.Шухевич, М.Грушевський, М.Сумцов); протоукраїнської та української міфології (М.Костомаров, І.Нечуй-Левицький, І.Сребрянський, В.Гнатюк, О.Потебня, І.Франко, І.Огієнко (Митрополит Іларіон). Сучасні дослідження міфології в Україні.

Тема 3. Міф як метахудожнє мислення.

Періодизація становлення міфологійності у мисленні. Графеми. Побут як відтворення міфу і миф як відтворення побуту. Світове древо. Інтерпретація міфу. Дописемна міфологія та сучасний текст як міфологія. Політика відображення міфологічних символів сучасності. Космос у сучасній міфології та міфологія «космосу». Міфології індоєвропейської мовної сім’ї: подібність та особливість конструкцій та взаємо перетин парадигм.


Література

  1. Академічне релігієзнавство: підручник для вищ. навч. закл./А. Колодний. – К.: Світ знань, 2000. – 862 с.

  2. Андрущенко В.П.: Михайличенко М.І. Сучасна соціальна філософія. – К.: 2002. – 600с.

  3. Баукер Д. Религии мира/ пер. с англ. А.Дубинского и др. – М.: Слово, 2000. – 200 с.

  4. Бичко А.К. Історія філософії. – К.:Либідь, 2001. – 408с.

  5. Бичко А.К.: Бичко І.В.: Табачковський В.Г. Історія філософії. – К.: 2001. – 408с.

  6. Борисова З.О. Основи релігієзнавства - К.: ЦНЛ, 2006. - 286 c.

  7. Васильев Л.С. История религий Востока. – 3-е изд., перераб. и доп. – М.: Университет, 1998. - 425 с.

  8. Введение в философию: Учебник для вузов. В 2-х ч. – М.: Политиздат, 1990. – 639с.

  9. Волинка Р.Г. Філософія Стародавності і середньовіччя в освітньому контексті: Навч. посібник. – К.: Вища школа, 2005. – 544с.

  10. Горбаченко Т. Г. Релігія і культура: Курс лекцій для студ. вузів культури і мистецтв, філос. і релігієзнавчих фак. ун-тів / Горбаченко Т. Г., Лубський В. І., Нілова І. Д.; Київський держ. ін-т культури. — К. : Наукова думка, 1996. — 236 с.

  11. Горський В.С.: Кислюк К.В. Історія української філософії: Підручник. – К.: Либідь, 2004. – 488с.

  12. Історія філософії: Підручник для вищої школи. – Харків: Прапор, 2003. – 768с.

  13. Історія філософії. – К.: 1994.   600с.

  14. История философии. Учебник/Под ред. Ч.С.Кривеля. – Минск.: Новое знание, 2001.-729 с.

  15. Історія України. Навчально-методичний посібник для студентів І курсу / Укладачі Л.О. Рощина, А.М. Фесенко – Донецьк: Державний університет інформатики і штучного інтелекту, 2008. – 149 с.

  16. Історія української та зарубіжної культури. Навч.пос., 2-ге видання, стереотипне. За ред. С.М.Клапчука, В.Ф.Остафійчука. - К., 2000. – 381 c.

  17. История философии: Учебник для высшей школы / Под ред. Н.И. Горлача. – Харьков: „Консул”, 2002. – 752 с.

  18. Каган М.С. Философия культуры / М.С. Каган. - СПб.: Питер, 1996. – 345 с.

  19. Кармин А. С. К 24 Культурология. 2-е изд., перераб. и доп. - СПб.: Лань, 2003. – 928 с.

  20. Козловский И.А. История религий: Учебно-методическое пособие. – Д.: ДонГИИИ, 2004. – 182 с.

  21. Кондзьолка В.В. Історія середньовічної філософії: Навч. посібник. – Львів: Світ, 2001. – 320 с.

  22. Кремень В.Г. Філософія: мислителі, ідеї, концепції: Підручник. – К.: Книга, 2005. – 528с.

  23. Кремень В.Г.: Ільїн В.В. Філософія: Логос. Софія. Розум: Підручник для вищ. навч. закладів. – К.: Книга, 2006. – 432 с.

  24. Мифы и религии мира / Сост. и ред. С.Ю. Неклюдов. М.: Российск. гос. гуманит. ун-т, 2003. – 432 с.

  25. Петрушенко В.Л. Філософія. – Київ-Львів: 2002. – 600 с.

  26. Релігієзнавчий словник / НАН України; Інститут філософії. Відділення релігієзнавства / А. Колодний (ред.), Б. Лобовик (ред.). — К. : Четверта хвиля, 1996. — 392с.

  27. Религиоведение: Хрестоматия. Учеб. пособ. для студ. вузов: Пер. с англ., нем., фр. / А.Н. Красников (сост.и общ.ред.). — М. : Книжный дом "Университет"; Юрайт, 2000. — 799 с.

  28. Спиркин А.Г. Основы философии: Учеб. пособие для вузов. – М.: Политиздат, 1988. – 592с.

  29. Торчинов Е. О. Религии мира: опыт запредельного. – СПб.: Петербургское Востоковедение, 1998. – 348 с.

  30. Яблоков И.Н. Религиоведение: Учеб. пособие для студ. вузов. — М. : Гардарика, 1998. — 536 с.



Голова фахової атестаційної комісії _________________ /Д.Є. Муза/



Скачать 314.07 Kb.
Поиск по сайту:



База данных защищена авторским правом ©dogend.ru 2014
При копировании материала укажите ссылку
обратиться к администрации
Уроки, справочники, рефераты