Домой

Тема законодавче та організаційне забезпечення конкурентної політики в україні




Скачать 217.29 Kb.
НазваниеТема законодавче та організаційне забезпечення конкурентної політики в україні
Дата28.01.2013
Размер217.29 Kb.
ТипЗакон
Содержание
Державне регулювання економічної конкуренції
2. Поняття зміст і напрямки конкурентної політики
Конкурентна політика України
3. Система державних органів, що здійснюють державну політику в сфері економічної конкуренції
Верховна Рада
Президент України
Кабінету Міністрів України
Фонд державного майна України
Міністерство економічного розвитку і торгівлі
Державна інспекція України з питань захисту прав споживачів
Держспоживінспекція має право
Міжвідомча комісія з міжнародної торгівлі
Подобные работы:


ТЕМА 3.

ЗАКОНОДАВЧЕ ТА ОРГАНІЗАЦІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КОНКУРЕНТНОЇ ПОЛІТИКИ В УКРАЇНІ


1. Нормативне і організаційне регулювання конкуренції

2. Поняття зміст і напрямки конкурентної політики

3. Система державних органів, що здійснюють державну політику в сфері конкуренції


1. Нормативне і організаційне регулювання конкуренції


Ринкова економіка в класичному прояві містить стихійне і цілеспрямоване регулювання. Основою такого саморегулювання є об’єктивні економічні закони (наприклад, закон попиту і пропозиції та інші). Наслідки їх дії не завжди мають позитивних ефект з точки зору соціально-економічних інтересів суспільства. Тому саморегулювання необхідно коректувати і доповнювати цілеспрямованими діями з метою зменшення негативних проявів ринкової стихії. Такий вплив здійснюється за допомогою державного регулювання економіки, одним з яких є державне регулювання економічної конкуренції.

^ Державне регулювання економічної конкуренції - це цілеспрямована державна діяльність, що здійснюється на засадах і в межах, встановлених чинним законодавством, по встановленню і реалізації ведення економічної діяльності на товарних ринках з метою захисту добросовісної конкуренції і забезпечення ефективності ринкових відносин. Причиною, що спонукає державу реалізовувати саме ці цілі, є публічних інтерес, що полягає в необхідності підтримки конкурентних засад ринкових відносин.

Державна програма демонополізації економіки і розвитку конкуренції таким чином визначає антимонопольне регулювання: " процес обмеження монопольної діяльності, що передбачає безпосереднє державне регулювання на конкретних монополізованих ринках, або діяльність конкретних монопольних утворень шляхом централізованого встановлення кількісних і якісних показників.

Основними формами (напрямами) державного регулювання економічної конкуренції є нормативний і організаційний вплив.

Нормативне регулювання проявляється у встановленні в нормативно-правових актах правил ведення господарської діяльності, а також у встановленні контролю за його здійсненням.

Організаційне регулювання полягає у створенні державою спеціальних організаційних структур з відповідним обсягом повноважень

Нормативне регулювання представляє конкурентне законодавство.

Антимонопольне законодавство складається з конституційних норм про конкуренцію (зокрема, ст.42) і законодавчих актів, які безпосередньо регулюють конкурентні відносини і слугують базою для проведення антимонопольної політики держави (законодавчі акти про обмеження монополізму, про Антимонопольний комітет, а також інші акти, що містять вимоги антимонопольного характеру). Крім того, антимонопольне законодавство включає в себе постанови Верховної Ради України, Укази Президента України, Постанови Кабінету Міністрів України, нормативні акти відповідних державних органів, що містять правила антимонопольної направленості, нормативні акти Антимонопольного комітету України.

Організаційне регулювання захисту економічної конкуренції полягає у створенні надійної та ефективної системи державних органів, які реалізують державну політику в сфері конкуренції. Ще одним важливим елементом цієї системи є забезпечення незворотності ринкових перетворень та поступової заміни адміністративного механізму регулювання конкурентних відносин на переважно економічний.


^ 2. Поняття зміст і напрямки конкурентної політики


Важливою складовою державної економічної політики є державна політика в сфері конкуренції. Важливість забезпечення функціонування конкуренції пояснюється насамперед тим, що держава не спроможна взяти на себе місію збалансування економічних інтересів, що виконує конкуренція. Держава виконує лише компенсаційну функцію, заповнюючи прогалини конкуренції та здійснює регулюючу діяльність з підтримки в певних межах свободи підприємництва і конкуренції як основи функціонування ринку. Підкреслимо, що залежно від етапу розвитку ринкових відносин функції держави в галузі конкуренції змінюються. Зокрема, на першому етапі держава забезпечує мови для створення конкурентного середовища в країні, тобто виконує системоформуючу функцію. В подальшому з розвитком конкуренції змінюються і функції держави, головним стає створення всеохоплюючої системи підтримки та захисту конкуренції, яка забезпечить незворотність ринкових перетворень. Крім того дієвий конкурентний механізм забезпечує змагальність підприємців на ринку, тобто сприяє реалізації системовідновлюючої функції держави. Саме тому створення чіткої та збалансованої конкурентної політики є найважливішим завданням будь-якої економічної системи ринкового типу.

Підкреслимо, що активна роль держави в умовах переходу до ринку полягає у створені, підтримці і захисті необхідних економічних, політичних, правових та соціальних умов функціонування конкуренції. «Така політика повинна матеріалізовуватися, насамперед в широкому спектрі законодавчих актів, які розчищають шлях ринковим перетворенням і вводять у правове русло відносини між їх суб’єктами. Водночас держава покликана дбати про те, щоб прийняті закони неухильно виконувалися - усіма без будь-яких винятків.»1

Відповідно до Указу Президента України «Про основні напрями конкурентної політики на 2002 - 2004 роки» основними напрямами конкурентної політики України є:

  1. узгодження промислової, зовнішньоекономічної, регуляторної політики та політики у сфері приватизації з конкурентною політикою;

  2. забезпечення ефективного розвитку конкурентних відносин, підвищення конкурентноспроможності вітчизняних підприємств та дальше зменшення рівня монополізації економіки;

  3. оптимізація діяльності органів місцевого самоврядування як суб’єктів економічних відносин;

  4. удосконалення регулювання діяльності суб’єктів природних монополій;

  5. розвиток законодавства про захист економічної конкуренції.2

Важливе значення має те, що всі основні напрямки економічної політики повинні узгоджуватися з конкурентною політикою, а не навпаки. Таким чином, створюється механізм свідомого пріоритету впливу ринкових регуляторів на економічну систему країни, що на нашу думку буде сприяти підвищенню ефективності всієї системи.

Варто зауважити, що заходи щодо реалізації напрямів конкурентної політики України на 2002 -2004 роки мають загальний характер і спрямовані на комплексне вирішення проблем в сфері економічної конкуренції.

Найбільше значення для забезпечення розвитку економічної конкуренції на ринках України буде мати:

подолання негативного впливу тіньового сектора економіки на конкуренцію; упорядкування та оптимізація системи державної підтримки окремих суб’єктів господарювання; розробка та запровадження дієвого механізму контролю за набуттям у власність об’єктів приватизації; захист інтересів України на світових товарних ринках; оптимізація діяльності органів державної виконавчої влади (зокрема в сфері їх господарської діяльності), місцевого самоврядування адміністративно-господарського управління і контролю розмежування їх компетенції; вдосконалення конкурентного законодавства.

Зазначимо, що всі ці заходи мають переважно декларативний характер, тому їх реалізація буде залежати від узгодженої співпраці органів виконавчої і законодавчої влади, від державної волі, а також від свідомої позиції суб’єктів ринку, від їх бажання діяти в ринкових умовах і вимагати від держави реалізації її зобов’язань перед громадянами.

Варто зазначити, що питання змісту та основних показників конкурентної політики є предметом економічних досліджень3.

З метою реалізації стратегічного курсу України на інтеграцію до Європейського Союзу, забезпечення всебічного входження України у європейський політичний, економічний і правовий простір та створення передумов для набуття Україною членства в Європейському Союзі Указом Президента України від 11.06.98 р. було затверджено Стратегію інтеграції України до Європейського Союзу, яка визначила основні напрями співробітництва України і Європейського Союзу на період до 2007 року.

З ухваленням Верховною Радою 20.04.2008 Закону України “Про ратифікацію Протоколу про вступ України до Світової організації торгівлі”4 і набуттям Україною з 16.05.2008 повноправного членства в цій організації відкрилися реальні перспективи інтеграції нашої держави в європейські та світові процеси й структури, системного реформування національної економіки згідно з принципами лібералізації та відкритості ринку. У зв’язку із цим, мають бути враховані правила й можливості СОТ, що вимагає відповідної адаптації законодавства України. Зокрема, це стосується впровадження механізмів, здатних нейтралізувати можливі негативні наслідки у зв’язку із набуттям нашою державою повноправного членства в цій організації та підвищити конкурентоспроможність відповідних галузей національної економіки, а також інструментів захисту внутрішнього ринку щодо протидії недобросовісній конкуренції (антидемпінговий, субсидований та масований імпорт), що допускаються СОТ5.

Формування цивілізованого ринкового середовища, розвиток конкуренції, зміни в системі виробництва, також запровадження на державному рівні механізмів дерегулювання економіки6, що відбуваються в економіці України, вимагають зміни підходів до регулювання економічних процесів та спрямування економічної політики держави.

^ Конкурентна політика України являє собою комплекс організаційно-правових заходів спрямованих на розвиток та захист конкуренції, подолання монопольних тенденцій та недобросовісної конкуренції в економіці України, регулювання сфер функціонування природних монополій, сприяння фінансовій, матеріально-технічній, інформаційній, інноваційній, консультативній, а також іншій підтримці суб’єктів господарювання, яка забезпечує розвиток конкуренції та здійснюється уповноваженими органами державної влади, органами місцевого самоврядування та органами адміністративно- господарського управління і контролю.


^ 3. Система державних органів, що здійснюють державну політику в сфері економічної конкуренції


Однією з важливих форм реалізації політики держави є здійснення державного управління в сфері конкуренції. Його зміст розкривається через зміст і характер функцій, що реалізовуються в процесі такої діяльності7. Звернемо увагу на те, що функції державного управління в сфері конкуренції мають державно-владний характер з обов’зковим закріпленням у відповідній правовій формі і розподіляються між різними органами державного управління, які створюють систему органів державного управління в сфері конкуренції. Кожен з цих органів державного управління наділений державою певною компетенцією, яка закріплюється у відповідних нормативних актах.

Основним органом, що визначає політику, спрямовану на захист конкуренції є ^ Верховна Рада як єдиний орган законодавчої влади. Повноваженнями, наданими Конституцією, ВР надає згоду на призначення на посаду та звільнення Президентом України Голови Антимонопольного Комітету. Як законодавчий орган вона приймає закони, постанови та інші акти в сфері конкурентної політики в тому числі закони про правила конкуренції, норми антимонопольного регулювання, види і межі монополій. Виключно Верховною Радою були прийняті всі закони, які створюють правове середовище для захисту конкуренції в Україні. Зазначеним органом визначаються засади політики України щодо розвитку конкуренції, затверджуються державні програми демонополізації економіки, розвитку конкуренції, підприємництва, програми дій Уряду, в яких ці питання надаються спеціальними розділами, загальнодержавні програми економічного розвитку. Верховна Рада України заслуховує щорічні звіти Антимонопольного комітету, тощо.

Важливу роль в формуванні політики України щодо захисту конкуренції відіграє ^ Президент України. Крім такої функції, як призначення на посаду та звільнення з посади за згодою Верховної Ради України Голови АМК видає укази і розпорядження щодо антимонопольної політики, які є обов’язковими до виконання на території України. Крім того, ним розглядаються та затверджуються державні програми розвитку різних видів економічної діяльності, які містять вимоги щодо розвитку конкуренції, протидії монопольним утворенням тощо.

Серед органів державного управління в сфері конкуренції визначальне місце належить ^ Кабінету Міністрів України, який забезпечує розробку і здійснення загальнодержавних програм економічного розвитку (зокрема програм демонополізації і розвитку конкуренції), забезпечує проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики.., здійснює управління об’єктами державної власності відповідно до закону (зокрема, за рішенням Кабінету Міністрів України державне підприємство, що не підлягає приватизації, може бути перетворене в казене. Ліквідація або реорганізація казеного підприємства відбувається за рішенням Кабінету Міністрів, та ін. забезпечує рівні умови розвитку всіх форм власності, забезпечує соціальну спрямованість економіки, вживає заходів щодо демонополізації економіки і розвитку конкуренції. Крім того, Кабінет Міністрів України встановлює найважливіші показники і параметри антимонопольного регулювання, зокрема, щодо регулювання цін і тарифів на продукцію виробничо-технічного призначення, товари народного споживання, роботи і послуги монопольних утворень, визначає порядок визначення сум, які повинні вноситись до бюджету підприємствами-монополістами, визначає правові засади створення, реорганізації та ліквідації промислово-фінансових груп та запровадження механізмів запобігання монополізації товарних ринків та ін. Відповідно до ст.10 Закону України «Про захист економічної конкуренції» від 11.01.2001 р., Кабінет Міністрів України має право надати згоду на узгоджені дії та економічну концентрацію, на які не дав згоди Антимонопольний комітет України, якщо учасники цих дій доведуть, що позитивний ефект для суспільних інтересів переважає негативні наслідки обмеження конкуренції . Варто зазначити, що надання такого права Кабінету Міністрів України фактично усуває «монополію» Антимонопольного комітету України на прийняття рішень в сфері економічної конкуренції.

В процесах демонополізації та створення умов для конкуренції виробників активну участь бере ^ Фонд державного майна України, який виконує ці завдання при захисті майнових прав України, здійсненні прав розпорядження майном державних підприємств у процесі їх приватизації, створенні спільних підприємств, здійсненні повноважень щодо організації та проведення приватизації майна, яке перебуває у державній власності, здійсненні повноважень орендодавця майна державних підприємств і організацій, їх структурних підрозділів. ФДМ враховує необхідність проведення політики захисту конкуренції при розробці державних програм приватизації, зміни організаційно-правових форм підприємств, здійсненні прав володіння частками майна підприємств, продає майно, що перебуває у державній власності, створює комісії, затверджує плани приватизації тощо. Всі функції, якщо вони пов’язані з перетворенням монопольних утворень, іноземним інвестуванням, виникненням об’єднань підприємств, вирішуються спільно з антимонопольними органами.

^ Міністерство економічного розвитку і торгівлі аналізує стан і тенденції економічного і соціального розвитку держави та її адміністративних одиниць, бере участь у формуванні економічної політики країни, визначенні пріоритетних напрямів економічної політики, розробляє заходи та механізми щодо забезпечення економічної безпеки держави і сталого розвитку, детінізації економіки;

готує разом з Фондом державного майна України, Антимонопольним комітетом України, іншими органами державної виконавчої влади, а також Національним банком України прогнози економічного і соціального розвитку України на середньо- та короткостроковий періоди, проекти Державної програми економічного та соціального розвитку України на наступний рік; щоквартально проводить моніторинг її виконання;

узагальнює пропозиції щодо формування, розміщення і забезпечення взаємодії та підвищення ефективності функціонування об’єктів ринкової інфраструктури;

бере участь в реалізації державної конкурентної політики [160]8, в тому числі у процесі реорганізації неплатоспроможних підприємств, сприяє розвитку конкуренції;

здійснює державне регулювання цін на продукцію монопольних утворень, визначає методи та встановлює строки регулювання цін на загальнодержавних ринках;

приймає разом з АМК України рішення щодо запровадження цін на продукцію монопольних утворень на загальнодержавних ринках (за винятком продукції, ціни на яку регулюються рішеннями Кабінету Міністрів України);

забезпечує в межах своїх повноважень захист економічних прав та законних інтересів України, суб’єктів її зовнішньоекономічної діяльності;

здійснює заходи, спрямовані на захист інтересів суб’єктів підприємницької діяльності України від недобросовісної конкуренції та запобігання їй;

веде облік іноземних компаній, які застосовують до України обмежувальну ділову практику або несумлінно виконують зобов’язання перед Україною та українськими партнерами;

виявляє і розслідує факти застосування або загрози застосування органами іноземних держав, економічними угрупуваннями або митними союзами до товарів походженням з України антидемпінгових, компенсаційних заходів; вживає заходів щодо врегулювання торговельних спорів та захисту інтересів суб’єктів господарювання в антидемпінгових, антисубсидиційних та спеціальних розслідуваннях;

проводить у встановленому порядку антидемпінгові, антисубсидиційні та спеціальні розслідування, готує пропозиції щодо застосування односторонніх обмежень імпорту відповідно до норм та принципів Світової організації торгівлі (СОТ);

аналізує разом з іншими органами виконавчої влади результати роботи базових галузей

промисловості та розробляє пропозиції щодо формування та реалізації державної промислової політики, проведення структурної реформи у промисловості, паливно-енергетичному комплексі, на транспорті і у сфері зв’язку, міждержавної та міжгалузевої кооперації та ін.

Рішення Мін-ва економіки України, прийняті у межах його компетенції, є обов’язковими для виконання центральними і місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності та громадянами.

Державне управління в сфері захисту прав споживачів від проявів недобросовісної реклами9 здійснює ^ Державна інспекція України з питань захисту прав споживачів10

Відповідно до Положення Держспоживінспекція є центральним органом виконавчої влади, діяльність якої спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Першого віце-прем'єр-міністра України - Міністра економічного розвитку і торгівлі України.

В межах своєї компетенції ^ Держспоживінспекція має право:

1) перевіряти у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якість продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг;


2) відбирати у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, зразки товарів, сировини, матеріалів, напівфабрикатів, комплектувальних виробів для проведення перевірки їх якості на місці або незалежної експертизи у відповідних лабораторіях та інших установах, акредитованих на право проведення таких робіт згідно із законодавством;


3) одержувати безоплатно від суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, що перевіряються, копії необхідних документів, які характеризують якість продукції, сировини, матеріалів, комплектувальних виробів, що використовуються для виробництва такої продукції;


4) проводити контрольні перевірки правильності здійснення розрахунків зі споживачами;


5) давати суб'єктам господарювання обов'язкові до виконання приписи щодо припинення порушень прав споживачів;


6) припиняти відвантаження і реалізацію товарів, які не відповідають вимогам нормативних документів, додержання яких відповідно до законодавства є обов'язковим, до усунення суб'єктами господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, виявлених недоліків;


7) забороняти суб'єктам господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, реалізацію споживачам продукції в разі:


відсутності документів, що засвідчують її відповідність вимогам нормативних документів, додержання яких відповідно до законодавства є обов'язковим;


відсутності сертифіката відповідності або свідоцтва про визнання відповідності такої продукції, якщо її внесено до переліку продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації;


ввезення такої продукції на територію України без документів, які підтверджують її належну якість;


коли строк придатності продукції не зазначено або зазначено з порушенням вимог нормативних документів, додержання яких відповідно до законодавства є обов'язковим, чи коли такий строк закінчився;


коли продукція є фальсифікованою;


8) приймати рішення про:

припинення суб'єктами господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, реалізації та виробництва продукції, що не відповідає вимогам нормативно-правових актів та нормативних документів, додержання яких відповідно до законодавства є обов'язковим, до усунення виявлених недоліків;


тимчасове припинення діяльності суб'єктів господарювання сфери торгівлі (секцій, відділів) і послуг, у тому числі ресторанного господарства, складів підприємств оптової і роздрібної торгівлі та організацій незалежно від форми власності, що систематично реалізують товари неналежної якості, порушують правила торгівлі та надання послуг, умови зберігання і транспортування товарів, до усунення виявлених недоліків;


9) опломбовувати виробничі, складські, торговельні та інші приміщення суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, а також несправні, з неправильними показаннями, з пошкодженим повірочним тавром або без нього чи з таким, строк дії якого закінчився, засоби вимірювальної техніки, за допомогою яких здійснюється обслуговування споживачів;


10) подавати до суду позови щодо захисту прав споживачів;


11) вимагати від рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами надання документів, усних чи письмових пояснень, відео- та звукозаписів, іншої інформації, необхідної для здійснення Держспоживінспекцією України повноважень щодо контролю за додержанням законодавства про рекламу;


12) приймати рішення щодо визнання реклами недобросовісною, визнання порівняння в рекламі неправомірним;


13) вимагати від рекламодавців публікації відомостей, що уточнюють, доповнюють рекламу, та звертатися з позовом до суду щодо протиправних дій рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами, заборони відповідної реклами та її публічного спростування;


14) відбирати у суб'єктів господарювання сфери виробництва та оптових торговельних організацій зразки продукції для проведення перевірки її відповідності технічним регламентам, стандартам, нормам і правилам, додержання яких відповідно до законодавства є обов'язковим;


16) давати обов'язкові до виконання суб'єктами господарювання сфери виробництва та оптовими торговельними організаціями приписи про усунення порушень вимог технічних регламентів, стандартів, норм і правил, додержання яких відповідно до законодавства є обов'язковим;


17) забороняти:

передачу замовникові і застосування (під час виробництва) конструкторської, технологічної та проектної документації, яка не відповідає вимогам технічних регламентів, стандартів, норм і правил, додержання яких відповідно до законодавства є обов'язковим, щодо якості продукції та технологічних процесів;


виробництво, випуск (у тому числі із ремонту), зберігання, транспортування, використання (експлуатацію), реалізацію продукції та її окремих партій з порушенням технічних регламентів, стандартів, норм і правил, додержання яких відповідно до законодавства є обов'язковим, крім випадків, коли відхилення від стандартів, норм і правил передбачено угодою про розподіл продукції;


випуск і реалізацію продукції, яка підлягає обов'язковій сертифікації, але не пройшла її в установлені строки, або яка підлягає іншій обов'язковій процедурі підтвердження відповідності, але щодо якої немає документа про відповідність, а також продукції, виробництво якої проводилося без ліцензії, якщо її одержання передбачено законодавством;


21) розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення;


22) накладати відповідно до законодавства адміністративні стягнення та застосовувати адміністративно-господарські санкції, застосовувати фінансові санкції до суб'єктів господарювання в разі порушення ними законодавства про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення;


25) надсилати до правоохоронних органів матеріали перевірок щодо дій, які містять ознаки злочину;


32) вчиняти інші дії у межах повноважень та спосіб, що передбачені законом.


Особливе місце в системі органів державного управління в сфері конкуренції займає ^ Міжвідомча комісія з міжнародної торгівлі. Міжвідомча комісія з міжнародної торгівлі створена у 1998 році. Відповідно до ст.9 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.91 р., Міжвідомча комісія з міжнародної торгівлі:

здійснює оперативне державне регулювання зовнішьоекономічної діяльності в Україні відповідно до законодавства України;

приймає рішення про порушення і проведення антидемпінгових, антисубсидиційних або спеціальних розслідувань та застосування відповідно антидемпінгових, антисубсидиційних або спеціальних заходів.

Таким чином, діяльність Комісії спрямована на захист національних товаровиробників від недобросовісної конкуренції у зовнішньоекономічній сфері11.

Особливим напрямком державного управління в сфері конкуренції є державне управління в сфері природних монополій. Відповідно до ст.4 Закону України «Про природні монополії» від 20.04.2000 р., державне регулювання діяльності суб’єктів природних монополій здійснюють Національні комісії регулювання природних монополій. Відповідно до ст. 11 Закону України «Про природні монополії» Національні комісії регулювання природних монополій (далі - Комісії) є державними колегіальними органами, які утворюються і ліквідуються Президентом України. Комісії підпорядковуються Президенту України, підзвітні Верховній Раді України. Комісії діють на підставі положень, що затверджуються Президентом України12. Для здійснення своїх повноважень Комісії можуть створювати свої територіальні органи, які діють на підставі положень, що затверджуються Комісією.

Основними завданнями Національних комісій регулювання природних монополій є:

  1. регулювання діяльності суб’єктів природних монополій;

  2. сприяння створенню умов, які забезпечують за рахунок виникнення та розвитку конкуренції виведення товарного ринку зі стану природної монополії, що дасть можливість ефективніше задовольняти попит;

  3. сприяння розвитку конкуренції на суміжних ринках;

  4. формування цінової політики у відповідній сфері регулювання;

  5. сприяння ефективному функціонуванню товарних ринків на основі збалансування інтересів суспільства, суб’єктів природних монополій, споживачів товарів, що виробляються (реалізуються) суб’єктами природних монополій .

Завдання, що покладені на Комісії, планується виконувати через реалізацію функцій управління в сфері природних монополій. Відповідно до ст. 13 Закону України «Про природні монополії» функціями Комісій є:

розробка і затвердження спеціальних умов і правил здійснення підприємницької діяльності суб’єктами природних монополій та суб’єктами господарювання, що діють на суміжних ринках, контроль за їх дотриманням, застосування заходів щодо запобігання порушенням цих умов і правил;

видача у встановленому порядку суб’єктам природних монополій та суб’єктам господарювання, що діють на суміжних ринках , ліцензій на здійснення відповідних видів підприємницької діяльності;

формування у відповідних сферах природних монополій цінової політики, визначать умови доступу споживачів до товарів, що виробляються суб’єктами природних монополій;

розробка та подання державним органам пропозицій щодо укладання державних контрактів, розробки стандартів і показників якості товарів і послуг та пропозицій щодо регулювання інвестиційних процесів у сферах природних монополій;

складання і ведення реєстрів суб’єктів природних монополій, діяльність яких регулюється Законом України «Про природні монополії»;

участь в розробці пропозицій щодо вдосконалення законодавства в сфері природних монополій та їх внесення до відповідних органів;

інформування громадськості про свою діяльність та діяльність природних монополій;

публікація щорічних доповідей про результати своєї діяльності та діяльності суб’єктів природних монополій;

передача у відповідні державні органи матеріалів про порушення чинного законодавства;

здійснення інших функцій, що випливають із покладених на них завдань.

Таким чином, діяльність Комісій спрямована на легалізацію та регулювання діяльності суб’єктів природних монополій, на забезпечення розвитку конкурентних засад на суміжних ринках.

Відповідно до Закону України «Про природні монополії» збитки, завдані в результаті прийняття неправомірних рішень, дій чи бездіяльності органів, які регулюють суб’єкти природних монополій, підлягають відшкодуванню у порядку, передбаченому цивільним законодавством. Посадові особи органів, які регулюють діяльність суб’єктів природних монополій, за невиконання або неналежне виконання посадових обов’язків, у тому числі за розголошення відомостей, що становлять комерційну таємницю, несуть відповідальність у порядку, визначеному законами України

Інші міністерства і відомства беруть участь у проведенні політики захисту конкуренції у відповідних секторах економіки.

Головним державним органом, який забезпечує державних контроль за дотриманням конкурентного законодавства, захист інтересів підприємців і споживачів є Антимонопольний комітет України.


1 Будівництво нової України - велика спільна справа. Звернення Президента України Л.Д. Кучми зі щорічним посланням до народу, Верховної Ради України // Урядовий кур’єр - 1998- 14 трав.

2 До сьогодні не прийнято жодного нормативного акту, який би замінив цей Указ Президента України, крім того окремі завдання, що визначені Указом ще не реалізовані.

3 Костусев А.А. Конкурентная политика в Украине.- К.: КНТЕУ 2004. – С. 89-279, Борисенко З.М. Основи конкурентної політики. К.: Таксон 2004, Антимонопольна діяльність. Підручник. – К: 2005 – С.42-62; Антимонопольно-конкурентна політика: теорія та практика. - К.: Фенікс. – 2006.

4 Про ратифікацію Протоколу про вступ України до Світової організації торгівлі: Закон України від 20.04.2008

5 Копиленко О. Клименко О. Проблеми розвитку конкурентного законодавства України // Конкуренція. Вісник Антимонопольного комітету України – 2008- № 2.- С. 5.

6 Дерегулювання - сукупність заходів, спрямованих на зменшення втручання державних органів у підприємницьку діяльність, усунення правових, адміністративних, економічних та організаційних перешкод у розвитку підприємництва заходів .

7 Цветков В.В. Державне управління: основні фактори ефективності (політико-правовий аспект) - Х.: “Право”, 1996. -164 с.

8 Відповідно до Положення про порядок поділу підприємств і об’єднань та відокремлення від них структурних підрозділів і одиниць . Міністерство економіки може виступати ініціатором відповідного поділу чи відокремлення та ін.

9 Відповідно до ст. 10 Закону України «Про рекламу» від 07.07.96 р. № 270/96-ВР.

10 Назва відповідно до Указу Президента України від 13.04.2011 р. № 465/2011 «Про Державну інспекцію України з питань захисту прав споживачів».

11 Відповідно до ст. 32 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» недобросовісною конкуренцією при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності розуміється: здійснення демпінгового імпорту, до якого застосовуються антидемпінгові аходи; здійснення субсидованого імпорту, до якого застосовуються компенсаційні заходи; здійснення інших дій, що законами України визнаються недобросовісною конкуренцією

12 Відповідно до Концепції адміністративно-правової реформи ЦОВВ із спеціальним статусом діють на підставі статутних законів щодо цих органів. Тобто, положення про те, що Національні комісії регулювання природних монополій діють на підставі положення, яке затверджується Президентом України, входить у протиріччя з Концепцією]. Відповідно до рішення Конституційного Суду України положення Закону України «Про природні монополії» присвячені порядку формуванню Національних комісій Президентом України визнані неконституційними


Скачать 217.29 Kb.
Поиск по сайту:



База данных защищена авторским правом ©dogend.ru 2014
При копировании материала укажите ссылку
обратиться к администрации
Уроки, справочники, рефераты