Домой

Національна академія наук україни інститут держави І права ім. В. М. Корецького




НазваниеНаціональна академія наук україни інститут держави І права ім. В. М. Корецького
страница1/3
Дата17.01.2013
Размер0.52 Mb.
ТипДокументы
Содержание
Інститут держави і права ім. В.М. Корецького
ЗАБІГАЙЛО Володимир Костянтинович
РИМАРЕНКО Юрій Іванович
КОЛОДІЙ Анатолій Миколайович
Загальна характеристика роботи
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Мета і завдання дослідження.
Об’єктом дослідження
Методи дослідження.
Наукова новизна одержаних результатів.
Теоретичне та практичне значення отриманих результатів.
Особистий внесок здобувача.
Апробація результатів дослідження.
Структура дисертації.
Основний зміст дисертації
Основний зміст та висновки дисертації викладені у
Публікації, які додатково відображають результати дисертації
Ключові слова
Онищенко Н.Н. Теоретико-методологические основы формирования и развития правовой системы.
Ключевые слова
...
Полное содержание
Подобные работы:
  1   2   3

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ



ІНСТИТУТ ДЕРЖАВИ І ПРАВА ім. В.М. КОРЕЦЬКОГО


ОНІЩЕНКО Наталія Миколаївна




УДК 340.1




ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ
ФОРМУВАННЯ ТА РОЗВИТКУ ПРАВОВОЇ

СИСТЕМИ


Спеціальність 12.00.01 — теорія та історія держави і права;

історія політичних і правових вчень


А в т о р е ф е р а т

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора юридичних наук


Київ — 2002



Дисертацією є рукопис


Робота виконана у відділі теорії держави і права Інституту держави і права ім. В.М. Корецького Національної академії наук України


Науковий керівник: доктор юридичних наук, доцент

ЗАЙЧУК Олег Володимирович,
^

Інститут держави і права ім. В.М. Корецького


НАН України, в.о. завідувача відділу


Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук, професор

^ ЗАБІГАЙЛО Володимир Костянтинович,

Інститут міжнародних відносин Київського

національного університету імені Тараса Шевченка,

завідувач кафедри


доктор філософських наук, професор,

член-кореспондент Академії правових наук України

^ РИМАРЕНКО Юрій Іванович,

Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН

України, головний науковий співробітник


доктор юридичних наук, професор

^ КОЛОДІЙ Анатолій Миколайович,

Національна академія внутрішніх справ України,

начальник кафедри


Провідна установа — Київський національний університет

імені Тараса Шевченка


Захист відбудеться 25 жовтня 2002 р. о 15 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.236.03 в Інституті держави і права ім. В.М. Корецького Національної академії наук України за адресою: 01001, м.Київ-1, вул. Трьохсвятительська, 4


З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці інституту


Автореферат розіслано 13 вересня 2002 р.


Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Усенко І.Б.

^ ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ


Актуальність теми дослідження. В умовах реформування в Україні суспільних відносин, зміни економічного та політичного устрою, оновлення духовної сфери дедалі більше інтенсифікуються правові зрушення в житті країни. Особливо важлива роль у розв’язанні завдань гармонізації суспільства належить правовій системі. Саме вона покликана здійснювати активний вплив на характер змін у суспільстві, сприяти гуманізації держави і права, вдосконаленню законодавчого процесу, піднесенню ефективності правового регулювання, формуванню високої суспільної та індивідуальної правосвідомості.

Пізнання сутності та ролі правової системи в житті суспільства потребує широкого підходу до розуміння правових явищ з урахуванням багатоманітності аспектів їхньої взаємодії, а також характеристик правових явищ відносно людини, держави і суспільства. Правова система є одним з важливих засобів забезпечення оптимальної єдності політичної і соціальної стабільності та динамізму, збереження цілісності суспільства, взаємодії особистісного та суспільного, приватного та публічного факторів, які завжди перебувають у відносинах антиномії, тобто взаємопроникнення та внутрішньої суперечливості. Необхідність створення теоретико-методологічної основи розвитку правової системи зумовлена і процесами зближення національних правових систем та їх інститутів в умовах європейської інтеграції. Базою такого зближення виступають загальнолюдські правові цінності — ідеї прав людини, верховенства права, демократичної, соціально-правової держави та інші, що набувають дедалі більшого поширення у світі. Одночасно поглиблюються неповторні риси української правової системи, зумовлені національними особливостями. Розвиток і зміцнення України, її європейський вибір нерозривно пов'язані з формуванням національної правової системи, яка відповідала б сучасним тенденціям правового розвитку.

Запровадження у вітчизняну правову систему міжнародно-правових стандартів передбачає вивчення закономірностей розвитку світової правової системи, окремих правових сімей, національних правових систем з урахуванням національних традицій, менталітету, наукових здобутків українських вчених-юристів.

Закріплення на конституційному рівні положення про те, що Україна є демократичною, соціальною, правовою державою, утвердження пріоритету людини (не особа для держави, а держава для особи), рівності громадян, природності та невід'ємності прав і свобод людини — все це основні орієнтири для розвитку правової системи України. Проте в юридичній науці практично відсутнє теоретичне осмислення впливу соціокультурного фактора на становлення правової системи і зворотнього впливу правової системи на соціокультурну сферу. З огляду на характер розвитку суспільних процесів актуальним є дослідження проблем розвитку правової системи з урахуванням саме соціокультурних чинників.

Правова система поступово набуває ознак єдиної динамічної сукупності конституїтивних явищ, насамперед таких, як правові принципи, система права, правова діяльність і правові відносини, правова свідомість і культура, законність. Правова система тісно пов'язана з економічною, політичною та іншими сферами суспільства. Через ці взаємозв'язки розкривається її функціональне призначення та роль у регулюванні суспільних відносин, формуванні демократії, системи владних інститутів, забезпеченні конституційних прав та свобод людини.

У процесі розвитку правової системи, реалізації положень Конституції України поряд з безумовними досягненнями залишається багато невирішених проблем: діють застарілі нормативні акти, між чинними актами існують істотні суперечності, що порушує системність законодавства, чимало нормативних актів виявлялися неефективними, відсутня належна стабільність законів. У цих умовах необхідна переорієнтація правової і політичної науки на виявлення соціальної значущості правової системи, забезпечення соціальної справедливості, свободи і рівності громадян у межах існуючого правового поля.

Створення сучасної ефективної правової системи, що покликана забезпечити розвиток України як демократичної, соціально-правової держави, потребує подальшої розробки відповідної теоретичної моделі. Така модель має ґрунтуватися на найновіших досягненнях світової та вітчизняної правової думки, враховувати всю сукупність передумов і орієнтирів, шляхів та механізмів подальшого реформування суспільства, розвитку оновленої правової системи.

Концептуальні засади і напрями державно-правових реформ в Україні стали об’єктом дослідження як вітчизняних, так і зарубіжних учених, про що свідчить ряд конференцій та симпозіумів останніх років, а також монографічних досліджень.

Перетворення в державно-правовій сфері, як і в інших сферах українського суспільства, потребують сучасного наукового забезпечення, розробки системи відповідних орієнтирів, вироблення нових юридичних понять та категорій, парадигм та концепцій. Зокрема, окремі аспекти становлення, формування і функціонування правової системи досліджують українські вчені — В. Бабкін, В. Забігайло, А. Заєць, О. Зайчук, М. Козюбра, В. Копєйчиков, Є. Кубко, Є. Назаренко, В. Опришко, М. Орзіх, В. Погорілко, П. Рабінович, Ю. Римаренко, В. Селіванов, О. Скакун, Є. Тихонова, В. Шаповал, Я. Шевченко, Ю. Шемшученко та ін.

Проблеми розвитку правової системи, її сутності, структури, функцій, системи права та системи законодавства розкривають у своїх працях російські вчені — С. Алексєєв, О. Васильєв, В. Карташов, Д. Керімов, В. Кудрявцев, О. Лукашова, О. Малько, М. Марченко, М. Матузов, В. Синюков, Л. Тіунова, Ю. Тихомиров, Л. Явич та ін. Серед дослідників з далекого зарубіжжя ці питання розробляють Ф. Ауман, Р. Болдін, Р. Давид, Ж. Карбоньє, К. Нетон, Дж. Тернер, А. Уотсон, Л. Фрідмен, Дж. Херст та ін.

Не применшуючи ролі й значущості доробку попередніх науковців, необхідно визнати, що в Україні ще немає комплексних спеціальних досліджень правової системи, що і зумовило вибір теми дисертації.

^ Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота є складовою загальної науково-дослідної програми Інституту держави і права ім. В.М.Корецького НАН України. Дослідження виконувалося в рамках планової теми відділу теорії держави та права Інституту держави і права ім. В.М.Корецького НАН України “Теоретико-методологічні основи розвитку правової системи України” (номер державної реєстрації 0102U001597).

^ Мета і завдання дослідження. Метою даної роботи є з’ясування сутності, функцій, структури, особливостей формування, розвитку правової системи в умовах демократичної, соціально-правової держави.

Визначена мета зумовила постановку та розв’язання таких завдань:

— виокремити і систематизувати основні теоретико-методологічні та концептуальні підходи до аналізу правової системи у зарубіжній і вітчизняній юридичній науці; а також до проблеми правових засобів, їх співвідношення з правовою системою і правовим регулюванням;

— з’ясувати пізнавальну і ціннісну значущість поняття “правова система” для комплексного аналізу правового життя, цілісної загальної характеристики правового простору;

— виявити потенціал системного підходу для з’ясування інтеграційної, цілісної якості правової системи, визначення співвідношення з її компонентами, дослідити їх взаємовплив і динаміку, взаємодію правової діяльності та правових відносин;

— проаналізувати співвідношення основних напрямів дослідження правових систем: системного та ціннісно-нормативного;

— розглянути роль і місце людини у правовій системі, осмислити зв’язок антропологічних засад буття із самореалізацією людини у правовій сфері;

— проаналізувати, як впливають зростання загальнолюдської культури, нове праворозуміння, гуманістичні суспільні цінності на поступове зближення природно-правових і державно-правових засад у правовій системі;

— з’ясувати конституційні основи функціонування і розвитку правової системи у процесі становлення в Україні громадянського суспільства та демократичної, соціально-правової держави;

— проаналізувати вплив соціальних чинників на ефективність правової системи;

— визначити механізм функціонування правової системи, її взаємодії з державою, перетворення нормативності права на впорядкованість суспільних відносин;

— з'ясувати причини (об’єктивні та суб’єктивні) кризового стану правової системи України та шляхи виходу з нього;

— визначити фактори, що впливають на ефективність правової системи, її стабільність і динамізм, оновлення її функцій, підтримання певного внутрішнього балансу;

— розкрити потенційні можливості юридичної науки щодо вироблення концепції подальшого розвитку та функціонування правової системи, її спрямування на ціннісно-нормативне забезпечення суспільного розвитку, підвищення ефективності державного управління, розвиток інноваційної діяльності;

— розробити та обгрунтувати практичні рекомендації щодо реалізації конституційних положень про роль і місце правової системи в українському суспільстві.

^ Об’єктом дослідження є правова система як особливий феномен соціальної реальності, її основні ознаки, характеристики та особливості функціонування.

Предметом дослідження є теоретико-методологічні положення та концептуальні підходи до визначення поняття, змісту, функцій, структури, місця і ролі правової системи у соціальному середовищі та демократичній, соціально-правовій державі.

^ Методи дослідження. З метою одержання найбільш достовірних наукових результатів у дослідженні застосовувалася система принципів, прийомів та підходів, яка побудована на філософських, загальнонаукових та спеціальних методах. Використання філософських принципів і методів дало змогу забезпечити єдність соціально-правового та гносеологічного аналізу правової системи, історизм, об’єктивність, конкретність істини тощо.

Системний, структурно-функціональний, історико-порівняльний та інші методи використовувалися для досягнення розуміння діалектичного зв’язку між функціями та структурою, правовою діяльністю та правовими відносинами в межах правової системи. Використання компаративного методу зумовило необхідність порівняння різних моделей правових систем з метою виявлення їх загальних рис і специфічних особливостей, пошуку шляхів оптимізації правової системи в Україні. З арсеналу спеціальних методів використовувався формально-логічний, метод правового експерименту та ін.

Основні положення та висновки роботи грунтуються на аналізі вітчизняної та зарубіжної наукової літератури, нормативних актів, юридичної практики.

^ Наукова новизна одержаних результатів. У дисертації вперше у вітчизняній юридичній літературі створена цілісна наукова концепція змісту, структури та функціонування правової системи, що охоплює весь комплекс взаємодії правових норм, принципів, інститутів, відносин, діяльності, свідомості й культури.

В межах здійсненого дослідження одержано результати, які мають наукову новизну.

1. Визначено сутність правової системи як такого соціального феномена, що базується на принципах природного права, політичного плюралізму, пріоритету прав людини, відповідальності держави перед особою, забезпечення політико-правових процесів на основі компромісу і співробітництва;

2. На основі аналізу різних наукових підходів зарубіжних та вітчизняних дослідників виокремлено два основні напрями дослідження правових систем: системний, який вивчає сукупності взаємозв’язків та взаємодій всередині правової системи, розглядає правову систему як форму організації, що здатна адаптуватися до соціальних змін, забезпечити пошук оптимальних політико-правових рішень; ціннісно-нормативний, котрий на відміну від першого виходить з урахування культурно-історичного, духовного змісту правової системи, яка грунтується на ідеалах свободи, рівності, справедливості.

3. Розкрито значення інтегративного поняття правової системи, її ціннісного виміру, ступеня освоєння суб’єктами права правової діяльності, відображення в правовій системі узгоджених інтересів індивіда та суспільства, характеристики юридичного режиму і стану правової системи, що дає змогу досягти певної регулятивності, законності, стану правопорядку.

4. Досліджено діалектику динамічного і статичного рівнів правової системи, що дало змогу розглянути її в розвитку, причинно-наслідкових зв’язках і підпорядкованості, здійснити ретроспективний порівняльний аналіз і перспективний прогноз.

5. Визначено особливості правових засобів, елементного складу правової системи, за допомогою якого держава справляє необхідний нормативний вплив на суспільні відносини (закріплення, регулювання, охорона, захист тощо).

6. Обґрунтовано висновок про визначальну роль у правовій системі об’єктивного права як нормативного утворення, несуперечливої і послідовної підсистеми норм, принципів, інститутів та галузей.

7. Визначено державно-правовий зміст правової системи, який характеризується такими моментами: а) закріпленням і гарантуванням природних прав і обов'язків позитивним законодавством; б) закріпленням державою в нормативно-правових актах нових прав і можливостей, що виникли в результаті розвитку науки, культури, зростання добробуту суспільства; в) встановленням правових пільг та правових обмежень державою для представників певний соціальних груп.

8. Доведено, що демократія як головна риса сучасних розвинених держав відіграє провідну роль у розвитку та функціонуванні правової системи, яка, в свою чергу, покликана поглиблювати та розширювати демократію. Правова система обмежує і зв’язує державну владу, поглиблює людський вимір права і держави, стає підґрунтям єдиного, незалежного правосуддя.

9. Обгрунтовано необхідність подолання однобічного підходу до розуміння правової системи, без урахування її особистісного виміру; здійснення особистісного підходу, який дає змогу усвідомити, що саме особа є виразником інтересів певних соціумів, держав, установ і т. ін.

10. Показано залежність ефективності правової системи від соціальної організації суспільства, його економічних, політичних, духовних засад. Обгрунтовано положення про безпосередню залежність соціально-правової парадигми розвитку суспільства від міри впливу на нього соціальної політики як одного з важливих генераторів життєдіяльності суспільства.

11. Розкрито культурологічний, ціннісний вимір правової системи, яка завдяки гуманістичним настановам сприяє встановленню нормативно стабільних взаємовідносин у суспільстві.

12. Доведено, що кризовий стан правової системи України зумовлений розпадом попереднього правового простору, відторгненням колишньої системи життєдіяльності та організації правопорядку, незавершеністю державно-правових реформ, невідповідністю певних елементів правової системи один одному.

13. Розкрито особливості розвитку ідей про поступове і послідовне зближення природно-правових і державно-правових засад у правовій системі, що відбувається в результаті зростання загальної культури, нового праворозуміння, реалізації гуманістичних суспільних ідеалів.

14. Обґрунтовано необхідність розуміння правової системи як складної, динамічної системи, котра є “стрижневим” виміром правового життя суспільства і людини з їх розгорнутими горизонтальними та вертикальними зв’язками, що відображають єдність економічної, політичної, соціальної, державно-правової сфер, процеси взаємодії держави і права.

15. Доведено евристичність нової парадигми, що розглядає соціальну державу і право як закономірну трансформацію правової держави, не тільки як певний синтез координаційно-управлінської діяльності державно-правових інститутів, а й зростання соціальності держави у взаємодії із соціальними групами, особистостями і політичними об’єднаннями.

16. З’ясовано положення про відносну єдність різних правових сімей, про можливість використання їх основних понять, інститутів, принципів у розвитку і функціонуванні правової системи України.

17. Доведено, що правова система України належить до самостійного типу правової культури, де присутні ознаки романо-германської правової системи. Вона відображає специфіку національно-етичних вимірів правової інфраструктури, особливості національного менталітету.

^ Теоретичне та практичне значення отриманих результатів. Матеріали дисертації сприятимуть подальшому творчому розвитку концептуальних засад дослідження правової системи, її місця і ролі в соціальному середовищі, шляхів подальшого її розвитку і вдосконалення, всебічного обґрунтування особливостей національної правової системи, її параметрів, структури, складових, функцій.

Основні положення, висновки та рекомендації дисертаційного дослідження можуть бути використані у науково-дослідній роботі: для визначення сучасних методологічних підходів до дослідження державно-правових явищ, їх оцінки та прогнозування, оновлення вітчизняного правознавства на основі найбільш вагомих досягнень європейської та світової юридичної думки; у вдосконаленні законодавства: для вирішення проблем у сфері державно-правових реформ, зокрема вироблення нормативних актів щодо вдосконалення структури і функцій правової системи, здійснення заходів щодо посилення її соціальної ефективності; в активізації процесу інтеграції України у світову та європейську правові системи; в освітянській діяльності: при розробленні загальнодержавних стандартів підготовки юристів, формуванні навчальних планів і програм фахової підготовки спеціалістів у галузі права, при підготовці та викладанні навчальних курсів з теорії держави та права, історії держави і права зарубіжних країн.

^ Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження виконано здобувачем самостійно, всі сформульовані в ньому положення та висновки обгрунтовані на базі особистих досліджень автора. У співавторстві опубліковано 9 робіт, проте не менше половини кожної роботи — це науковий доробок здобувача. В тому числі всі концептуальні положення щодо визначення поняття, змісту, функцій, структури, місця і ролі правової системи в соціальному середовищі та державі; особливостей взаємодії демократичної соціально-правової держави і правової системи України.

^ Апробація результатів дослідження. Дисертація виконана у відділі теорії держави і права Інституту держави і права ім. В.М.Корецького НАН України. Основні положення дисертаційної роботи доповідалися здобувачем на міжнародних, всеукраїнських та регіональних науково-практичних конференціях: "Правова система України: теорія і практика" (Київ, 1993 р., тези доповіді опубліковані), “Ідеологія державотворення в Україні: історія і сучасність” (Київ, 1997 р., тези доповіді опубліковані), “Систематизація законодавства в Україні: проблеми теорії і практики” (Київ, 1999 р., тези доповіді опубліковані), “Конституційне будівництво в Україні: теорія та практика” (Ужгород, 2000 р., тези доповіді опубліковані), “Європа, Японія, Україна: шляхи демократизації державно-правових систем” (Київ, 2000 р., тези доповіді опубліковані), “Парламентаризм в Україні: теорія та практика” (Київ, 2001 р., тези доповіді опубліковані), "Становлення і розвиток правової системи України" (Київ, 2002 р., тези доповіді опубліковані).

Основні теоретичні положення дисертації викладені у публікаціях, серед яких монографії “Правова система: проблеми теорії” (2002), "Правова система і держава в Україні" (2002), 5 розділів у колективних монографіях та понад 20 статей.

Матеріали дослідження використані при підготовці програми навчального курсу “Історія держави і права зарубіжних країн” (Київ, 2001) у Київському університеті права, а також низки спецкурсів, зокрема “Правові системи сучасності”.

^ Структура дисертації. Специфіка проблем, що стали об'єктом дослідження, зумовила його логіку та структуру. Робота складається із вступу, трьох розділів, поділених на підрозділи, висновків та списку використаних джерел (391 найменування). Обсяг дисертації — 378 сторінок.


  1   2   3

Поиск по сайту:



База данных защищена авторским правом ©dogend.ru 2014
При копировании материала укажите ссылку
обратиться к администрации
Уроки, справочники, рефераты